Справа № 315/217/17

Номер провадження № 1-кс/315/87/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року м. Гуляйполе

Слідчий суддя Гуляйпільського районного суду Запорізької області Романько О.О., за участю секретаря судового засідання Атрошенко Я.В., прокурора Нєфьодова В.С., особи, яка звернулася зі скаргою ОСОБА_1, його захисника ОСОБА_2, розглянувши скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження від 15.12.2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080220000512 від 18.07.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

07.03.2017 р. до суду надійшла скарга ОСОБА_1 на постанову слідчого Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження від 15.12.2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080220000512 від 18.07.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення , передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

В скарзі зазначив, що до ОСОБА_4 Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області ним була подана заява про скоєння ОСОБА_5 кримінального правопорушення при наступних обставинах: 17.07.2016 року близько 20:30 години, ОСОБА_5 знаходячись на території колишнього лакофарбового заводу, розташованого за адресою: м. Гуляйполе, Гуляйпільський район, Запорізької області, вул. Шевченка, 61б, здійснивши 3 постріли з пістолету для відстрілу гумових куль «Форт 12 РМ», спричинив йому тілесні ушкодження.

Відповідно до висновку експерта № 4272 від 25.09.2016 р., проведеного лікарем-спеціалістом відділу СМЕ потерпілих, звинувачених та інших осіб Запорізького обласного бюро ОСОБА_6 у ОСОБА_1 виявлені наступні тілесні ушкодження: 1) вогнепальне поранення лівої щоки з розривом лівого кута рота з переломом коронкових частин 2 та 3 зубів верхньої щелепи зліва до рівня коренів, з підвивихом 4 та 5 зубів верхньої щелепи зліва з виникненням колоїдного деформуючого рубця в області лівої щоки, що обмежує відкриття рота, рани в області лівого кута рота в сукупності кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості. Вказані рани утворилися в результаті пострілу з травматичної зброї.

18.07.2016 року СВ ОСОБА_4 Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області до ЄРДР під № 12016080220000512 внесені відомості за фактом хуліганства за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

31.12.2016 року була винесена постанова про закриття кримінального провадження за даним фактом на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв’язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

20.04.2017 р. ухвалою слідчого судді Гуляйпільського районного суду Запорізької області Каракай Н.Д. постанова слідчого Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження за даним фактом на підставі п. 2ч.1 ст. 284 КПК України у зв’язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України, скасована і матеріали провадження повернуті для продовження досудового розслідування. В ухвалі суду вказаний орієнтований перелік слідчих дій, які необхідно провести на досудовому розслідуванні, а саме: провести одночасний допит 2 чи більше вже допитаних осіб та слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин цієї події для з’ясування причин розбіжностей у їх показах, витребувати матеріали відеоспостереження в день скоєння кримінального правопорушення з метою встановлення об’єктивності подій та показів осіб, провести додаткову судово-медичну експертизу, та вирішити питання про допит свідка з цього питання. Дослідити питання про наявність/відсутність в діях ОСОБА_5 складу адміністративного правопорушення (злочину), передбачених ст. 122 чи ст. 128 КК України.

Далі ОСОБА_1, в своїй скарзі зазначив, що слідчий не виконавши усіх вказівок слідчого судді, 15.12.2017 р. винесла постанову про закриття кримінального провадження за даним фактом на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України у зв’язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України.

З даною постановою скаржник не згоден, вважає її передчасною та такою, яка порушує вимоги КПК України. Слідство по справі проведено не об’єктивно та однобоко: не допитані усі особи, що були свідками цього злочину, не проведений слідчий експеримент з усіма особами, які були свідками цієї події та не виконані інші слідчі дії для встановлення істини по справі. По вказаному кримінальному провадженню, де він є потерпілим, стверджує, що знаходячись разом з ОСОБА_7 на території колишнього заводу «Хімік» ОСОБА_8 не бив, в руках ніяких предметів, зокрема палиці, не тримав, будь-яких слів щодо застосування сили чи погроз застосування, не виказував. Однак, його син, ОСОБА_5, тримаючи в руках пістолет, з відстані 1-2 м здійснив постріл йому в обличчя, поціливши в ліву частину рота та щоки. Одразу ж ОСОБА_5 здійснив другий постріл та влучив у праве плече. І вже у нього лежачого, ОСОБА_5 здійснив йому в спину третій постріл. Як до, так і після цих подій, він жодних ударів ОСОБА_8 не завдавав, і такої мети у нього не було, в руках також нічого не було. З салону автомобіля ні він, ні ОСОБА_7 ніяких предметів не брали. Підтвердити його покази може ОСОБА_7, однак всупереч вимогам КПК України ця особа допитана слідчим не була, слідчий експеримент з останнім проведений не був. Окрім цього, для з’ясування причин розбіжностей у показах сім’ї ОСОБА_8 та його, а також і ОСОБА_7, всупереч вказівок, викладених в ухвалі слідчого судді та всупереч ч. 9 ст. 224 КПК України, не був проведений одночасний допит та слідчий експеримент з ОСОБА_8, його сином та дружиною, як це передбачено ст. 240 КПК України.

Далі зазначив, що відповідно до висновку експерта № 302/к від 06.11.2017 р. йому були спричинені (серед інших) наступні тілесні ушкодження в області обличчя: рани навколо лівого кута рота, над верхньою губою. В даному випадку рубці в області лівого кута рота згодом стануть більш м’якими, зблідніють, але не зникнуть, тобто для їх максимального згладжування або усунення необхідні спеціальні пластичні операції. Отже, такі рубці є незгладимими. Слідчим був допитаний свідок ОСОБА_9, який працює на посаді викладача художнього відділення, з метою огляду його обличчя. Останній зробив висновок, що незгладимий рубець в області лівої щоки, не спотворює його обличчя. Однак, вказаного свідка він не бачив, з ним не спілкувався, будь-яких документів у його присутності він не підписував. Окрім цього, будь-які документи про його кваліфікацію та професійну діяльність в матеріалах справи відсутні, а відтак виникає сумнів у тому, чи володіє вказаний свідок спеціальними знаннями можливості надання висновку відносно спотворення обличчя. Вважає, що відповідно до вимог КК України та КПК України по цьому питанню слід допитати судово-медичного експерта, який проводив медичне дослідження. Окрім того слідчим не досліджено питання про наявність/відсутність в діях ОСОБА_5 складу кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст. 122 КК України (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження) чи ст. 128 КК України (необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження), а також за умови висновку про спотворення обличчя і ст. 121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження). Також не витребувано матеріали відеоспостереження в день скоєння кримінального правопорушення з метою встановлення об’єктивності подій та показів осіб.

Вважає, що слідчим передчасно зроблений висновок про те, що дії ОСОБА_5 вчинені в стані необхідної оборони. Однак, в даному випадку, враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень (життєво-важливий орган – голова, обличчя), кількість пострілів, відстань з якої ці постріли здійснені, а також відсутності будь-яких ушкоджень у ОСОБА_10, можна дійти висновку, що дії останнього вчинені при перевищенні меж необхідної оборони. Вважає, що досудовим розслідуванням проведені не всі можливі слідчі дії та не призначені усі необхідні експертні дослідження, внаслідок чого висновок про неможливість встановлення винного, за подією, що мала місце 17.07.2016 р. є передчасним, а постанова про закриття кримінального провадження такою, яка підлягає скасуванню.

Прохає суд скасувати постанову слідчого СВ ОСОБА_4 Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження від 15.12.2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080220000512 від 18.07.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

В судовому засіданні скаржник та його захисник підтримали скаргу, та просили скасувати постанову про закриття кримінального провадження.

В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення скарги, наполягаючи на тому, що слідчим виконані усі належні слідчі дії для прийняття законного рішення в рамках кримінального провадження.

Слідчий суддя, заслухавши думку скаржника, його захисника, прокурора, оглянувши матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201608022512 від 18.07.2016 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального правопорушення, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, що кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно положень ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. При цьому кримінальним процесуальним законом передбачено, що доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається при встановлені відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

За змістом вказаної норми закону закриття кримінального провадження є одним із способів закінчення досудового розслідування. Тому, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів (ст.ст.2, 9, 284 КПК України).

Постанова про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст. 110 КПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Як вбачається з наданих слідчим для огляду в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження, 15.12.2017 року слідчим Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 було прийнято процесуальне рішення про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12016080220000512 від 18.07.2016 року про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, у зв’язку з відсутністю в діянні кримінального правопорушення.

Слідчим Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області проводилось досудове розслідування вказаного кримінального правопорушення, в ході якого слідчим було проведено ряд слідчих дій, а саме: відібрано заяву від ОСОБА_8, який не надав добровільної згоди на проведення огляду місця події, а саме: території колишнього лакофарбового заводу, котрий розташований: м. Гуляйполе, Гуляйпільський район, Запорізька область, вул. Шевченко, 61 В. (а. с. 8 а), проведено медичний огляд для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп’яніння потерпілого ОСОБА_1 (а. с. 13), опитаного ОСОБА_5 (а. с. 21), свідка ОСОБА_8 (а. с. 22), допитано потерпілого ОСОБА_1 (а. с. 10, 11), свідків: ОСОБА_11 (а. с. 15), ОСОБА_7 (а. с. 16-17), ОСОБА_8 (а. с. 60-61), ОСОБА_12 (а. с. 52-53), ОСОБА_13 (а. с. 42-43), ОСОБА_14 (а.с. 5-55), ОСОБА_15 (а. с. 56-57), ОСОБА_16 (а. с. 46)-47), ОСОБА_17 (а. .с 48-49), ОСОБА_18 (а. с. 50-51), ОСОБА_19 (а. с. 58-59), ОСОБА_20 (а. с. 62-63), ОСОБА_21 (а. с. 64-65), ОСОБА_22 (а. с. 72), ОСОБА_23 (а. с. 73), ОСОБА_24 (а. с. 74), ОСОБА_25 (а. с. 75), ОСОБА_26 (а. с. 76), ОСОБА_27 (а. с. 78), ОСОБА_28 (а. с. 77), відібрано пояснення від ОСОБА_5 (а. с. 18, 66-67), ОСОБА_7 (а. с. 34), ОСОБА_21 (а. с. 35), долучено до матеріалів кримінального провадження докази за клопотанням потерпілого ОСОБА_1: фотознімки тілесних ушкоджень обличчя та на його спині у кількості 3 шт. (а.с.45-47), призначено судову медичну експертизу відносно ОСОБА_1 (а.с.79), здійснено запит до Пологівського міжрайонного відділення СМЕ КУ «Запорізького обласного бюро СМЕ» ЗОР щодо інформації про звернення ОСОБА_1 до лікувального закладу (а.с. 80), винесено постанову про призначення додаткової судової медичної експертизи відносно ОСОБА_1 (а.с.85), долучено до матеріалів справи виписні епікризи з історій хвороби ОСОБА_8 (а.с. 81-84), долучено висновок експерта № 295-д щодо проведення судово-медичної експертизи відносно ОСОБА_8 від 26.08.2016 року (а.с. 90-94), висновок експерта від 28.09.2016 року № 410/З щодо проведення балістичної експертизи травматичного пістолета марки «Форт – 12 РМ» № В1018978 калібру 9 мм., в зборі з магазином, в якому були наявні 6 патронів, 3 гільзи калібру 9 мм. (а.с. 96-103), висновок експерта № 4272 від 25.09.2016 року щодо проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_1 (а. с. 104-106).

За результатами проведених вище дій слідчим була прийнята постанова про закриття кримінального провадження від 31.12.2016 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв’язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України. Відомості про прийняте рішення було внесено в ЄРДР.

Зазначена постанова слідчого була оскаржена представником потерпілого ОСОБА_2 до суду (а.с.119-122).

За результатами розгляду даної скарги, відповідно до ухвали слідчого судді Гуляйпільського районного суду Запорізької області Каракай Н.Д. від 20.04.2017 року, постанова слідчого СВ ОСОБА_4 Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 від 31.12.2016 року була скасована, а матеріали кримінального провадження були направлені для продовження проведення досудового слідства (а.с.124-126).

На виконання ухвали слідчого судді процесуальним прокурором за даним кримінальним провадженням була надана письмова вказівка в порядку ст. 36 КПК України, в якій був наведений певний перелік необхідних слідчих дій (а.с.127).

За час відновлення досудового розслідування за даним кримінальним провадженням і до прийняття слідчим рішення про повторне закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України від 15.12.2017 року були проведені наступні дії на підтвердження чого долучені також: протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_9 (а.с. 135), протокол слідчого експерименту від 08.06.2017 р. за участю потерпілого ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, спеціаліста – старшого інспектора-криміналіста ОСОБА_4 Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_29, статиста ОСОБА_30 (а.с. 136-138), протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 13.06.2017 р. (а.с. 144), протокол одночасного допиту осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_8 від 13.06.2017 р. (а.с. 145), протокол одночасного допиту осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_5 від 13.06.2017 р. (а.с. 146-147), висновок експерта (експертиза за матеріалами справи) № 302/к від 08.06.2017 р. щодо невиправності тілесних ушкоджень на обличчі ОСОБА_1 та їхньої тяжкості (а.с. 152-157).

Дійсно, слідчим, в рамках зазначеного кримінального провадження, було проведено ряд слідчих дій. Однак, ухвалюючи оскаржувану постанову, слідчим не було вжито всіх необхідних заходів щодо збирання доказів, не були перевірені всі доводи, викладені заявником в заяві про вчинення злочину, а також не усунуті протиріччя, які встановлені під час досудового розслідування як з пояснень потерпілого так свідків, а також з інших виявлених обставин.

При дослідженні матеріалів кримінального провадження наданих в розпорядження слідчого судді встановлено таке.

Потерпілий ОСОБА_1 в протоколі про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується № 0465 від 18.07.2016 року та згідно рапорта чергового ОСОБА_4 Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області від 18.07.2016 року вказував на особу, яка спричинила йому тілесні ушкодження, а також час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення (а.с.6-7).

При цьому, в наданих матеріалах кримінального провадження відсутній протокол проведення огляду місця події, а саме території колишнього лакофарбового заводу (майнового комплексу), котрий розташований за адресою: м. Гуляйполе, Гуляйпільський район, Запорізька область, вул. Шевченко, 61 Б.

Згідно рапорту слідчого від 18.07.2016 року щодо огляду місця події виникли перешкоди, а саме відсутність власника майнового комплексу за адресою: вул. Шевченка, 61 Б, м. Гуляйполе Запорізької області ОСОБА_8 (а.с.8). також наявна письмова заява гр. ОСОБА_8 щодо відмову надати добровільну згоду на огляд території колишнього лакофарбового заводу, де знаходиться його власність. Встановити коли була надана ним така заява не виявилося за можливе, оскільки заява не містить дати її складання.

За цих обставин суддя вважає за необхідне звернути увагу на те, що слідчим будь-яким іншим чином це питання вирішено не було. Зокрема, відповідно до ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

ОСОБА_1 за даним кримінальним провадженням було роз’яснено права та обов’язки потерпілого та проведено його допит саме в цьому процесуальному статусі.

Відповідно до показів ОСОБА_1, викладених в протоколі його допиту від 18.07.2016 року та протоколі додаткового допиту потерпілого від 18.07.2016 року, останній разом з ОСОБА_7, який знаходився за кермом автомобіля НОМЕР_1, заїхали на територію колишнього заводу «Хімік» через відчинені ворота щоб здійснити розворот в напрямку помешкання потерпілого, яке знаходиться поряд з заводом. На території у цей час знаходився ОСОБА_8, який став висловлювати незадоволення з приводу того, що автомобіль заїхав на територію вказаного заводу. ОСОБА_8 почав висловлюватись ненормативною лексикою на їх адресу. З метою залагодити конфлікт, ОСОБА_1 вийшов з автомобіля, не маючи при собі ніяких предметів та мав намір підійти до ОСОБА_8 Однак, в цей час, син останнього – ОСОБА_5, тримаючи в руках травматичний пістолет, нічого не пояснюючи, вийшовши із автомобіля Мерседес сірого кольору, з відстані 1-1,5 м, здійснив постріл йому в обличчя, поціливши в ліву частину рота та щоки. Одразу ж ОСОБА_5 здійснив другий постріл в нього та влучив у праве плече. Від зазначених пострілів ОСОБА_1 впав на землю і вже у лежачого ОСОБА_5 здійснив третій постріл в його спину. Як до, так і після цих подій, ОСОБА_1 жодних ударів ОСОБА_8 не завдавав і такої мети у нього не було. В руках у нього також нічого не було і з салону автомобіля ні він, ні ОСОБА_7 ніяких предметів не брали (а.с. 10, 11).

За даним кримінальним провадженням було проведено ряд допитів свідків, зокрема гр. ОСОБА_7 (а.с. 16) який надав пояснення близькі до змісту пояснень потерпілого ОСОБА_1. Зокрема останній зазначав, що він та ОСОБА_1 нікого не били, так як невідомі йому чоловіки мали при собі пістолет та металеву трубу.

При цьому, матеріали містять відомості щодо складення відносно ОСОБА_31 протоколу про адміністративне правопорушення, яке передбачене ст. 185 КУпАП. За цими матеріалами ОСОБА_7 також надавав письмові пояснення, згідно яких він достеменно вказав на особу, з якою у нього 17.07.2016 року о 21 год.30 хв. виник конфлікт – ОСОБА_5 (а.с.34).

Згідно письмових пояснень, які були відібрані у ОСОБА_5, при цьому його будь-який процесуальний статус не був визначений, в якості кого саме він був опитаний 19.07.2016 року. Відповідно до його пояснень вбачається, що він дійсно 17.07.2016 року близько 20 год. 30 хв. перебував на території ПП «Домбровський» за адресою: вул. Шевченка, 61 Б, м. Гуляйполе, яке належить його батькові ОСОБА_8. Також він вказав, що ним був застосований належний йому пристрів для відстрілу гумових куль не смертельної дії (травматичний пістолет), на який в нього є дозвіл. Сталося це, коли він побачив, що його батька б’ють дерев’яними брусами ОСОБА_1 та ОСОБА_7. Про його застосування він гучно та декілька разів попередив вказаних осіб, але вони не зупиняли побиття його батька. Тому, ним було здійснено три постріли в бік ОСОБА_1, які влучили в тулуб останнього. Щодо травмування обличчя потерпілого посилався на випадковість. Вказував, що умислу на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 він не мав, а тільки хотів його зупинити, оскільки останній своїми діями створював безпосередню загрозу життю та здоров’ю його батька. Застосування травматичного пістолету відносно ОСОБА_1 було відразу припинено після його зупинення щодо нанесення тілесних пошкоджень ОСОБА_8 (а.с.18).

З оглянутих документів вбачається, що всі учасники конфлікту були раніше знайомі між собою, але надавали різні пояснення щодо обставин кримінального провадження. Таким протиріччям слідчий не надала належної уваги, не навела їх спростування при ухваленні постанови про закриття кримінального провадження від 15.12.2017 року.

Не були усунуті такі розбіжності і під час проведення одночасного допиту ОСОБА_1 та ОСОБА_8 і ОСОБА_5 (а.с. 145-146).

При цьому суддя звертає увагу, що вказані допити були проведені не у повній відповідності до правил їх проведення.

Одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб - це різновид допиту, який проводиться слідчим, прокурором для з'ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях (ч. 9 ст. 224 КПК України).

Обов'язкові умови для проведення одночасного допиту:

1) особи повинні бути заздалегідь допитані;

2) наявність в їх показаннях розбіжностей. Розбіжностями у показаннях є, зокрема: протиріччя, які не дозволяють дійти до однозначної відповіді про обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні; мають в собі протилежні оцінки зібраних у кримінальному провадженні доказів; компрометують джерела отримання цих доказів; мають в собі заперечення з приводу засобів отримання окремих зібраних у кримінальному провадженні доказів.

Кримінальний процесуальний кодекс України надає можливість провести одночасний допит між двома чи більшою кількістю осіб.

Процедура одночасного допиту двох чи більше осіб відповідає процедурі звичайного допиту, але з урахуванням певних особливостей.

На початку одночасного допиту встановлюється, чи знають викликані особи одна одну і в яких стосунках вони перебувають між собою.

Згодом, викликаним особам по черзі пропонується дати показання про ті обставини кримінального провадження, для з'ясування яких проводиться допит, після чого слідчим, прокурором можуть бути поставленні запитання.

Особи, які беруть учать у допиті, їх захисники чи представники мають право ставити одна одній запитання, що стосуються предмета допиту.

Метою інших видів допиту є отримання показань від особи про відомі їй обставини події, мета ж одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб - з'ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях.

Предмет інших видів допиту значно ширше предмету одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб: предметом одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб є усунення конкретних суперечностей, які стосуються зазвичай лише частки інформації про кримінальне правопорушення, що отримана під час допиту від чітко окресленої законом категорії учасників кримінального провадження (свідків, потерпілих, підозрюваних).

При підготовці та проведенні одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб слідчому, прокурору слід чітко розуміти загальну мету та окремі завдання проведення даної слідчої (розшукової) дії, що в подальшому впливатиме на її кінцеву якість.

В протоколах одночасного допиту за участю потерпілого ОСОБА_1 відсутні відомості про присутність при цих діях його представника ОСОБА_2, яким до цього вже були надані відповідні документи для підтвердження обставин надання ним правової допомоги потерпілому.

При дослідженні згаданих протоколів не було знайдено підстав вважати, що слідчим належним чином виконано вимоги щодо таких слідчих дій, так як з їх змісту вбачається поверхневий підхід та підготовка до такого допиту, які не досягли поставленої мети - усунення встановлених з показань потерпілого та свідків розбіжностей.

Встановлено ряд недоліків в частині проведення допитів свідків за даним кримінальним провадженням.

Так, свідок ОСОБА_13 не допитана щодо обставин саме цього кримінального провадження, так як їй не були поставлені питання, які стосуються предмету дослідження згідно заяви потерпілого ОСОБА_1. При цьому, при відображенні її пояснень в протоколі допиту, в останньому міститься багато неточностей та невідповідностей, зокрема виклад обставин наведений некоректно, слідчим допущено безліч описок, а також речення не мають логічного закінчення, що перешкоджає встановлену повного змісту наданих свідком свідчень.

Такі ж недоліки зустрічаються в усіх протоколах допиту свідків за даними матеріалами.

Протоколи допиту свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 мають один той самий зміст, носять шаблонний характер.

Пояснення свідка ОСОБА_12 містять в собі досить вагомі розбіжності щодо обставин провадження з поясненнями інших свідків, зокрема ОСОБА_5 та ОСОБА_8, які поміж тим є членами однієї родини. Але слідчим не було проведено передбачених кримінальним процесуальним законодавством заходів для усунення таких розбіжностей або ж з’ясування причин їх виникнення. Також, свідкові ОСОБА_12 при її допиті (а.с.52-53), як і у випадку зі свідками ОСОБА_32 (а.с. 42-43) ОСОБА_14 (а.с.54-55), ОСОБА_15 (а.с.56-57), не були поставлені питання щодо обставин саме цього кримінального провадження, де є потерпілим ОСОБА_1, а не ОСОБА_8. Зміст пояснень вказаних свідків викладений шаблонно.

Свідчення свідків ОСОБА_19 (а.с.58-59), ОСОБА_20 (а.с.62-63), ОСОБА_21 (а.с.64-65), ОСОБА_33 (а.с.72), ОСОБА_23 (а.с.73), ОСОБА_24 (а.с.74), ОСОБА_25 (а.с.75), ОСОБА_26 (а.с.76), ОСОБА_28 (а.с.77) взагалі носять формальний характер відносно розглядуваного кримінального провадження.

Так, показання, відповідно до ст. 95 КПК, - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження. Таким чином, допит - це передбачена кримінальним процесуальним законом слідча дія, яка полягає в одержанні слідчим від свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, експерта показань про обставини, що мають значення для конкретного кримінального провадження. Підставами для проведення допиту є наявність достатніх відомостей про те, що певній особі відомі обставини, які мають значення для кримінального провадження, та їх можна отримати шляхом проведення допиту.

Далі, при досліджені протоколу допиту свідка ОСОБА_8, вбачається, що ця особа надавала пояснення притаманні потерпілому, але йому не були поставлені питання щодо обставин саме даного кримінального провадження, яке порушено було за зверненням потерпілого ОСОБА_1.

Також, слідчим не з’ясовано за яких обставин ОСОБА_5 надавав відмінні за змістом пояснення при допиті його як свідка (а.с.66) за даним кримінальним провадженням від його письмових пояснень наданих 19.07.2016 року. При цьому, в постанові від 15.12.2017 року його статус так і не був змінений на свідка, слідчий посилалася на його первісні пояснення не визначивши будь-якого його процесуального статусу за цим кримінальним провадженням.

Слідчим так і не було проведено одночасного допиту свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_5, а також ОСОБА_27 і ОСОБА_8 у відповідності до положень ч. 9 ст. 224 КПК України, оскільки їх показання містили вагомі розбіжності.

Закон не вказує, які саме розбіжності в показаннях раніше допитаних осіб мають бути усунуті. Рішення цього питання належить до компетенції слідчого, прокурора. Проте слід ураховувати істотність розбіжностей, що є в показаннях допитаних, їх здатність вплинути на повноту, всебічність і об'єктивність установлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, або на правильну оцінку доказів.

Слідчому чи прокурору необхідно також з'ясувати, чи знають учасники слідчої дії один одного і в яких стосунках вони перебувають між собою. Відповідь на це питання має значення, оскільки дозволяє судити про вплив їх взаємовідносин на правдивість показань допитуваних. В більшості випадків проведених допитів за даним кримінальним провадженням зазначені питання не порушувалися взагалі.

Про одночасний допит двох і більше свідків ставилося питання потерпілою стороною під час досудового розслідування, а також у скаргах на рішення слідчого і в ухвалі слідчого судді. Допит, що здійснюється за клопотанням сторони захисту або потерпілого, проводиться за участю особи, яка його ініціювала, та (або) її захисника чи представника, крім випадків, коли це неможливо або така особа письмово відмовилася від участі в допиті (ч. 6 ст. 223 КПК). Але зазначені вимоги закону слідчим до уваги не були взяті.

На теперішній час, на думку судді, слідчий не позбавлений можливості усунути вищезазначені недоліки, зокрема і шляхом проведення повторних чи додаткових допитів свідків з порушенням питання, які б стосувалися цього конкретного провадження.

Не зрозумілим, також залишається те, що в наданих матеріалах є наявною медична документація, яка стосується особи гр. ОСОБА_8, який має статус свідка за даним кримінальним провадженням. При цьому, будь-якої медичної документація, яка б мала відношення до потерпілого ОСОБА_1 в матеріалах відсутня.

Так, слідчим було направлено запит до Пологівського МВ СМЕ КУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» Запорізької обласної ради від 08.08.2016 року щодо відомостей про проходження ОСОБА_1 судової медичної експертизи. Відповіді на цей запит матеріали не містять. При цьому, за наявності пояснень потерпілого ОСОБА_1 про проходження ним лікування в ОСОБА_4 ЦРЛ, будь-яких запиті в дану установу слідчим скеровано не було. Також, не був допитаний у якості свідка щодо характеру травм отриманих ОСОБА_34 лікар-травматолог ОСОБА_4 ЦРЛ ОСОБА_35, який безпосередньо проводив лікування потерпілого та вів його історію хвороби.

Далі, в матеріалах кримінального провадження є наявними копія висновку судової медичної експертизи № 295-д відносно гр. ОСОБА_8, який не стосується даного кримінального провадження і проведена така експертиза була в межах іншого кримінального провадження № 12016080220000511. Якщо ж дані матеріали були долучені для доведення обставин щодо необхідної оборони з боку ОСОБА_5, то такі мотиви повинні були бути відображені в постанові слідчого про закриття кримінального провадження.

Також, надані матеріали містять копію висновку балістичної експертизи № 410/3, яка проведена в межах іншого кримінального провадження. При цьому, в межах даного кримінального провадження, будь-яка балістична експертиза не призначалася взагалі, що є незрозумілим з огляду на наявність відомостей про заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень за допомогою травматичного пістолету і ці обставини не заперечувалися жодним з учасників кримінального провадження.

В матеріалах кримінального провадження є наявними дві постанови слідчого про призначення судової медичної експертизи стосовно потерпілого ОСОБА_1 від 18.07.2016 року та від 25.09.2016 року (додаткова). З висновку судової медичної експертизи № 4272 від 18.11.2016 року (а.с.104-106) вбачається, що експертиза проведена на підставі постанови слідчого від 25.09.2016 року, тобто щодо призначення додаткової експертизи. При цьому, в матеріалах відсутні будь-які відомості про проведення експертизи на підставі постанови слідчого від 18.07.2016 року та чи взагалі вона була скерована для її проведення.

Також, суддею звернута увага на те, що згідно постанови слідчого про призначення додаткової судово-медичної експертизи від 08.06.2017 року відносно ОСОБА_1, яка призначалася за клопотанням представника потерпілого ОСОБА_2 (а.с.130-131), в ній міститься посилання про надання в розпорядження експертів протоколу слідчого експерименту від 29.04.2017 року. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 302/к від 17.10.2017 року (його дослідна частина) (а.с.152-157), який був наданий на виконання постанови слідчого від 08.06.2017 року, експертам був наданий протокол слідчого експерименту від 29.04.2017 року. При досліджені всіх матеріалів даного кримінального провадження не було виявлено зазначеного протоколу слідчого експерименту, тому не виявилося за можливе встановити, що це за протокол, в межах якого провадження був проведений такий експеримент і за участі яких осіб та яке значення він має саме для цього кримінального провадження.

Матеріали провадження містять відомості про те, що 08.06.2017 року був проведений слідчий експеримент за участі потерпілого ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на території ОСОБА_4 Таким чином, встановлено, що будь-яких слідчих експериментів на місці події в межах даного кримінального провадження не проводилося. Також, не були проведені слідчі експерименти за участі інших учасників кримінального провадження, зокрема свідків ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та за умов наближених до розглядуваних.

Слідчий експеримент - слідча (розшукова) дія, що проводиться слідчим або прокурором з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Слідчий експеримент проводиться відповідно до правил ст. 240 КПК України.

Слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи, здійснюється лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора.

Шляхом проведення слідчого експерименту не може бути перевірена подія в цілому, що розслідується. У зв’язку з цим слідчий експеримент повинен розглядатися як дослідження окремих важливих джерел криміналістичної інформації кримінального правопорушення.

Перевірка показань на місці традиційно відноситься до наступних слідчих (розшукових) дій. Специфічність даної слідчої (розшукової) дії полягає в тому, що вона має комплексний характер. Криміналістично значуща інформація отримується як від особи, показання якої перевіряються (пояснення особи, демонстрація її дій, навичок, можливостей бачити, чути тощо), так і від матеріальної обстановки на місці події (сама обстановка місця події, сліди і матеріальні об’єкти, що залишилися під час підготовки, вчинення і приховування кримінального правопорушення).

Слідчий експеримент може бути первинним, повторним і додатковим. Повторний експеримент проводиться у випадках, коли особа під час допиту заявляє, що вона свідомо давала неправдиві показання, намагаючись ввести в оману слідство, і бажає проведення повторного експерименту. Додатковий експеримент стосується окремих дій особи, показання якої перевіряються, ділянок місцевості, об’єктів, які з тих чи інших причин не піддавалися перевірці.

Слідчим наведені положення законодавства виконані не були.

Відповідно до постанови слідчого про залучення художника по кримінальному провадженню від 07.06.2017 року за даним провадженням в якості спеціаліста було залучено викладача ОСОБА_4 дитячої школи мистецтв ОСОБА_9, якому були роз’яснені його права та обов’язки (а.с.133-134). Згідно протоколу додаткового допиту свідка ОСОБА_9 від 07.06.2017 року останній надавав пояснення щодо рубця на обличчі ОСОБА_1.

При цьому з матеріалів провадження не вбачається, коли саме був проведений основний (первинний допит) цього ж свідка та щодо яких обставин. Також, не зрозуміло яким же чином йому під час його допиту був наданий для огляду сам ОСОБА_1. Додатково звертаю увагу на те, що вказана слідча дія була проведена за відсутності представника потерпілого ОСОБА_2, а також без наявності підтверджуючих документів щодо спеціальної освіти «спеціаліста-свідка» та підтвердження його стажу роботи на відповідній посаді.

Відповідно до ст. 71 КПК України спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.

За КПК України участь спеціаліста в проведенні слідчих (розшукових) дій відбувається в процесі: допиту (ч. 3 ст. 224); пред’явлення особи для впізнання (ч. 8 ст. 228); обшуку (ч. 1 ст. 236); огляду місця події (ч. 3 ст. 237); слідчого експерименту (ч. 2 ст. 240), судово-медичного освідування (ч.2 ст. 241); отримання зразків для експертизи (ч.1 ст.245) та іншого.

Участь спеціаліста в кримінальному провадженні закріплено також у наказах МВС України від 15 грудня 2011р. N 925, від 9 серпня 2012 р. N 686; від 9 серпня 2012 р. N 691, від 26 жовтня 2012 р. N 962, від 14 серпня 2012 р. N 700, спільному наказі МВС України, МОЗ України, Генеральної прокуратури України від 28 листопада 2012 р. N 1095/955/119, спільному наказі МВС України, МНС України від 30 листопада 2012 р. N 1106/1 та ін.

Слідчий повинен використовувати допомогу спеціаліста в тих межах і тому порядку, які встановлені законом, і таке використання повинно відповідати завданням кримінального провадження.

Також, встановлено, що слідчим не були виконані в повному обсязі письмові доручення процесуального прокурора, які викладені у вказівках від 31.10.2016 року та 19.05.2017 року. При цьому, з інформації наданої слідчим на виконання вказівок процесуального прокурора станом на 06.06.2017 року (а.с.128) вказано про вирішення питання про відсутність в діянні ОСОБА_5 складу кримінальних правопорушень, передбачених ст. 122 та ст. 128 КК України шляхом направлення обвинувального акту відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_7 до суду від 28.02.2017 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України. За цих обставин, залишається незрозумілим, яким чином зазначені обставини могли вирішити окреслене питання і як слідчий до прийняття остаточного рішення за даним кримінальним провадженням, продовжуючи проводити слідчі дії в межах досудового розслідування та враховуючи презумпцію невинуватості, міг дійти такого висновку. Зазначене, на думку судді, може свідчити про упередженість з боку слідчого в проведені об’єктивного досудового розслідування.

Щодо недоліків самої постанови слідчого про закриття кримінального провадження, вважаю за необхідне навести таке.

Постанова містить посилання на документи (докази), які взагалі відсутні в матеріалах кримінального провадження, зокрема на протокол огляду місця події від 18.07.2016 року, який був проведений в межах іншого кримінального провадження за № 12016080220000511 та інші документи, як долучені в неналежно завірених копіях. При цьому, мотивів та підстав для їх врахування при прийнятті остаточного рішення слідчим в постанові не наведено.

Зміст постанови слідчого від 15.12.2017 року майже в повному обсязі дублює постанову слідчого за цим же кримінальним провадженням ухвалену від 31.10.2016 року, яка раніше була скасована слідчим суддею. Вказані обставини свідчать про поверхневий підхід слідчого до врахування всіх обставин кримінального провадження, зокрема і відомостей, які встановлені на виконання ухвали слідчого судді від 20.04.2017 року. Зокрема про це може свідчити те, що процесуальний статус ОСОБА_5 остаточно не був визначений, навіть станом на 15.12.2017 року слідчим враховані лише ті пояснення, які він надавав 19.07.2016 року і залишено поза увагою, що він був допитаний в якості свідка за участі його адвоката від 29.07.2016 року та 13.06.2017 року.

Постанова складена таким чином, що містить лише опис накопичених в матеріалах документів. Мотивів щодо прийняття до уваги одних доказів та відкидання інших при прийнятті остаточного рішення слідчим не наведено, тобто систематичний аналіз цих документів не проведено. Мотивувальна частина оскаржуваної постанови містить лише загальне посилання на показання ОСОБА_5 (а.с.161). Також, слідчим наведені загальні положення щодо теоретичного поняття «необхідна оборона». Висновок слідчого стосувався тільки відсутності в діянні ОСОБА_5 ознак злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України. При цьому, слідчим не наведено обставин, які ним прийняті для обґрунтування відсутності в діях ОСОБА_5 ознак таких злочинів, які передбачені ст. 122 та ст. 128 КК України, а також ст. 121 КК України у випадку розцінення слідчим ушкоджень обличчя ОСОБА_1 спотворюючими. Додаткового звертаю увагу на те, що слідчим в його рішенні взагалі не відображено вирішення питання щодо визнання чи не визнання ним незгладимих рубців, які є на обличчі потерпілого ОСОБА_1 спотворюючими або ні. Також, слідчим не наведені мотиви відсутності необхідності взагалі вирішувати таке питання, у випадку, якщо він дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_5 ознак необхідної оборони.

Слідчий суддя, розглянувши скаргу вважає, що після всебічного, повного та неупередженого дослідження й оцінки зібраних доказів, результати проведення слідчих дій не дають однозначної відповіді на питання щодо відсутності складу кримінального правопорушення.

Вищевикладене вказує на неповноту та однобічність досудового розслідування, відповідно і передчасність закриття кримінального провадження. А тому прийняте рішення про закриття кримінального провадження є передчасним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 303, 305, 306, 307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 15 грудня 2017 року - задовольнити.

Скасувати постанову слідчого Гуляйпільського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження від 15 грудня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080220000512 від 18.07.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Матеріали кримінального провадження повернути до ОСОБА_4 Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області для продовження проведення досудового слідства.

Повний текст ухвали складений 19.03.2018 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя:

ОСОБА_36