ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.04.2018р. Справа №905/2503/17

за позовом: Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Глорі», м.Київ, код ЄДРПОУ 40803808 в особі ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційний капітал Україна», м.Київ, код ЄДРПОУ 34486135

до відповідача: ОСОБА_2 акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод», м.Покровськ, код ЄДРПОУ 30939178

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», м.Київ, код ЄДРПОУ 14359319

про стягнення 34592003,39 грн та 5469893,99 російських рублів

Суддя : Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

Справа розглядалась за правилами загального позовного провадження

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_3 - за дов.

від відповідача: ОСОБА_4 – за дов.

від третьої особи: не з'явився

Згідно із ст.77 ГПК України

(в редакції, що діяла до 15.12.2017р.)

в засіданні суду оголошувалась перерва

з 21.11.2017р. по 27.11.2017р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач , Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Глорі», м.Київ в особі ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційний капітал Україна», м.Київ звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод», м.Покровськ про стягнення заборгованості за кредитним договором №4 від 18.02.2011р., що становить 34 592 003,39 грн та 5 469 893,99 російських рублів, що еквівалентно 2 532 560,92 грн за офіційним курсом НБУ станом на 31.10.2017р. (із розрахунку 5 469 893,99/10*4,63 = 2 532 560,92 грн), з яких:

- 23 358 179,60 грн – заборгованість за кредитом,

- 11 233 823,79 грн – заборгованість за несплаченими процентами,

- 5 469 893,99 російських рублів – заборгованість за несплаченими процентами.

Позивач обґрунтував позовні вимоги тим, що він є новим кредитором за кредитним договором №4 від 18.02.2011р. та до нього, згідно з договором відступлення права вимоги від 04.08.2017р., укладеним між ним та третьою особою, перейшли права вимоги до відповідача в обсязі встановленому зазначеним договором. Позивач посилається на те, що ним 10.10.2017р. за вих. №7 на адресу відповідача було направлено вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором в сумі, що зазначена у позовній заяві. Проте, вимога залишена відповідачем без виконання.

Відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на відсутність повноважень представника позивача на підписання позовної заяви, на недоведеність суми заборгованості в обсязі, заявленому в позові та відсутність доказів настання строку виконання зобов’язань за кредитним договором, на відсутність доказів переходу прав кредитора за кредитним договором до позивача, також на відсутність у позивача права стягнення заборгованості в іноземній валюті згідно із Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

Ухвалою про порушення провадження у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк».

21.11.2017р. третьою особою були надані письмові пояснення та заява, згідно з якими банком було підтверджено факт переходу до позивача прав вимоги за кредитним договором та заявлено про розгляд позовних вимог на розсуд суду. 27.11.2017р. до господарського суду надійшла заява третьої особи про розгляд справи за відсутність представника банку та про відсутність заперечень проти задоволення позовних вимог.

07.02.2018р. від відповідача надійшло клопотання про відкликання, заявлених у ході розгляду справи клопотань про залишення позовної заяви без розгляду, про залучення Національного банку України в якості третьої особи, про призначення експертизи, двох клопотань про витребування доказів. Враховуючи приписи ст.42 Господарського процесуального кодексу України суд задовольняє клопотання та розглядає справу з урахуванням поданих в ході розгляду справ заяв по суті справи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач у відзиві, наданому до суду 22.01.2018р., посилається на наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв’язку із підписанням позовної заяви особою, яка не має право її підписувати.

Як встановлено судом, Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Глорі» створений відповідно до Закону України «Про інститути спільного інвестування» та зареєстрований в порядку Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі. Згідно із ст.14 Закону України «Про інститути спільного інвестування» управління активами корпоративного фонду на підставі відповідного договору здійснює компанія з управління активами. Компанія з управління активами діє у відповідності до законодавства у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, яке провадить професійну діяльність з управління активами інституційних інвесторів. Згідно із ст.63 зазначеного Закону у відносинах з третіми особами компанія з управління активами корпоративного фонду діє від імені та в інтересах такого фонду на підставі договору про управління активами. До матеріалів справи позивачем надано договір про управління активами №1-УА від 11.04.2017р., згідно з яким позивач доручив ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційний капітал Україна» здійснювати управління активами фонду від його імені та в його інтересах. У відповідності до п.2.3 договору компанія наділена повноваженнями, з метою захисту інтересів фонду, звертатися до суду від імені та за рахунок фонду та здійснювати інші дії, направлені на ефективний захист інтересів Фонду в процесі управління його активами. Враховуючи характер правовідносин, які склалися між фондом та компанією, приписи Закону України «Про інститути спільного інвестування», ст.237 Цивільного кодексу України, суд вважає законним представництво інтересів позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційний капітал Україна». До матеріалів справи наданий договір №10/2-1 про надання юридичних послуг (правової допомоги), укладений між позивачем, від імені та в інтересах якого діє компанія, та адвокатським бюро «ОСОБА_3 та партнери», згідно якого безпосереднє процесуальне представництво інтересів позивача у суді з правом підписання позовних заяв, здійснює, крім інших, адвокат ОСОБА_3 Також до матеріалів справи долучений ордер ПТ №002640 на надання правової допомоги Акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Глорі» адвокатом ОСОБА_3 У відповідності до ст.28 Господарського процесуального кодексу україни України (в редакції, яка діяла на час подання позовної заяви) повноваження адвоката як представника можуть посвідчуватися ордером або договором.

Суд зазначає, що з огляду на вимоги Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», наявність договору про надання правової допомоги, укладеного у відповідності з нормами діючого законодавства та наявність ордеру, оформленого в порядку, встановленому законом, є достатніми для підтвердження процесуального представництва в господарському суді та підписання позовної заяви. За таких обставин, суд відхиляє заперечення відповідача щодо відсутності у представника позивача достатнього обсягу процесуальної дієздатності, та як наслідок відсутність правових підстав для задоволення вимоги про залишення позовної заяви без розгляду.

До відзиву відповідачем було долучено додаток із переліком запитань до позивача про обставини, які відповідач вважає такими, що мають значення для розгляду справи, а саме: в якій валюті стягується заборгованість; чи є у позивача ліцензія на здійснення платежів в іноземній валюті; які підстави зміни валюти зобов’язання; чи є докази надання кредиту у відповідності до кредитного договору; яким чином зараховувалися оплачені відповідачем проценти; яке положення статуту позивача надає право компанії з управління активами «Інвестиційний капітал Україна» представляти інтереси фонду. До матеріалів справи відповідачем долучено докази направлення відзиву та додатку до нього на адресу позивача. Проте, зазначені запитання залишені позивачем без відповіді. Враховуючи добросовісне виконання позивачем в ході розгляду справи вимог суду, надання доказів, своєчасне надання відповіді на відзив, а також ухилення відповідача від надання обґрунтованих доказів та пояснень, суд не може вважати невиконання позивачем вимог ст.90 Господарського процесуального кодексу України (щодо відповіді на поставлені запитання) бездіяльністю, метою якої є перешкоджання судочинству. Враховуючи викладене, керуючись ст.135 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в межах доказів, долучених до матеріалів справи та без застосування до позивача заходів процесуального примусу.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Адміністративного процесуального кодексу України та інших законодавчих актів» викладено в новій редакції Господарський процесуальний кодекс України, яка набрала чинність 15.12.2017р. У зв’язку із зазначеними змінами, ухвалою суду від 16.01.2018р. запроваджено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, господарський суд встановив.

18.02.2011р. між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» та відповідачем укладено кредитний договір №4, згідно з яким банк на умовах зазначеного договору зобов’язався надати позичальнику кредит з лімітом кредитування 132 747 200 російських рублів, а відповідач зобов’язався прийняти, використати згідно з цільовим призначенням та повернути банку кредит не пізніше ніж через 42 календарних місяці, починаючи з дати випуску акредитива, згідно договору про відкриття непокритого акредитиву №LI1101 від 18.02.2011р., а також сплатити плату за кредит та виконати інші обов’язки в повному обсязі на умовах та в строки, визначені кредитним договором.

Протягом строку дії договору сторонами укладались договори про внесення змін до кредитного договору, копії яких додані до матеріалів справи. З урахуванням зазначених договорів, між сторонами остаточно склались наступні правовідносини. Відповідно до п.1.1 в редакції договору №16 від 9.12.2016р. про внесення змін до кредитного договору, банк зобов’язався надати позичальнику кредит з лімітом кредитування 66 147 200 російських рублів або у гривневому еквіваленті по курсу на міжбанківському валютному ринку України, що склався на дату погашення заборгованості у російських рублях, а відповідач зобов’язався прийняти, використати згідно з цільовим призначенням та повернути банку кредит не пізніше 1 червня 2017р., а також сплатити плату за кредит та виконати інші обов’язки в повному обсязі на умовах та в строки, визначені кредитним договором.

Згідно з п.1.2 в редакції договору №10 від 25.12.2014р. цільове використання кредиту: в російських рублях - на виконання зобов’язань перед банком відповідно до договору про відкриття непокритого акредитива №LI 11001 від 18.02.2011р., укладеного між банком та відповідачем; у гривні – зміна валюти заборгованості відповідача за договором в російських рублях шляхом відшкодування відповідачеві суми грошових коштів у гривні, що була витрачена на придбання російських рублів з метою погашення заборгованості за кредитом.

Базовий розмір процентів за кредитом, наданим у російських рублях, встановлено на рівні 10% річних та 22% річних для кредиту у гривні (в редакції договору про внесення змін №10 від 25.12.2014р. до кредитного договору).

Остаточний порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитними коштами визначений п.3.2 в редакції договору №16 від 9.12.2016р. про внесення змін до кредитного договору та встановлено остаточний строк виконання зобов’язань по сплаті процентів за користування кредитними коштами не пізніше 1 червня 2017р..

Відповідно до ч.2 ст.1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За змістом ст.ст.1048, 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором, а позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.

До матеріалів справи позивачем надано копії меморіальних ордерів, які свідчать про перерахування банком в рахунок виконання зобов’язань з кредитування в межах кредитного ліміту, грошових коштів на поточний рахунок відповідача №26007010013821.

Також, до матеріалів справи надано виписки по особливому рахунку №2067, відкритому в Публічному акціонерному товаристві «ВТБ Банк» для відображення кредитних операцій та обліку заборгованості за кредитним договором від 18.02.2011р. в розрізі кредитування в російських рублях та гривні, з яких вбачається, що станом на 30.08.2017р. заборгованість за кредитами, наданими в національній валюті складає 23 358 179,60 грн.

Заборгованість по сплаті нарахованих та прострочених відсотків підтверджується виписками по особовим рахункам №2068, №2069 в розрізі валюти кредитування, з яких вбачається, що станом на 30.08.2017р. заборгованість за процентами за користування кредитами, наданими в національній валюті складає 11 233 823,79 грн, в російських рублях 5 469 893, 99 руб.

В ході дослідження наданих виписок, судом встановлено, що відповідачем протягом дії кредитного договору частково виконувались зобов’язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків.

У відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» належними доказами, які підтверджують наявність або відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути документи первинного бухгалтерського обліку та інформація з регістрів бухгалтерського обліку, оформлені у відповідності до вимог зазначеного Закону. У відповідності до ст.1 зазначеного Закону бухгалтерський облік є процесом виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

За таких обставин, суд приймає меморіальні ордери та виписки як належні та допустимі докази отримання відповідачем кредитних коштів та підтвердження спірної заборгованості за кредитами та відсотками станом на 30.08.2017р.

04.08.2017р., між позивачем, від імені та в інтересах якого на підставі договору про управління активами діяло ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційний капітал Україна», та Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» (первісний кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги за кредитними договорами та договорами застави, згідно з яким банк відступив позивачеві право вимоги, у тому числі за кредитним договором №4 від 18.02.2011р. з усіма змінами та доповненнями, додатками, додатковими договорами та додатковими угодами до нього.

Згідно з п.п.3.1.1, 3.1.2 договору відступлення прав вимоги, сторони погодили, що відповідні права переходять до нового кредитора з моменту здійснення сплати ціни договору у повному обсязі відповідно до умов пункту 4 цього договору (далі – дата відступлення). З дати відступлення новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до відповідача стосовно всієї заборгованості та інших зобов’язань за кредитними договорами та його зобов’язань за договорами застави, стороною яких він є. Права вимоги переходять до нового кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу прав вимоги.

Відповідно до пункту 4 договору відступлення, ціна договору складає суму в гривнях, що буде відповідати сумі, еквівалентній 15 500 000 доларів США за офіційним курсом іноземних валют, встановленим НБУ на дату здійснення сплати ціни договору. Новий кредитор зобов’язався сплатити первісному кредиту ціну договору шляхом перерахування на рахунок первісного кредитора грошових коштів в національній валюті України у розмірі, визначеному згідно з пунктом 4.1 цього договору, протягом 5 (п’яти) банківських днів з моменту отримання покупцем PXF відповідного повідомлення від НБУ та/або ПАТ «Укрсоцбанк», що діє як обслуговуючий банк по відношенню до кредиту PXF, про те що покупець PXF був зареєстрований як новий кредитор за кредитом PXF (п.п.4.1, 4.2 договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами та за договорами застави).

Позивач надав до матеріалів справи платіжне доручення №1 від 30.08.2017р., з якого вбачається, що останній перерахував на транзитний рахунок Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» 394 328 928 грн, із призначенням платежу «Оплата за договором відступлення права вимоги за кредитними договорами та за договорами застави б/н від 04.08.2017, без ПДВ».

Судом встановлено, що станом на 30.08.2017р. офіційний курс іноземної валюти – доларів США, встановлений НБУ, складав 2544,0576 гривень за 100 доларів США. Враховуючи встановлений курс на дату виконання позивачем зобов’язань по сплаті за договором відступлення прав вимоги, та, з урахуванням умов зазначеного договору щодо моменту переходу прав вимоги, у тому числі за договором №4 від 18.02.2011р., судом встановлено, що 30.08.2017р. позивачем в повному обсязі виконані грошові зобов’язання за договором відступлення прав, у зв’язку з чим до нього перейшли права за кредитним договором №4 від 18.02.2011р.

04.09.2017р. первісний кредитор, Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», направив відповідачу повідомлення про відступлення прав вимоги, у тому числі, за кредитним договором №4.

З огляду на викладене, суд зазначає про безпідставність заперечень відповідача проти доведеності факту переходу до позивача прав вимоги за спірним кредитним договором.

Відповідно до ст.ст.512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на приписи ст.ст.512, 514, 515 Цивільного кодексу України, враховуючи відсутність доказів визнання договору відступлення прав вимоги недійсним, належним кредитором за кредитним договором №4 є Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Глорі».

Як зазначалось вище, у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за кредитним договором, позивач направив відповідачу повідомлення №7 від 10.10.2017р. про повернення повної суми заборгованості за кредитним договором, в якому викладена вимога про стягнення заборгованості, яка утворилась станом на 30.08.2017р. До матеріалів справи також надані докази направлення повідомлення на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення. Проте, як зазначає позивач, вимога залишена ОСОБА_2 акціонерним товариством «Донецьксталь» - металургійний завод» без виконання.

У відповідності до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Підтверджуючи права вимоги, позивачем надані до матеріалів справи первинні бухгалтерські документи, які свідчать про надання кредитних коштів в межах дії кредитного договору, докази перерахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідача, з виписок по особовим рахункам вбачаються строки користування кредитними коштами, обсяг та час нарахування відсотків, часткове виконання відповідачем зобов’язань по сплаті заборгованості за кредитом, а також відсутність повного погашення заборгованості, яка утворилась за відсотками та кредитом. Проте, заперечуючи проти обґрунтованості вимог позивача, обґрунтованості нарахування відсотків, відповідач не довів належним доказами протиправність зазначених вимог. Так, ним не надано виписок по власних поточних рахунках, які б спростовували факт перерахування кредитних коштів на його рахунки, не надано власний розрахунок заборгованості за відсотками, який би спростовував правомірність заявленої вимоги позивача, а також докази сплати заборгованості за кредитним договором. На виконання ухвали суду від 06.11.2017р. позивачем 24.11.2017р. на адресу відповідача було надіслано акт звірки розрахунків станом на 01.11.2017р. за кредитним договором №4 від 18.02.2011р. Проте, відповідач ухилився від виконання вимог суду щодо проведення звірки, залишивши акт, надісланий позивачем, без підпису та контррозрахунку.

Суд критично ставиться до позиції відповідача, викладеної в письмовому повідомленні про неможливість надання доказів через проведення на території колишнього його місцезнаходження (м.Донецьк, м.Горлівка) антитерористичної операції і нібито втрати доступу до фінансової, бухгалтерської та податкової документації. Запровадження антитерористичної операції не позбавляє суб’єктів господарювання у відповідності до ст.60 Закону України «Про банки та банківську діяльність» отримувати інформацію щодо власних операцій за банківськими рахунками за будь-який проміжок часу та без встановлення обмежень щодо обсягу. До того ж, як свідчать матеріали справи, відповідачем протягом 2015- 2016 років підписувались договори про внесення змін до кредитного договору, згідно з якими змінювались графіки погашення сформованої заборгованості за кредитами та процентами, розмір процентних ставок, умови забезпечення зобов’язань, що спростовує доводи відповідача про необізнаність щодо характеру та стану відносин між ним та кредитором.

Посилання відповідача на передчасність та необґрунтованість вимог позивача щодо стягнення заборгованості за кредитом та процентами через недоведеність спливу 42 календарних місяців з дати випуску акредитиву, спростовується матеріалами справи. Так, як зазначалось вище, третьою особою та відповідачем було укладено договір №16 від 09.12.2016р. до кредитного договору, згідно з яким сторони визначили строк виконання зобов’язань по поверненню кредиту та сплаті процентів 1 червня 2017р. Доказів визнання недійсним договору №16 відповідачем не надано, проте у відзиві, наданому до матеріалів справи, відповідач посилається на умови зазначеного договору як на підставу своїх заперечень.

Згідно із ст.79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Керуючись викладеним, суд зазначає про доведеність заборгованості відповідача за кредитним договором №4 від 18.02.2011р. в обсязі та на умовах, визначених в позовній заяві та відсутність переконливих доводів та доказів, якими спростовуються обставини, встановлені судом.

Проте, суд зазначає, що відповідно до ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», валюта України (гривня) є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим декретом, іншими актами валютного законодавства України, що кореспондується з приписами ст.99 Конституції України, п.3.3 ст.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Відповідно до ст.533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. До матеріалів справи Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» надано копію генеральної ліцензії №79 від 5.10.2011р., згідно з якою йому було надано право розміщувати та залучати іноземну валюту. Одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною. Проте, відповідно до ч.4 ст.5 Декрету індивідуальні ліцензії потребують операції з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу. Позивачем та відповідачем не підтверджено факт отримання ними індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу на дату прийняття рішення. У зв’язку з чим правомірним є задоволення вимог позивача щодо стягнення гривневого еквівалента заборгованості із застосовуванням офіційного курсу НБУ.

Особливий статус національної валюти, визначений Конституцією України, Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в України», ст.533 Цивільного кодексу України дає право кредитору отримувати виконання в валюті України за будь-якими грошовими зобов’язаннями, у тому числі, визначеним в іноземній валюті, але із застосуванням офіційного курсу національної валюти до валюти, в якій виражено зобов’язання.

Враховуючи викладене, суд зазначає про безпідставність заперечень відповідача щодо відсутності у позивача права стягувати заборгованість за кредитним договором.

Як зазначалось вище, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Перевіривши офіційний курс національної валюти до російських рублів, встановлений на дату прийняття рішення, судом з’ясовано, що він становить за 10 рублів 4,5939 грн, у зв’язку з чим заборгованість за несплаченим процентами складає 2 512 814,60 грн, що еквівалентно 5 469 893,99 російських рублів за офіційним курсом НБУ станом на 02.04.2018р.

Суд також зазначає, що характер правовідносин, які склались між сторонами, та прийняте в межах цієї справи рішення, не позбавляє позивача права, у випадку збільшення офіційного курсу іноземної валюти до національної валюти на дату фактичного виконання відповідачем зобов’язань, вимагати додаткового стягнення курсової різниці, яка склалась у зв’язку із коливанням курсу.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.46, 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Глорі», м.Київ в особі ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційний капітал Україна», м.Київ до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод», м.Покровськ.

Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» (85300, Донецька область, м.Покровськ, вул.Торгівельна, буд.106А, код ЄДРПОУ 30939178) на користь Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Глорі» (01030, м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, буд.19-21, код ЄДРПОУ 40803808) в особі ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційний капітал Україна» (01030, м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, буд.19-21, код ЄДРПОУ 34486135) 23 358 179,60 грн – заборгованості за кредитом, 11 233 823,79 грн – заборгованості за несплаченими процентами, та 2 512 814,60 грн заборгованості за несплаченими процентами, що еквівалентно 5 469 893,99 російських рублів за офіційним курсом НБУ станом на 02.04.2018р., а також судовий збір у розмірі 240 000 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 02.04.2018р.

Повне рішення складено та підписано 04.04.2018р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця