УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №279/5419/16-ц Головуючий у 1-й інст. Волкова Н. Я.

Категорія 27 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого – судді Трояновської Г.С.

суддів Миніч Т.І., Коломієць О.С.

з участю секретаря судового засідання Ковальської Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №279/5419/16 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 січня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Волкової М.Я. у м. Коростені

в с т а н о в и в :

У листопаді 2016 року ПАТ КБ «ПриваБанк» звернулося до суду із позовом, в обґрунтування вимог якого зазначило, що 25.02.2013 між ним та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №б/н, згідно з яким останній отримав кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору, станом на 31.10.2016 утворилася заборгованість в сумі 12219,75 грн, яка складається з заборгованості по кредиту в сумі 1996,72 грн, по відсотках за користування кредитом в сумі 7364,95 грн, за пенею та комісією в сумі 1800 грн, штрафів в сумі 1058,08 грн, яку банк просив стягнути на свою користь.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 січня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів зняття готівки внаслідок шахрайських дій, чинність кредитного договору не оскаржено у встановленому законом порядку і факт отримання відповідачем грошових коштів є доведеним. А тому, вважає, що зобов’язання по кредитному договору ОСОБА_1 не виконує, чим порушує майнові права Банку.

Під час апеляційного розгляду справи представник ПАТ КБ «ПриватБанк» підтримав апеляційну скаргу, виходячи із викладених у ній доводів та просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, доводи якого зводяться до того, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а подана апеляційна скарга – безпідставною та такою, що не ґрунтується на обставинах справи та нормах закону.

Під час розгляду справи апеляційним судом ОСОБА_1 пояснив, що коштів від Банку взагалі не отримував, кредитною карткою не користувався, а списання коштів із його зарплатної картки, що відображено у виписці по рахунку, відбувалося безпідставно.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. ст. 367 ЦПК України, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25.02.2013 ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою про видачу кредиту, за наслідками розгляду якої відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Пам'яткою клієнта та тарифами банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві (а.с. 6-8).

Таким чином між сторонами виникли договірні правовідносини.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що не вчиняв будь-яких дій щодо зняття грошових коштів з його кредитного рахунку, оскільки перебував у зоні АТО, а гроші були зняті третіми особами внаслідок шахрайських дій, про що він неодноразово повідомляв банк, проте останній продовжував нараховувати проценти, комісію та штрафи на заборгованість за кредитом.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 також заперечував факт зняття ним кредитних коштів із його картки та подальше її використання.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Так, із результатів перевірки Банку, яка була надана представником позивача під час розгляду справи в апеляційному суді вбачається, що 20.05.2013 о 15-49 год кошти у сумі 1818 грн ( з комісією 1891,72грн.) зняті із належної ОСОБА_1 кредитної картки за допомогою послуги «екстра гроші» через банкомат CADN7024 у м. Кривий Ріг по вул. Купріна, 127 жінкою, яка за зовнішніми ознаками по фотографії має схожість із гр. ОСОБА_3

В період із 20.05.2013 по 18.06.2013 із картки відповідача були переведені кошти в сумі 100грн., 5 грн. та 4 грн. на номери мобільних телефонів, зокрема гр. ОСОБА_4, який внесений в списки осіб, які мають обмеження в банківському обслуговуванні як шахрай, раніше судимий, перебував у розшуку, шахрай в електронних транзакціях.

28.03.2014 ОСОБА_1 звертався до ПАТ КБ «ПриватБанк» із повідомленням щодо несанкціонованого списання 20.05.2013 грошових коштів з його картки та отримав відповідь №20.1.0.0.0/7-20140328/3208 від 14.04.2014, в якій зазначено, що списання коштів можливе лише за умови несумлінного виконання ним, як Клієнтом, умов зберігання та використання картки та ПІН-коду до неї або розголошення даних, за допомогою яких можливо зняти кошти. Оскільки транзакція здійснена за номером телефону, належного відповідачу, тому Банк відповідальності за знаття коштів не несе, а тому останньому слід звернутися до правоохоронних органів з відповідною заявою (а.с. 60).

Разом із тим, із виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що 18.04.2014 були проведені службові операції щодо автоматичного погашення заборгованості у сумі– 633, 10грн, 08.05.2014 – 300 грн, 06.09.2014 – 1268, 60 грн.

В подальшому, ОСОБА_1 звернувся до СВ Житомирського МВС України в Житомирській області із заявою про несанкціоноване зняття коштів з його рахунку, проте постановою слідчого СВ Житомирського МВС України в Житомирській області від 19.12.2014 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР №12014060020006780 від 01.12.2014, закрито у зв’язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (а.с. 94).

Зазначену постанову про закриття кримінального провадження було скасовано судом 24.11.2017 року за скаргою ОСОБА_1 (а.с.149).

Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

За змістом пункту 9 розділу VI постанови правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем електронної ідентифікації самого електронного засобу і його користувач, окрім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Пунктами 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223, які були чинними на час зняття з банківської картки відповідача та грошових коштів, встановлено, що банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

За відсутності обставин, які безспірно доводять, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність вини відповідача як підставу цивільно-правової відповідальності у знятті грошових коштів з його кредитного рахунка та відсутності підстав для покладання на відповідача обов'язку з погашення заборгованості за кредитом.

Вказаний вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 13 травня 2015 року № 6-71цс15.

Виходячи із наведено, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 виконав передбачені пунктами 2.1.1.13.1 Умов і Правил надання банківських послуг (що складають кредитний договір (а.с. 31 зворот), умови, які передбачають обов'язок клієнта інформувати банк про виявлення факту несанкціонованого доступу до карткового рахунка та крім того звернувся до правоохоронних органів.

Із виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що як до так і після зняття коштів у травні-червні 2013 року будь-яких інших готівкових операцій по рахунку не проводилося. Зазначені обставини ПАТ КБ «ПриватБанк» не заперечує.

А тому доводи відповідача, що він взагалі не користувався кредитною карткою заслуговують на увагу.

Крім того, посилання ПАТ КБ «ПриватБанк», що операції щодо зняття коштів з кредитного рахунка відповідача стало можливим внаслідок порушення ним Умов та Правил надання банківських послуг, зокрема, умов зберігання та використання конфіденційної інформації, є безпідставними, оскільки на їх підтвердження не наведено доказів і самі по собі вони не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв несанкціонованому зняттю коштів з рахунка, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Факт звернення ОСОБА_1 ще у 2014 році як до Банку, так і до правоохоронних органів із повідомленнями щодо незаконного списання коштів із його карткового рахунку, дає підстави вважати, що гроші було знято без його відома.

Отже, виходячи із аналізу зазначених вище норм та обставин справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що кредитні кошти були зняті не відповідачем, до того ж ці кошти ним фактично було повернуто шляхом їх списання з іншого рахунку позивачем, та правильно вважав, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Виходячи із наведеного, рішення суду першої інстанції постановлено із дотриманням норм чинного цивільного матеріального та процесуального законодавства, а тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05.04.2018.

Головуючий Судді