ПОСТАНОВА

іменем України

13 квітня 2018 року м. Кропивницький

справа № 397/841/17

провадження № 22-ц/781/465/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Чельник О.І.

суддів : Голованя А.М., Мурашка С.І.

секретаря: Бодопрост М.М.

розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2017 року у складі судді Мирошниченка Д.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Олександрівського базару в особі директора ОСОБА_7 та його заступника ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити дії та стягнення матеріальної та моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Олександрівського базару в особі директора ОСОБА_7 та його заступника ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити дії та стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позову вказав, що 22.05.2017 року на Олександрівському ринку його укусила ринкова собака. Через дві доби йому зателефонував санітарний лікар та повідомив, що у даної собаки виявлено сказ. Коли він звернувся до директора ринку з проханням надати фінансову допомогу на лікування, останній відмовив та повідомив, що собака не його. Вважає, що на ринку всім відомо про те, що зазначена вище собака проживала на ринку та охороняла його територію з охоронцями, у неї було облаштовано своє місце. За місяць до події заступник директора ринка пропонував керівнику зробити щеплення собакам, але він не відреагував. Через укус собаки йому була спричинена матеріальна шкода, яка полягає у здійсненні витрат на лікування в розмірі 4200 грн., а також він зазнав моральної шкоди.

Моральну шкоду обґрунтовує тим, що після укусу собакою змінився його стан здоров'я - не зважаючи на інтенсивне лікування протягом 5-ти місяців, він став значно погіршуватися. Він боїться за наслідки цієї травми. Після повідомлення його про те, що собака хвора на сказ він злякався, що може померти, так як лікарі пояснили, що наслідки можуть бути непередбачувані. Розмір моральної шкоди в сумі 50000 грн. відповідає його моральним стражданням та глибині душевних переживань за його життя.

Після збільшення позовних вимог просив суд зобов'язати директора ринку та його заступника прийняті усі необхідні заходи з приводу утримання собак на ринку (собака на прізвисько «Рижий» бігає по ринку, виділити кошти на утримання собак, в робочі дні базару прив'язувати собак, заключити договір з місцевою санепідемстанцією), а також стягнути з відповідачів в рахунок відшкодування моральної шкоди 50000 грн. та в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 4200 грн.

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині. Вважає, що звернувся з позовом до належних відповідачів та є всі підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_7 подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просив залишити її без задоволення. Зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними. Вказав, що він є фізичною особою-підприємцем і орендує самі приміщення під торгівлю на території ринку та не відповідає за земельну ділянку, крім того, ринок у його власності не перебуває. Зазначив, що вищевказана собака не є службовою собакою, не належить ринку та йому особисто. Таким чином, вони із заступником ОСОБА_3 не можуть нести відповідальності за безпритульних собак, а також на них не може бути покладений обов'язок по відшкодуванню шкоди, якої вони не завдавали.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, а суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи. Крім того, сторона позивача наполягала, що ними були залучені належні відповідачі у справі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з такого.

Позивач з 21 квітня 2005 року має третю групу інвалідності загального захворювання, встановлену безстроково (а.с. 14, 15).

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що 22 травня 2017 року під час перебування на території Олександрівського районного ринку, розташованого за адресою АДРЕСА_1, ОСОБА_1 вкусив за ногу собака.

Внаслідок вказаної події позивач знаходився на стаціонарному лікуванні, що підтверджується медичними довідкою та випискою (а.с. 4, 5, 13).

На придбання медичних препаратів за призначенням лікаря він витратив кошти, розмір яких підтверджується наявними у справі фіскальними чеками аптечних закладів на суму 3786, 76 грн. (а.с. 6).

Відповідно до звіту про результати дослідження патологічного/біологічного матеріалу № 1171 від 23.05.2017 року у собаки встановлено захворювання на сказ (а.с. 3).

Як убачається з акту епізоотичного обстеження від 21-24 травня 2017 року на Олександрівському ринку, в період 21 травня 2017 року, що на Олександрівському ринку знаходилася собака, яка нападала на людей, була білої масті, підгодовувалася підприємцями, і навідувалася на територію ринку в дні торгівлі. Спеціалістами ветеринарної медицини було здійснено заходи згідно діючої інструкції «Про заходи щодо профілактики та боротьби зі сказом тварин». Було дано розпорядження керівництву ринку щодо недопущення на територію безпритульних та бродячих тварин. Тобто, даним актом підтверджується факт належності собаки по кличці «Білка» до безпритульних собак, яка навідувалася на територію ринку у дні торгівлі, так як її підгодовували підприємці (а.с. 7).

Судом першої інстанції було оглянуто матеріали кримінального провадження № 12017120310000375 по факту жорстокого поводження з твариною, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 299 КК України, за наслідками якого слідчим 30 червня 2017 року було винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

У судових засіданнях суду першої інстанції були допитані свідки, а саме ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які надали пояснення, що узгоджуються з актом епізоотичного обстеження, матеріалами кримінального провадження № 12017120310000375 та матеріалами даної цивільної справи, а саме, що вищезазначена собака не був службовою собакою Олександрівського ринку, не утримувався ними та не перебував у їх власності. Крім того, свідки не підтвердили факту постійного перебування та проживання собаки на території ринку.

Судом першої інстанції також встановлено, що позивачем було пред'явлено позов до Олександрівського базару в особі директора ОСОБА_7 та його заступника ОСОБА_3

Проте, відповідач ОСОБА_7 є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, орендує приміщення з земельною ділянкою по АДРЕСА_1, що підтверджується договорами оренди, що відповідно до рішення Олександрівської селищної ради № 83 від 27.06.2013 року мають статус «Ринку». Таким чином, ОСОБА_7 не є власником Олександрівського ринку, а є орендарем. (а.с. 74-76, 78-81).

Довідкою Олександрівського районного управління Держпродспоживслужби підтверджується, що до повноважень служби ветеринарної медицини, а саме Олександрівської районної державної лікарні ветеринарної медицини, не входить в обов'язки догляд за безпритульними тваринами. Дані тварини, згідно з законодавством, знаходяться під опікою місцевих органів влади та комунальних служб (а.с.77).

Відповідач ОСОБА_3 з 10 вересня 2013 року працював у фізичної особи- підприємця ОСОБА_7 завідуючим господарства та 30 червня 2016 року був звільнений за згодою сторін, що підтверджується трудовою книжкою останнього, тобто на момент укусу собакою позивача взагалі не працював на Олександрівському ринку (а.с. 33-34).

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, зазначена норма встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави, а саме наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності інших основних умов відповідальності, а саме неправомірних дій, причинного зв'язку та вини заподіювача.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 5 постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до ст. 180 ЦК України тварини є особливим об'єктом цивільних прав; на них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом. Правила поводження з тваринами встановлюються законом.

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» (далі Закон), собаки, незалежно від породи, належності та призначення, у тому числі й ті, що мають нашийники з номерними знаками і намордники, але знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях вважаються безпритульними і підлягають вилову. У разі відмови особи, у якої безпритульна тварина була на утриманні та в користуванні, від набуття права власності на неї ця тварина переходить у власність територіальної громади, на території якої її було виявлено.

Відповідно до ст. 12 Закону шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

Згідно з п. 44 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено встановлення згідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

Пунктами 1, 2, 3, 5, 7, 9 ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: затвердження місцевих програм та заходів благоустрою населених пунктів, забезпечення їх виконання; створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях; розроблення схем санітарного очищення населених пунктів; визначення на конкурсних засадах підприємств, установ, організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою; здійснення контролю за станом благоустрою та утриманням територій, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, їх озелененням, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни, а ст. 13 встановлено перелік об'єктів у сфері благоустрою населених пунктів.

Отже, безпритульні тварини, на яких юридичною чи фізичною особою не оформлено право власності у порядку, встановленому законом, перебувають у власності територіальної громади, на території якої їх знайдено.

Відповідно до ст.30 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення) сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Належними є сторони, які є суб'єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред'явленим позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення) суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Відповідно до вказаних норм закону позивач, звертаючись до суду з позовом повинен довести факт порушення невизнання чи оспорення його прав свобод чи інтересів (чи особи (осіб), від імені яких він звернувся) саме вказаним ним відповідачем (відповідачами). Разом з тим і суд зобов'язаний роз'яснити позивачу наслідки подання позову до неналежного відповідача (відповідачів) та його право подати клопотання про залучення належного, заміни неналежного належним, тощо.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 8 постанови від 12 червня 2009 року №12 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. ЦПК не передбачає можливості заміни позивача за ініціативою суду.

Таким чином, правом на заявлення клопотання про заміну неналежного відповідача належним, залучення співвідповідача наділений виключно позивач, який у випадку заміни відповідача (відповідачів), залучення нового, зобов'язаний вказати вимоги до нового відповідача (відповідачів) та підстави заявлення таких саме до нього.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, враховуючи здобуті судом докази по справі та доводи сторони позивача, дійшов правильного висновку про те, що не було доведено підстав відповідальності за укус собакою позивача саме відповідачами ОСОБА_7 та ОСОБА_3

Позивачу та його представнику під час розгляду справи в суді першої інстанції було роз'яснено на підставі ч. 4 ст. 10 ЦПК України (у редакції 2004 року) наслідки невчинення такої процесуальної дії, як заміна неналежного відповідача, а саме вимоги закону щодо відмови у задоволенні позову у разі його пред'явлення до неналежного відповідача, що підтверджується журналом судового засідання. Однак, позивач не скористався своїм правом щодо заміни відповідача та наполягав на тому, що належним відповідачем є саме ОСОБА_7 та його заступник ОСОБА_3

Відповідно до ст.375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, і дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову у зв'язку з пред'явленням позову до неналежного відповідача, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, носять формальний характер, не підтверджені відповідними доказами та висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст складено 13 квітня 2018 року.

Головуючий суддя: О.І. Чельник

Судді: А.М. Головань

С.І. Мурашко