ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2018 року

м. Київ

справа №813/3091/16

адміністративне провадження №К/9901/30166/18

К/9901/30169/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Коваленко Н.В., Кравчука В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017р. та Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2017р. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Державної фіскальної служби у Львівській області, Державної фіскальної служби України, третя особа - Державна казначейська служба України про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом в якому просив (з урахуванням уточнень позовних вимог а.с. 40 - 41):

- визнати неправомірними дії Державної фіскальної служби України щодо відмови у нарахуванні та виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції, відповідно до Закону України «Про міліцію»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 22.08.2016р. щодо відмови у нарахуванні та виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції, відповідно до Закону України «Про міліцію»;

- зобов'язати відповідачів здійснити нарахування і виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції, відповідно до Закону України «Про міліцію» в сумі 206700 грн;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України надати йому довідку на 50 відсоткову знижку з оплати комунальних послуг, палива та електроенергії, як працівнику податкової міліції, звільненого зі служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що йому, як колишньому працівнику податкової міліції, у зв'язку із встановленням після звільнення зі служби інвалідності ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідачем повинна бути виплачена одноразова грошова допомога, обчислена відповідно до Закону України «Про міліцію» і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції», затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007р. №707. При цьому вважає, що положення Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р. №850 на нього не поширюються, оскільки ці норми стосуються працівників міліції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2017р. позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо відмови у нарахуванні і виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції, відповідно до Закону України «Про міліцію».

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної фіскальної служби України від 22.08.2016р. щодо відмови у нарахуванні і виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції, відповідно до Закону України «Про міліцію».

Зобов'язано Державну фіскальну службу України та Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області призначити і виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції відповідно до Закону України «Про міліцію» в редакції Закону від 13.02.2015р. №208-VIII в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017р. скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову.

Визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо відмови у розгляді матеріалів про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції відповідно до Закону України «Про міліцію».

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної фіскальної служби України від 22.08.2016р. №28383/7/99-99-04-02-02-17 «Про повернення матеріалів».

Зобов'язано Державну фіскальну службу України розглянути заяву позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції, відповідно до Закону України «Про міліцію» та за результатами розгляду прийняти мотивоване рішення.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

З постановою суду апеляційної інстанції не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права просив її скасувати в частині відмови в задоволенні позову та залишити в силі постанову суду першої інстанції, якою в цій частині позов задоволено.

В обгрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що судом першої інстанції прийнято законне рішення, яким визнано його право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на підставі статті 23 Закону України «Про міліцію», та обґрунтовано задоволено позовні вимоги про нарахування і виплату цієї допомоги, оскільки позивачем до відповідача надано повний пакет документів, необхідних для здійснення вказаної виплати, заява позивача про виплату одноразової грошової допомоги відповідачем розглядалась, за результатами розгляду заяви прийнято відмову у виплаті вказаної допомоги, а тому підстав для висновку про передчасність будь-яких позовних вимог немає.

Заперечення на зазначену касаційну скаргу до суду не надходили.

З такими рішеннями судів не погодився також відповідач - ГУ ДФС у Львівській області, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалені судами рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

В обгрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що норми Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. №850 та Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції від 12.05.2007р. №707 не поширюються на працівників податкової міліції, а тому відсутні правові підстави для виплати одноразової грошової допомоги по інвалідності працівникам податкової міліції, звільненим зі служби, за вказаними нормами закону.

При цьому посилається на те, що Головним управлінням ДФС у Львівській області вже здійснено позивачу нарахування одноразової грошової допомоги в розмірі 35287,20 грн.

У запереченні на касаційну скаргу, позивач посилається на те, що нарахувавши йому одноразову грошову допомогу в розмірі 35287,20 грн Головне управління ДФС у Львівській області тим самим фактично визнало за позивачем право на отримання такої допомоги. Поряд з тим, позивач наголошує на тому, що вказана одноразова грошова допомога повинна бути нарахована відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції від 12.05.2007р. №707 та Закону України «Про міліцію», а не відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції від 21.10.2015р. №850, яка на працівників податкової міліції не поширюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до статті 26 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбаченого статтями 20 - 23 Закону України «Про міліцію».

Частиною 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» (в редакції Закону від 13.02.2015р. №208-VIII) встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

07.11.2015р. втратив чинність Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990р. №565-ХІІ та набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. №580-VIІI.

Пунктом 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень нового Закону передбачено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р. №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що особам, які до набрання чинності (12.03.2015р.) Законом України від 13.02.2015р. №208-VIII «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007р. №707.

В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив службу в органах податкової міліції на посаді старшого оперуповноваженого відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління Державної податкової інспекції у м. Червонограді ГУ ДФС у Львівській області.

29.01.2016р. позивача звільнено з податкової міліції в запас на підставі пункту 64 «б» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (через хворобу).

Згідно довідки Львівської обласної МСЕК № 1 серії 10 ААВ № 887337 від 01.03.2016р. позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності по захворюванню, яке пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, строком до 01.03.2017р. з подальшим переглядом групи інвалідності 26.02.2017р.

Згідно довідки Львівської обласної МСЕК № 1 серії 12 ААА № 001324 від 01.03.2016р. позивачу встановлено 50% ступінь втрати професійної працездатності.

27.07.2016р. позивач звернувся до ГУ ДФС у Львівській області із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язану із проходженням служби в податковій міліції.

Згідно висновку ГУ ДФС у Львівській області від 10.08.2016р. позивачу призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 35287,20 грн відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції від 12.05.2007р. №707.

Листом ДФС України від 22.08.2016р. матеріали щодо розгляду виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності повернуто до ГУ ДФС у Львівській області без виплати з посиланням на втрату чинності Закону України «Про міліцію» та відсутністю для цього правових підстав.

Згідно довідки страховика СК «Брокбізнес» від 30.06.2016р. та листа ПАТ НАСК «Оранта» від 12.07.2016р. позивач за страховою сумою не звертався та відповідно страхову суму не отримував.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що після звільнення із служби в органах податкової міліції та встановлення інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог щодо зобов'язання ДФС та ГУ ДФС у Львівській області призначити і виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, суд першої інстанції виходив з того, що станом на час розгляду справи вказана допомога позивачу не виплачувалась, а тому ці позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для видачі позивачу довідки на 50 відсоткову знижку з оплати комунальних послуг, палива та електроенергії, оскільки Законом України «Про Національну поліцію», який є останнім в часі та пріоритетним в даному випадку, не передбачено надання колишнім працівникам міліції такої знижки.

В свою чергу, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про задоволення позову частково, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до положень пункту 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. №580-VIІI за колишніми працівниками міліції, а також податкової міліції, яким після звільнення встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги на умовах, передбачених Законом України «Про міліцію».

Поряд з тим, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем взагалі не розглядались документи щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням інвалідності та були повернуті без розгляду у зв'язку із відсутністю на виплату правових підстав, то задоволення позову в частині зобов'язання відповідача призначити і виплатити позивачу цю допомогу є передчасним.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційних скаргах, висновки апеляційного суду не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що позивач після звільнення зі служби в органах податкової міліції отримав інвалідність ІІІ групи по захворюванню, пов'язаному із проходженням служби, що в свою чергу дає йому право на призначення та отримання передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію» одноразової грошової допомоги.

Посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на проведення позивачу нарахування одноразової грошової допомоги в розмірі 35287,20 грн згідно висновку від 22.12.2015р. є безпідставними та необгрунтованими, оскільки у виплаті вказаних нарахувань позивачу відмовлено у зв'язку із відсутністю для цього законних підстав.

Безпідставними та необгрунтованими також є посилання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що відповідачем питання виплати йому одноразової грошової допомоги вже розглядалось, втім як вбачається з документів у справі Державною фіскальною службою України матеріали відносно позивача повернуті до ГУ ДФС у Львівській області без розгляду.

Згідно з частиною. 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішення суд апеляційної інстанції порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Головного Управління Державної фіскальної служби у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

В.М. Коваленко

В.М. Кравчук