ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/5965/14

Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Мачульського Г.М.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач - фізична особа - підприємець Роголь Софія Ісааківна

представник позивача - ОСОБА_1

відповідач - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України

представник відповідача - Калусенко В.В.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державна архітектурно-будівельна інспекція

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з'явився

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - (1) державне підприємство "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій"; (2) Фонд державного майна України

представник третьої особи - 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з'явився

представник третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Слуценко Р.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

на постанову Київського апеляційного господарського суду у складі Зеленіна В.О. - головуючого, Мартюк А.І., Зубець Л.П. від 11 грудня 2017 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Фізична особа - підприємець Роголь Софія Ісааківна (далі - позивач) звернулася з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - відповідач) про визнання незаконними дій відповідача щодо державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення, гараж, сарай, підпірну стіну з асфальтовою ділянкою по АДРЕСА_1; скасування свідоцтва про право власності та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на вказане майно за відповідачем; визнання за позивачем права власності на підпірну стінку по АДРЕСА_1.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що реєстрація права власності на спірні об'єкти нерухомості здійснена на відповідача безпідставно, за відсутності у жодних первинних документів, які б підтверджували таке право.

2.1. Натомість позивач на підставі договору купівлі-продажу від 23.08.2006 є власником нежитлової будівлі, розташованої на земельній ділянці по АДРЕСА_1, яка придбана ним разом з приналежною земельною ділянкою та підпірною стінкою. Тому реєстрація за відповідачем права власності на спірне майно, частини якого взагалі не існує, а інша частина (підпірна стіна) належить позивачу, порушує права власності останнього, а також перешкоджає реалізації права користування земельною ділянкою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням господарського суду міста Києва від 03 лютого 2017 року у позові відмовлено повністю.

4. Рішення мотивовано наступним.

5.1. 24 лютого 2004 року згідно з наказом Міністерства промислової політики України №84 реорганізовано Державний проектний інститут "Укрелектронпроект" та спеціалізоване проектне бюро "Дніпроінвестпроект" шляхом їх приєднання до Українського державного науково-технічного і проектного інституту промислових технологій (далі - УкрНТІ "Промтехнологія").

5.2. 22 квітня 2004 року на виконання зазначеного наказу було складено акт приймання - передачі державного майна ДПІ "Укрелектронпроект", згідно з яким ДП "УкрНТІ "Промтехнологія" серед іншого передано майданчик за адресою: АДРЕСА_1 з однією будівлею загальною площею 1269,8 кв.м.

5.3. Згідно з договором купівлі-продажу від 01 грудня 2004 року спільне Українсько-Білоруське підприємство "Укртехносинтез" придбало в ДП УкрНТІ "Промтехнологія" вказану будівлю виробничого корпусу загальною площею 1264,4 м.кв., яка згодом за договором купівлі-продажу була відчужена на користь ОСОБА_2, у якого цю будівлю придбала позивач за договором купівлі-продажу від 23 серпня 2006 року.

5.4 Отже, за договором купівлі-продажу від 23.08.2006 позивач набув право власності виключно на нежитлову будівлю виробничого корпусу, без будь-яких інших приналежних об'єктів, а тому права власності на спірне майно у позивача не виникло і не могло виникнути, оскільки це майно з державної власності не вибувало.

6. При цьому висновок проведеної у справі будівельно-технічної експертизи грунтується на припущеннях та однозначно не підтверджує, що підпірна стіна є приналежністю придбаної позивачем будівлі та пов'язана з нею спільним призначенням. У той же час відповідач є єдиною особою, яка має документи на право власності на спірне майно (які є предметом спору у даній справі). Про належність спірного майна відповідачу свідчать і відповідні інвентаризаційні матеріали.

7. Таким чином, здійснення державної реєстрації спірних об'єктів за державою в особі відповідача є правомірним.

Короткий зміст оскаржуваної Постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

8. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2017 року рішення Господарського суду міста Києва від 03 лютого 2017 року скасовано.

8.1. Позов задоволений повністю. Визнано незаконними дії відповідача щодо державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення, гараж, сарай, підпірну стіну з асфальтовою ділянкою по АДРЕСА_1; скасовано свідоцтво про право власності та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права власності від 23.10.2013 на вказане майно за відповідачем; визнано за позивачем право власності на підпірну стінку по АДРЕСА_1.

9. Суд апеляційної інстанції, у тому числі шляхом дослідження висновку проведеної у справі судової експертизи та додаткових пояснень експерта встановив, що спірна підпірна стінка є приналежністю до головної речі - придбаної позивачем нежитлової будівлі виробничого корпусу, яка не може експлуатуватися без підпірної стінки. Отже, право власності на підпірну стінку набуто позивачем одночасно з нежитловою будівлею в силу статей 186-188 ЦК України.

9.1 При цьому відповідачем не надано жодних доказів - правовстановлюючих документів, які б підтверджували наявність у нього ще до моменту придбання позивачем нежитлової будівлі речових прав на спірне майно, як на окремі об'єкти нерухомості.

9.2. Крім того, підпірна стінка, як приналежна річ, взагалі не може бути окремим об'єктом права власності, а решта об'єктів - гараж і сарай були знесені позивачем, як аварійні, ще до здійснення відповідачем спірної державної реєстрації права власності на це майно,тобто за відповідачем зареєстровано майно, якого не існує.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. У січні 2018 року відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2017 року та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 03 лютого 2017 року.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

11. Відповідно до умов договору купівлі-продажу від 23.08.2006 позивачем була придбана виключно будівля виробничого корпусу, без жодних допоміжних споруд. Отже, підстави для набуття позивачем права власності на спірні окремі об'єкти нерухомості відсутні.

12. Висновок експерта, яким керувався суд, ґрунтується на припущеннях, суперечить обставинам справи та нормам чинного законодавства, а тому не міг бути взятий до уваги при вирішенні спору.

13. Судом порушено принцип рівності сторін перед законом і судом, оскільки прийнято рішення про визнання за позивачем право власності, яке буде за нею зареєстроване на підставі такого рішення, що призведе до порушення прав відповідача.

14. Визнавши дії відповідача щодо державної реєстрації права власності неправомірними, суд захистив право позивача в неправильний спосіб, оскільки у цьому випадку неправильними були дії державного реєстратора, а не відповідача.

Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу

15. Відповідачем не надано жодних доказів наявності у нього правових підстав для набуття права власності на спірне майно.

16. При цьому приналежність підпірної стінки до головної речі - будівлі адміністративного корпусу однозначно та категорично підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи.

17. Твердження скаржника про порушення рівності сторін ґрунтуються за довільному та помилковому тлумаченні норм процесуального законодавства.

18. У даному випадку саме дії відповідача призвели до незаконної державної реєстрації за ним права власності, тому саме ці дії порушують права позивача.

Поясненнях на касаційну скаргу від третьої особи на стороні позивача

19. Частина спірного майна - гараж і сарай на виконання припису третьої особи були знесені позивачем ще станом на 10.10.2013, про що посадовою особою третьої особи було складено відповідний акт від 18.10.2013.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

20. У даній справі спір між сторонами виник з приводу юридичного статусу підпірної стінки з асфальтовим покриттям, яка прилігає до придбаної позивачем нежитлової будівлі, а саме: чи є такий об'єкт окремою самостійною річчю, чи приналежністю до головної речі - належної позивачу нежитлової будівлі.

21. Так, статтею 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У свою чергу згідно зі статтею 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Системний аналіз статей 186, 190, 316 Цивільного кодексу України свідчить, що право власності особи виникає на окрему, самостійну річ, тоді як приналежність не може бути окремим об'єктом права власності, а лише слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

22. Суд апеляційної інстанції при вирішенні даного спору детально дослідив та проаналізував висновок проведеної у справі будівельно-технічної експертизи № 6516/16-43 від 16.11.2016, у тому числі врахував додаткові пояснення експерта щодо зроблених ним висновків, у результаті чого встановив, що спірна підпірна стіна є приналежністю до головної речі - придбаної позивачем нежитлової будівлі виробничого корпусу, яка не може експлуатуватися без підпірної стіни, оскільки остання призначена для обслуговування головної речі та пов'язана з нею спільним призначенням.

22.1 Отже, вказаний висновок експерта був оцінений судом апеляційної інстанції за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), а Верховний Суд в силу меж перегляду справи судом касаційної інстанції не наділений повноваженнями щодо переоцінки зібраних у справі доказів.

22.2 У зв'язку з чим викладені в пункті 12 цієї Постанови заперечення скаржника щодо висновку судової експертизи не можуть бути враховані Верховним Судом.

23. При цьому судом апеляційної інстанції також встановлено відсутність жодних первинних документів, які б свідчили про статус спірної підпірної стіни як окремого об'єкту нерухомості та, відповідно, його перебування у державній власності і облік за ДП "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій" після відчуження ним нежитлової будівлі виробничого корпусу.

24. Отже, позивач, придбавши за договором купівлі-продажу від 23.08.2006 нежитлову будівлю виробничого корпусу, одночасно в силу приписів 186, 328 Цивільного кодексу України набув права власності і на приналежну до цієї будівлі річ - спірну підпірну стіну.

25. У зв'язку з чим доводи касаційної скарги у пункті 11 цієї Постанови Верховним Судом відхиляються, як такі, що не ґрунтуються на обставинах справи та нормах чинного законодавства.

26. У той же час Верховний Суд наголошує, що, як вже було зазначено вище, приналежність не може бути окремим об'єктом права власності, а лише слідує за головною річчю. При цьому частина 4 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" містить пряму заборону державної реєстрації речових прав на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі.

27. Однак у даному випадку, оскільки відповідач оспорює право власності позивача на приналежну річ, незаконно здійснивши державну реєстрацію права власності на неї, як на окрему річ, висновок суду апеляційної інстанції про визнання за позивачем права власності на підпірну стіну є правомірним. Проте наявність такого судового рішення лише підтверджує факт набуття позивачем права власності на приналежність та у будь-якому випадку не є підставою для окремої реєстрації за ним речових прав на таку річ.

28. З огляду на наведене безпідставними та такими, що ґрунтуються на довільному тлумаченні положень процесуального законодавства є твердження скаржника в пункті 13 цієї Постанови.

29. Разом з тим, Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги в пункті 14 цієї Постанови з огляду на те, що відповідач не наділений повноваженнями органу державної реєстрації прав в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а отже не має права вчинення дій щодо державної реєстрації речових прав на майно.

30. Отже, у частині визнання дій відповідача протиправними позивачем обрано невірний спосіб захисту права, а задоволення таких позовних вимог не призведе до поновлення прав позивача. За таких обставин у задоволенні позовних вимог у згаданій частині слід відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

31. Враховуючи вищенаведене, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, постанова суду касаційної інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позову про визнання дій відповідача протиправними з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позові.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2017 року у справі № 910/5965/14 в частині задоволення позову про визнання незаконними дій Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо державної реєстрації права власності від 23.10.2013 на нежитлове приміщення, гараж літера "Б" - 58,2 кв.м., сарай - літера "В" - 74,8 кв.м., підпірна стіна (споруди 1, 2-5) разом з асфальтовою ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові.

3. В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2017 року у справі № 910/5965/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Мачульський Г.М.