ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2018 р. м. Рівне

Справа № 918/698/17

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль"

до Приватного підприємства "Торгово-виробничої фірми "Чари"

про стягнення заборгованості в сумі 1 663 191 грн. 45 коп.,

В судове засідання учасники справи не з'явилися.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер d8140288c1.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

4 жовтня 2017 року Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 Аваль" (далі – ОСОБА_1) звернулося до Господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання укладеного між Відкритим акціонерним товариством "ОСОБА_1 Аваль", правонаступником якого є позивач, та Приватним підприємством "Торгово-виробнича фірма "Чари" (далі – Фірма) кредитного договору від 30 травня 2008 року № 010/89-07/581, з урахуванням, зокрема, додаткових угод до цього правочину від 30 липня 2010 року та від 23 квітня 2014 року, ОСОБА_1 для проведення ремонту та відновлення нерухомого майна відповідача, надав позичальнику кредит у розмірі 3 000 000 грн. 00 коп. з кінцевим строком сплати до 31 грудня 2019 року під 17 відсотків річних. Проте Фірма взяті не себе зобов’язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків виконувала неналежним чином, у зв’язку з чим позивач звернувся до відповідача з вимогою від 15 серпня 2017 року № 140-5-2-00-7-1350 про усунення вказаних порушень та дострокове повернення наявного у Фірми боргу та всіх інших належних до сплати платежів за вищенаведеним договором. Оскільки Фірма не виконала наведених вимог позивача про дострокове повернення тіла кредиту та усіх інших належних до сплати кредитних платежів у добровільному порядку, ОСОБА_1, посилаючись на статті 1046-1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та статті 345-348 Господарського кодексу України (далі – ГК України), просив суд стягнути з Фірми 1 283 000 грн. 00 коп. заборгованості за тілом кредиту, 294 412 грн. 88 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, а також 85 778 грн. 57 коп. пені, нарахованої за несвоєчасне проведення розрахунків щодо сплати тіла кредиту та процентів по кредиту за спірним договором.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 6 жовтня 2017 року позовну заяву Банку від 3 жовтня 2017 року № 140/5/5/574 було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/698/17 на підставі статті 64 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та призначено її до розгляду на 19 жовтня 2017 року.

Ухвалою суду від 19 жовтня 2017 року розгляд справи відкладено на 16 листопада 2017 року.

У судовому засіданні 16 листопада 2017 року оголошувалася перерва до 28 листопада 2017 року.

Ухвалою суду від 28 листопада 2017 року у даній справі призначено судову економічну експертизу.

Ухвалою суду від тієї ж дати провадження у справі зупинено до отримання вищезазначеного висновку експерта.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу місцевого господарського суду про зупинення провадження у справі та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 918/698/17 відмовити.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2017 року апеляційну скаргу Банку задоволено. Скасовано ухвалу Господарського суду Рівненської області від 28 листопада 2017 року про зупинення провадження у справі № 918/698/17, а дану справу передано на розгляд Господарського суду Рівненської області.

19 грудня 2017 року матеріали справи № 918/698/17 повернулися на адресу місцевого господарського суду.

Ухвалою суду від 22 грудня 2017 року справу № 918/698/17 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі на підставі ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, а підготовче засідання призначено на 15 січня 2018 року.

15 січня 2018 року від представника відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання від 12 січня 2018 року (т. 1, а.с. 113-115) про призначення фінансово-кредитної експертизи, відповідно до якого останній зазначив, що для з'ясування правильності нарахування відсотків за користування кредитними коштами, штрафних санкцій за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків, на думку відповідача необхідно провести експертизу документів фінансово-кредитних операцій, оскільки встановлення відповідних фактів потребує спеціальних знань. На розгляд експертам представник відповідача просив поставити наступні питання:

1. Чи відповідає 1 283 000,00 грн. - сума боргу по кредиту, станом на 02.10.2017(згідно розрахунку) фактичній сумі заборгованості ПП ТВФ "Чари" перед АТ "ОСОБА_1 Аваль" по Кредитному договору № 010/89-07/581 від 30.05.2008 року (із змінами і доповненнями). Яка сума боргу по тілу кредиту станом на 02.10.2017 р.? Чи проводилося погашення тіла кредиту за період з 30.05.2008 р. по 02.10.2017 р.? Чи проводилося погашення тіла кредиту в іншій черговості ніж передбачено Кредитним договором?

2. Чи відповідає сума 294 412,88 грн. боргу по відсотках за користування кредитом фактичній сумі заборгованості за період з 30.05.2008 р. по 02.10.2017 р. ПП ТВФ "Чари" перед АТ "ОСОБА_1 Аваль" по Кредитному договору № 010/89-07/581 від 30.05.2008 року (із змінами і доповненнями)? Чи проводилося зарахування банком платежів в іншій черговості, ніж передбачено Кредитним? Якщо так, то як вплинула зміна черговості погашення на суму боргу по відсотках за користування кредитом? Яка сума боргу по відсотках за користуванням кредитними коштами підтверджена бухгалтерськими документами станом на 02.10.2017 р.?

3. Чи відповідає 85 778,57 грн. сума пені за несвоєчасне повернення кредиту (згідно розрахунку заборгованості) ПП ТВФ "Чари" перед АТ "ОСОБА_1 Аваль" фактичній сумі заборгованості по Кредитному договору № 010/89-07/581 від 30.05.2008 року (із змінами і доповненнями)?

Проведення експертизи представник відповідача просить доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. ОСОБА_2 представник відповідача просить на час проведення фінансово-кредитної експертизи провадження у справі № 918/698/17 зупинити.

Крім того, 15 січня 2018 року на електронну адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву від 12 січня 2018 року (т. 1, а.с. 117-118), в якому останній заперечив проти задоволення вимог Банку з огляду на необґрунтованість наданих позивачем розрахунків, сплив строків позовної давності до вимог щодо стягнення з Фірми пені, а також порушення позивачем порядку та строків нарахування цієї штрафної санкції, передбачених статтею 232 ГК України.

Ухвалою суду від 15 січня 2018 року у задоволенні клопотання Фірми від 12 січня 2018 року про призначення фінансово-кредитної експертизи було відмовлено, а у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 5 лютого 2018 року.

26 січня 2018 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла відповідь Банку на відзив від 25 січня 2018 року № 140-5-00-7-1384 (т. 1, а.с. 133-134), у якій позивач зазначив, що відповідачем не було надано жодних доказів, які підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов’язань, передбачених умовами укладеного між сторонами кредитного договору, а посилання Фірми на необ’єктивність та неправильність наданого Банком розрахунку заборгованості позичальника, на думку позивача, свідчить про намагання боржника ухилитись від виконання взятих на себе договірних зобов’язань щодо повернення кредитних коштів.

Ухвалою суду від 5 лютого 2018 року підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено її до розгляду по суті на 26 лютого 2018 року.

Ухвалою від 26 лютого 2018 року розгляд справи відкладено на 14 березня 2018 року.

13 березня 2018 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли заперечення Фірми від 13 березня 2018 року (т. 1, а.с. 153-154), в яких остання зазначила, що позивачем всупереч імперативним законодавчим приписам не було надано суду первинних бухгалтерських документів, що підтверджують спірні суми заборгованості позивача перед наведеною фінансовою установою. Крім іншого, відповідач також повідомив, що заявлена Банком у його позовних вимогах сума заборгованості Фірми не відповідає дійсній заборгованості позичальника.

У судовому засіданні 14 березня 2018 року оголошувалася перерва до 22 березня 2018 року.

Ухвалою суду від 22 березня 2018 року розгляд справи відкладено на 28 березня 2018 року.

Сторони про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення відповідних поштових відправлень, проте явку своїх повноважних представників у призначене судове засідання не забезпечили.

За загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За таких обставин суд дійшов висновку про розгляд даної справи без участі представників сторін.

Суд також зазначає, що відповідно до частини 4 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 вказаної статті).

У судовому засіданні 28 березня 2018 року судом було прийнято рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих сторонами документів їх оригіналам, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

30 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "ОСОБА_1 Аваль", правонаступником якого є позивач, та Фірмою був укладений кредитний договір № 010/89-07/581, за умовами якого, з урахуванням, зокрема, додаткової угоди до цього правочину від 23 квітня 2014 року, ОСОБА_1 для проведення ремонту та відновлення нерухомого майна відповідача, надав позичальнику кредит у розмірі 3 000 000 грн. 00 коп. з кінцевим строком сплати до 31 грудня 2019 року під 21 відсоток річних (т. 1, а.с. 6-11).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

Згідно пункту 1.1 частини № 2 цього договору ОСОБА_1 на положеннях та умовах цього договору надає позичальнику кредит у розмірі та валюті, визначеній у частині № 1 цього договору, а позичальник приймає та зобов’язується належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов’язання, як вони визначені у цьому договорі.

За змістом пункту 1.4.1.1 частини № 2 договору ОСОБА_1 надає позичальнику кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.

Відповідно до пунктів 1.4.1.2, 1.4.1.3 частини № 2 договору проценти за користування кредитом розраховуються на основі процентної ставки, з розрахунку Річної бази нарахування процентів. Проценти нараховуються у день сплати процентів, але не пізніше дати, визначеної у Графіку повернення кредиту та сплати процентів (додаток № 1 до цього договору), кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами виходячи з фактичної кількості календарних днів у місяці та році, включаючи день видачі та виключаючи день повернення, та сплачуються позичальником відповідно до умов пункту 1.5 цього договору.

Пунктами 1.5.1, 1.5.1.1 та 1.5.1.2 частини № 2 цієї угоди встановлено , що погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку повернення кредиту та сплати процентів (додаток № 1 до цього договору) шляхом безготівкового перерахування на позичковий рахунок, вказаний у частині № 1 до цього договору. Нараховані у порядку, передбаченому цим договором, проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту у строк, передбачений у Графіку повернення кредиту та сплати процентів. Якщо до сплати процентів з моменту надання кредиту залишається не більше трьох банківських днів, перше нарахування та сплата процентів здійснюється у наступному місяці. У випадку повернення кредиту та сплати процентів ануїтетними платежами строк та розмір повернення кредиту та сплати процентів визначається цим договором та Графіком повернення кредиту та сплати процентів.

У пункті 1.5.1.4 частини № 2 договору сторони встановили наступний порядок погашення заборгованості позичальника за цим договором:

- у першу чергу погашається заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, після чого сплачуються передбачені договором комісії;

- у другу чергу погашається сума заборгованості за кредитом;

- у третю чергу погашається заборгованість за штрафами, пенею, у тому числі відшкодування витрат та збитків Банку, пов’язаних з неналежним виконанням позичальником умов цього договору.

При цьому, з підписанням цього договору у відповідності з чинним законодавством України, позичальник надає Банку право самостійно приймати рішення щодо зміни черговості погашення заборгованості позичальника за цим договором. За запитом позичальника ОСОБА_1 інформує позичальника у письмовій формі про застосовану черговість погашення кредитної заборгованості.

Згідно з пунктом 1.9.1 частини № 2 зазначеного правочину незважаючи на інші положення цього договору, ОСОБА_1 має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов’язань за цим договором (у тому числі, але не виключно, встановлених пунктами 2.3.7-2.3.14, 2.3.16, 2.3.17 та статті 3 цього договору) та/або умов договору іпотеки та/або умов договору поруки. При цьому, виконання боргових зобов’язань повинно бути проведено позичальником протягом тридцяти календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

Судом встановлено, що 27 травня 2009 року сторонами було підписано додаткову угоду № 010/89-07/581/3 до вищенаведеного правочину (т. 1, а.с. 12-13), згідно якої пункт 1.9 цього договору викладено у новій редакції.

Так, згідно цієї нової редакції даного пункту кредитор вправі припинити видачу кредитних коштів та/або пред’явити позичальнику вимогу про дострокове погашення кредиту у разі, зокрема, прострочення позичальником більш ніж на 30 календарних днів строків погашення кредиту або порушення цих строків менш ніж на 30 календарних днів, але більше трьох разів протягом останніх дванадцяти місяців.

Якщо кредитор вирішив скористатися правами, визначеними у цій статті, він повідомляє про це позичальника шляхом направлення письмового повідомлення. У випадку, якщо письмове повідомлення кредитора містить вимогу про дострокове повне або часткове погашення боргових зобов’язань позичальника за цим договором, строк виконання зазначених у такому повідомленні зобов’язань позичальника вважається таким, що закінчився, на тридцять перший календарний день з дня направлення кредитором позичальнику відповідного повідомлення.

ОСОБА_2 у пункті 2 цієї додаткової угоди від 27 травня 2009 року № 010/89-07/581/3 тимчасово, на період з 15 травня 2009 року до 14 листопада 2009 року, сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу по сплаті суми кредиту та змінити строк його сплати в наступному порядку: станом на дату укладення цієї додаткової угоди щомісячний платіж становить 0 грн. 00 коп. На період кредитних канікул щомісячний платіж зменшується до розміру 0 гривень. Починаючи з 15 листопада 2009 року кредитор змінює позичальнику строк сплати решти щомісячного платежу в сумі 0 грн. 00 коп., а позичальник зобов’язується сплатити вказану суму в майбутньому відповідно до Графіка повернення кредиту та сплати процентів, що є додатком № 1 до цієї додаткової угоди та є її невід’ємною частиною (т. 1, а.с. 13-14). Протягом кредитних канікул позичальник сплачує проценти за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору.

Судом також встановлено, що 30 липня 2010 року з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України між сторонами було підписано додаткову угоду до кредитного договору № 010/89-07/581/4 (т. 1, а.с. 16), згідно умов якої тимчасово, на період з 30 липня 2010 року до 15 червня 2011 року сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу по сплаті суми кредиту та змінити строк його сплати в наступному порядку: станом на дату укладення цієї додаткової угоди щомісячний платіж становить 29 411 грн. 76 коп. На період кредитних канікул щомісячний платіж зменшується до розміру 0 гривень. Починаючи з 15 липня 2011 року кредитор змінює позичальнику строк сплати решти щомісячного платежу в сумі 29 411 грн. 76 коп., а позичальник зобов’язується сплатити вказану суму в майбутньому відповідно до Графіка повернення кредиту та сплати процентів, що є додатком № 1 до цієї додаткової угоди та є її невід’ємною частиною (т. 1, а.с. 17-18). Протягом кредитних канікул позичальник сплачує проценти за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору.

Також судом встановлено, що 30 червня 2011 року з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України між сторонами було підписано додаткову угоду до кредитного договору № 010/89-07/581/5 (т. 1, а.с. 19), згідно умов якої сторони погодили, що станом на дату укладення цієї додаткової угоди фактична заборгованість позичальника за договором по сплаті суми кредиту становить 2 791 538 грн. 24 коп. Станом на дату укладення цієї додаткової угоди заборгованість позичальника за договором, строк сплати якої настав, 51 394 грн. 90 коп., у тому числі: 0 гривень 00 коп. – заборгованість з погашення суми кредиту, 51 394 грн. 90 коп. – заборгованість з погашення процентів. На підставі цієї додаткової угоди з 30 червня 2011 року фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, при цьому за згодою сторін відбувається зміна строку погашення заборгованості. ОСОБА_2 збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику.

Відповідно до пункту 1.4 цієї додаткової угоди позичальник зобов’язується здійснити погашення заборгованості у майбутньому у складі щомісячних платежів відповідно до Графіка погашення кредиту та сплати процентів, що є додатком № 1 до цієї додаткової угоди (т. 1, а.с. 20-21).

Водночас з матеріалів справи також вбачається, що 23 квітня 2014 року з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України між сторонами було підписано додаткову угоду до кредитного договору № 010/89-07/581/6 (т. 1, а.с. 22-23), згідно умов якої, зокрема, датою остаточного повернення кредиту було визначено 31 грудня 2019 року. Процентна ставка - 21% річних, пільгова процентна ставка - 17% річних. Зокрема пільгова процентна ставка встановлюється тимчасово на строк з 23 квітня 2014 року до 22 квітня 2015 року включно. Одночасно з укладенням цієї додаткової угоди сторони домовились викласти додаток № 1 "Графік повернення кредиту та сплати процентів" у новій редакції (т. 1, а.с. 23-24), а також укласти додаток № 2 "Графік повернення прострочених процентів" (т. 1, а.с. 25).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищенаведеної угоди банк надав позичальнику передбачені цим правочином кредитні кошти.

Про належне виконання позивачем своїх зобов’язань за спірним договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення Банком умов даної угоди.

Водночас судом встановлено, що Фірма взяте на себе зобов’язання за вищевказаним договором по поверненню суми кредиту та сплаті процентів виконала не в повному обсязі, у зв’язку з чим у останньої перед Банком утворилася заборгованість по тілу кредиту в розмірі 1 283 000 грн. 00коп., а також заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом в сумі 294 412 грн. 88 коп.

У зв’язку з неналежним виконанням позичальником своїх обов’язків за укладеним між сторонами кредитним договором, позивач надіслав на адресу відповідача вимогу від 15 серпня 2017 року № 140-5-2-00-7-1350 (т. 1, а.с. 31) про повне дострокове погашення наявної у Фірми заборгованості за кредитними платежами протягом 30 днів.

Однак вказана вимога відповідачем задоволена не була, заборгованість по сплаті коштів за договором у добровільному порядку не погашена.

У той же час судом встановлено, що згідно платіжних доручень від 3 жовтня 2017 року на суму 9 500 грн. 00 коп., від 4 жовтня 2017 року на суму 3 010 грн. 00 коп., від 6 жовтня 2017 року на суму 1 016 грн. 00 коп., від 17 листопада 2017 року на суму 2 700 грн. 00 коп., від 20 листопада 2017 року на суму 7 600 грн. 00 коп., від 22 листопада 2017 року на суму 3 000 грн. 00 коп., від 23 листопада 2017 року на суму 1 760 грн. 00 коп., від 4 грудня 2017 року на суму 82 250 грн. 00 коп., від 5 грудня 2017 року на суму 9 800 грн. 00 коп., від 5 грудня 2017 року на суму 5 000 грн. 00 коп., від 11 грудня 2017 року на суму 5 900 грн. 00 коп., від 19 грудня 2017 року на суму 4 050 грн. 00 коп., від 21 грудня 2017 року на суму 1 257 грн. 00 коп., від 22 грудня 2017 року на суму 4 157 грн. 00 коп., від 26 грудня 2017 року на суму 2 980 грн. 00 коп., від 27 грудня 2017 року на суму 4 000 грн. 00 коп., від 27 грудня 2017 року на суму 1 900 грн. 00 коп., від 28 грудня 2017 року на суму 5 895 грн. 00 коп., від 3 січня 2018 року на суму 77 225 грн. 00 коп., від 10 січня 2018 року на суму 6 590 грн. 00 коп., від 11 січня 2018 року на суму 2 700 грн. 00 коп., від 17 січня 2018 року на суму 1 300 грн. 00 коп., від 19 січня 2018 року на суму 1 300 грн. 00 коп., від 25 січня 2018 року на суму 2 000 грн. 00 коп., від 26 січня 2018 року на суму 1 360 грн. 00 коп., від 31 січня 2018 року на суму 9 770 грн. 00 коп., від 1 лютого 2018 року на суму 115 500 грн. 00 коп., від 2 лютого 2018 року на суму 2 480 грн. 00 коп., від 5 лютого 2018 року на суму 3 260 грн. 00 коп., від 16 лютого 2018 року на суму 310 грн. 00 коп. та від 19 лютого 2018 року на суму 2 050 грн. 00 коп. Фірмою в рахунок погашення боргу за тілом кредиту за укладеним між сторонами кредитним договором було перераховано позивачу грошові кошти на загальну суму 381 620 грн. 00 коп.

Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Рівненської області з даним позовом 4 жовтня 2017 року, що підтверджується вхідним штампом канцелярії Господарського суду Рівненської області, проставленим на першій сторінці позовної заяви Банку (т. 1, а.с. 2).

Провадження ж у даній справі відповідно до приписів господарського процесуального законодавства було порушено ухвалою суду від 6 жовтня 2017 року.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

Зі змісту вищенаведених нормативних приписів чинного законодавства вбачається, що господарський суд закриває провадження у справі в зв’язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв’язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 17 травня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Оскільки на час прийняття рішення у даній справі відповідачем в рахунок погашення суми основного боргу по тілу кредиту сплачено позивачу 381 620 грн. 00 коп., даний факт підтверджується наявними у матеріалах справи належними доказами та не спростований позивачем, суд відповідно до вищезазначеної норми дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача цієї суми боргу.

Разом з тим суд зазначає, що згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частинами 1, 2 статті 1056¹ ЦК України унормовано, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань.

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалося вище, сторони кредитного договору встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобов’язань за щомісячним погашенням платежів.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Відтак, пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов'язання.

Як було зазначено вище, у зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором, ОСОБА_2 використав право достроково вимагати з позичальника повернення заборгованості за кредитним договором, надіславши останньому вимогу від 15 серпня 2017 року № 140-5-2-00-7-1350 про дострокове негайне повернення всієї суми кредиту й пов'язаних з ним платежів.

Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання.

Так, в силу частини 2 статті 1054 ЦК України до кредитних правовідносин підлягає застосуванню частина 2 статті 1050 зазначеного Кодексу, якою встановлено санкцію за прострочення повернення чергової частини позики, а саме: позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, що належать йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відтак, у такому випадку дострокове повернення кредиту не має ознак одностороннього припинення договірних зобов'язань та є належним способом захисту порушеного права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 24 листопада 2014 року № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів".

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Отже, перевіривши наданий позивачем розрахунок суми заборгованості відповідача по тілу кредиту в сумі 901 380 грн. 00 коп. (враховуючи сплачену Фірмою суму грошових коштів, в частині стягнення якої провадження у справі підлягає закриттю) та процентам за користування кредитом у розмірі 294 412 грн. 88 коп., нарахованим за користування кредитними коштами в розмірі 1 283 000 грн. 00 коп., суд дійшов висновку, що він відповідає умовам кредитного договору від 30 травня 2008 року № 010/89-07/581, а також вимогам законодавства України.

Оскільки в матеріалах даної справи відсутні докази, які б свідчили про погашення відповідачем вищезазначеної суми заборгованості, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з Фірми 901 380 грн. 00 коп. заборгованості по тілу кредиту та 294 412 грн. 88 коп. процентів за користування кредитом є законною та обґрунтованою, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

ОСОБА_2 у своїй позовній заяві згідно наданого останнім розрахунку просив суд стягнути з відповідача 85 778 грн. 57 коп. пені, нарахованих на відповідні суми заборгованості з 3 жовтня 2016 року по 2 жовтня 2017 року, з яких: 46 130 грн. 80 коп. – пеня, нарахована за несвоєчасне повернення тіла кредиту, 39 647 грн. 77 коп. – пеня, нарахована за несвоєчасне повернення процентів за користування кредитом.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань. Суб’єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

У пункті 4.1.1 частини № 2 кредитного договору сторони передбачили, що за порушення прийнятих на себе зобов’язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, позичальник зобов’язаний сплатити Банку пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього договору.

Проте при дослідженні матеріалів справи та поданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача судом встановлено, що обґрунтованою та арифметично вірною сумою пені, що підлягає стягненню з Фірми на користь Банку, враховуючи визначені останнім в його розрахунку періоди прострочення, є 85 778 грн. 57 коп., з яких: 46 130 грн. 80 коп. – пеня, нарахована за несвоєчасне повернення тіла кредиту, 39 647 грн. 77 коп. – пеня, нарахована за несвоєчасне повернення процентів за користування кредитом.

У той же час, як вже було зазначено, у відзиві відповідача на позовну заяву від 12 січня 2018 року останній заперечив проти задоволення вимог Банку з огляду, зокрема, на сплив строків позовної давності до вимог позивача щодо стягнення з Фірми нарахованої пені.

Приписами статті 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Водночас слід зазначити, що коли відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Судом встановлено, що Банком нараховано пеню на відповідні суми заборгованості з 3 жовтня 2016 року по 2 жовтня 2017 року, тобто в межах строку позовної давності.

Перевіривши розрахунок пені суд встановив, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме у розмірі 85 778 грн. 57 коп., з яких: 46 130 грн. 80 коп. – пеня, нарахована за несвоєчасне повернення тіла кредиту, 39 647 грн. 77 коп. – пеня, нарахована за несвоєчасне повернення процентів за користування кредитом.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши наведені правові норми суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль" до Приватного підприємства "Торгово-виробнича фірма "Чари" є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню в сумі 901 380 грн. 00 коп. заборгованості по тілу кредиту, 294 412 грн. 88 коп. процентів за користування кредитом, 46 130 грн. 80 коп. пені, нарахованої на тіло кредиту, 39 647 грн. 77 коп. пені, нарахованої на проценти за користування кредитом.

Відповідно до ст. 129 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача в розмірі 24 947 грн. 88 коп.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 178, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Торгово-виробнича фірма "Чари" (33024, місто Рівне, вулиця Соборна, будинок 430 А, ідентифікаційний код: 22556169) на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль" (01011, місто Київ, вулиця Лєскова, будинок 9, ідентифікаційний код: 14305909) 901 380 (дев'ятсот одну тисячу триста вісімдесят) грн. 00 коп. заборгованості по тілу кредиту, 294 412 (двісті дев'яносто чотири тисячі чотириста дванадцять) грн. 88 коп. процентів за користування кредитом, 46 130 (сорок шість тисяч сто тридцять) грн. 80 коп. пені, нарахованої на тіло кредиту, 39 647 (тридцять дев'ять тисяч шістсот сорок сім) грн. 77 коп. пені, нарахованої на проценти за користування кредитом, а також 24 947 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот сорок сім) грн. 88 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині вимог Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль" про стягнення з Приватного підприємства "Торгово-виробнича фірма "Чари" заборгованості по тілу кредиту в сумі 381 620 грн. 00 коп. закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно пункту 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11 квітня 2018 року.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 4 примірники:

1- до справи;

2-3- позивачу рекомендованим (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9; 79000, м. Львів, вул. Матейка, 8);

4- відповідачу рекомендованим (33000, м. Рівне, вул. Соборна, 430а).