ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/3982/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Азовзагальмаш",

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.11.2017 (головуючий Склярук О.І., судді: Геза Т.Д. і Татенко В.М.),

прийняту за наслідками перегляду ухвали господарського суду Запорізької області від 31.08.2017 за скаргою публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,

у справі № 908/3982/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (далі - Позивач),

до публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" (далі - Відповідач),

про стягнення 59 570 176,48 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Відповідача про стягнення 59 570 176,48 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.12.2014, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2015, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 59 358 337,75 грн. боргу за поставлений товар.

Господарським судом Запорізької області видано відповідний наказ про примусове виконання рішення.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відділ ДВС) вчинено ряд дій щодо виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.12.2014, у тому числі накладено арешт на всі кошти, що містяться на всіх рахунках в установах банків та належать боржнику - Відповідачу.

Відповідач звернувся до господарського суду Запорізької області зі скаргою на дії відділу ДВС, в якій просив суд:

- визнати незаконними дії головного державного виконавця відділу ДВС за зведеним виконавчим провадженням № 48629225 щодо арешту рахунку Відповідача № 26045010032466 відкритому у ПАТ "Дочірній банк Сбербанк";

- скасувати постанову головного державного виконавця відділу ДВС від 04.09.2015 ВП № 48629225 про арешт коштів боржника в частині накладання арешту на рахунок Відповідача № 26045010032466 відкритому у ПАТ "Дочірній банк Сбербанк";

- звільнити з-під арешту грошові кошти Відповідача, що знаходяться на рахунку зі спеціальними режимом використання № 26045010032466 відкритому у ПАТ "Дочірній банк Сбербанк", який використовується виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам в межах чинного законодавства України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.08.2017 скаргу Відповідача на дії органу ДВС задоволено частково. Звільнено з-під арешту грошові кошти Відповідача, що знаходяться на рахунку зі спеціальним режимом використання № 26045010032466, відкритому у ПАТ "Дочірній банк Сбербанк", ІК 25959784, який використовується для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам в межах чинного законодавства України. В інших частинах у задоволенні скарги відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до чинного законодавства кошти із спірного рахунку Відповідача зі спеціальним режимом використання можуть залучатись лише для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особами, а згідно із Законом України "Про виконавче провадження" забороняється звернення стягнення та накладання арешту на кошти, що перебувають на рахунках зі спеціальним режимом використання. В частині оскарження дій органу ДВС скаржником не доведено їх незаконність.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.11.2017 ухвалу господарського суду Запорізької області від 31.08.2017 скасовано в частині задоволення вимог скарги щодо звільнення з-під арешту грошових коштів Відповідача, що знаходяться на рахунку зі спеціальним режимом використання № 2604501010032466 відкритому у ПАТ "Дочірній банк Сбербанк", ІК 25959784. У цій частині прийнято нове рішення про відмову у задоволенні скарги у зазначеній частині. В іншій частині ухвалу залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" чітко визначено порядок зняття арештів з майна боржника (в тому числі грошових коштів) за заявою розпорядника майна, саме в межах справи про банкрутство.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Відповідач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.11.2017, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 31.08.2017 залишити в силі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було неправильно застосовано приписи статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та залишено поза увагою те, що кошти, які перебувають на спірному рахунку зі спеціальним режимом використання, можуть залучатись лише для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особами. Тобто такі кошти не можуть бути використанні для задоволення вимог кредиторів та для здійснення господарської діяльності підприємства.

Відділ ДВС подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 15.12.2014 рішенням господарського суду Запорізької області позовні вимоги Позивача задоволено частково. Стягнуто з Відповідача 59 358 337,75 грн. основного боргу за поставлений товар та 72 816,91 грн. судового збору.

21.05.2015 господарським судом Запорізької області видано відповідний наказ про примусове виконання рішення.

03.06.2015 головним державним виконавцем відділу ДВС Сивокозовим О.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 47730269 з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 21.05.2015 № 905/3982/14 про стягнення з Відповідача на користь Позивача коштів у розмірі 59 431 115,66 грн.

Постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної

виконавчої служби Міністерства юстиції України від 09.07.2015 при виконанні наказу господарського суду Запорізької області від 21.05.2015 № 908/3982/14 було накладено арешт на всі кошти, що містяться на всіх рахунках у установах банків та належать боржнику.

Крім того, судами встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 19.05.2015 у справі № 910/3221/15-г з Відповідача на користь ПАТ "ЛУГЦЕГІТРОКУЗ ІМ С.С. Монятовського " стягнуто 21577 837,85 грн.

17.08.2015 старшим державним виконавцем відділу ДВС Башіловим В.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 48477677 з виконання наказу господарського суду міста Києва від 25.07.2015 № 910/3221/15-г про стягнення з Відповідача на користь ПАТ "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім. С.С. Монятовського" коштів у розмірі 21 577 837,85 грн.

17.08.2015 головним державним виконавцем відділу ДВС при виконанні наказу господарського суду міста Києва від 25.07.2015 № 910/3221/15-г прийнята постанова, якою було накладено арешт на всі кошти, що містяться на усіх рахунках у установах банків та належать боржнику (Відповідач).

04.09.2015 головний державний виконавець відділу ДВС постановою за ВП № 47730269 об'єднав виконавчі провадження № 47730269 та № 48477677 у зведене виконавче провадження.

04.09.2015 головним державним виконавцем відділу ДВС Сивокозовим О.М. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 48629225, яке створене 04.09.2015, про стягнення з Відповідача з виконання таких виконавчих документів: наказу господарського суду Запорізької області від 21.05.2015 № 905/3982/14 про стягнення з Відповідача на користь Позивача коштів у розмірі 59 431 115,66 грн. та наказу господарського суду міста Києва від 25.07.2015 № 910/3221/15-г про стягнення з Відповідача на користь ПАТ "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ім.С.С. Монятовського" коштів у розмірі 21 577 837,85 грн., всього на загальну суму 81 008 992,51 грн., було накладено арешт на всі кошти, що містяться на всіх рахунках в установах банків та належать боржнику (Відповідач).

Постановою було накладено арешт на грошові кошти, у тому числі ті, що належать Відповідачу та містяться на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання № 26045010032466, відкритому у ПАТ "Дочірній банк Сбербанк", ІК 25959784, який використовувався боржником виключно для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам в межах чинного законодавства України, про що свідчить додаткова угода від 08.02.2013 № 5 до договору банківською рахунку від 23.06.2008 № 32466 укладеного ПАТ "Дочірній банк Сбербанк" та Відповідачем.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; в редакції, чинній до 15.12.2017) скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

При цьому розгляд господарськими судами скарг у порядку статті 121-2 ГПК України є однією з форм судового контролю щодо виконання рішень, ухвал, постанов, а виконання рішення, ухвали постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу. Отже, зазначені скарги щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів підлягають розгляду господарським судом, який розглянув відповідну справу у першій інстанції, тобто тим господарським судом, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу). Розгляд таких скарг здійснюється господарськими судами за правилами ГПК України.

Статтею 52 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилучення та примусової реалізації. Стягнення за виконавчим документом звертається, в першу чергу, на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Забороняється звернення стягнення та накладання арешту на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання статей 19-1 та 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику" та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки".

Згідно з пунктом 3 частини п'ятої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" боржник зобов'язаний за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Таким чином, Законом України "Про виконавче провадження" покладено певні обов'язки не лише на державного виконавця, а й на боржника.

Доказів добровільного виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.12.2014 у справі № 908/3982/14 Відповідачем не надано.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що при винесенні постанови про арешт коштів боржника від 04.09.2015 головний державний виконавець відділу ДВС діяв відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження", виконуючи наказ господарського суду Запорізької області від 21.05.2015 у справі № 908/3982/14, а тому відсутні підстави для визнання дій державного виконавця з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 21.05.2015 у справі № 908/3982/14 незаконними та скасування постанови про арешт коштів боржника від 04.09.2015 у виконавчому провадженні № 48629225.

Що ж до вимог скарги в частині звільнення з-під арешту грошових коштів Відповідача, які знаходяться на поточному рахунку № 26045010032466, відкритому у ПАТ "Дочірній банк Сбербанк", який використовується для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам Відповідача, то судом першої інстанції встановлено, що Відповідач надіслав клопотання до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві про зняття арешту з рахунку зі спеціальним режимом використання № 26045010032466, відкритому у ПАТ "Дочірній банк Сбербанк", ІК 25959784, з додатком копії договору банківського рахунку від 23.06.2008 № 32466, укладеного ПАТ "Дочірній банк Сбербанк" та Відповідачем та копії додаткової угоди від 08.02.2013 № 5 до даного договору.

На час розгляду скарги доказів зняття арешту з рахунку № 26045010032466 відкритому у ПАТ "Дочірній банк Сбербанк" сторонами не надано.

Згідно з пунктом 1 статті 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" страхові випадки за соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності це - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім'ї або, іншої особи на отримання відповідно до цього Закону матеріального забезпечення або соціальних послуг.

Статтею 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право па соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів, для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Держава гарантувала та захистила законом права громадянин на своєчасне матеріальне забезпечення його у разі часткової втрати працездатності. Своєчасність та обсяги виплати матеріального забезпечення по листках непрацездатності застрахованим особам - працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата лікарняних листів здійснюється в першочерговому порядку.

Крім того, пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами обов'язковості сплати, захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб.

Відповідно до частини дванадцятої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами, зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Частиною другою статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що страхувальник (роботодавець) відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України. Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Згідно з пунктом 2 статті 48 "Про виконавче провадження" забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання відкритих відповідно до статей 19-1 та 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Судом першої інстанції встановлено, що 26.06.2017 Маріупольською виконавчою дирекцією Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на адресу Відповідача надіслано лист № 01-64-728 в якому у зв'язку з численними зверненнями застрахованих осіб працівників Відповідача щодо невиплати матеріального забезпечення по листках непрацездатності дирекція повідомила Відповідача про заборону стягнення коштів, призначених для надання матеріального забезпечення застрахованим особам, які розміщені на окремому рахунку.

Відповідач перебуває на обліку у Маріупольській дирекції з 11.05.2017 за № 140290000189 та подав дві заяви-розрахунки для надання матеріального забезпечення застрахованим особам: заява-розрахунок від 26.05.2017 на суму 104 763,58 грн., профінансована 01.06.2017; заява-розрахунок від 07.06.2017 на суму 113 270,50 грн., профінансована 13.06.2017. Суми матеріального забезпечення були перераховані на окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банку у порядку, встановленому Національним банком України, на рахунок № 26045010032466.

Враховуючи, що діями державного виконавця відділу ДВС порушуються права та охоронювані законом інтереси застрахованих осіб на отримання соціальних виплат дирекція, просила вжити заходів з відновлення порушених прав.

Згідно з частиною другою статті 59 "Про виконавче провадження" у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

За вказаною нормою арешт із спірних рахунків може бути знятий державним виконавцем на підставі рішення суду.

У зв'язку з цим суд першої інстанції дійшов висновку, що скарга Відповідача в частині звільнення з-під арешту грошових коштів Відповідача, які знаходяться на поточному рахунку № 26045010032466, відкритому у ПАТ "Дочірній банк Сбербанк", який використовується для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам Відповідача, підлягає задоволенню.

З висновком суду першої інстанції в частині задоволення скарги не погодився суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що 20.04.2016 ухвалою господарського суду міста Києва порушено провадження у справі № 910/3262/16 про банкрутство Відповідача, введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна-арбітражним керуючим Шистопала Петра Миколайовича.

21.04.2016 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднене повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство Відповідача за № 30700. Стосовно Відповідача триває процедура розпорядженням майном боржника, протягом якої господарським судом міста Києва приймаються до розгляду вимоги кредиторів. Реєстр вимог кредиторів станом на дату скликання даних пояснень не затверджено.

Пунктом 8 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, у тому числі одержаних від реалізації майна боржника та виконання рішень у немайнових спорах.

Відповідно до частини сьомої статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд за заявою розпорядника майна скасовує арешти з майна боржника чи інші обмеження щодо розпорядження його майном у разі, якщо такі арешти чи обмеження перешкоджають господарській діяльності боржника та відновленню його платоспроможності.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" чітко визначено порядок зняття арешту з майна боржника (в тому числі грошових коштів) за заявою розпорядника майна, саме в межах справи про банкрутство, що, в свою чергу, виключає можливість задоволення скарги Відповідача в частині звільнення з-під арешту спірного рахунку.

Однак Касаційний господарський суд з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не може, оскільки, відмовляючи у задоволенні скарги в частині звільнення з-під арешту грошових коштів Відповідача, які знаходяться на поточному рахунку № 26045010032466, відкритому у ПАТ "Дочірній банк Сбербанк", який використовується для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам Відповідача, суд апеляційної інстанції застосував частину сьому статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка не підлягає до застосування у спірних правовідносинах тому, що вказаною нормою врегульовується питання щодо звернення із заявою розпорядника майна про скасування арешту чи обмежень, які перешкоджають господарській діяльності боржника та відновленню його платоспроможності, у той час як кошти на спірному рахунку зі спеціальним режимом використання можуть залучатись лише для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особами. Тобто такі кошти не можуть бути використані для задоволення вимог кредиторів та для здійснення господарської діяльності підприємства.

Водночас апеляційним судом залишено поза увагою, що відповідно до частин одинадцятої та дванадцятої статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника. Повноваження керівника боржника та виконавчих органів його управління, покладені на них відповідно до законодавства чи установчих документів, можуть бути припинені в разі, якщо ними не вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна боржника, створюються перешкоди діям розпорядника майна чи допускаються інші порушення законодавства. У разі виявлення зазначених обставин за клопотанням кредиторів або інших учасників справи про банкрутство ухвалою господарського суду повноваження керівника та виконавчих органів управління боржника припиняються, а виконання відповідних обов'язків тимчасово покладається на розпорядника майна до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника та виконавчих органів управління боржника.

Таким чином, з порушенням справи про банкрутство не припиняються повноваження керівника чи органу управління боржника, а, відповідно, судом апеляційної не встановлено і матеріалами справи не містять належних доказів припинення повноважень керівника боржника та виконавчих органів його управління.

Посилання скаржника на те, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було неправильно застосовано приписи статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та залишено поза увагою те, що кошти, які перебувають на спірному рахунку зі спеціальним режимом використання, можуть залучатись лише для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особами, тобто такі кошти не можуть бути використанні для задоволення вимог кредиторів та для здійснення господарської діяльності підприємства, приймаються Касаційним господарським судом з огляду на викладені у даній постанові обставини.

Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з приписами пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Часиною першою статті 312 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції у справі підлягають скасуванню, а ухвала суду першої інстанції - залишенню в силі.

У зв'язку з тим, що суд задовольняє касаційну скаргу та скасовує постанову суду апеляційної інстанції та залишає в силі ухвалу суду першої інстанції, суд покладає на відділ ДВС витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 312, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" задовольнити.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.11.2017 у справі № 908/3982/14 скасувати.

3. Ухвалу господарського суду Запорізької області від 31.08.2017 у справі № 908/3982/14 залишити в силі.

4. Стягнути з відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь приватного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" 1 920,00 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко