ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/21313/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючої - Вронської Г.О., суддів: Баранця О.М., Студенця В.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙ ВІ ГРУП"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Цюкало Ю.В.

від 14.12.2016 та

на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Отрюх Б.В., Тищенко А.І., Тарасенко К.В.,

від 27.07.2017,

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙ ВІ ГРУП"

про стягнення грошових коштів,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПРОВІДНА" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙ ВІ ГРУП" 20227,85 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на положення статті 1212 Цивільного кодексу України та обставини помилкового перерахування ним відповідачеві відшкодування за подією, що не є страховою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2016, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2017, позов задоволено повністю.

4. Судові рішення мотивовані встановленням обставин, які свідчать про відсутність підстав для отримання відповідачем страхового відшкодування від позивача, а відтак виникнення у відповідача зобов'язання щодо повернення отриманих грошових коштів відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

5. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, а також винести нову постанову про відмову в задоволенні позову.

6. Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували вимоги статей 993, 1188 Цивільного кодексу України та дійшли помилкового висновку про те, що за відсутності вини страхувальника у заподіянні шкоди страхова компанія має право згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України вимагати у потерпілого повернення страхового відшкодування як такого, підстави до виплати якого відпали.

7. На думку відповідача, виходячи з вимог зазначених правових норм страховик, який виплатив страхове відшкодування потерпілій у дорожньо-транспортній пригоді особі, отримав від такої особи у межах фактичних витрат право вимоги до особи, винної у заподіянні шкоди, а потерпілий таке право втрачає з моменту отримання страхового відшкодування.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Між позивачем (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) укладений Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/4192742 від 20.09.2013 (далі - Поліс). За Полісом застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "Форд", державний реєстрацій номер НОМЕР_1, у тому числі внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

9. 29 січня 2014 року в м. Києві по вул. Тимошенка сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Форд", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля "Вольво", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5 (далі - ДТП).

10. Відповідно до Відомості №9341920 ДТП сталась внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, про що складено адміністративний протокол АБ2 №391928 за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

11. 31 січня 2014 року ОСОБА_5 звернувся до позивача з заявою №2300037418 про виплату страхового відшкодування відповідачу - власнику автомобіля "Вольво", державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

12. Позивач перерахував відповідачу страхове відшкодування в розмірі 20272,85 грн. на підставі платіжних доручень №0026845 від 01.07.2014 на суму 12061,88 грн. та №0033526 від 22.07.2014 на суму 8210,97 грн. Наведений розмір страхового відшкодування підтверджується страховим актом 1 №2300037418 від 27.06.2014 та страховим актом 2 №23000374181 від 21.07.2014.

13. Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 08.08.2014 провадження у справі про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито на підставі пункту 1 статті 247 зазначеного Кодексу через відсутність в його діях адміністративного правопорушення.

14. Згідно з постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 22.10.2015 у справі №760/17698/15-п зазначена дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_8 Правил дорожнього руху України. ОСОБА_8 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

15. Цивільний кодекс України

Стаття 11. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків

1. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини; …

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

3. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. …

Стаття 509. Поняття зобов'язання та підстави його виникнення

1. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

2. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. …

Стаття 979. Договір страхування

1. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Стаття 980. Предмет договору страхування

1. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: …

2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);

3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Стаття 990. Умови та порядок здійснення страхової виплати

1. Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

2. Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Стаття 993. Перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки

1. До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Стаття 1166. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду

1. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

2. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. …

4. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Стаття 1187. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки

1. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів … , що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. …

Стаття 1188. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки

1. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

2. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Стаття 1191. Право зворотної вимоги до винної особи

1. Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. …

Стаття 1212. Загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави

1. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

16. Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"

Стаття 1. Визначення основних термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1.1. страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;

1.2. страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про страхування"; …

Стаття 3. Мета здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Стаття 6. Страховий випадок

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Стаття 22. Відшкодування шкоди, заподіяної третій особі

22.1. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

17. Суд виходить з того, що відповідно до положень статей 509, 979, 980 Цивільного кодексу України та статей 3, 6, 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" предметом договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів по суті є майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

18. Обов'язок страховика щодо здійснення страхової виплати особі, якій заподіяна шкода, виникає у разі настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність страхувальника. Тобто, за відсутності підстав для притягнення страхувальника до відповідальності, у страховика також не виникає зазначений обов'язок.

19. Суд враховує, що для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування шкоди, необхідною є наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина заподіювача шкоди.

20. Зокрема, згідно з положеннями статтями 1166, 1187 Цивільного кодексу України відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, покладається на особу, винну в заподіянні відповідної шкоди.

21. Зважаючи на встановлення судами першої та апеляційної інстанцій на підставі відповідних судових рішень обставин відсутності вини страхувальника за Полісом та наявності вини іншої у особи у ДТП, Суд погоджується з висновком про те, що цивільно-правова відповідальність страхувальника в результаті ДТП не настала, а у позивача відсутній обов'язок зі сплати страхового відшкодування відповідачу.

22. Відтак у зв'язку з отриманням відповідачем страхового відшкодування за відсутністю у позивача обов'язку з відшкодуванням шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, відбулось безпідставне збагачення відповідача за рахунок відповідача, правові наслідки якого врегульовані статтею 1212 Цивільного кодексу України.

23. Оскільки зазначена правова норма зобов'язує особу, яка набула майно іншої особи без достатньої правової підстави, повернути його потерпілому, зокрема й тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про виникнення у відповідача зобов'язання щодо повернення позивачу грошових коштів, отриманих ним в якості страхового відшкодування за Полісом внаслідок ДТП.

24. З огляду на викладене Суд відхиляє доводи відповідача про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень статей 190, 1188, 1212 Цивільного кодексу України.

25. Також Суд не приймає до уваги посилання відповідача на положення статті 993 Цивільного кодексу України, яка передбачає суброгацію у договорах майнового страхування. При цьому Суд звертає увагу, що наявність у особи, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, права вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування не позбавляє її права для відновлення її майнового стану в порядку, передбаченому статтею 1212 Цивільного кодексу України, в разі наявності передбачених зазначеною нормою підстав.

26. Також Суд вважає хибними доводи відповідача щодо втрати ним права отримання відшкодування шкоди від особи, винної у ДТП, адже вони не засновані на положеннях законодавства, які регулюють порядок застосування цивільно-правової відповідальності, а також передбачають захист порушеного права з урахуванням поважності причин пропущення позовної давності.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. Звертаючись з касаційною скаргою, відповідач не спростував висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позову та не довів неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

28. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, залишення без змін рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

Судові витрати

29. Понесені позивачем у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Висновки про правильне застосування норм права

30. Відповідно до положень статей 509, 979, 980 Цивільного кодексу України та статей 3, 6, 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" предметом договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Відтак у разі відсутності підстав для притягнення страхувальника до відповідальності у страховика не виникає обов'язок щодо здійснення страхової виплати особі, якій заподіяна шкода.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙ ВІ ГРУП" відмовити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2017 у справі №910/21313/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Баранець

В. Студенець