ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2018 року

Київ

справа №813/4006/16

адміністративне провадження №К/9901/697/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної фіскальної служби України

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.03.2017 (головуючий суддя - Кухар Н.А., судді - Братичак У.В., Кузан Р.І.)

та на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 (головуючий суддя - Качмар В.Я., судді - Ніколін В.В., Рибачук А.І.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Старояричівське автотранспортне підприємство - 1»

до Державної фіскальної служби України

про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Старояричівське автотранспортне підприємство - 1» (далі - Товариство) звернулось в Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначило про протиправну бездіяльність відповідача, що полягає у незабезпеченні збільшення суми, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 221 134 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.03.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017, позов задоволено:

визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України, що полягає у нездійсненні збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми, на яку Товариство з обмеженою відповідальністю «Старояричівський автотранспортне підприємство-1» має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на суму 221134 (двісті двадцять одна тисяча сто тридцять чотири) грн. 00 коп.;

зобов'язано Державну фіскальну службу України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Товариство з обмеженою відповідальністю «Старояричівський автотранспортне підприємство-1» має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на суму 221134 (двісті двадцять одна тисяча сто тридцять чотири) грн., та відобразити відповідне збільшення у витязі з системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що відповідачем протиправно в системі електронного адміністрування ПДВ не відображено задекларованої позивачем суми від'ємного значення ПДВ у декларації з ПДВ за червень 2015 року (з урахуванням уточнюючих розрахунків), як сума, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що реєстраційна сума, на яку платник має право реєструвати податкові накладні збільшується на суму від'ємного значення, що задекларована платником податків у податковій декларації з ПДВ за червень 2015 року та не перераховується надалі у зв'язку з уточненням показників звітності.

Відзиву на касаційну скаргу від Товариства не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

18 грудня 2017 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи Товариством з обмеженою відповідальністю "Старояричівське автотранспортне підприємство-1" 18 березня 2015 року подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року та 20 липня 2015 року податкову декларацію з ПДВ за червень 2015 року, що були прийняті податковим органом (а.с. 9- 32).

20 липня 2015 року позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (звітний податковий період, за який виправляються помилки - лютий 2015 року) до якого додано Додаток 2 розрахунок суми залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до 01 лютого 2015 року (Д2), в якому зазначено суму залишку від'ємного значення у розмірі 190 327 грн. (а.с. 34-39).

30 липня 2015 року позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (звітний податковий період, за який виправляються помилки червень 2015 року), до якого додано розрахунок суми залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до 01 лютого 2015 року (Д2), в якому зазначено суму залишку від'ємного значення 221 134, 00 грн. (а.с. 41-45).

Дані уточнюючі розрахунки були прийняті податковим органом, що підтверджується квитанціями № 2 від 20.07.2015 № 9153431989 та від 30.07.2015 № 9161103595 (а.с. 33, 40).

В подальшому позивач звернувся до відповідача з листом від 07.09.2016 №07/09, що був отриманий контролюючим органом 09.09.2016, в якому просив збільшити у системі електронного адміністрування ПДВ суму, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 221 134 грн. (а.с. 46-47), на який відповіді не отримав.

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, яким запроваджено нові правила функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 1 Порядку №569 система електронного адміністрування податку запроваджується поетапно: на перехідний період (до 1 липня 2015 року або іншої дати, визначеної окремим рішенням Верховної Ради України про скорочення такого періоду) - у тестовому режимі; із зазначеної дати - на постійній основі.

Відповідно до пункту 35 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, період з 1 лютого 2015 року до 1 липня 2015 року є перехідним періодом, протягом якого реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється без обмеження сумою податку, обчисленою за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 Порядку №569 рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка у сумі, необхідній для досягнення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок.

В силу пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (SНакл), обчислену за такою формулою: УНакл = УНаклОтр + УМитн + УПопРах - УНаклВид - УВідшкод - Уперевищ.

УПеревищ - загальна сума перевищення податкових зобов'язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до них, над сумою податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

29 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» від 16 липня 2015 року № 643-VIII, яким встановлено, що станом на третій робочий день після дати набрання чинності цього Закону зареєстрованим платникам податку значення суми податку (позитивне або від'ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначене пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, та значення усіх її складових, визначених цим Кодексом, дорівнюють нулю, крім значень її складових УНаклОтр, УНаклВид та УМитн, що були сформовані починаючи з 1 липня 2015 року.

До 31 липня 2015 року для платників податків, що застосовують звітний (податковий) період місяць, без проведення перевірок, передбачених ст. 200 цього Кодексу, на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з податку на додану вартість, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до ст. 209 цього Кодексу, за червень 2015 року. На таку суму платником податку збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий) період (липень 2015 року).

Суми такого від'ємного значення можуть бути перевірені контролюючим органом у загальновстановленому порядку.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що податковим органом всупереч вимог законодавства не забезпечено відображення у системі електронного адміністрування ПДВ заявлених позивачем в уточнюючому розрахунку відомостей.

Суд вважає необґрунтованими доводи контролюючого органу про те, що реєстраційна сума в системі електронного адміністрування може бути збільшена на суму від'ємного значення, що задекларована позивачем в податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року, та не підлягає перерахунку у зв'язку з подальшим уточненням показників такої звітності шляхом подання відповідних уточнюючих розрахунків, з огляду на наступне.

За змістом підпункту 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України визначальним фактором для автоматичного збільшення реєстраційної суми у системі електронного адміністрування податку на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, є зазначення такої суми саме в податковій звітності з ПДВ платника податку.

В свою чергу, до податкової звітності з податку на додану вартість згідно пункту 8 розділу 1 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 23 вересня 2014 року № 966 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року № 13), належать:

- податкова декларація з податку на додану вартість з додатками;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками;

-розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за звітний період, поданий позивачем до контролюючого органу, є однією з форм податкової звітності з ПДВ, а отже сформовані у ньому показники мали бути враховані ДФС України при визначенні суми, на яку Товариство має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, на величину від'ємного значення за червень 2015 року у сумі 221 134 грн., а тому порушені права позивача підлягають захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання його збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 221 134 грн.

Також, колегія суддів вважає правильними висновки, викладені в Ухвалі Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року щодо відсутності підстав для залишення позову без розгляду

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.03.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханов