ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

27 березня 2018 року

справа №2а/0570/15322/12

адміністративне провадження №К/9901/1369/18, К/9901/1370/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року у складі судді Зінченка О.В. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року у складі колегії суддів Губської Л.В., Арабей Т.Г., Геращенка І.В. у справі №2а/0570/15322/2012, за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2010 року Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень податкового органу від 18 січня 2010 року № 0000022340/0, від 31 березня 2010 року №0000022340/1, від 02 червня 2010 року №0001842340/2, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Справа розглядалась судами неодноразово, зокрема ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 жовтня 2012 року дану справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції для правильного вирішення справи по суті.

15 травня 2013 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000022340/0 від 18 січня 2010 року, № 0000022340/1 від 31 березня 2010 року, № 0001842340/2 від 02 червня 2010 року. Предметом судового розгляду Є податкове повідомлення-рішення № 0001842340/3 від 17 серпня 2010 року, прийняте за результатами адміністративного апеляційного оскарження, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 5542233,00 грн., у тому числі за основним платежем - 3248770,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2293463,00 грн.

15 травня 2013 року постановою Донецького окружного адміністративного суду, адміністративний позов Підприємства про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001842340/3 від 17 серпня 2010 року, задоволений частково, внаслідок чого визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 0001842340/3 від 17 серпня 2010 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 531 809 (три мільйони п'ятсот тридцять одна тисяча вісімсот дев'ять) гривень 50 коп., у тому числі 1 908 492 (один мільйон дев'ятсот вісім тисяч чотириста дев'яносто дві) гривні 00 коп. за основним платежем та 1 623 317 (один мільйон шістсот двадцять три тисячі триста сімнадцять) гривень 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій. В решті позовних вимог відмовлено.

03 липня 2013 року ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 201 року залишено без змін.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій дійшли висновку про безпідставність прийняття податковим органом спірного повідомлення - рішення в частині задоволених позовних вимог.

26 липня 2013 року позивачем подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2005237 грн. 50 коп., у тому числі 1336825 грн. за основним платежем та 668412 грн. 50 коп. за штрафними санкціями, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення податкового органу № 0001842340/3 від 17 серпня 2010 року, в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5537047 грн., у тому числі 3245317 грн. за основним платежем та 2291730 грн. штрафних санкцій.

Позивач, доводить порушення висновків податкового органу прийнятих судами попередніх інстанцій, про те, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є послуги з надання права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць). Вважає порушеними судами першої та апеляційної інстанцій положення пункту 3.1.1 статті 3, підпунктом «д» пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині визначення місця надання послуг. Оскільки, на момент здійснення вищезазначеної господарської операції чинним законодавством юридичний статус операції з продажу одиниць скорочення викидів не було визначено (йдеться про виконання договору від 20 лютого 2006 року №52 та тристороннього договору від 03 вересня 2007 року за умовами якого Закрите акціонерне товариство «Е енергія» (Литва, м. Вільнюс) передає свої права та зобов'язання по виконанню договору своїй дочірній компанії (Нідерланди, м. Амстердам)), відповідач керувався листами Державної податкової служби України від 09 червня 2009 року, які утримували в собі позицію цього органу, за якою спірні операції не вважаються об'єктами оподаткування.

Підприємство доводить, що з 01 січня 2011 року юридичний статус операцій з продажу ОСВ прямо врегульований пунктом 186.3 статті 186 Податкового кодексу України, за яким надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць) віднесено до послуг, місцем постачання яких вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання. Підпунктом «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. Позивач наголошує на необхідності застосування конституційного принципу зворотної дії закону у часі відповідно до положень статті 58 Конституції України.

Підприємство вказує на помилковий висновок судів попередніх інстанцій якими скорочення викидів оцінено, як специфічний матеріальний актив, а їх продаж як поставка товарів, внаслідок чого операції з продажу одиниць скорочення викидів ОКП оподатковані за ставкою 20 відсотків.

Оцінюючи спірні операції суди за позицією підприємства не оцінили відомості (інформацію) Реєстру антропогенних викидів та абсорбції парникових газів формування і ведення якого здійснює Державне агентство екологічних інвестицій згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 504.

Не враховано та не оцінено судами також ту обставину, що позивач реалізував проект спільного провадження за міжнародною процедурою відповідно до Порядку підготовки, розгляду, схвалення та реалізації проектів, спрямованих на скорочення обсягу антропогенних викидів парникових газів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року №206, шляхом реєстрації у Секретаріаті РКЗК ООН в 2006 році проекту СВ «Реконструкція системи теплопостачання в Донецькій області» (присвоєний №0007) та реєстрації у Нацекоінвестагенстві (Наказ №83 від 23 грудня 2008 року), яке за дорученням власника об'єкта здійснює в триденний строк електронний переказ одиниць скорочення викидів з рахунка власника об'єкта в Національному реєстрі на рахунок покупця.

Узагальнюючим висновком підприємства є те, що в межах виконання договору №52 від 20 лютого 2006 року, відбулась передача одиниць скорочення викидів з території однієї держави на територію іншої шляхом електронного переказу одиниць скорочення викидів, отже, продаж одиниць скорочення викидів ніяк не можна кваліфікувати як поставку на митній території України. За умови такої кваліфікації, даний вид операцій при оподаткуванні податком на додану вартість повинна застосована « 0» ставка податку відповідно до пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки дана операція має ознаки експорту. Пред'явленим позивачем доказами поставки одиниць скорочення викидів поза межами митної території України не надано правової оцінки, у зв'язку з чим не повно та всебічно з'ясовані всі обставини по справі, що призвело до неправильного вирішення справи.

14 вересня 2013 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою (суддя Пилипчук Н.Г.).

26 липня 2013 року податковим органом подана касаційна скарга, за якою ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрите касаційне провадження (суддя Пилипчук Н.Г.).

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Справа з Донецького окружного адміністративного суду на виконання цієї ухвали не витребовувалась, що обумовило відновлення втраченого провадження у цій справі, яке здійснене судом першої інстанції.

18 листопада 2016 року матеріали касаційної скарги передали на розгляд іншого судді Вищого адміністративного суду України, яким скаргу прийнято до свого провадження (суддя Маринчак Н.Є.).

04 січня 2018 року справа №2а/0570/15322/2012 надійшла на адресу Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 19 березня 2018 року призначив справу до слухання у відкритому судовому засіданні на 27 березня 2018 року о 10:00. Учасники справи до судового засідання не з`явились, з огляду на що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій оцінюючи спірну операцію висновувалися на тому, що пунктом 1.2 Інструкції про порядок формування і ведення Національного електронного реєстру антропогенних викидів та абсорбції парникових газів, затвердженої наказом Державного агентства екологічних інвестицій України від 24 червня 2011 року № 24, одиниця скорочення викидів - вуглецева одиниця скорочення викидів парникових газів і (або) збільшення рівня їх абсорбції поглиначами, досягнутого в результаті реалізації проекту спільного впровадження (надалі - ПСВ) відповідно до статті 6 Кіотського протоколу, виражена в одній метричній тоні еквіваленту двооксиду вуглецю.

За висновками судів одиниці скорочення викидів, які були предметом договору від 20 лютого 2006 року № 52, є специфічним матеріальним активом, який не має візуальної форми вираження, проте може ідентифікуватись завдяки спеціальним позначенням та розраховується в одній метричній тоні еквіваленту двооксиду вуглецю.

Оцінка одиниці скорочення викидів як товару, здійснена судами попередніх інстанцій з аналізу положень про матеріальний актив за правилами податкового законодавства з посиланням на пункт 1.1 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункті 1.6 цієї статті, яка утримує в собі визначення товару, продані позивачем на підставі договору купівлі-продажу.

Об'єкт оподаткування визначений податковим органом та погоджений судами попередніх інстанцій виходячи з положень пункту 1.4 статті 1 та підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон №168), місце поставки визначене відповідно з підпунктом "б" пункту 6.4 статті 6 цього Закону.

Суди першої та апеляційної інстанцій вважають, що операції з продажу одиниць скорочення викидів ОКП Підприємством нерезиденту - компанії «E-еnergy В.V.» (м. Амстердам, Нідерланди) є об'єктом оподаткування податком на додану вартість та підлягали оподаткування за ставкою 20 відсотків, тобто, оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за заниження цього податку на суму 1 336 825,00 грн. внаслідок невключення до бази оподаткування вартості реалізованих компанії «E-еnergy В.V.» одиниць встановленої кількості (AAUs) об'ємом 453 358 тон СО2 на суму 6 684 127,00 грн., є правомірним. Саме така позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03 жовтня 2012 року у цій справі, відповідно до якої скасовано попереднє рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року, винесене за цим позовом. За частиною п'ятою статті 227 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року), висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Враховуючи, що в процесі нового розгляду цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій враховані всі вказівки суду касаційної інстанції за процесуальними нормами, які діяли на час вирішення справи, нових доводів позивач не навів, відповідач посилався виключно на незгоду з висновками суду першої інстанції щодо правомірності формування позивачем податкового зобов'язання у жовтні 2006 року, березні, квітні, червні, жовтні 2007 року, жодних доводів того, у чому полягає порушення норм матеріального права судами за наведені звітні періоди податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень та листопад 2007 року, податковий орган не навів. Відтак, касаційні скарги є такими, що не підлягають задоволенню.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційні скарги Товариства та податкового органу залишаються без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року у справі №2а/0570/15322/2012 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А. Васильєва

С.С. Пасічник