ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року Справа № 913/65/18

м.Харків Провадження №31/913/65/18

Господарський суд Луганської області в складі головуючого судді Марченко Ю.І.

за участю секретаря судового засідання Сокруті Н.М.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ

до відповідача ОСОБА_1 підприємства “Первомайськтеплокомуненерго” Первомайської міської ради, м. Золоте Луганської області

про стягнення 1 939 043 грн. 71 коп.

у засіданні брали участь:

від позивача – ОСОБА_2, представник за довіреністю № 14-85 від 14.04.2017;

від відповідача - представник не прибув.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_1 підприємства “Первомайськтеплокомуненерго” Первомайської міської ради, в якому просить суд стягнути на свою користь заборгованість за договором купівлі-продажу природного газу №2362/15-БО-20 від 26.12.2014 в загальному розмірі 1 939 043 грн. 71 коп., в тому числі:

- 1 220 851, 45 грн. – пеня за неналежне виконання грошового зобов’язання за договором;

- 113 789, 38 грн. - 3% річних;

- 604 402, 88 грн. - інфляційні нарахування.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами купівлі-продажу природного газу №2362/15-БО-20 від 26.12.2014, з посиланням на норми ст.ст. 15, 16, 526, 549, 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 14.02.2018 було відкрито провадження по справі №913/65/18 та призначено до слухання у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 13.03.2018.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 13.03.2018 було відкладено розгляд підготовчого засідання на 03.04.2018.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 03.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу №913/65/18 до судового розгляду по суті на 10.04.2018.

В судове засідання 10.04.2018 з'явився повноважний представник позивача, який підтримав позовні вимоги.

Відповідач правом на участь свого представника у судовому засіданні 03.04.2018 не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлені належним чином, проте за відзивом на позовну заяву просив суд розглянути справу за відсутності представника відповідача (а.с. 58-61).

В той же час, відповідач за відзивом на позовну заяву №б/н від 01.03.2018 проти позову заперечує та, зокрема, зазначає наступне.

Так, відповідачем зазначено, що підприємство “Первомайськтеплокомуненерго” створено рішенням Первомайської ради №5/18 від 28.08.2002, є комунальним підприємством, заснованим на власності територіальної громади м. Первомайська. Підприємство підпорядковане і підконтрольне Первомайській міській раді, її виконавчому комітету, безпосередньо спеціальному органу управління – Управлінню житлово – комунального господарства та капітального будівництва Первомайської міської ради.

У зв’язку з проведенням антитерористичної операції на території м.Первомайська, Комунальне підприємство “Первомайськтеплокомуненерго” опинилося в центрі активних дій антитерористичної операції. З 23 липня 2014 діяльність підприємства була призупинена.

У зв’язку з тимчасовою окупаціює м.Первомайська, відповідно до вимог Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №595, задля забезпечення відновлення роботи 27.11.2014 підприємство було переміщене на територію, підконтрольну українській владі та внесені зміни в установчі документи підприємства, пов’язані зі зміною юридичної адреси підприємства.

У результаті наведених обставин 70% активів залишилося на окупованій території з обмеженим доступом в’їзду.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси”, встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Разом з цим, ст. 1 зазначеного закону визначено, що метою закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України “Про житлово – комунальні послуги” житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Враховуючи викладене, відповідач зазначає, що з огляду на те, що Комунальне підприємство “Первомайськтеплокомуненерго” є виконавцем / виробником житлово – комунальних послуг, діяльність та потужності проведення спрямовані на надання / вироблення відповідних послуг на території проведення антитерористичної операції, приймаючи до уваги що ПАТ “НАК “Нафтогаз України” є постачальником енергоресурсу, положення ч.2 ст.2 Закону розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок невиконання відповідачем умов спірного договору.

Таким чином, мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції встановлено з 07.02.2015, а відтак нарахування пені є незаконним.

Одночасно з цим, відповідач посилаються на положення ч.6 ст. 232 та положення п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України, та просить застосувати позовну давність щодо нарахування штрафних санкцій, зокрема пені.

Позивачем 22.03.2018 надано до суду відповідь №14/4-528 від 19.03.2018 на відзив відповідача за якими, зокрема зазначив, що відповідачем невірно застосовані норми Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси”, безпідставно наділивши позивача статусом енергопостачальної компанії.

Стосовно посилання відповідача на застосування строку позовної давності позивачем зазначено, що п.9 .3 договору сторони узгодили, що строк, у межах якого сторонни можуть звертатися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у п'ять років.

Також, позивачем зазначено, що розрахунок пені, який було додано до позовної заяви, був зроблений відповідно до положень ст. 232 Господарського кодексу України, а саме, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом надана позивачем відповідь на відзив прийнята до розгляду та долучена до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та ОСОБА_1 підприємством «Первомайськтеплокомуненерго» Первомайської міської ради (покупець) був укладений договір про купівлю-продаж природного газу від 26.12.2014 за № 2362/15-БО-20.

Відповідно до п.1.1 договору продавець (позивач у справі) зобов'язався передати у власність покупцю (відповідачу у справі) в 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (п. 1.2 Договору).

Згідно з пунктом 2.1 договору продавець зобов'язався передати у власність покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 836,2 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів: січень 2015 року – 179,071 тис. куб. м, лютий 2015 року – 163,265 тис. куб. м, березень 2015 року – 135,726 тис. куб. м, квітень 2015 року – 38,799 тис. куб. м, жовтень 2015 року – 60,548 тис. куб. м, листопад 2015 року – 107,603 тис. куб. м, грудень 2015 року – 151,188 тис. куб. м.

Як зазначено у п. 3.3 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Згідно п. 5.2 договору ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 5 900,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%;

- податок на додану вартість за ставкою – 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами – 366,70 грн., крім того ПДВ – 20% - 73,34 грн., всього з ПДВ – 440,04 грн.

До сплати за 1000 куб.м природного газу – 6 384,70 грн., крім того ПДВ – 20% - 1276,94 грн., всього з ПДВ – 7 661,64 грн.

Додатковою угодою №1 від 10.02.2015 до договору, сторони змінили редакцію п. 5.2 договору та зазначили, що з 01.02.2015 ціна 1000 куб.м. газу становить 5 700,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%;

- податок на додану вартість за ставкою – 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами – 366,70 грн., крім того ПДВ – 20% - 73,34 грн., всього з ПДВ – 440,04 грн.

До сплати за 1000 куб.м природного газу – 6 180,70 грн., крім того ПДВ – 20% - 1 236,14 грн., всього з ПДВ – 7 416,84 грн.

Додатковою угодою №2 від 10.03.2015 до договору, сторони змінили редакцію п. 5.2 договору та зазначили, що з 01.03.2015 ціна 1000 куб.м. газу становить 8 900,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%;

- податок на додану вартість за ставкою – 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами – 366,70 грн., крім того ПДВ – 20% - 73,34 грн., всього з ПДВ – 440,04 грн.

До сплати за 1000 куб.м природного газу – 9 444,70 грн., крім того ПДВ – 20% - 1 888,94 грн., всього з ПДВ – 11 333,64 грн.

Додатковою угодою №3 від 15.04.2015 до договору, сторони змінили редакцію п. 5.2 договору та зазначили, що з 01.04.2015 ціна 1000 куб.м. газу становить 7 200,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%;

- податок на додану вартість за ставкою – 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами – 656,20 грн., крім того ПДВ – 20% - 131,24 грн., всього з ПДВ – 787,44 грн.

До сплати за 1000 куб.м природного газу – 8 000,20 грн., крім того ПДВ – 20% - 1 600,04 грн., всього з ПДВ – 9 600,24 грн.

Додатковою угодою №4 від 15.05.2015 до договору, сторони змінили редакцію п. 5.2 договору та зазначили, що з 01.05.2015 ціна 1000 куб.м. газу становить 6 810,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%;

- податок на додану вартість за ставкою – 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами – 656,20 грн., крім того ПДВ – 20% - 131,24 грн., всього з ПДВ – 787,44 грн.

До сплати за 1000 куб.м природного газу – 7 602,40 грн., крім того ПДВ – 20% - 1 520,48 грн., всього з ПДВ – 9 122,88 грн.

Додатковою угодою №5 від 05.06.2015 до договору, сторони змінили редакцію п. 5.2 договору та зазначили, що з 01.05.2015 ціна 1000 куб.м. газу становить 6 600,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%;

- податок на додану вартість за ставкою – 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами – 656,20 грн., крім того ПДВ – 20% - 131,24 грн., всього з ПДВ – 787,44 грн.

До сплати за 1000 куб.м природного газу – 7 388,20 грн., крім того ПДВ – 20% - 1 477,64 грн., всього з ПДВ – 8 865,84 грн.

Додатковою угодою №6 від 20.07.2015 до договору, сторони змінили редакцію п. 5.2 договору та зазначили, що з 01.07.2015 ціна 1000 куб.м. газу становить 6 600,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%;

- податок на додану вартість за ставкою – 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами – 318,70 грн., крім того ПДВ – 20% - 63,74 грн., всього з ПДВ – 382,44 грн.,

- тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами – 344,80 грн. (в тому числі вартість газу на виробничо – технологічні витрати та власні потреби, що враховано в структурі тарифу транспортування природного газу розподільними трубопроводами, встановленого постановою НКРЕКП), крім того ПДВ – 20% - 68,96 грн., всього з ПДВ – 413,76 грн.

Всього вартість транспортування складає – 663,50 грн., крім того ПДВ – 20% - 132, 70 грн., всього з ПДВ – 796,20 грн.

До сплати за 1000 куб.м природного газу – 7 395,50 грн., крім того ПДВ – 20% - 1 479,10 грн., всього з ПДВ – 8 814,60 грн.

Додатковою угодою №8 від 15.10.2015 до договору, сторони змінили редакцію п. 5.2 договору та зазначили, що з 01.10.2015 по 31.10.2015 ціна 1000 куб.м. газу становить 6 600,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%;

- податок на додану вартість за ставкою – 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами – 689,10 грн., крім того ПДВ – 20% - 137,82 грн., всього з ПДВ – 826,92 грн. В структурі тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами, затвердженого постановою НКРЕКП, враховано вартість газу на виробничо – технологічні витрати та власні потреби газорозподільного підприємства.

До сплати за 1000 куб.м природного газу – 7 421,10 грн., крім того ПДВ – 20% - 1 484,22 грн., всього з ПДВ – 8 905,32 грн.

Додатковою угодою №9 від 22.10.2015 до договору, сторони змінили редакцію п. 5.2 договору та зазначили, що з 01.11.2015 ціна 1000 куб.м. газу становить 6 469,63 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%;

- податок на додану вартість за ставкою – 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами – 689,10 грн., крім того ПДВ – 20%, всього з ПДВ – 826,92 грн. В структурі тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами, затвердженого постановою НКРЕКП, враховано вартість газу на виробничо – технологічні витрати та власні потреби газорозподільного підприємства.

До сплати за 1000 куб.м природного газу – 7 288,12 грн., крім того ПДВ – 20%, всього з ПДВ – 8 745,74 грн.

Додатковою угодою №11 від 25.11.2015 до договору, сторони змінили редакцію п. 5.2 договору та зазначили, що з 01.12.2015 ціна 1000 куб.м. газу становить 6 474,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%;

- податок на додану вартість за ставкою – 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами – 689,10 грн., крім того ПДВ – 20%, всього з ПДВ – 826,92 грн.

До сплати за 1000 куб.м природного газу – 7 292,58 грн., крім того ПДВ – 20%, всього з ПДВ – 8 751,10 грн.

Пунктом п. 6.1 договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ, з урахуванням вартості транспортування територією України, здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Як зазначено у п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 договору, він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 9.3 договору, сторони узгодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю п’ять років.

Відповідно до пункту 11 договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що останнім належним чином та в повному обсязі виконані взяті на себе зобов'язання за умовами договору та передано відповідачу в період: січень - квітень 2015 року та жовтень - грудень 2015 року природний газ на загальну суму 4 961 965, 27 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:

- від 31.01.2015 за січень 2015 року на суму 1 010 194,89 грн.;

- від 28.02.2015 за лютий 2015 року на суму 611 229,19 грн.;

- від 31.03.2015 за березень 2015 року на суму 1 020 775,62 грн.;

- від 30.04.2015 за квітень 2015 року на суму 273 568,44 грн.;

- від 31.10.2015 за жовтень 2015 року на суму 443 654,13 грн.;

- від 30.11.2015 за листопад 2015 року на суму 688 788,56 грн.;

- від 31.12.2015 за грудень 2015 року на суму 913 754,44 грн.

Відповідачем оплата за природний газ здійснена частково та не в повному обсязі, у зв’язку з чим станом на момент подачі позовної заяви утворилась заборгованість в сумі 4 961 965, 27 грн.

Оскільки, відповідачем були порушені умови договору позивач звернувся до суду із даним позовом, за яким просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1 220 851,45 грн., інфляційні нарахування в сумі 604 402,88 грн. та 3% річних в сумі 113 789,38 грн.

Відповідач позовні вимоги оспорив з підстав вказаних вище.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь – які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з приписами 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справ доказів; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), кий міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 ГК України .

У відповідності з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Під час розгляду справи судом встановлено та підтверджено сторонами, що відповідно до укладеного між ними договору № 2362/15-БО-20 від 26.12.2014 позивач протягом січня – квітня 2015 року та жовтня – грудня 2015 року поставив, а відповідач прийняв імпортований природний газ на загальну суму 4 961 965,27 грн.

Щодо стягнення з відповідача пені, нарахованої за період з 17.02.2015 по 16.08.2016, з 17.03.2015 по 16.09.2015, з 15.04.2015 по 14.10.2015, з 15.05.2015 по 14.11.2015, з 17.11.2015 по 11.04.2016, з 15.12.2015 по 14.06.2016, з 15.01.2016 по 14.07.2016 в загальній сумі 1 220 851,45 грн. слід зазначити наступне.

Так, відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким із видів, передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення

Згідно п.7.2 договору сторони узгодили, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору, останній, крім суми заборгованості, зобов’язується сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” (що діяла на момент звернення позивача до суду з даним позовом) метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

Згідно з ч.2 ст.2 вказаного Закону встановлено мораторій на час, визначений статтею 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а виробником - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги (ст.1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”).

Із спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 14.02.2018, вбачається, що основним видом діяльності КП «Первомайськтеплокомуненерго» Первомайської міської ради є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Водночас, відповідач здійснює свою господарську діяльність у м. Золоте Попаснянського району Луганської області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1275-р. Крім того, проведення антитерористичної операції у Попаснянському районі Луганської області є загальновідомим фактом, який на підставі статті 74 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказування.

Згідно з п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України “Про визначення гарантованих постачальників природного газу” від 25.07.2012 № 705 – гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. м3, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

У п. 5 Статуту ПАТ “НАК “Нафтогаз України”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747, встановлено, що метою діяльності компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

Предметом діяльності компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії (п. 6 названого Статуту).

Законом України “Про енергозбереження” встановлено, що "енергозбереження" діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; "паливно-енергетичні ресурси" сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Тобто природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

Враховуючи зазначене, в силу вищенаведених приписів чинного законодавства, суд дійшов висновку, що ПАТ “НАК “Нафтогаз України” є енергопостачальною компанією.

З огляду на викладене, визначення позивача як енергопостачальної організації, а відповідача як виконавця/виробника житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період антитерористична операція, дає підстави застосовувати до спірних правовідносин Закон України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси”.

Оскільки зазначений Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (ч. 1 ст. 3 Закону), тобто з 07.02.2015р., нарахування пені за спірним Договором не може здійснюватись з 07.02.2015р.

Метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного. (стаття 1 дію якої зупинено до завершення антитерористичної операції згідно із Законами № 928-VIII від 25.12.2015, № 1801-VIII від 21.12.2016).

Наразі, означеним Законом встановлено мораторій на нарахування пені та штрафних санкцій енергопостачаючими компаніями на період проведення антитерористичної операції та на час після завершення її проведення.

Водночас, приписами наведеної вище статті Закону не встановлено граничний час закінчення дії мораторію на території проведення АТО.

В свою чергу, положеннями Цивільного кодексу України також не визначено поняття “часу”.

Тобто, наведена норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафних санкцій і пені упродовж часу дії мораторію, тому з огляду на те, що наведеними приписами закону не встановлено час, до якого заборонено нарахування пені, а тому пеня та штрафні санкції за невиконання грошових зобов'язань не нараховуються в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу її виникнення та часу її закінчення.

Відтак, суд дійшов висновку, що не слід ототожнювати зобов’язання щодо заборгованості з виплат заробітної плати та встановлення додаткових гарантій захисту житлових та майнових прав громадян, яке має бути виконане до 31.12.2015р. з часом закінчення проведення АТО та відповідно, закінченням дії мораторію.

Враховуючи наведене, вимоги щодо стягнення пені у розмірі 1 220 851 грн. 45 коп. за загальні періоди з 17.02.2015 по 16.08.2016, з 17.03.2015 по 16.09.2015, з 15.04.2015 по 14.10.2015, з 15.05.2015 по 14.11.2015, з 17.11.2015 по 11.04.2016, з 15.12.2015 по 14.06.2016, з 15.01.2016 по 14.07.2016 є необґрунтованими.

З огляду на наведене, у задоволені позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в загальному розмірі 1 220 851 грн. 45 коп. слід відмовити у з огляду на встановлення мораторію на нарахування пені у світлі вищенаведених приписів чинного законодавства та з огляду на відсутність нормативно – правового акту про припинення або закінчення часу дії мораторію.

Разом з цим, як було вказано вище, відповідачем у відзиві заявлялося клопотання про застосування строків позовної давності.

З приводу вказаного клопотання слід зазначити, що відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2, ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 259 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Як судом встановлено, пунктом 9.3 договору про купівлю – продаж природного газу №2362/15-БО-20 від 26.12.2014 сторони узгодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п’ять) років.

За таких обставин, у задоволенні клопотання відповідача щодо застосовування строків позовної давності слід відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховані 3% річних за загальний період з 17.02.2015 по 12.12.2016 за зобов'язаннями січня 2015 – грудня 2015 в загальній сумі 113 789 грн. 38 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за допомогою «Юридичної інформаційно – пошукової системи Законодавство», зазначає, що вказаний розрахунок є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв’язкуз чим до стягнення з відповідача підлягають 3% річних в сумі 113 789 грн. 38 коп.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань слід зазначити наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Згідно п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за допомогою «Юридичної інформаційно – пошукової системи Законодавство», зазначає, що позивачем при розрахунку були допущені арифметичні помилки.

Суд вважає за доцільне навести власний розрахунок суми інфляційних нарахувань, а саме:

- за зобов’язаннями січня 2015 року на суму боргу 1 010 194,89 грн. за період прострочення березень – жовтень 2015 року – складають - 288 102,07 грн., за період листопад 2015 на суму боргу 901 317,51 грн. – складають – 18 026,35 грн.;

- за зобов’язаннями лютого 2015 року на суму боргу 611 229,19 грн. за період прострочення квітень – листопад 2015 року – складають – 111 929,10 грн., за період грудень 2015 на суму боргу 408 876,14 грн. – складають – 2 862,13 грн., за період січень 2016 на суму боргу 232 122,50 грн.– складають – 2 089,10 грн.;

- за зобов’язаннями березня 2015 року на суму боргу 1 020 775,62 грн. за період прострочення травень 2015 – січень 2016 року – складають – 55 628,52 грн., за період лютий 2016 на суму боргу 899 444,93 грн. – складають – - 3 597,78 грн. (мала місце дефляція), за період березень 2016 на суму боргу 362 835,48 грн. – складають – 3 628,35 грн.;

- за зобов’язаннями квітня 2015 року на суму боргу 273 568,44 грн. за період прострочення червень 2015 – березень 2016 року – складають – 10 380,91 грн.;

- за зобов’язаннями жовтня 2015 року на суму боргу 443 654,13 грн. за період прострочення грудень 2015 – березень 2016 року – складають – 9 813,07 грн.;

- за зобов’язаннями листопада 2015 року на суму боргу 688 788,56 грн. за період прострочення січень 2016 року - березень 2016 – складають – 10 341,22 грн., за період квітень 2016 на суму боргу 310 844,52 грн. – складають – 10 879,56 грн., за період травень 2016 – липень 2016 - на суму боргу 103 187,21 грн. – складають – - 206,48 грн. (мала місце дефляція);

- за зобов’язаннями грудня 2015 року на суму боргу 913 754,44 грн. за період прострочення лютий 2016 – липень 2016 року – складають – 35 714,30 грн., за період серпень 2016 – жовтень 2016 на суму боргу 707 784,84 грн. – складають – 30 692,73 грн., за період листопад 2016 на суму боргу 397 096,13 грн. – складають – 7 147,73 грн.

Всього сума інфляційних нарахувань за вказаний період складає – 393 430 грн. 88 коп.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних підлягають задоволенню частково в сумі 393 430 грн. 88 коп. В решті вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань слід відмовити.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні нарахування в сумі 393 430 грн. 88 коп., 3% річних в сумі 113 789 грн. 38 коп. (всього 507 220 грн. 26 коп.). В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 7 608 грн. 30 коп.

У судовому засіданні 10.04.2018, відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено лише вступну і резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 73, 86, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства «Первомайськтеплокомуненерго» Первомайської міської ради (93295, Луганська область, м.Золоте, вул.Молодіжна, 22 «А», код ЄДРПОУ 32082152) на користь:

- Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) борг за договором купівлі-продажу природного газу №2362/15-БО-20 від 26.12.2014 в загальному розмірі 507 220 грн. 26 коп., в тому числі: 3% річних в сумі 113 789, 38 грн.; інфляційні нарахування в сумі 393 430, 88 грн.; та витрати зі сплати судового збору в сумі 7608 грн. 30 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 13.04.2018

Суддя Ю.І.Марченко