ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року

Луцьк

Справа № 161/449/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 (надалі – позивач) звернулася до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом до Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (надалі – відповідач) про визнання бездіяльності відповідача щодо неперерахунку пенсії в зв’язку з визнанням позивача інвалідом першої групи протиправною, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії відповідно до статті 94 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та стягнення моральної шкоди, зобов’язання компенсувати позивачу шляхом виплати різниці між виплаченою пенсією та пенсією, яку позивач повинна отримувати відповідно до статті 94 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на день ухвалення рішення у даній справі та стягнення завданої позивачу моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 січня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди передано на розгляд Волинського окружного адміністративного суду. При цьому, питання щодо відкриття провадження у справі не було вирішено.

15 лютого 2018 року справа надійшла до Волинського окружного адміністративного суду.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 року провадження у справі було відкрито та ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09.06.2017 року рішенням МСЕК Волинської області було визнано інвалідом першої групи довічно. 04.01.2018 року позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії відповідно до статті 94 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв’язку з визнанням позивача інвалідом першої групи. В отриманій від відповідача довідці було зазначено про призначену позивачу пенсію у розмірі 1 607, 25 грн.

Позивач вважає, що бездіяльність відповідача щодо неперерахунку їй пенсії у зв’язку з визнанням інвалідом першої групи суперечить приписам пункту «г» статті 94 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якого, інвалідам I групи соціальна пенсія призначається в розмірі 200 процентів мінімального розміру пенсії за віком.

Зважаючи на те, що з 01.05.2017 року мінімальна пенсія становить 1 373 грн., то позивачу належить призначити пенсію в розмірі 2 746 грн.

Таким чином, відповідач ігнорує чинне законодавство України і порушує права позивача.

Крім того, позивач наголошує, що не призначенням пенсії у наведеному розмірі відповідач завдав їй страждання, оскільки пенсія є основним джерелом забезпечення життя позивача, а відтак просить суд стягнути на її користь компенсацію моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.

У наданому відповідачем відзиві на позовну заяву, останній з позовом не погоджується та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки розмір пенсії призначеної позивачу встановлено та виплачується згідно норм чинного пенсійного законодавства.

Відповідач звертає увагу суду на те, що норми законодавства, на які посилається позивач, а саме стаття 94 Закону України «Про пенсійне забезпечення», втратила чинність на підставі статті 94 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України в зв’язку з прийняттям Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та інвалідам»» № 2603-IV від 31.05.2005 року.

Таким чином, позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають до застосування.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач є інвалідом першої групи відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААА за №745175 від 09.06.2017 року.

З довідки виданої відповідачем 14.07.2017 року за №7037 вбачається, що позивач перебуває на обліку та одержує пенсію за віком в розмірі 1 607 грн.

04.01.2018 року позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії відповідно до статті 94 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно з якою розмір соціальної пенсії інвалідам першої групи встановлюється в розмірі 200 процентів від мінімального розміру пенсії за віком.

Однак, на момент розгляду даної справи такого перерахунку відповідачем зроблено не було.

Відносини в сфері обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат регламентовано Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (надалі – Закон №1788-XII) .

Статтею 10 Закону №1788-XII визначено, що пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до статті 2 Закону №1788-XII в редакції чинній до 22.06.2005 року, за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Статтею 5 Закону №1788-XII в редакції чинній до 22.06.2005 року визначено, що Право на соціальну пенсію мають усі непрацездатні громадяни на умовах, що визначаються цим Законом.

Згідно з положеннями статті 93 Закону №1788-XII в редакції чинній до 22.06.2005 року, соціальні пенсії призначаються і виплачуються непрацюючим громадянам, крім інвалідів з дитинства, при відсутності права на трудову пенсію, серед інших, інвалідам I і II груп, у тому числі інвалідам з дитинства, а також інвалідам III групи.

Приписами статті 94 Закону №1788-XII в редакції чинній до 22.06.2005 року встановлено розмір соціальних пенсій, зокрема розмір соціальної пенсії інвалідам першої групи складає 200 відсотків мінімального розміру пенсії за віком.

Однак, 22.06.2005 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам»» від 31.05.2005 року №2603-IV (надалі – Закон №2603-IV), яким було внесено зміни до ряду законів України, зокрема, відповідно до розділу ІІ Закону №2603-IV – до Закону №1788-XII.

Згідно з вказаними змінами пункт «б» статті 2, статті 5, 93 - 96 було визнано такими, що втратили чинність у частині призначення соціальних пенсій.

Відтак, у відповідача не було жодних підстав для призначення позивачу пенсії на підставі статті 94 Закону №1788-XII в 2017 року, оскільки зазначена норма втратила чинність 22.06.2005 року.

Відповідно до приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, не призначаючи позивачу пенсію в розмірі та на підставі статті 94 Закону №1788-XII в редакції чинній до 22.06.2005 року, діяв у повній відповідності до приписів чинного законодавства України, а отже позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Водночас, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

01.01.2005 року набрав чинності Закон України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» від 18.05.2004 року №1727-IV (надалі – Закон №1727-IV), яким визначено правові засади надання державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, а також надання державної соціальної допомоги на догляд.

Відповідно до положень статті 1 Закону №1727-IV, державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю – щомісячна державна допомога, що надається відповідно до норм цього Закону у грошовій формі особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю.

Статтею 3 Закону №1727-IV визначено види державної соціальної допомоги, а саме: державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю; державна соціальна допомога на догляд.

Згідно з пунктом 4 частини першої Закону №1727-IV, державна соціальна допомога згідно із цим Законом призначається особі, яка є особою з інвалідністю I групи.

Відповідно до приписів статті 9 Закону №1727-IV, Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю призначаються відповідними структурними підрозділами місцевих державних адміністрацій.

Таким чином, позивач, в порядку передбаченому законом, має право звернутись до Луцької районної державної адміністрації (за місцем реєстрації) для призначення їй державної соціальної допомоги як інваліду першої групи на підставі Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю».

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб», суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф.А. Волдінер