Справа № 815/272/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2018 року о 12 год. 52 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Закуріної А.М.,

за участю

від позивача: ОСОБА_1 – за ордером

від відповідача: ОСОБА_2 – за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ІН НОМЕР_1, місцезнаходження: 68741, Одеська обл., Болградський район, с. Владичень, вул. Центральна, буд. 27) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0002711305;0002731305;0002741305 від 05.01.2018р, -

ВСТАНОВИВ:

До суду 10 січня 2018 року надійшла позовна заява ОСОБА_3 (ІН НОМЕР_1, місцезнаходження: 68741, Одеська обл., Болградський район, с. Владичень, вул. Центральна, буд. 27) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5), в якій позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№0002711305;0002731305;0002741305 від 05.01.2018р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, незаконними, а тому належать скасуванню.

У позовній заяви позивач зазначив, що між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Балаклава 20.11.2014р., 01.12.2014 року, 12.12.2014 року укладені договори поставки відповідно за №№201114; 011241; 121214, згідно з якими продавець зобов’язався передати у власність покупця товар у кількості та за ціною, які вказані у видаткових накладних.

У зв’язку з прийняттям Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасового окупованій території України» встановлено, що вільна економічна зона «Крим» запроваджується у межах адміністративно-територіальних одиниць Україна Крим та міста Севастополь.

Позивач зазначив, що операції з вивезення товарів з митної території України до вільної економічної зони оподатковуються за нульовою ставкою.

Таким чином, позивач вважає, що висновок відповідача про те, що операції з постачання позивачем товару на адресу ТОВ «Балаклава», яке має податкову адресу ВЕЗ «Крим» має оподатковуватись за основною ставкою відповідно до вимог п. 185.1 ст. 185 п.188.1 ст. 188 ПК України є необґрунтованим та таким, що не відповідає положенням законодавства.

Ухвалою суду від 22 січня 2018 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито загальне позовне провадження.

У встановлений судом строк, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вхід. №3900/18 від 12.02.2018 року).

Відповідно до відзиву, відповідач позовні вимоги не визнав повному обсязі та просив відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_4 відобразила операції з вивезення товарів за межі митної території України та задекларувала за нульовою ставкою, в той час, як до перевірки не надано зовнішньоекономічних контрактів, інвойсів, у вантажних митних деклараціях відсутня дата фактичного перетину кордону та відсутнє повідомлення про фактичне вивезення твору, які б свідчили про фактичне вивезення товару за межі митної території України відповідно до вимог п.п.195.1.1. п.195. ст. 195 ПК України, тому вищевказані операції з постачання м’яса та м’ясних продуктів ТОВ «Балаклава» не є експортними операціями, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою та повинні оподатковуватись за основною ставкою оподаткування відповідно до вимог п.185.1 ст. 185 п.188.1 ст. 188 ПК України.

Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що податкові повідомлення –рішення прийняті на підставі акту перевірки є правомірними та не належать скасуванню.

В свою чергу, позивач подав до суду відповідь на відзив (вхід. № 4674/18 від 19.02.2018 року), в якому зазначив, що висновки акту перевірки, відповідно до яких операції з продажу позивачем товару покупцю-товариству з обмеженою відповідальністю «Балаклава», яке має податкову адресу на територію ВЕЗ «Крим» мають оподатковуватись за основною ставкою відповідно до вимог п.185.1 ст. 185 п.188.1 ст. 188 ПК України є незаконними та прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення належать скасуванню.

Під час підготовчого провадження представники сторін підтвердили, що надали суду всі докази на підтвердження своїх доводів та заперечень.

Ухвалою суду, що занесена до протоколу судового засідання 16 березня 2018 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30 березня 2018 року.

На відкритому судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

На відкритому судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення представників учасників справи, судом у справі встановлені такі факти та обставини.

Згідно з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 14 січня 2008 року зареєстровано фізичну особу-підприємця ОСОБА_4, основним видом діяльності: оптова торгівля м’ясом і м’ясними продуктами (46.32) (а.с.9-11).

ФОП ОСОБА_4 зареєстрована як платник податку на додану вартість.

Головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків та зборів з фізичних осіб ГУДФС в Одеській області ОСОБА_5 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.08.2014 року по 31.12.2014 року.

За результатами проведеної перевірки складений акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_4 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.08.2014 року по 31.12.2014 року» №1986/15-32-13-05/283081469 від 26 грудня 2017 року, відповідно до висновків якого встановлені порушення: п.186.1 ст.186,п.п 195.1.1 п. 195.1 ст.195, п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188 ПК України, внаслідок чого зменшено суму від’ємного значення з ПДВ, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 168 767 грн., у т.ч. в розрізі періодів :

- листопад 2014 року на 42849 грн.;

- грудень 2014 року на 125 926 грн. та донараховано податку на додану вартість, який підлягає до сплати у бюджет в сумі 70 808 грн. у тому числі у розрізі періодів:

- грудень 2014 року – 70 808 грн. (а.с.12-23).

На підставі зазначеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення: №0002711305 від 05.01.2018 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ та нараховані штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 88 510 грн.; №0002731305 від 05.01.2018 року встановлено суму завищення від’ємного значення, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з ПДВ у розмірі 125926 грн.; №002741305 від 05.01.2018 року, яким позивачу встановлено суму завищення від’ємного значення, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з ПДВ у розмірі 42849 грн. (а.с.24-26).

Судом досліджені укладені між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Балаклава» договори поставки від 20.11.2014р. №201114, від 01.12.2014 року № 011241, від 12.12.2014 року № 121214 (а.с.27-32), які за змістом однакові.

Відповідно до п. 2.3. цих договорів Продавець (ФОП ОСОБА_3І.) забезпечує отримання на свій рахунок необхідні офіційні дозволи на експорт та виконує всі митні процедури.

Також судом досліджені видаткові накладні (а.с. 33-35), податкові декларації з ПДВ за грудень 2014 року та уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року (а.с. 45-91), вантажно-митні декларації (а.с.36-43), які не містять жодних відміток митниці щодо перетину кордону.

Проаналізувавши положення чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи та надані учасниками справи пояснення, суд зробив такі висновки.

Перевіряючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить із такого.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (надалі – ПК України), Митним кодексом України та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до п.п.134.1.1. п.134.1. ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2. ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.1. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Пунктом 185.1. ст.185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

В силу п.44.1. ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1. ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1. ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8. статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9. статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Так, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_6 за період з 01.08.2014 року по 31.12.2014 року задекларовано податкових зобов’язань з ПДВ на суму 1 748 274 грн.

Зокрема, перевіркою встановлено, заниження податкових зобов’язань за період з 01.08.2014 року по 31.12.2014 року у розмірі 239 583 грн.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.01.2015 року по 21.12.2016 року встановлено відображених у рядку 1.1. Декларації Операції на митній території України, що оподатковуються за нульовою ставкою показників за період з 01.08.2014 року по 31.12.2014 року в загальній сумі 1 748 274 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення з оптової торгівлі м’ясом та м’ясними продуктами.

Відповідно до п.п.195.1.1. п. 195.1 ст. 195 ПКУ, операції з вивезення товарів за межі митної території України оподатковуються за нульовою ставкою.

На підставі вказаної норми ПК України позивач здійснив експортні господарські операції з продажу м’яса та м’ясопродуктів ТОВ «Балаклава».

Але, перевіряючими виявлено, що задекларовані операції на митній території України, що оподатковуються за нульовою ставкою всього в сумі 239 583 грн. та те, що ФОП ОСОБА_4 задекларовані операції, що оподатковуються за нульовою ставкою: операції з вивезення товарів за межі митної території України у Деклараціях (обсяги постачання без податку на додану вартість) в загальній сумі 1 197 616 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що 20.11.2014 року між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Балаклава» укладено договір поставки №201114 від 20.11.2014 року. Відповідно до п.1.1. цього Договору предметом договору є відносини покупки-продажу товару відповідно до рахунку, який є невід’ємною частиною Договору. Відповідно до п. 2 договору, пунктом поставки товару є м. Одеса та згідно з п. 2.3 Договору, продавець забезпечує отримання на свій рахунок необхідні офіційних дозволів на експорт та виконує всі митні процедури. (а.с.29-30).

01 грудня 2014 року між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Балаклава» укладено договір поставки №011214 від 01.12.2014 року з такими самими умовами (а.с.29-30).

ФОП ОСОБА_4 укладено з ТОВ «Балаклава» договір поставки №121214 від 12.12.2014 року з такими самими умовами (а.с.27-28).

Позивачем на виконання зазначених договорів було продано ТОВ «Балаклава» товар згідно з видатковими накладними №РН0002122 від 24.12.2014р., №РН0002082 від 06.12.2014 року, №РН0002057 від 28.11.2014 року (а.с.33-35), з яких вбачається, що зазначені операції проведено з нульовою ставкою ПДВ.

На підтвердження перетину митного кордону України позивачем надані митні декларації №508010000/2014/013415; №508050000/2014/027701 та №508050000/201/034110 (а.с.36-43).

В силу ч.1 ст.49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс).

Так, представник відповідача зазначив, що в ході перевірки позивачем не надано зовнішньоекономічного контракту, інвойсів, у вантажно-митних деклараціях відсутня дата фактичного перетину кордону та відсутнє повідомлення про фактичне вивезення товару, які б свідчили про фактичне вивезення товару за межі митної території України та відповідно податковий орган дійшов висновку, що вищевказані операції з постачання м’яса та м’ясопродуктів не є експортними операціями, що підлягають оподаткування за нульовою ставкою відповідно вимог п. 851 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 ПК України. Розрахункові операції згідно банківських виписок наданих до перевірки здійснювались в національній валюті.

На відкритому судовому засіданні представник позивача зазначив, що 12.08.2014 року прийнято Закон № 1636-VII «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України»

Преамбулою цього Закону передбачено, що він є спеціальним законом, що визначає особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України згідно із статтею 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", створює вільну економічну зону "Крим" (далі - ВЕЗ "Крим"), та врегульовує інші аспекти правових відносин між фізичними і юридичними особами, які знаходяться на тимчасово окупованій території або за її межами.

Відповідно п. 1.1 цього Закону ВЕЗ "Крим" запроваджується у межах двох адміністративно-територіальних одиниць України: Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України від 12.08.2014 № 1636-VII «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1636-VII), на території ВЕЗ «Крим» діє особливий правовий режим економічної діяльності фізичних та юридичних осіб, у тому числі особливий порядок застосування норм регуляторного, податкового та митного законодавства України, а також особливий режим внутрішньої та зовнішньої міграції фізичних осіб.

Пунктом 3.2 ст. 3 Закону № 1636-VII передбачено, що у межах ВЕЗ «Крим» створюється вільна митна зона, що за своїм функціональним типом є одночасно вільною митною зоною комерційного, сервісного та промислового типу згідно із статтею 430 Митного кодексу України.

Пунктом 3.4 цього закону встановлено, що митні формальності, пов’язані з переміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення та громадян через адміністративний кордон ВЕЗ "Крим", здійснюються у зонах митного контролю, розташованих у місцях, визначених статтею 329 Митного кодексу України.

Так, позивач посилається на п.п. «г» пп. ст.195.1. 1.п 195.1 ст. 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі вільної митної зони.

Суд звертає увагу, що відповідно п. 5.3 ст. 5 Закону № 1636-VII, фізична особа, яка має податкову адресу (місце проживання), юридична особа (відокремлений підрозділ), яка має податкову адресу (місцезнаходження) на території ВЕЗ «Крим», прирівнюються з метою оподаткування до нерезидента.

Підпунктом 5 п. 12.4 ст. 12 р. ІІ Перехідних положень Закону № 1636-VII передбачено, що під час тимчасової окупації поставки товарів на територію (з території) ВЕЗ «Крим» здійснюються з урахуванням того, що поставка товарів з території ВЕЗ «Крим» на іншу територію України з метою їх вільного обігу здійснюється у митному режимі імпорту із застосуванням норм законодавства України про державний санітарно-епідеміологічний, ветеринарно-санітарний, фіто-санітарний, екологічний, радіологічний контроль, інших заходів тарифного і нетарифного регулювання, з урахуванням положень статті 6 цього Закону. Поставка товарів, що мають митний статус українських товарів, з іншої території України на територію ВЕЗ «Крим» прирівнюється до митного режиму експорту, в тому числі для цілей тарифного та нетарифного регулювання.

Відповідно до абз. «б» п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п.п. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 ПК України, за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Балаклава», відображено позивачем у деклараціях з ПДВ як операції з вивезення товарів за межі митної території України. Розрахунки за отриманий товар надходили ФОП ОСОБА_4 в національній валюті України - гривні.

В свою чергу, суд звертає увагу, що надані на підтвердження перетину митного кордону товару митні декларації не засвідчені посадовою особою митного органу, не містять відмітки митниці, яка здійснює оформлення вивезення товару (вантажу) на територію ВЕЗ «Крим», про перетин товаром (вантажем) межі між територією ВЕЗ «Крим» та іншою територією України.

Твердження представника позивача стосовно того, що митне оформлення товару здійснювалось митним брокером, а тому у позивача відсутні відповідні докази не беруться судом до уваги, з огляду на таке.

Згідно з п. 2.3 Договорів поставки, укладених між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Балаклава», продавець забезпечує отримання на свій рахунок необхідних офіційних дозволів на експорт та виконує всі митні процедури.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім того, на виконання зазначених договорів позивачем надано видаткові накладні, які містять лише підпис довіреної особи ТОВ «Балаклава» на підставі довіреностей №77 від 05.12.2014р.; №72 від 28.11.2014р., без зазначення прізвища та імені особи, яка підписала видаткові накладні та не надано довіреностей на таку особу, що не дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції згідно з договорів поставки.

Відповідно до п. 2.4 договорів поставки, укладених з ТОВ «Балаклава», витрати по транспортній доставці товару несе Покупець, проте, будь-яких доказів транспортування товару, будь - то актів передачі товару, довіреностей, ТТН, позивачем до суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що надані позивачем на підтвердження господарських операцій з ТОВ «Балаклава» первинні документи не містять всіх необхідних реквізитів, передбачених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», митні декларації не містять відмітку митного органу, що не дає можливості суду встановити момент переходу товаром митного кордону, що дає підстави оподатковувати дані операції за нульовою ставкою ПДВ, відповідно п.п.195.1.1 п. 195. 1 ст. 195 ПК України.

Тому, висновки відповідача в акті перевірки є обґрунтованими, позивач, в порушення п. 187.1. ст. 187 ПК України не відобразив у складі податкових зобов’язань суму ПДВ від вартості проданих товарів та отримання грошових коштів від ТОВ «Балаклава» на загальну суму ПДВ у розмірі 239 583 грн.(вартість послуг без ПДВ складає 1 197 916 грн.), в порушення п. 186.1 ст. 186 п.п. 195.1 .1. п. 195.1. ст., 195, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 ПК України, позивач безпідставно відобразив у листопаді 2014 року у рядках 2.1 колонки А Декларації «Операції з вивезення товарів за межі митної території України «обсяг експортних операцій на суму 214 245 та у грудня 2014 року 983 671 грн, так як ці операції не вважаються експортними, що призвело до заниження податкових зобов’язань у листопаді 2014 року на суму 42 849 грн. у грудні 2014 року нас 196734 грн.

Враховуючи вищевикладені порушення перевіряючим органом правомірно зменшено суму від’ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 168 767 грн, в т.ч.: листопад 2014 року на 42849 грн.; грудень 2014 року 124 926 грн. та донараховано податку на додану вартість, який підлягає до сплати до бюджету в сумі 70 808 грн., в тому числі в розрізі періодів: грудень 2014 року – 70 808 грн.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем не надано відповідних доказів на підтвердження господарських операцій з ТОВ «Балаклава», суд вважає, що податковий орган в акті перевірки правомірно дійшов висновку, що зазначені господарські операції не вважаються експортом, а тому не можуть оподатковуватись на нульовою ставкою ПДВ.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, оцінюючи встановлені у судовому засіданні факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову довів, з посиланням на відповідні докази правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №№0002711305;0002731305;0002741305 від 05.01.2018р, а тому вони не належать скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не належать задоволенню у повному обсязі.

У зв’язку з тим, що у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено в повному обсязі, керуючись приписами ст. 139 КАС України, судовий збір не повертається позивачу, та за відсутності понесених судових витрат, пов’язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, такі судові витрати не належать стягненню з позивача на користь суб’єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ІН НОМЕР_1, місцезнаходження: 68741, Одеська обл., Болградський район, с. Владичень, вул. Центральна, буд. 27) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0002711305;0002731305;0002741305 від 05.01.2018р, - відмовити повністю.

У зв’язку з тим, що у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено в повному обсязі, керуючись приписами ст. 139 КАС України, судовий збір не повертається позивачу, та за відсутності понесених судових витрат, пов’язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, такі судові витрати не належать стягненню з позивача на користь суб’єкта владних повноважень.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний « 06» квітня 2018 року.

Суддя Л.Р. Юхтенко

.