н.п. 1-кп/415/127/18

ВИРОК

Іменем України

03 квітня 2018 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Шевченко О.В.

за участю секретаря Бервено Ю.В.

прокурорів Карапути Ю.І., Швиденко О.С.

захисника Костєва Ю.Ф.

захисника Вісягіна О.О.

обвинуваченого ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

потерпілої ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6

потерпілого ОСОБА_7

потерпілого ОСОБА_8

представника потерпілої ОСОБА_9

представника потерпілого ОСОБА_2

представника потерпілих ОСОБА_11

представника цивільного відповідача ОСОБА_12,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12014130240000767 від 12.03.2014 стосовно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лисичанська Луганської області, громадянина України, з повною вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню доньку - ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого заступником дільниці РЗО на ВП «Шахта ім. Д.Ф.Мельникова», раніше не судимого, інвалідом не являється, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 272 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м. Лисичанська Луганської області, громадянина України, з повною вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню доньку - ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_7, працюючого майстром мостової філії «Лисичанськийрайавтодор», раніше не судимого, інвалідом не являється, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_4, відповідно до наказу №1210к директора ВП «Шахта ім. Д.Ф.Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля», 02.09.2012 був призначений на посаду начальника дільниці з ремонту забійного обладнання (далі - РЗО) ВП «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля». Посадовою інструкцією начальника дільниці по ремонту забійного обладнання, на обвинуваченого ОСОБА_4, як на начальника дільниці РЗО було покладено повноваження забезпечувати виконання усіма робітниками дільниці роботи по ремонту, наладці, заміні окремих вузлів і деталей ГШО, механізованих комплексів і засобів автоматизації; комплектацію вузлів і деталей механізованих комплексів, прохідницьких комбайнів та іншого забійного обладнання; своєчасне, згідно планам-графікам, проведення техоглядів поточних (капітальних) ремонтів і заміни електротехнічного обладнання; виконання заходів з покращення загального стану умов охорони праці; функціонування нарядної системи та виконання вимог Системи управління виробництвом і охороною праці у вугільній промисловості (далі - СУВОП); виконання робіт тільки з виданими нарядами; усі види робіт технічною документацією (паспортами, технологічними схемами) (п. 2.1.); видання письмових нарядів керівникам робіт, спеціалістам і працівникам на виконання робіт, інструктуючи їх письмово чи усно про правильне та безпечне виконання робіт (п. 2.4.); контролює дотримання виробничими дільницями карт змащування машин та механізмів, якість водоемульсійної рідини механізованих комплексів, умови та охорону праці, проведення робіт на дільницях згідно з технічною документацією, правилами та вимогами техніки безпеки (п. 2.5.).

Відповідно до п. 9.34.1 СУВОП начальник дільниці РЗО забезпечує виконання ст. ст. 26, 41,42 Гірничого Закону і ст.14 ЗУ «Про охорону праці» щодо забезпечення безпечних умов праці на дільниці; виконання всіма працівниками дільниці робіт з дотриманням вимог нормативних та інших документів з охорони праці і СУВОП; усі види робіт на дільниці технічною документацією; виконання робіт відповідно до технічної документації.

Згідно з п. 9.34.10 СУВОП начальник дільниці РЗО розробляє технологічну документацію з ведення всіх робіт на дільниці, а відповідно до п. 9.34.17 - несе відповідальність за не ознайомлення до початку робіт працівників з технологічною документацією, ведення робіт на дільниці без затвердженої технологічної документації відповідно до ПБ і без документально оформлених дозволів (нарядів).

Обвинувачений ОСОБА_3, відповідно до наказу № 234к директора ВП «Шахта ім. Д.Ф.Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля», з 04.03.2014 був призначений на посаду виконуючого обов'язки заступника начальника дільниці з ремонту забійного обладнання (далі - РЗО) ВП «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля». Посадовою інструкцією заступника начальника дільниці по ремонту забійного обладнання, на обвинуваченого ОСОБА_3, як на виконуючого обов'язки заступника начальника дільниці РЗО було покладено повноваження забезпечити вжиття заходів по поліпшенню загального стану умов охорони праці, функціонування нарядної системи і виконання вимог Системи управління виробництвом і охороною праці у вугільній промисловості, забезпечити всі види робіт технічною документацією (п. 2.1.); відповідальність за стан виробничої і трудової дисципліни, порушення техніки безпеки і норм охорони праці (п. 4.5.); відповідальність за порушення вимог законодавства по охороні праці, пожежній безпеці, а також правил внутрішнього трудового розпорядку (п.4.10.); відповідальність за невиконання вимог нарядної системи, Системи управління виробництвом і охороною праці у вугільній промисловості.

Відповідно до п. 9.34.10 СУВОП заступник начальника дільниці РЗО розробляє технологічну документацію з ведення всіх робіт на дільниці, а відповідно до п. 9.34.17 - несе відповідальність за не ознайомлення до початку робіт працівників з технологічною документацією, ведення робіт на дільниці без затвердженої технологічної документації відповідно до ПБ і без документально оформлених дозволів (нарядів).

12.03.2014 приблизно о 09 годині 00 хвилин, обвинувачений ОСОБА_4 видав обвинуваченому ОСОБА_3 разом з підпорядкованими йому робітниками дільниці РЗО: гірниками підземними 3-го розряду ОСОБА_7 і ОСОБА_8, учнями електрослюсарів підземних ОСОБА_15 і ОСОБА_6, у 1 зміну наряд на виконання робіт з підвищеною небезпекою: ремонту, встановлення та підключення устаткування підвищеної небезпеки - вузлу кріплення пульту керування секції механізованого кріплення ZY-4000/08/15 на поверхневому промисловому майданчику ВП «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля» (далі - шахти), що знаходиться за адресою: Луганська область, місто Лисичанськ, вул.Первомайська, 217. Відповідно до п. 7 додатку 3 «Переліку машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки» Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого Постановою КМУ від 26.10.2011 № 1107, гірничошахтне та гірничорятувальне устаткування є устаткуванням підвищеної небезпеки. Відповідно до п. 2 додатку 2 «Перелік видів робіт підвищеної небезпеки» до вказаного Порядку, монтаж, демонтаж, налагодження, ремонт, технічне обслуговування, реконструкція машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3 до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки віднесені до робіт підвищеної небезпеки.

У подальшому, обвинувачений ОСОБА_4, не розробивши технічної документації на виконання робіт з монтажу пульта управління гідравлічною системою на секціях механізованого комплексу ZY-4000/08/15 на поверхні, не ознайомивши робітників з технічною документацією під підпис, всупереч вимогам правил безпеки на роботи які виконувалися вперше без розробленої технічної документації працівниками, які не мають на це відповідної кваліфікації, недбало ставлячись до безпеки оточуючих людей, а саме: гірникам підземним 3-го розряду ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та учням електрослюсаря підземного ОСОБА_15 і ОСОБА_6, та без присутності закріплених за ними робітників-інструкторів ОСОБА_16 і ОСОБА_17, видав наряд на виконання робіт з монтажу пульта управління гідравлічною системою на секціях механізованого комплексу ZY-4000/08/15 на поверхні.

У свою чергу, обвинувачений ОСОБА_3, не провівши позаплановий інструктаж гірникам підземним 3-го розряду дільниці РЗО ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та учням електрослюсарів підземних ОСОБА_15 і ОСОБА_6, допустив до роботи учнів електрослюсарів підземних ОСОБА_15 та ОСОБА_6 без закріплених за ними робочих-інструкторів ОСОБА_16 і ОСОБА_17, не дотримавшись вимог правил безпеки, недбало ставлячись до безпеки оточуючих людей, не відмовився від виконання вказаних робіт за відсутності розробленої технічної документації, без кваліфікованих робітників, які мають право на проведення робіт з монтажу гідравліки механізованого комплексу ZY-4000 і без можливості забезпечити жорстку та надійну фіксацію кріплення перекриття секції механізованого комплексу ZY- 4000.

Приблизно о 09 годині 10 хвилин ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 під керівництвом обвинуваченого ОСОБА_3 розпочали виконання вищевказаного наряду. На початку зміни ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 принесли з комірки дільниці РЗО інструменти, зі складу шахти пульт та три дерев'яні стовпи з ремонтно-будівельної дільниці (РБД) до місця здійснення наряду на шахтному дворі. Одночасно обвинувачений ОСОБА_3 узгодив з начальником дільниці РБД ОСОБА_18 питання про тимчасове виділення автонавантажувача для підйому верхнього перекриття секції ZY-4000/08/15. Після чого, за допомогою автонавантажувача було підняте верхнє перекриття секції ZY-4000/08/15, під яке, під безпосереднім керівництвом обвинуваченого ОСОБА_3, було встановлено 3 дерев'яні стовпи. У подальшому, автонавантажувач поїхав виконувати інші завдання, а робітники почали виконувати встановлення та підключення вузлу кріплення пульту керування секції механізованого кріплення.

Приблизно о 09 годині 55 хвилин обвинувачений ОСОБА_3 прийняв рішення зняти скобу кріплення гідравлічного рукава, який був приєднаний до домкратів балансування перекриттям і заважав їм, оскільки затуляв монтажний отвір для встановлення пульта. ОСОБА_6 та ОСОБА_15, використовуючи молоток та викрутку, стали роз'єднувати скобу кріплення гідравлічного рукава, який заважав. Під дією залишкового тиску рукав вирвало з кріплення та виприснуло емульсію. Після цього трапилось горизонтальне зміщення перекриття, що призвело до падіння дерев'яних стойок, та раптове опускання верхнього перекриття секції, що призвело до травмування працівників.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 70 від 12.03.2014 ОСОБА_15 отримав тілесні ушкодження у вигляді рясних внутрішкірних крововиливів в області голови та верхньої третини грудної клітини, крововиливів у з'єднанні оболонки очей, неприродної рухливості, закритих переломів обох кісток правої голені у середній третині, лівого стегна у нижній третині, крововиливів, саден тильної поверхні лівої кісті, правого стегна, грудної клітини, рваної рани лівої пахвової області, крововиливів у плевральну порожнину черевну, крововиливів в область коренів легенів, переломів ребер справа з ушкодженням плеври, компресійного перелому 1 поперекового хребця. Смерть ОСОБА_15 настала від тяжкої тупої травми з множинними переломами ребер, хребта, кісток кінцівок з пошкодженням внутрішніх органів, ускладнених травматичним шоком 12.03.2014 о 13 годині 45 хвилин.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 25 від 06.03.2017 потерпілий ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді дрібних крововиливів в області обличчя та шиї, лоскутної рани внутрішньої поверхні верхньої третини правої гомілки, переламів 4-7 ребер справа, перелому поперечних відростків 2 поперекового хребта з обох боків, перелому поперечних відростків 1-4 поперекових хребців справа зі зміщенням і перелому кореня дужки 4 поперекового хребта справа, переламу кісток тазу зліва на межі тіла підвздушної кістки і горизонтальної вітки лонної кістки з невеликим зміщенням, переламу нижньої вітки лонної кістки на межі сідничної кістки зліва, закритого компресійного перелому 1 поперекового хребта 1 ступеня, 2 поперекового хребта 2 ступеня, 4 поперекового хребта 1 ступеня, забою поперекового відділу спинного мозку 3 ступеня, нижньої параплегії, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, політравми тяжкого ступеня, закритої травми грудної клітини, забою легені справа, органів середостіння, дихальної недостатності, травматичного шоку 2 ступеня, закритої ускладненої травми поперекового відділу хребта, спинального шоку, посттравматичної пневмонії справа, ускладненої ексудативним плевритом, закритого перелому сідничної кістки зліва без зміщення, закритої травми живота, субкон'юктивального крововиливу обох очей, травматичного розриву печінки, внутрішньочеревної кровотечі, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності у момент їх заподіяння.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи №52 від 03.03.2017 потерпілий ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді політравми, закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, забою, здавлювання грудної клітини, двостороннього травматичного гемопневмотороксу, закритої тупої травми живота з ушкодженням внутрішніх органів, розриву печінки, забою нирок, зачеревної гематоми, перелому 4-5-6 ребер справа, перелому 7 ребра зліва, осколкового компресійного перелому 2 хребця зі змішенням відломків зліва та його підвивиху, перелому 5 п'ясної кістки з діастазом та зміщенням у ширину, травматичного шоку 2 ступеня, закритої ускладненої травми поперекового відділу хребта, забою спинного мозку 3 ступеня, спинального шоку, нижньої в'ялої параплегії, посттравматичного двостороннього плевриту, пошкодження паренхіми печінки, внутрішньочеревної кровотечі, субкон'юктивального крововиливу обох очей, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя у момент їх заподіяння.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 58 від 10.03.2017 потерпілий ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого компресійного перелому 3 хребця 1 ступеня, закритого перелому зовнішньої кісточки правого гомілковостопного суглоба зі зміщенням, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинило довготривалий розлад здоров'я.

Відповідно до вищевикладеного, обвинувачений ОСОБА_4 порушив:

- п. п. 2.1.IV, 5.1.IV, 14.1.IV, 19.1. IV «Правил безпеки у вугільних шахтах», у частині відповідно до яких:

проектування, будівництво, реконструкція та експлуатація вугільних шахт проводяться з дотриманням вимог Законів України "Про архітектурну діяльність", "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про охорону праці", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", "Про охорону навколишнього природного середовища", «Про об'єкти підвищеної небезпеки», Гірничого Закону України, вимог цих Правил та інших нормативно-правових актів;

опрацювання і затвердження директором шахти (уповноваженою особою) нормативних актів, що діють на підприємстві, повинні здійснюватися відповідно до вимог Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 21.12.93 № 132, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.02.94 за № 20/229;

навчання і перевірка знань з питань охорони праці працівників шахт повинні здійснюватися відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.12-05;

на усі види робіт та операцій повинна бути технологічна проектна документація (ТПД), яка затверджується директором або головним інженером шахти. У ТПД повинен передбачатися комплекс технічних і санітарно-гігієнічних заходів, що забезпечує нормальні умови праці та збереження здоров'я працівників шляхом запобігання або обмеження несприятливої дії небезпечних та шкідливих виробничих чинників, зниження ризику розвитку професійної і виробничо-обумовленої захворюваності;

- п. п. 9.34.1, 9.34.10 «Системи управління виробництвом і охороною праці у вугільній промисловості», на начальника дільниці покладено обов'язок:

забезпечити виконання ст. 26, 41, 42 Гірничого Закону України і ст. 14 Закону України «Про охорону праці» щодо забезпечення безпечних умов і охорони праці на дільниці;

виконання всіма працівниками дільниці робіт з дотриманням вимог нормативних та інших документів з охорони праці і СУВОП;

усі види робіт на дільниці технічною документацією;

виконання робіт відповідно до технічної документації;

розробити технічну документацію на усі види робіт на дільниці.

Відповідно до висновку судової гірничотехнічної експертизи № 4625-16 від 10.01.2017, дії начальника дільниці РЗО ВП «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля» - обвинуваченого ОСОБА_4 не відповідали вимогам ст. 14 Закону України «Про охорону праці»; ст. ст. 20, 41, 42 Гірничого Закону України, п. п. 2.1.IV, 5.1.IV, 14.1. IV, 19.1. IV «Правил безпеки у вугільних шахтах», п. п. 9.34.1., 9.34.10 «Системи управління виробництвом і охороною праці у вугільній промисловості України (типове керівництво)», п. 5.7. Положення про нарядну систему, п. 10 Загальних професій робітників гірничих і гірничо-капітальних робіт Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, п. 3.7. «Інструкції з навчання працівників шахт», пунктів 2.2, 2.4, 5, 6 Наказу про проходження виробничої практики студентами Лисичанського гірничого технікуму за спеціальністю «Експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв», п. п. 2.1, 2.4, 2.5 «Посадової інструкції начальника дільниці РЗО» у частині того, що у I зміну 12.03.2014 всупереч вимогам правил безпеки на роботи, які виконувалися вперше без розробленої технічної документації працівниками, які не мають на це відповідної кваліфікації, а саме: гірникам підземним 3-го розряду та учням електрослюсаря підземного, та без присутності закріплених за ними робітників-інструкторів, видав наряд на виконання робіт з монтажу пульта управління гідравлічною системою на секціях механізованого комплексу ZY-4000/08/15 на поверхні, і з технічної точки зору знаходились у прямому причинному зв'язку з травмуванням робітників дільниці РЗО.

У свою чергу, обвинувачений ОСОБА_3 порушив:

- п. п. 2.1.IV, 5.1.IV, 14.1.IV, 19.1. IV «Правил безпеки у вугільних шахтах», у частині відповідно до яких:

проектування, будівництво, реконструкція та експлуатація вугільних шахт проводяться з дотриманням вимог Законів України "Про архітектурну діяльність", "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про охорону праці", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", "Про охорону навколишнього природного середовища", «Про об'єкти підвищеної небезпеки», Гірничого Закону України, вимог цих Правил та інших нормативно-правових актів;

під час видачі наряду гірникам на роботи, які раніше вони не виконували або після перерви у роботі більше ніж 30 календарних днів, з ними має бути проведено позаплановий інструктаж під підпис, що проводиться згідно з вимогами Інструкції з навчання працівників шахт, затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці від 30.05.95 № 79, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 01.08.95 за № 272/808;

експлуатація та обслуговування машин і гірничошахтного обладнання, приладів і апаратури, а також їх монтаж, демонтаж і збереження здійснюється відповідно до вимог цих Правил та інструкцій (керівництв) з їх експлуатації та відповідно до вимог чинного законодавства. Зміна конструкції машин, обладнання, схем управління та захисту дозволяється у порядку, визначеному чинним законодавством;

- п. 9.34.1 «Системи управління виробництвом і охороною праці у вугільній промисловості», на заступника начальника дільниці покладено обов'язок забезпечити:

виконання ст. 26, 41, 42 Гірничого Закону України і ст. 14 Закону України «Про охорону праці» щодо забезпечення безпечних умов і охорони праці на дільниці;

виконання всіма працівниками дільниці робіт з дотриманням вимог нормативних та інших документів з охорони праці і СУВОП;

усі види робіт на дільниці технічною документацією;

виконання робіт відповідно до технічної документації.

Відповідно до висновку судової гірничотехнічної експертизи № 4625-16 від 10.01.2017, дії виконуючого обов'язки заступника начальника дільниці РЗО ВП «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля» - обвинуваченого ОСОБА_3 не відповідали вимогам ст. ст. 6, 14 Закону України «Про охорону праці»; ст. ст. 20, 41 Гірничого Закону України, п. п. 2.1.IV, 5.1.IV, 3.2. IV «Правил безпеки у вугільних шахтах», п. п. 9.34.1. «Системи управління виробництвом і охороною праці у вугільній промисловості України (типове положення)», п. 7.7. «Типового положення про порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці», п. 4.5. «Інструкції з навчання працівників шахт», п. п. 2.1, 2.4, 4.5, 4.10 «Посадової інструкції заступника начальника дільниці РЗО» у частині того, що не дбав про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку оточуючих людей на робочому місці - поверхневому промисловому майданчику шахти і приступив до виконання робіт з монтажу пульта управління гідравлічною системою на секції механізованого комплексу ZY-4000, не маючи технічної документації, не маючи працівників відповідної кваліфікації, не маючи можливості забезпечити жорстку та надійну фіксацію кріплення перекриття секції механізованого комплексу ZY-4000, і з технічної точки зору знаходиться у прямому причинному зв'язку з травмуванням робітників дільниці РЗО.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України, не визнав, заявлений прокурором цивільний позов також не визнав, заперечував проти його задоволення. У подальшому, користуючись правом, відповідно до ст. 63 Конституції України, відмовився давати пояснення в суді, а також висловлювати свою позицію щодо визнання своєї вини. Окрім того, висловив свої співчуття з приводу того що відбулося.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України, визнав частково, заявлений прокурором цивільний позов також визнав частково, не заперечував проти його часткового задоволення. У подальшому, користуючись правом, відповідно до ст. 63 Конституції України, відмовився давати пояснення в суді, а також висловлювати свою позицію щодо визнання своєї вини. Окрім того, вибачився перед потерпілими та висловив свої співчуття з приводу того що відбулося. Добровільно надав потерпілій ОСОБА_5 5000 гривень.

Незважаючи на не зрозумілу позиція обвинувачених щодо визнання своєї вини, їх провина у скоєнні інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладеного у даному вироку, знайшла своє підтвердження у судовому засіданні і повністю підтверджується, усією сукупністю досліджених доказів, які узгоджуються між собою і не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості.

Потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що вона є матір'ю померлого ОСОБА_15, який мешкав разом з нею. Син навчався у гірничому технікумі та проходив виробничу практику на ВП «Шахта ім. Д.Ф.Мельникова» з лютого 2014 року. 12.03.2014 близько 10 години, коли вона була вдома, їй зателефонував знайомий та сказав, що стався нещасний випадок, а її сина забрали до лікарні. Вона одразу поїхала до нього. Ближче до обіду, син помер. За всі ці роки, жодних розмов з керівництвом шахти у неї не відбулося, вибачень від них також не надходило. Цивільний позов підтримала у повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що навчався у технікумі. З грудня 2013 року перебував на практиці на ВП «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля». З середини січня 2014 року розпочалася платна практика. Він був учнем електрослюсаря ділянки РЗО та у нього був наставник. Разом з ним, на практиці також був ОСОБА_15. Начальник дільниці був обвинувачений ОСОБА_4, а його заступником - обвинувачений ОСОБА_3. 12.03.2014 вони були на РЗО, коли підійшов обвинувачений ОСОБА_4 та покликав допомогти ОСОБА_7. Саме ОСОБА_4 дав їм наряд і особисто провів до секції, не зважаючи на те, що він не мав права виконувати роботи без свого наставника. Записів у книзі нарядів не було. Ніяких інструкцій він не отримував. Інструктаж був лише у грудні 2013 року. З технічною документацією про специфіку виконання таких робіт його не ознайомлювали. Він знав, що ця робота належить до робіт з підвищеною небезпекою, проте якщо би він відмовився, то його би звільнили. Обвинувачений ОСОБА_4 повідомив, що потрібно поміняти пульт. Там також були присутні ОСОБА_7, ОСОБА_15, ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_3. У подальшому обвинувачений ОСОБА_4 сказав, що керувати роботою буде обвинувачений ОСОБА_3, а сам пішов. Я пам'ятаю, як ОСОБА_7 питав про кран, а обвинувачений ОСОБА_3 повідомив, що крановика немає і нам потрібно вибити скобу. Обвинувачений ОСОБА_3Г стояв біля секції та давав вказівки. Потім спустилась емульсія та їх накрило. Більше нічого не пам'ятає. Позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити. Покарання обвинуваченим просив призначити на розсуд суду.

Потерпілий ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що з серпня 2013 року працював на РЗО ГРП 3 розряду. На його дільниці начальником був обвинувачений ОСОБА_4, а заступником - обвинувачений ОСОБА_3. 12.03.2014 о 06 годині 15 хвилин він з ОСОБА_8 приїхав на роботу. На той час на роботі знаходився обвинувачений ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_3. Наряд він отримав на виконання робіт з монтажу/демонтажу секції механічного кріплення безпосередньо від обвинуваченого ОСОБА_3. При цьому, обвинувачений ОСОБА_4 у цей час стояв поруч і все чув. Вважав, що ця робота належить до робіт підвищеної небезпеки, але не міг це обговорювати. Після того як отримали наряд, вони здали жетони. До них зайшов обвинувачений ОСОБА_3 та сказав їм з ОСОБА_19 йти на склад отримувати пульт. Ми його привезли на тачці до секції, але потім виявилось що це не то пульт, ми поїхали його міняти. У зв'язку з тим, що секцію потрібно було підняти, обвинувачений ОСОБА_3 наказав йти до строй цеха за дерев'яним брусом, ми його принесли. Раніше він бачив як взимку таке робили, через це спитав про безпеку. Обвинувачений ОСОБА_3 повідомив, що крановика не буде та дав розпорядження зробити ще третю стойку для зміцнення. Ми пішли до строй цеху, відпиляли та установили ще стойку і почали монтаж. Зі мною був ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_15. Ми не могли поставити пульт, оскільки нам мішав рукав. Тоді обвинувачений ОСОБА_3 дав вказівку вибивати чеку. ОСОБА_15 тримав монтіровку, він бив по ній, проте у них нічого не виходило. Їм наказали взяти більшу монкіровку. ОСОБА_20 тримав монтіровку, а він бив по ній. ОСОБА_6 був у іншій частині секції, коли вибилась чека та бризнула емульсія. Обвинувачений ОСОБА_3 стояв поряд з нами біля секції. Подальші події не пам'ятає. Позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити. Покарання обвинуваченим просив призначити на розсуд суду.

Потерпілий ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що працював гірником на шахті ім. Д.Ф.Мельникова. Начальником дільниці був обвинувачений ОСОБА_4, його заступник обвинувачений ОСОБА_3. 12.03.2014 він прийшов на наряд о 06 годині 20 хвилин. Наряд записаний у журналі відрізнявся від реального, це був наряд роботи із секцію. Обвинувачені ОСОБА_4 і ОСОБА_3 спочатку порадилися між собою, а потім сказали, що необхідно буде робити. Вони сказали, що їм будуть допомагати учні, а обвинувачений ОСОБА_3 буде керувати роботою. Жодного з них не ознайомили з правилами безпеки за кваліфікацією - зварювальник. Таку роботу, він раніше ніколи не виконував, оскільки це повинні роботи кваліфікаційні робочі. На шахтному дворі обвинувачений ОСОБА_3 сказав поставити пульт управління. Для цього потрібно було зняти рукава. Секція лежала, тому її потрібно було підняти на дерев'яні опори. Ці роботи потрібно виконувати краном. Рішення про встановлення дерев'яних опор було прийнято обвинуваченим ОСОБА_3. Окрім того, останній наказав пригнати погрузчика, який підняв верхню частину. У цей час був присутній директор шахти - ОСОБА_10. Він та ОСОБА_7 били по опорам. Потім почали знімати гідравлічні рукава по вказівки обвинуваченого ОСОБА_3. Потрібно було зняти скобу, тому він бив зверху по скобі, учні стояли по бакам. Обвинуваченого ОСОБА_4 вже не було з нами, а обвинувачений ОСОБА_3 стояв, коли ОСОБА_7 вдарив по скобі і полилась емульсія. Він був у свідомості, коли його прижало до землі. Він зміг вилізти з під секції. Бачив, як обвинувачений ОСОБА_3 побіг в сторону нашого кабінету, повернувся через 3 хвилини з обвинуваченим ОСОБА_4. Наставники учнів не були присутні. Вважає причиною падіння те, що секція була не зафіксована краном. Позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити. Покарання обвинуваченим просив призначити на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні пояснив, що працює на ділянці РЗО слюсарем з 1983 року. З обвинуваченими знайомий по роботі. ОСОБА_6 та ОСОБА_15 були учнями, за ним був закріплений ОСОБА_6, а за ОСОБА_17 - ОСОБА_15. Учні повинні були працювати з наставниками. Зранку 12.03.2014 ОСОБА_6 та ОСОБА_15 пішли з ними до цеху, проте прийшов обвинувачений ОСОБА_4 та забрав учнів. Він заперечував проти того, щоб його учень був залучений до виконання інших робіт без нього, проте обвинувачений ОСОБА_4 проігнорував його. У подальшому стало відомо про нещасний випадок. Усі обставини відомі лише зі слів.

Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні пояснив, що він займав посаду директора шахти станом на 12.03.2014. Перелік обов'язків дуже великий. Йому відомо, що ініціює наряд керівник дільниці. Начальником РЗО у той час був обвинувачений ОСОБА_4., а його заступником - обвинувачений ОСОБА_3. Якби знав що до виконання таких робіт залучені учні, то не дозволив би їм приймати участь. У той день проходив біля секції, проте хто там був присутній вже не пам'ятає. Про нещасний випадок дізнався через те, що почув шум на території і одразу подзвонив диспетчеру щоб викликати швидку та організував допомогу. Через 2-3 дні була зустріч з потерпілими, де він висловив своє співчуття.

Свідок ОСОБА_22 у судовому засіданні пояснив, що станом на 12.03.2014 був начальником відділу кадрів. У той час начальником дільниці був обвинувачений ОСОБА_4, обвинувачений ОСОБА_3 був заступником. На покладені обов'язки видається наказ, працівник ознайомлюється з наказом. У наказі людина повинна розписатися, але так буває, що вона розписується пізніше, можливо що не в той день. Керівник дільниці в усній формі повідомляє, які обов'язки будуть виконуватися. Наказ підписує директор.

Крім того вина обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підтверджується іншими дослідженими та перевіреними у судовому засіданні доказами:

Актом №8, №9, №10, №11 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, в якому особами, які допустили порушення законодавства про охорону праці є обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (том 1 а.с. 17-44);

Протоколом огляду місця події, відповідно до якого груповий нещасний випадок із смертельним наслідком стався 12.03.2014 о 09 годині 55 хвилин з гірником підземним дільниці РЗО ОСОБА_7, з учнем електрослюсаря дільниці РЗО ОСОБА_6, з учнем електрослюсаря дільниці РЗО ОСОБА_15, з гірником підземним дільниці РЗО ОСОБА_8 у ВП «Шахта ім. Д.Ф.Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля» МЕтВПУ (том 1 а.с. 45 - 46) з фототаблицями (том1 а.с. 47-55);

Протоколами психофізіологічного обстеження працівників ОСОБА_8 (том 1 а.с. 67), ОСОБА_7 (том 1 а.с. 68), ОСОБА_6 (том 1 а.с. 69-70), ОСОБА_15 (том 1 а.с. 71-72);

Протоколом №1 засідання комісії з розподілу обов'язків між членами комісії зі спеціального розслідування групового нещасного випадку із смертельним наслідком, що стався 12.03.2014 о 09 годині 55 хвилин, з гірником підземним дільниці РЗО ОСОБА_7, з гірником підземним дільниці РЗО ОСОБА_8, з учнем електрослюсаря дільниці РЗО ОСОБА_6, з учнем електрослюсаря дільниці РЗО ОСОБА_15, у ВП «Шахта ім. Д.Ф.Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля» МЕтВПУ (том 1 а.с. 73 - 75);

Протоколом №2 засідання комісії про розгляд ходу розслідування групового нещасного випадку із смертельним наслідком, що стався 12.03.2014 о 09 годині 55 хвилин, з гірником підземним дільниці РЗО ОСОБА_7, з гірником підземним дільниці РЗО ОСОБА_8, з учнем електрослюсаря дільниці РЗО ОСОБА_6, з учнем електрослюсаря дільниці РЗО ОСОБА_15, у ВП «Шахта ім. Д.Ф.Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля» МЕтВПУ (том 1 а.с. 76 - 77);

Журналом реєстрації ввідного інструктажу по охороні праці (том 1 а.с. 108-110);

Протоколами №3, №41, №45 засідання комісії про перевірку знань з питань охорони праці (том 1 а.с. 113-115);

Книгою нарядів ВП «Шахта ім. Д.Ф.Мельникова» (том 1 а.с. 121-122);

Книгою нарядів дільниці ВП «Шахта ім. Д.Ф.Мельникова» (том 1 а.с. 123-124);

Положенням про нарядну систему ВП «Шахта ім. Д.Ф.Мельникова» (том 1 а.с. 164-183), з якої вбачається, що наряди на виробництво особливо небезпечних і складних робіт оформляються у письмовому вигляді. Особливо небезпечними і складними роботами вважаються роботи по монтажу і демонтажу важкого устаткування. Наряди можуть видаватися тільки на роботи, що мають затверджену в установленому порядку технічну документацію, з якої повинні бути під розписку ознайомлені виконавці робіт;

Нормами мінімального ві двідування підземних робочих місць спеціалістами шахти ВП «Шахта ім. Д.Ф.Мельникова» (том 1 а.с. 184-185);

Положенням про дільниці по ремонту забійного обладнання ВП «Шахта ім. Д.Ф.Мельникова» (том 1 а.с. 186-187), з якого вбачається, що начальник ділянки не допускає до роботи працівників, які не пройшли спеціального навчання за професією, інструктажу з безпечних методів ведення робіт. Відповідальність за несвоєчасне і неякісне виконання покладених на ділянку завдань, несе начальник дільниці;

Наказом ВП «Шахта ім. Д.Ф.Мельникова» про проходження виробничої практики студентами Лисичанського гірничого технікуму за спеціальністю "Експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв" (том 1 а.с. 188-190), з якого вбачається, що заборонена робота студента - практиканта без робочого - інструктора, закріпленого за ним згідно з Положенням про виробничу практику. Встановлений порядок при якому на всі роботи, що виконуються практикантом повинен видаватися письмовий наряд, а проводитися інструктаж із записом у книзі інструктажів під розпис. Покладено персональну відповідальність за проходження виробничої практики, у тому числі на ОСОБА_4;

Інструкцією по охороні праці електрослюсаря підземного ВП «Шахта ім. Д.Ф.Мельникова» (том 1 а.с. 194-195), з якої вбачається, що до роботи за професією електрослюсар підземний допускаються особи навчені професії, техніки безпеки і виробничої санітарії, які отримали всі інструктажі;

Наказом №1320к від 26.09.2013 ВП «Шахта ім. Д.Ф.Мельникова» (том 1 а.с. 238) про підвищення розряду ОСОБА_19 та ОСОБА_7;

Наказом №345к ВП «Шахта ім. Д.Ф.Мельникова» (том 1 а.с. 239) про прийняття на роботу ОСОБА_19;

Наказом №355к ВП «Шахта ім. Д.Ф.Мельникова» (том 1 а.с. 240) про прийняття на роботу ОСОБА_7;

Наказом №446к від 13.05.2015 ВП «Шахта ім. Д.Ф.Мельникова» (том 1 а.с. 241) про переведення на посаду електрослюсаря підземного 5 розряду дільниці РЗО ОСОБА_19;

Наказом №754к ВП «Шахта ім. Д.Ф.Мельникова» (том 1 а.с. 245) про переведення ОСОБА_3 заступником начальника дільниці;

Посадовою інструкцією начальника дільниці з ремонту забійного обладнання ВП «Шахта ім. Д.Ф.Мельникова» (том 2 а.с. 240-244), відповідно до якої останній повинен розробляти плани, графіки, монтаж обладнання, здійснювати контролюючі функції, має право не допускати до роботи працівників, які не пройшли спеціального навчання за професією, інструктажу з безпечних методів ведення робіт. Несе відповідальність за несвоєчасне і неякісне виконання покладених завдань та порушень вимог законодавства з охорони праці;

Посадовою інструкцією заступника начальника дільниці з ремонту забійного обладнання ВП «Шахта ім. Д.Ф.Мельникова» (том 2 а.с. 246-250), відповідно до якої останній повинен крім розробки планів, графіків, монтажу обладнання, здійснювати контролюючі функції та повинен призупинити роботи, що ведуться з порушенням правил і норм безпеки. Давати вказівки на усунення порушень, перевіряти їх усунення і дозволяти ведення робіт після усунення порушень, має право не допускати до роботи працівників, які не пройшли спеціального навчання за професією, інструктажу з безпечних методів ведення робіт. Несе відповідальність за несвоєчасне і неякісне виконання покладених завдань та порушень вимог законодавства з охорони праці, за порушення техніки безпеки і норм охорони праці;

Висновком № 4625-16 (том 3 а.с.50-74), з якого вбачається, що безпосередньою причиною нещасного випадку є технічна причина, а саме, не забезпечення жорсткої та надійної фіксації піднятого перекриття секцій механізованого кріплення. Виконання роботи з монтажу гідравлічної системи та переносу пульта керування секцією у непередбачене конструкцією місце, яку виконували робітники дільниці 12.03.2014 у першу зміну, відносяться до робіт підвищеної небезпеки. У виробничій ситуації, яка розглядається, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 мали технічну можливість запобігти настанню групового нещасного випадку, проте нею не скористувалися. Начальник дільниці ОСОБА_4 зобов'язаний був розробити технічну документацію на виконання робіт з монтажу пульта управління гідравлічною системою на секціях механізованого комплексу на поверхні, і видати наряд на таку роботу працівникам які мають відповідну кваліфікацію. Виконуючий обов'язки заступника начальника дільниці ОСОБА_3 зобов'язаний був не приступати до його виконання без розробленої технічної документації, без робітників які мають право на ведення робіт з монтажу гідравліки механізованого кріплення, а також без можливості забезпечити жорстку та надійну фіксацію кріплення перекриття секції механізованого комплексу. Дії начальника дільниці ОСОБА_4 та заступника начальника дільниці ОСОБА_3 із технічною точки зору знаходились у прямому причинному зв'язку з травмуванням робітників дільниці РЗО.;

Висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_15 (том 3 а.с.127-130), з якого вбачається, що тілесні ушкодження утворилися незадовго до смерті від взаємодії з твердими предметами з обмеженою і необмеженою поверхнею, ймовірно з ознаками вдавлення між такими. Смерть наступила в результаті важкої тупої травми з множинними переломами ребер, хребта, кісток кінцівок з пошкодженням внутрішніх органів, що ускладнилася травматичним шоком. Смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_8 о 13 годині 45 хвилин. Алкоголю у крові не виявлено;

Висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_8 (том 3 а.с.131 - 133) встановлено закритий компресійний перелом 3 хребця 1 ступеня. Закритий перелом зовнішньої кісточки правого гомілковостопного суглоба зі зміщенням. Утворилися ушкодження від взаємодії з тупими твердими предметами. Тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, які потягли за собою тривалий розлад здоров'я;

Висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_6 (том 3 а.с.134 - 138) встановлена 1 група інвалідності зі 100% втратою працездатності по трудовому каліцтву. Утворилися ушкодження від взаємодії з тупими твердими предметами. Вказані ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень;

Висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_7 (том 3 а.с.139 - 141) встановлено, що утворилися ушкодження від взаємодії з тупими твердими предметами. Вказані ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя у момент заподіяння.

Всі перераховані вище докази у своїй сукупності повністю підтверджують винуватість обвинувачених у вчиненні злочину, так як є послідовними, узгоджуються один з одним, відповідають фактичним обставинам справи, будь-які протиріччя в них відсутні, що свідчить про їх об'єктивність та правдивість.

Ніяких даних, які б ставили під сумнів достовірність показів свідків, судом не встановлено і такі покази погоджуються з іншими вищезазначеними доказами по даному кримінальному провадженні.

Таким чином, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв'язку, суд прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, а також спричинило загибель людей та інші тяжкі наслідки доведена, а їх дії кваліфікує за ч. 2 ст. 272 КК України.

При призначенні обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів;

- особу винних, які не судимі (том 3 а.с. 105-107), мають постійне місце проживання, одружені, мають неповнолітніх дітей, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебувають (том 3 а.с. 100, 101, 112, 113), у побуті та за місцем роботи характеризуються позитивно (том 3 а.с. 108-110);

- обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

У якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4, згідно до ст. 66 КК України, суд приймає надання медичної та іншої допомоги потерпілим безпосередньо після вчинення злочину і перебування на утриманні неповнолітньої дитини.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4, відповідно до ст. 67 КК України, суд не вбачає.

У якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, згідно до ст. 66 КК України, суд приймає надання медичної та іншої допомоги потерпілим безпосередньо після вчинення злочину, перебування на утриманні неповнолітньої дитини і часткове добровільне відшкодування завданих збитків.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, відповідно до ст. 67 КК України, суд не вбачає.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України, про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів; ступень тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів; обставини вчиненого злочину, а також дані про особу обвинувачених, які мають постійне місце проживання, у побуті та за місцем роботи характеризуються позитивно, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 та ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, у межах передбачених санкцією ч. 2 ст. 272 КК України, оскільки більш м'яке покарання, на думку суду, буде недостатнім для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових злочинів.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат Вісягін О.О., звернулися до суду з письмовим клопотанням про звільнення обвинуваченого від відбуття призначеного основного та додаткового покарання, на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року, так як обвинувачений ОСОБА_3 має неповнолітню дитину - ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_4, якій не виповнилося 18 років на день набрання чинності Закону України «Про амністію у 2014 році».

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат Костєв Ю.Ф., звернулися до суду з письмовим клопотанням про звільнення обвинуваченого від відбуття призначеного основного та додаткового покарання, на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року, так як обвинувачений ОСОБА_4 має неповнолітню дитину - ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_7, якій не виповнилося 18 років на день набрання чинності Закону України «Про амністію у 2014 році».

Учасники судового провадження не заперечували проти задоволення клопотання обвинувачених та їх захисників.

Суд вислухавши думку учасників судового провадження приходить до висновку, про можливість задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката Вісягіна О.О., оскільки обвинувачений не позбавлений батьківських прав та на день набрання чинності Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року, а саме, станом на 19.04.2014, має дитину - ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_4, якій не виповнилось 18 років (том 3 а.с. 178), окрім того, злочин обвинуваченим ОСОБА_3 вчинений з необережності, який не є особливо тяжким, відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, і згідно ст. ст. 4, 9 Закону України «Про застосування амністії в Україні», не відноситься до категорії осіб, щодо яких не допускається застосування амністії, а тому суд вважає за доцільне звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбуття покарань у виді позбавлення волі та позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року.

Також суд приходить до висновку, про можливість задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката Костєва Ю.Ф., оскільки обвинувачений не позбавлений батьківських прав та на день набрання чинності Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року, а саме, станом на 19.04.2014, має дитину - ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_7, якій не виповнилось 18 років (том 3 а.с. 160), окрім того, злочин обвинуваченим ОСОБА_4 вчинений з необережності, який не є особливо тяжким, відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, і згідно ст. ст. 4, 9 Закону України «Про застосування амністії в Україні», не відноситься до категорії осіб, щодо яких не допускається застосування амністії, а тому суд вважає за доцільне звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбуття покарань у виді позбавлення волі та позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року.

Підстав для обрання запобіжного заходу, до набрання вироком законної сили у відношенні обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3, суд не вбачає.

Вирішуючи питання про заявлений прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ імені Титова цивільний позов про стягнення коштів, витрачених на лікування осіб, які потерпіли від злочину, а саме ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 128 КПК України, цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через фізичний чи матеріальний стан, неповноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України, особа яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Як вбачається з цивільного позову, прокурор Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ імені Титова, просила стягнути з обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у рівних частинах витрати на лікування осіб, які потерпіли від злочину у сумі 13385 гривень 68 копійок.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні заявлений цивільний позов прокурора не визнав та заперечував проти його задоволення.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні заявлений цивільний позов прокурора визнав частково та не заперечував проти його часткового задоволення.

Виходячи з вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, згідно з яким у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд вважає вимоги прокурора Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ імені Титова про стягнення матеріальної шкоди, викладені у позовній заяві, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки винність обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.272 КК України, повністю доведена у судовому засіданні, а сума коштів, витрачених на лікування осіб, потерпілих від злочину підтверджена довідками з розрахунком вартості лікування, наданими суду і наявними у матеріалах кримінального провадження (том 3 а.с. 121-126). Відповідно до вищезазначених довідок ОСОБА_15 знаходився на стаціонарному лікуванні у ЦМЛ ім. Титова міста Лисичанська у період з 12.03.2014 по 12.03.2014 та на його утримання було витрачено 252 гривні 56 копійок, ОСОБА_6 знаходився на стаціонарному лікуванні у ЦМЛ ім. Титова міста Лисичанська у період з 12.03.2014 по 12.03.2014 і з 25.04.2014 по 03.05.2014 та на його утримання було витрачено 2273 гривні 04 копійки, ОСОБА_7 знаходився на стаціонарному лікуванні у ЦМЛ ім. Титова міста Лисичанська у період з 12.03.2014 по 17.04.2014 і з 25.04.2014 по 03.05.2014 та на його утримання було витрачено 3283 гривні 28 копійок, ОСОБА_8 знаходився на стаціонарному лікуванні у ЦМЛ ім.Титова міста Лисичанська у період з 12.03.2014 по 11.04.2014 та на його утримання було витрачено 7576 гривень 80 копійок. Отже, загальна сума витрат на лікування потерпілих склала 13385 гривень 68 копійок та підлягає стягнення з обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у рівних частинах.

До початку судового розгляду, в порядку ч.1 ст. 128 КПК України, потерпілою ОСОБА_5 пред'явлено цивільний позов про стягнення з цивільного відповідача - ПАТ «Лисичанськвугілля» на її користь майнової шкоди - витрат по придбанню та встановленню пам'ятника у сумі 50 590 гривень та моральної шкоди, як компенсацію за загибель сина у сумі 1 000 000 гривень. Під час судового розгляду потерпілою ОСОБА_5 збільшено позовні вимоги оціненої раніше моральної шкоди до 2 000 000 гривень.

Потерпілим ОСОБА_6 пред'явлено цивільний позов про стягнення з цивільного відповідача - ПАТ «Лисичанськвугілля» на його користь моральної шкоди, як компенсацію за втрату працездатності та інвалідність у сумі 500 000 гривень. Під час судового розгляду потерпілим ОСОБА_6 збільшено позовні вимоги оціненої раніше моральної шкоди до 1 000 000 гривень.

Представником потерпілого ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_11 пред'явлено цивільний позов про стягнення з цивільного відповідача - ПАТ «Лисичанськвугілля» на користь потерпілого ОСОБА_7 моральної шкоди, як компенсацію за втрату працездатності та інвалідність у сумі 500 000 гривень.

Потерпілим ОСОБА_8 пред'явлено цивільний позов про стягнення з цивільного відповідача - ПАТ «Лисичанськвугілля» на його користь моральної шкоди, як компенсацію за часткову втрату працездатності та інвалідність у сумі 250 000 гривень.

Представник потерпілої ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_9 просив суд задовольнити цивільний позов потерпілої у повному обсязі. В обґрунтування зазначив, що потерпіла, після загибелі сина перебувала у стресовому стані, у неї розвинулася депресія, яка триває понад чотирьох років. Вищевказане призвело до психічного захворювання та послабило імунну систему, в наслідок чого, остання захворіла на онкологію та перенесла хірургічну операцію, перебувала на стаціонарному лікуванні у відділенні №3 Лисичанської обласної психіатричної лікарні через перенесення психотравми (а.с. 161). Також, звертав увагу суду на те, що згідно відповіді на інформаційний запит №1/18 від 15.01.2018, ПАТ «Лисичанськвугілля» не буде мати заперечень щодо виплат потерпілій ОСОБА_5 матеріальної та моральної шкоди на підставі рішення суду, яке набере законну силу (а.с. 164).

Потерпілий ОСОБА_6 та його представник - адвокат ОСОБА_2 просили суд задовольнити цивільний позов потерпілого у повному обсязі. В обґрунтування зазначили, що потерпілому ОСОБА_6, під час проходження практики, заподіяно тяжку травму, що призвело до інвалідності І групи з втратою 100% професійної працездатності, тобто на все життя. Останній вимушений пересуватися на інвалідному візку, потребує постійної сторонньої допомоги та позбавлений можливості займатися активним життям (а.с. 182 - 196).

Представник потерпілого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_11 просив суд задовольнити цивільний позов потерпілого у повному обсязі. В обґрунтування зазначив, що потерпілому ОСОБА_7, під час виконання робіт, заподіяно тяжку травму, що призвело до інвалідності І групи з втратою 90% професійної працездатності. Останній вимушений пересуватися на інвалідному візку, потребує постійної сторонньої допомоги та не може повноцінно займатися вихованням своїх дітей.

Потерпілий ОСОБА_8 та його представник - адвокат ОСОБА_11 просили суд задовольнити цивільний позов потерпілого у повному обсязі. В обґрунтування зазначили, що потерпілому ОСОБА_8, під час виконання робіт, заподіяно тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, які потягли за собою тривалий розлад здоров'я.

У судовому засіданні цивільний відповідач позовні вимоги потерпілих визнав частково, оскільки вважав їх збільшення не обґрунтованим, та просив задовольнити цивільні позови потерпілих частково.

Вирішуючи питання про заявлений потерпілими позовів, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю чи частково або відмовляє у ньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, заподіяна особі або майну громадянина, підлягає відшкодуванню особою, що заподіяла шкоду в повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством України. Шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Тому розмір майнової та моральної шкоди потерпілим має бути відшкодовано за рахунок цивільного відповідача - ПАТ «Лисичанськвугілля».

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Потерпілою ОСОБА_5 на підтвердження позовних вимог у частині майнової шкоди надано докази про понесення витрат по придбанню та встановленню пам'ятника загиблому сину у сумі 50 590 гривень, а саме товарний чек та письмове замовленням від 30.03.2014 (а.с. 45), у зв'язку з чим суд вважає, позов потерпілої в частині відшкодування майнової шкоди таким що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає:

-у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я,

- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів,

- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженні її майна,

- у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Тобто за отриманні тілесні ушкодження під час виконання своїх трудових обов'язків потерпілі мають право на відшкодування моральної шкоди.

Суд при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди має також враховувати характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Також суд враховує визначений діючим законодавством розмір моральної шкоди у випадках смерті чи заподіяння шкоди здоров'ю особи, зокрема: постановою КМУ від 25 грудня 2013 року № 975 (зі змінами), затверджено порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, відповідно до якого, одноразова грошова допомога призначається:

- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року;

- у разі встановлення інвалідності I групи - у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року;

- у разі отримання поранення що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності - у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Станом на 01 січня 2018 року, прожитковий мінімум в Україні, встановлений законом для працездатних осіб складає 1762 гривні.

Враховуючи принцип рівності громадян, закріплений у ст. 24 Конституції України, відповідно до якого не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками; виконуючи вимоги ч.1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплено право кожної людини на розгляд судом її справи впродовж розумного строку та положення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4; з урахуванням того, що ОСОБА_15 загинув унаслідок отримання тілесних ушкоджень, події відбулися понад чотирьох років, та страждань потерпілої ОСОБА_5 як матері, що спричинені потрясінням від смерті сина; потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 отримали тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок чого останні отримали першу групу інвалідності із втратою 100% та 90% працездатності відповідно, а потерпілий ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, які потягли за собою тривалий розлад здоров'я; також враховуючи глибину душевних страждань потерпілих, характеру, тяжкості та наслідків завданих тілесних ушкоджень, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках потерпілих, матеріального становища позивачів та цивільного відповідача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також враховуючи те, що відшкодування моральної шкоди не може бути засобом збагачення, розмір відшкодування моральної шкоди, на думку суду, відповідає 1 321 500 гривень на користь потерпілої ОСОБА_5, 704 800 гривень на користь потерпілого ОСОБА_6, 500 000 гривень на користь потерпілого ОСОБА_7 та 123 340 гривень на користь потерпілого ОСОБА_8, що підлягають стягненню з цивільного відповідача.

Тому з урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди потерпілої ОСОБА_5, потерпілого ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_8 підлягають частковому задоволенню, а позовні вимоги потерпілого ОСОБА_7 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 122, 124 КПК України, процесуальні витрати на залучення експертів, у зв'язку з проведенням у рамках даного кримінального провадження:

- гірничотехнічної експертизи (акт №4625-16), вартістю 9688 (дев'ять тисяч шістсот вісімдесят вісім) гривень 80 (вісімдесят) копійок (том 3 а.с. 74) - підлягають стягненню з обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у рівних частинах у дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Речові докази у матеріалах кримінального провадження відсутні.

Керуючись ст. ст. 368 - 370, 373, 374 КПК України, Законом України «Про амністію у 2014 році», суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 272 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти ) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на строк 3 (три) роки.

Звільнити ОСОБА_4 від відбування основного і додаткового покарань, на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили, не обирати.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 272 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти ) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на строк 3 (три) роки.

Звільнити ОСОБА_3 від відбування основного і додаткового покарань, на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили, не обирати.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у рівних частинах на користь Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ імені Титова (Банк ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013, розрахунковий рахунок 31410544700051, іден.код 37800278), суму витрат на стаціонарне лікування потерпілих від злочину ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у сумі 13 385 (тринадцять тисяч триста вісімдесят п'ять) гривень 68 (шістдесят вісім) копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у рівних частинах на користь держави, процесуальні витрати за проведення гірничотехнічної експертизи (акт №4625-16), у розмірі 9688 (дев'ять тисяч шістсот вісімдесят вісім) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 до цивільного відповідача - ПАТ «Лисичанськвугілля» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «Лисичанськвугілля» на користь ОСОБА_5 майнову шкоду у сумі 50 590 (п'ятдесят тисяч п'ятсот дев'яносто) гривень та моральну шкоду у розмірі 1 321 500 (один мільйон триста двадцять одна тисяча п'ятсот) гривень.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до цивільного відповідача - ПАТ «Лисичанськвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «Лисичанськвугілля» на користь ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 704 800 (сімсот чотири тисячі вісімсот) гривень.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 до цивільного відповідача - ПАТ «Лисичанськвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити повністю.

Стягнути з ПАТ «Лисичанськвугілля» на користь ОСОБА_7 моральну шкоду у розмірі 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 до цивільного відповідача - ПАТ «Лисичанськвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «Лисичанськвугілля» на користь ОСОБА_8 моральну шкоду у розмірі 123 340 (сто двадцять три тисячі триста сорок) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог потерпілих - цивільних позивачів відмовити.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя : О.В. Шевченко