ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року м.Суми

Справа №583/2911/17

Номер провадження 22-ц/788/570/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),

суддів - Хвостика С. Г. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

сторони:

позивач – ОСОБА_1,

відповідач – ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану в його інтересах представником – Адвокатським об’єднанням «ЯСТРУБОВА, КУЗЬМІН І ПАРТНЕРИ»,

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 січня 2018 року, ухвалене у складі судді Ковальової О.О., в приміщенні Охтирського міськрайонного суду Сумської області, повний текст рішення складено 30 січня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

23 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Охтирського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання довіреності недійсною. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 11 серпня 2016 року нею було видано безвідкличну довіреність на ім’я ОСОБА_2 строком на 49 років, представляти її інтереси з питань, що стосується належних їй на праві власності земельних ділянок, площею 2,961 га, цільове призначення – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Кириківської сільської ради Великописарівського району Сумської області. Однак приписами чинного законодавства не встановлено право надання безвідкличної довіреності з питань представлення інтересів власника земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Просила суд ухвалити рішення, яким визнати недійсною довіреність видану 11 серпня 2016 року, посвідчену приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за реєстровим номером №1192, в частині визнання даної довіреності безвідкличною.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 січня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Довіреність, видану 11 серпня 2016 року від імені ОСОБА_1 на ім’я ОСОБА_2, посвідчену приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровану у реєстрі за № 1192, - визнано недійсною з моменту її видачі в частині умови про її безвідкличність.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Вказує на те, що в оскаржуваному рішенні судом не зазначено, які саме вимоги ст. 203 ЦК України були недодержані позивачем та відповідачем під час надання безвідкличної довіреності та які в свою чергу є підставою для визнання її недійсною. Зазначає, що норми цивільного законодавства України не містять прямої заборони на видачу безвідкличної довіреності, а видача такої довіреності жодним чином не порушує права позивача. Окрім того вказує, що позивач при підписанні оскаржуваної довіреності була ознайомлена з її змістом та погодилась видати довіреність саме на умовах її безвідкличності. Вважає також, що судом не була врахована позиція відповідача та не спростовані його доводи.

У відзиві представник ОСОБА_1 – ОСОБА_4, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, яке ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін. При цьому вказує на те, що підставою для визнання довіреності недійсною в частині її безвідкличності, є недодержання положень ч. 1 ст. 203 ЦПК України, як вірно встановлено судом першої інстанції.

Заслухавши доповідь суді-доповідача, пояснення позивача та її представника адвоката ОСОБА_4, які підтримали апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що умова спірної довіреності про її безвідкличність не відповідає вимогам чинного законодавства України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, так як суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на праві власності належать земельні ділянки площею 2,961 га, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Кириківської сільської ради, Великописарівського району, Сумської області, за кадастровими номерами 5921284400:06:004:0005 та 5921284400:06:001:0006.

11 серпня 2016 року ОСОБА_1 видано на ім’я ОСОБА_2 довіреність, яка була посвідчена приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Сумської області ОСОБА_3 (а. с. 3). Відповідно до умов даної довіреності, ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 представляти її інтереси у всіх державних, громадських, господарських та інших установах, підприємствах та організаціях, незалежно від їх форми власності та галузевої належності з питань, що стосується належних їй прав на вказані земельні ділянки. Надано ОСОБА_2 право від імені ОСОБА_1 користуватись, управляти, передавати в оренду, позичку (обміняти на земельні ділянки такого ж цільового призначення), а також після відміни та скасування мораторію на продаж земельних ділянок товарного сільськогосподарського виробництва продати на розсуд уповноваженого дані земельні ділянки. Довіреність видана строком на сорок дев’ять років, дійсна до 11 серпня 2065 року і є безвідкличною.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року №9 роз’яснено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За змістом ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 244 ЦК України, представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Частинами 1, 4 статті 249 ЦК України (в редакції, що діяла на час видачі позивачем довіреності) встановлено, що особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною.

Законом може бути встановлено право особи видавати безвідкличні довіреності на певний час.

Тобто, зі змісту вказаної норми слідує, що безвідклична довіреність може бути видана лише у випадку, якщо це право встановлено відповідним законом.

На час видачі позивачем довіреності надання безвідкличної довіреності було передбачено ч. 3 ст. 10 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», а саме: забудовник на час дії договору доручення з відкладальними умовами має право надавати безвідкличну довіреність управителю на право делегування третім особам функцій забудовника у разі порушення останнім умов договору з управителем. Законом України від 23.03.2017 року № 1984-VIII було доповнено ч. 4 ст. 249 ЦК України згідно якого безвідклична довіреність також видається з корпоративних прав відповідно до закону, що регулює діяльність відповідних господарських товариств.

Враховуючи те, що відсутній закон, яким встановлено право особи видавати безвідкличну довіреність на представлення інтересів власника земельної ділянки, цільове призначення якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва, уповноваженою особою перед третіми особами, положення оскаржуваної довіреності про її безвідкличність суперечить приписам ст. 249 УК України.

Посилання в апеляційній скарзі на свободу договору є безпідставним, оскільки посвідчення безвідкличної довіреності можливе лише у випадках, коле це право безпосередньо передбачено законом, особа позбавлена можливості вільно обирати вид довіреності – відклична вона або безвідклична.

Надання безвідкличної довіреності порушує право ОСОБА_1 на скасування довіреності в будь-який час, що гарантоване ст. 249 ЦК України.

Таким чином, враховуючи те, що зміст довіреності в частині визнання її безвідкличною суперечить вимогам чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання даної довіреності в оспорюваній частині недійсною.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування ухваленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375, 381-382 ЦПК України, колегія суддів –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану в його інтересам представником – Адвокатським об’єднанням «ЯСТРУБОВА, КУЗЬМІН І ПАРТНЕРИ», залишити без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 січня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 квітня 2018 року.

Головуючий: Т.А. Левченко

Судді: С.Г. Хвостик

ОСОБА_5