ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 квітня 2018 року 08:40 № 826/22291/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український професійний банк»

про представники сторін:

визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, позивача: ОСОБА_2, відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український професійний банк» (далі - відповідач, Уповноважена особа), в якому просив:

визнати протиправними дії Уповноваженої особи щодо включення позивача до переліку вкладників ПАТ «Український професійний банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на неповну суму;

зобов'язати Уповноважену особу надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно зміни суми вкладу на 29490,59 грн., на відшкодування якої має право позивач.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з якими позивачу має бути виплачена гарантована сума відшкодування коштів за рахунок Фонду, а Уповноважена особа в порушення вимог чинного законодавства, включила позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за договором банківського рахунку на неповну суму такого відшкодування, що порушує майнові права позивача.

Незважаючи на належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, Уповноважена особа у судове засідання не з'явились та не забезпечила явку свого представника.

З урахуванням викладеного, суд, відповідно до приписів ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 06.07.2005 № 2747-IV, перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Водночас, 17.11.2017 Уповноважена особа звернулась до суду з запереченнями, в яких, посилаючись на правомірність своїх дій та рішення, просила відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII (далі - КАС України), слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

22.10.2013 між ПАТ «Український професійний банк» (банк) та ОСОБА_1 (клієнт), укладено договір банківського рахунку № 846-УОК, відповідно до умов якого банк відкриває клієнту поточний у національній валюті рахунок та зобов'язується примати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (власнику рахунку), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком.

В подальшому, 15.05.2015 між ТОВ «ГІС Інвест» (надавач) та ОСОБА_1 (одержувач) укладено договір № 1 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору надавач надає безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а одержувач зобов'язується повернути надані кошти (суму позики) в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Разом з тим, згідно з п. 2.1. Договору безвідсоткова зворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 30000,00 грн. без ПДВ. Безвідсоткова зворотна тимчасова фінансова допомога надається одержувачу в касі підприємства або шляхом перерахування коштів на поточний рахунок не пізніше ніж через 15 (п'ятнадцять) робочих днів з дати підписання даного договору.

При цьому, відповідно до п. 2.3. Договору поворотна фінансова допомога надається на термін 5 (п'ять) років з дати підписання даного договору, шляхом видачі грошових коштів з каси підприємства надавача або шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок одержувача.

Відповідно до виписки з банку за 28.05.2015 на поточний рахунок позивача № НОМЕР_1 перераховано від ТОВ «ГІС Інвест» поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у розмірі 29400,00 грн.

Таким чином, залишок коштів на поточному рахунку позивача складав 29490,59 грн., що підтверджується вказаною випискою банку, яка наявна в матеріалах справи.

В той же час, на підставі постанови Правління Національного банку України від 28.05.2015 № 348 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.05.2015 № 107 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Український професійний банк», згідно з яким з 29.05.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Український професійний банк» строком на 3 місяці.

Постановою правління Національного банку України від 28.08.2015 № 562 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 28.08.2015 № 158 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «УПБ» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «УПБ» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Пантіну Л.О. строком на 1 рік з 31.08.2015 по 30.08.2016 включно.

На офіційному сайті Фонду за посиланням http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/126-upb/2115-1489-oholoshennya-pro-zdijsnennya-vyplat-vkladnykam-pat-upb-za-dohovoramy-bankivskoho-vkladu-strok-dii-yakyh-zakinchyvsya опубліковано оголошення про те, що 06.08.2015 ПАТ «УПБ» починає виплати коштів вкладникам за договорами, строк дії яких закінчився до 08.08.2015 включно, та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки). Виплати коштів будуть здійснюватися через установи трьох банків: АТ «ОТП Банк», ПАТ «Кредобанк», ПАТ «Укрсиббанк».

З матеріалів справи видно, що за результатами розгляду заяви позивача від 11.08.2015, Уповноважена особа ПАТ «УПБ» листом від 27.08.2015 вих. № 01-10/4087 повідомила позивачу, що за результатами проведеної перевірки на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, виявлено, що правочин, в частині зарахування коштів по договору поточного рахунку від 22.10.2013 № 846-УОК в сумі 29400,00 грн. є нікчемним відповідно до вимог ст. 38 «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 238 Цивільного кодексу України.

Вважаючи дії відповідача щодо визнання нікчемним вказаного договору протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси як вкладника порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно з п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладник - це фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом. Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

За змістом ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема: вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до ч.ч 2, 3 ст. 38 «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Таким чином, законодавчо визначено право відповідача на визнання правочинів неплатоспроможного банку такими, що порушують публічний порядок, у випадках, визначених у ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Разом з тим, за змістом наведених норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», право перевірки правочинів на предмет перевірки виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставин, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто самого твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1066 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України врегульовано Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Так, відповідно до п. 1.24 ст. 1 вказаного Закону переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Згідно з п.п. 1.15, 1.23 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціатором є особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу; отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі.

За змістом п. 1.6 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.

При цьому, пунктом 1.7 вказаної Інструкції визначено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Згідно з п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» відносини між суб'єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України.

Як видно з матеріалів справи, висновок Уповноваженої особи щодо застосування до спірної операції наслідків нікчемності обґрунтовано тим, що укладений між позивачем та третьою особою правочин здійснений з метою штучного створення обов'язку відшкодування Фондом коштів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження факту надання банком за результатами укладення договору з позивачем та вчинення спірної операції з розрахунково-касового обслуговування рахунків ТОВ «ГІС Інвест» та позивача переваг третім особам (в даному випадку ТОВ «ГІС Інвест») перед іншими кредиторами банку в отриманні відшкодування з Фонду понад законодавчо гарантовану суму коштів всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України відповідачем суду не надано, як не надано і доказів того, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави та/або про визнання в судовому порядку недійсними.

Також, суд звертає увагу, що транзакція (операція) від 28.05.2015 з перерахування коштів в сумі 29400,00 грн. на поточний (картковий) рахунок позивача від юридичної особи ТОВ «ГІС Інвест», що здійснена з призначенням платежу «Поворотна безвідсоткова фінансова допомога, дог. № 1 від 15.05.15, без ПДВ», виконана на підставі договору безвідсоткової позики від 15.05.2015 № 1, укладеного безпосередньо між позивачем та третьою особою, в якому ПАТ «УПБ» стороною не виступає та, відповідно, не створює для останнього додаткових обов'язків, крім виконання його технічної сторони - безпосереднє перерахування коштів.

Більш того, як видно з повідомлення про нікчемність правочинів, надісланого уповноваженою особою Фонду позивачу, свою позицію про визнання спірних правочинів нікчемними відповідач обґрунтовує посиланням на ст. 228 ЦК України та ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Разом з тим, таке повідомлення не містять жодного чіткого посилання на зазначені підстави нікчемності правочинів, визначених ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Лише під час розгляду справи відповідач конкретизував підстави нікчемності спірної операції, вказавши, що зазначену операцію вчинено всупереч вимогам постанови правління Національного банку України від 30.04.2015 № 293/БТ про віднесення банку до категорії проблемних, оскільки внаслідок таких дій збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб за рахунок Фонду.

Разом з тим, відповідно до ст. 75 Закону України «Про банки та банківську діяльність» рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 61 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом: 1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю; 2) організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю; 3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації; 4) застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом. лужбовці банку при вступі на посаду підписують зобов'язання щодо збереження банківської таємниці. Керівники та службовці банків зобов'язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відома їм при виконанні своїх службових обов'язків. Банк має право надавати інформацію, яка містить банківську таємницю, приватним особам та організаціям для забезпечення виконання ними своїх функцій або надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів, у тому числі про відступлення права вимоги до клієнта, за умови, що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються діяльності банку, яку він здійснює відповідно до статті 47 цього Закону.

Проаналізувавши зазначені норми, суд вказує на те, що рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею, банк має вживати всіх передбачених заходів для її збереження, а коло осіб, яким можливе надання такої інформації, обмежене, і клієнти банку не входять до кола таких осіб.

Також, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо нікчемності спірної операції, як такої, що мала на меті штучне створення умов для отримання коштів від Фонду, оскільки на час укладання договору та здійснення транзакції згідно його умов, сторони не знали та не могли знати про прийняття у майбутньому рішення про ліквідацію банку.

Таким чином, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірність своїх дій.

Водночас, за змістом п. 6 розділу II Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14 (далі - Положення № 14) протягом дії тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та/або доповнення до переліків рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Поряд з цим, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

З огляду на викладене, а також з метою повного та належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправними дій Уповноваженої особи щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду на суму 29490,59 грн., зобов'язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію про позивача, як вкладника банку, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Український професійний банк» у розмірі 29490,59 грн. за рахунок Фонду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам Уповноважена особа, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності своїх дій.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З наведеного випливає, що за правилами ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, оскільки у межах спірних правовідносин Уповноважена особа виступає в якості посадової особи Фонду, то судові витрати, понесені особою, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Фонду, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (02121, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_2) задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український професійний банк» Пантіної Любові Олександрівни щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «Український професійний банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на суму 29490,59 грн.

3. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український професійний банк» Пантіну Любов Олександрівну подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1, як вкладника банку, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Український професійний банк» у розмірі 29490,59 грн. за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ: 21708016) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 974,40 грн. (дев'ятсот сімдесят чотири гривні 40 коп.).

Рішення відповідно до ст. 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Суддя К.С. Пащенко