ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2018 року

Київ

справа №826/9288/16

адміністративне провадження №К/9901/884/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Офісу великих платників податків ДФС

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2017 (головуючий суддя - Клименчук Н.М.)

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 (головуючий суддя - Горяйнов А.М., судді - Кузьмишина О.М., Файдюк В.В.)

у справі № 826/9288/16

за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Галіція Дистилері»

до Офісу великих платників податків ДФС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

16 червня 2016 року Приватне акціонерне товариство «Галіція Дистилері» (далі - ПрАТ «Галіція Дистилері») звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - ОВПП ДФС) про визнання протиправними та скасування наказу ОВПП ДФС від 04.02.2016 №85 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «Галіція Дистилері» та податкових повідомлень-рішень: №0000064020 від 10.03.2016 щодо нарахування позивачеві пені у розмірі 11567604,99 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності; та №0000074020 від 10.03.2016 щодо нарахування позивачеві штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 850,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ПрАТ «Галіція Дистилері» зазначило, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними з огляду на те, що валютна виручка надходила на валютні рахунки ПрАТ «Галіція Дистилері» в межах строку, встановленого законодавством, а припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги за зовнішньоекономічними договорами законодавством не заборонено та не тягне за собою порушення вимог валютного законодавства.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 26.06.2017 позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 10.03.2016 № 0000064020 та № 0000074020. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано відсутністю в діях позивача порушень вимог валютного законодавства та безпідставністю висновків ОВПП ДФС, викладених в акті документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «Галіція Дистилері».

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 28.09.2017 постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ПрАТ «Галіція Дистилері» про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.03.2016 №0000064020 у частині нарахування суми грошового зобов'язання у розмірі 25450,78 грн. скасував та прийняв нову постанову, якою відмовив у задоволенні позову в цій частині; в іншій частині постанову суду першої інстанції залишив без змін.

В обґрунтування такого рішення суд апеляційної інстанції зазначив, що висновки суду першої інстанції є вірними, проте суд не прийняв до уваги, що строк надходження валютної виручки за товар по контракту №29/09 від 29.09.2014 з ООО ПИК ВКЗ «Золотой аист» (Республіка Молдова) був порушений, але на меншу кількість днів, ніж встановив відповідач; а поставка товару по контракту №07/2013 від 08.07.2013 з LITKO BEVERAGES (США) за коносаментом №571809 від 07.02.2014 була здійснена на територію України з пропуском 90-денного строку від дати здійснення попередньої оплати. Таким чином, відповідач правомірно нарахував ПрАТ «Галіція Дистилері» пеню за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 25450,78 грн.

Не погодившись з судовими рішеннями, ОВПП ДФС звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ПрАТ «Галіція Дистилері» відмовити в повному обсязі. При цьому в обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що актом перевірки підтверджено порушення позивачем вимог валютного законодавства, тому податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, натомість відповідач у касаційній скарзі, окрім посилання на положення акта документальної позапланової невиїзної перевірки, не навів беззаперечних доводів та аргументів на підтвердження своєї позиції та спростування правомірності прийнятих судами попередніх інстанцій рішень. Тому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 08.02.2016 по 12.02.2016 відповідач провів документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «Галіція Дистилері» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за контрактами: від 29.09.2014 №29/09 з компанією-нерезидентом ООО ПИК ВКЗ «Золотой аист» (Республіка Молдова), від 06.08.2013 №GD001/2013 з компанією-нерезидентом Oude Molen Distillery (Pty) Ltd (ЮАР), від 10.06.2011 №20611GRIN50 з компанією-нерезидентом «SAVERGLASS» (Фек'єр, Франція), від 08.07.2013 №07/2013 з компанією-нерезидентом LITCO BEVERAGES (США), за результатами якої 19.02.2016 склав акт № 160/28-10-40-20/31274359.

Згідно з висновками вказаного акта встановлено порушення позивачем:

- статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року №185/94-ВР в частині несвоєчасного повернення валютних коштів за контрактом від 29.09.2014 №29/09 з компанією-нерезидентом ООО ПИК ВКЗ «Золотой аист» (Республіка Молдова) у сумі 46375,00 дол. США (у зв'язку з порушенням граничного строку розрахунків щодо поставки по митній декларації №403020000/2014/001956), у сумі 636024,00 дол. США (у зв'язку з порушенням строку розрахунків щодо виявленої відповідачем дебіторської заборгованості);

- статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині повернення валютних коштів (прострочення): за контрактом від 06.08.2013 №GD001/2013 з компанією-нерезидентом Oude Molen Distillery (Pty) Ltd (ЮАР) у сумі 343204,19 євро (прострочення на 15 днів); за контрактом від 08.07.2013 №07/2013 з компанією-нерезидентом LITCO BEVERAGES (США) у сумі 1317306,57 дол. США; за контрактом від 10.06.2011 №20611GRIN50 з компанією-нерезидентом «SAVERGLASS» (Фек'єр, Франція) у сумі 25067,72 євро (з простроченням на 5 днів);

- пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» в частині неподання декларації за 1 квартал 2014 року, за 1 квартал 2015 року, 2 квартал 2015 року, 3 квартал 2015 та за 2015 рік.

10.03.2016 на підставі акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:

- № 0000064020 про нарахування ПрАТ «Галіція Дистилері» пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 11567604,99 грн.;

- № 0000064020 про нарахування ПрАТ «Галіція Дистилері» штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 850,00 грн.

31.03.2016 позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України, яка рішенням від 01.06.2016 №11955/6/99-99-11-01-02-25 залишила скаргу ПрАТ «Галіція Дистилері» без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПрАТ «Галіція Дистилері», суд апеляційної інстанції погодився з судом першої інстанції, що відповідач невірно застосував норми матеріального права при визначенні дати зарахування коштів за поставлений товар, а також дати надходження експортованого товару в Україну, що призвело до необґрунтованого нарахування пені, передбаченої статтями 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Колегія суддів вважає такі висновки обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Частиною четвертою статті 1 вказаного Закону передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Так, у період здійснення розрахунків за контрактом №29/09 від 29.09.2014 з компанією-нерезидентом ООО ПИК ВКЗ «Золотой аист» (Республіка Молдова) діяли постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 №734, від 01.12.2014 №758, від 03.03.2015 №160, від 03.06.2015 №354, від 03.09.2015 №581 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», якими встановлювався 90-денний строк проведення розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, передбаченими в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідно до пункту 2 вищевказаних постанов Правління Національного банку України встановлено вимогу щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону на користь юридичних осіб, які не є уповноваженими банками, фізичних осіб - підприємців, іноземних представництв (крім офіційних представництв), на рахунки, відкриті в уповноважених банках для ведення спільної діяльності без створення юридичної особи, а також надходжень в іноземній валюті на рахунки резидентів, відкриті за межами України на підставі індивідуальних ліцензій Національного банку України.

Надходження в іноземній валюті, зазначені в абзаці першому цього пункту, підлягають обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України, у тому числі безпосередньо Національному банку України, у розмірі 75 відсотків. Решта надходжень в іноземній валюті залишається в розпорядженні резидентів та нерезидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання.

Вимога щодо обов'язкового продажу поширюється на надходження в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.1998 №34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 02.10.2002 №378, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.10.2002 за №841/7129) (зі змінами), і в російських рублях.

Уповноважений банк зобов'язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які згідно з абзацом першим цього пункту поширюється вимога щодо обов'язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 «Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання».

Відповідно до підпункту «а» пункту 5.3 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492, кошти, перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами) підлягають зарахуванню на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів через розподільні рахунки.

Тобто кошти, які знаходяться на розподільчому рахунку, перебувають на території України. У свою чергу уповноважений банк забезпечує зарахування коштів, що перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами) на аналітичні (розподільчі) рахунки, які є окремими для кожного суб'єктів господарювання.

Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на відповідний валютний рахунок. Подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, у тому числі і з використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України в перерахунку на національну валюту і не може вважатись первинним надходженням коштів внаслідок виконання зовнішньоекономічних контрактів.

Порядок зарахування виручки резидентів у іноземній валюті, передбачений Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», чітко встановлює обов'язок її зарахування саме на валютні рахунки, не розмежовуючи їх при цьому на розподільчі чи поточні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що датою виконання вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є дата зарахування коштів на аналітичні (розподільчі) рахунки позивача в уповноваженому банку.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вірно зауважив, що строк надходження валютної виручки за контрактом №29/09 від 29.09.2014 з компанією-нерезидентом ООО ПИК ВКЗ «Золотой аист» (Республіка Молдова) був порушений, проте на меншу кількість днів, ніж встановив відповідач. Тому за порушення терміну надходження валютної виручки у розмірі 30000,00 доларів США на 1 день (з 22 по 23 лютого 2015 року) позивачу була правомірно нарахована пеня у розмірі 2551,33 грн., а за порушення терміну надходження валютної виручки у розмірі 16375,00 доларів США на 4 дні (з 22 по 26 лютого 2015 року) - 5570,40 грн. Загальна сума правомірно нарахованої пені складає 8121 грн. 73 коп.

З приводу висновків відповідача про порушення ПрАТ «Галіція Дистилері» граничних строків розрахунків у зв'язку з виявленою дебіторською заборгованістю у розмірі 636024,00 дол. США по взаємовідносинах з компанією-нерезидентом ООО ПИК ВКЗ «Золотой аист» (Республіка Молдова) за контрактом №29/09 від 29.09.2014, то суди попередніх інстанцій обґрунтовано їх відхилили, оскільки припинення зовнішньоекономічних зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог законодавством України не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків по зовнішньоекономічних операціях, що не передбачають власне надходження іноземної валюти.

Так, положення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не містять заборони щодо зміни сторонами умов договору, у тому числі щодо порядку здійснення розрахунків.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Положеннями статті 601 Цивільного кодексу України передбачено припинення зобов'язання зарахуванням. Так, вказана норма права передбачає, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Аналогічні положення містяться в частині третій статті 203 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Відповідно до пункту 1.10 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями відповідні операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Таким чином, відповідно до законодавства України одним із способів припинення зобов'язання є зарахування зустрічних однорідних вимог.

У свою чергу Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлює правила припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом лише шляхом їх виконання. Разом з тим, вказаний Закон не регулює правовідносини щодо порядку припинення зобов'язань між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в інші способи, ніж шляхом виконання, проте не забороняє їх застосування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав усі необхідні документи (додаткові угоди до контракту №29/09 від 29.09.2014, акти про взаємозалік зустрічних однорідних вимог) на підтвердження припинення зобов'язання з оплати товару з компанією-нерезидентом ООО ПИК ВКЗ «Золотой аист» (Республіка Молдова) за контрактом №29/09 від 29.09.2014 шляхом зарахування зустрічних вимог до закінчення граничного строку, встановленого для надходження валютної виручки.

За таких обставин, враховуючи, що у межах 90-денного строку з моменту митного оформлення товару зобов'язання ООО ПИК ВКЗ «Золотой аист» (Республіка Молдова) з оплати товару були припинені зарахуванням зустрічних вимог, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні підстави для нарахування ПрАТ «Галіція Дистилері» пені за порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Іншою підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 10.03.2016 №0000064020 та нарахування ПрАТ «Галіція Дистилері» пені у розмірі 1369741,93 грн. став висновок контролюючого органу про те, що позивач несвоєчасно отримав від компаній-нерезидентів Oude Molen Distillery (Pty) Ltd (ЮАР), «SAVERGLASS» (Фек'єр, Франція) та LITCO BEVERAGES (США) товар, що поставлявся на умовах попередньої оплати. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що товар вважається поставлений на територію України з моменту закінчення митного оформлення.

Однак колегія суддів вважає такий висновок відповідача помилковим, оскільки він суперечить нормам законодавства України.

Так, згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Митного кодексу України (далі - МК України) ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Таким чином, моментом здійснення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Суди попередніх інстанцій встановили на підставі наявних у справі доказів, а саме тимчасових та додаткових митних декларацій, коносаментів, платіжних доручень та виписок по особовому рахунку позивача, що поставка товару за контрактами з вищевказаними компаніями-нерезидентами була здійснена в межах 90-денного строку від дати здійснення попередньої оплати.

Разом з тим, поставка товару за коносаментом №571809 від 07.02.2014 була здійснена на територію України згідно з датою на відбитку штампу Південної митниці «Під митним контролем» - 22.03.2014, в той час як граничний термін надходження товару сплинув 12 та 16 березня 2014 року.

У зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що за порушення терміну надходження попередньо оплаченого товару вартістю 171,61 доларів США на 10 днів (з 12 по 22 березня 2014 року) позивачу була правомірно нарахована пеня у розмірі 47,79 грн., а за порушення терміну надходження попередньо оплаченого товару вартістю 100000,00 доларів США на 6 днів (з 16 по 22 березня 2014 року) - 17281,26 грн. Загальна сума правомірно нарахованої пені складає 17329,05 грн.

Отже, загальна сума правомірно нарахованої ПрАТ «Галіція Дистилері» пені, відповідно до податкового повідомлення-рішення від 10.03.2016 № 0000064020, за порушення статей 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» під час здійснення імпортних та експортних операцій складає 25450,78 грн.

Щодо правомірності прийняття ОВПП ДФС податкового повідомлення-рішення від 10.03.2016 №0000074020, то суд касаційної інстанції зазначає, що порушення строків надходження валютної виручки за товар, поставлений за межі України, мало місце лише у І кварталі 2015 року.

Разом з тим, за змістом пункту 5 розділу ІІІ «Майно та товари за кордоном» Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 25.12.1995 №207, декларуванню підлягають товари, які відповідають таким критеріям у сукупності: 1) не оплачені у встановлений строк; 2) не оплачені станом на звітну дату.

Як раніше зазначалося, товар на загальну суму 46375,00 доларів США був оплачений 23 та 26 лютого 2015 року з порушенням встановленого стоку на 1 та 4 дні. Разом з тим, станом на 01 квітня 2015 року - звітну дату І кварталу 2015 року - такий товар був оплачений у повному обсязі, у зв'язку з чим не підлягав відображенню у пункті 5 розділу ІІІ «Майно та товари за кордоном» зазначеної Декларації.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що податкове повідомлення-рішення від 10.03.2016 № 0000074020 підлягає скасуванню у повному обсязі.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції в частині, залишеній без змін постановою суду апеляційної інстанції, та постанова суду апеляційної інстанції є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права; у них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правових наслідків є правильними, натомість доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2017 в частині, залишеній без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017, та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова