ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2018 року

Київ

справа №539/622/17

адміністративне провадження №К/9901/37230/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області в складі судді Іващенка Ю.А. від 12.04.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Присяжнюк О.В., Курило Л.В., Русанової В.Б. від 30.05.2017 у справі №539/622/17 за позовом ОСОБА_2 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

В березні 2017 року позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо перерахунку та здійснення йому щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік у розмірі, встановленому ст. 12 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2016 рік; зобов'язати відповідачів здійснити йому перерахунок, нарахування та виплату щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням раніше виплачених сум.

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, відмовлено у задоволенні позову.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані рішення та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що він є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни. Згідно із вимогами ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій повинна щорічно до 05 травня виплачуватися разова грошова допомога у розмірі п"яти мінімальних пенсій за віком. Однак, фактично йому виплатили лише 920 грн. у розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №141 від 02.03.2016 року "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань". також заперечує щодо залишення позову без розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою.

Справу передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням, та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни.

30 листопада 2016 року позивачу виплачено допомогу до 5 травня відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і "Про жертви нацистських переслідувань" в сумі 920 грн.

В грудні 2016 року позивач звернувся до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради із заявою, в якій просив здійснити перерахунок, нарахувати та сплатити йому недоплачену суму допомоги до 5 травня за 2016 рік відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Листом від 30 грудня 2016 року № 06-18/1781 Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Луб енської міської ради повідомило позивача, що йому була виплачена разова грошова допомога у 2016 році, як учаснику бойових дій в розмірі 920 грн відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 141.

Вважаючи, що розмір отриманої одноразової грошової допомоги за вказані роки не відповідає вимогам чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 144, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Бюджетним кодексом України, з дотриманням вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, а відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року) Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Частиною 1 статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

В свою чергу, Законом України від 28.12.2014 N 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набув чинності 01.01.2015, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, із набуттям чинності Закону України від 28.12.2014 N 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленого ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" - у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), учасникам бойових дій у розмірі 920 грн.

Тож, на час виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, проте по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.

Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 визначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення № 4-зп від 03 жовтня 1997 року у справі набуття чинності Конституцією України зазначив про те, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд повинен застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Враховуючи, що Закон України від 28.12.2014 N 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" прийнятий пізніше Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", то в даному випадку, підлягають застосуванню норми Закону України від 28.12.2014 N 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин".

Конституційний Суд України в рішенні від 25.01.2012 № 3-рп/2012 зазначив, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування кожному достатнього життєвого рівня.

Конституційний Суд України виходить із того, що додержання конституційних принципів соціальної і правової держави, верховенства права обумовлює здійснення законодавчого регулювання суспільних відносин на засадах справедливості та розмірності з урахуванням обов'язку держави забезпечувати гідні умови життя кожному громадянину України.

Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може змінюватись державою, зокрема, через неможливість її фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відповідач, здійснюючи позивачеві нарахування та виплату одноразової допомоги до 5 травня в розмірі 920 грн., діяв відповідно до Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (чинного з 1 січня 2015 року) та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", а тому правомірно.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 квітня 2017 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

Судді Верховного Суду