ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2018 року м. Київ №815/5331/16

№К/9901/32122/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Кравчука В.М., суддів: Анцупової Т.О., Стародуба О.П., розглянув у порядку письмового провадження справу №815/5331/16 за касаційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду (суддя Андрухів В.В.) від 19.04.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Семенюк Г.В., Потапчук В.О., Шеметенко Л.П.) від 30.08.2017 у справі №815/5331/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс в особі філії "Інфоксводоканал" до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови.

І. ПРОЦЕДУРА

1. Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови від 22.09.2016 № 36 про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України "Про захист прав споживачів".

2. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2017, позов задоволено в повному обсязі.

3. 19.09.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Відповідача на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2017.

4. У поданій касаційній скарзі Відповідач із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2017 та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.10.2017 відкрито провадження у справі. Станом на 21.03.2018 відзив від Позивача не надходив.

6. Сторонами не було заявлено жодних клопотань.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

8. Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу про проведення позапланової перевірки від 28.07.2016 № 89 та направлення на проведення перевірки від 28.07.2016 № 52, у період з 01.08.2016 по 12.08.2016 ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області проведено позапланову перевірку Позивача з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів, про метрологію та метрологічну діяльність при наданні послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Підставою проведення перевірки стали звернення споживачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 щодо порушення водопостачальною організацією прав споживачів на перевірку міри продукції, що придбавається (послуг з водопостачання), та згоди Держпродспоживслужби України на проведення позапланових заходів зі здійснення державного контролю діяльності субєкта господарювання від 11.07.201. № №04/0251 та 04/0251 від 11.07.2016.

9. Позаплановою перевіркою встановлено, що у порушення вимог Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630, (Правила) виконавець - TOB Інфокс філія Інфоксводоканал відмовився від врахування показань засобів обліку холодної води та допустив справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності у споживачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 квартирних засобів обліку холодної води без урахування їх показань, що не допускається, за винятком випадків, передбачених п.16 Правил. TOB Інфокс філії Інфоксводоканал здійснив нарахування за нормою споживання на підставі несвоєчасного проведення періодичної повірки засобів обліку холодної води, чим порушив п. 2.1 договорів про надання послуг постачання холодної води та водовідведення, водовідведення гарячої води № 9436 від 19.02.2010 та № 0705/5 від 2008.

10. В ході проведення перевірки ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області, за результатами аналізу умов договорів № 9436 від 19.02.2010 (гр. ОСОБА_1) та № 9705/5 від 2008 (гр. ОСОБА_2) встановлено, що у порушення вимог ч. 4 ст. 17 Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність", пп. 6 п. 29, пп. 4 п. 32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 № 630 (із змінами і доповненнями) до змісту договорів виконавцем послуги з водопостачання та водовідведення - TOB Інфокс філією Інфоксводоканалвнесені несправедливі умови, а саме, до п. 3.4.5 цих договорів включено умову з обов'язку споживача проводити періодичну повірку квартирних приладів обліку, що не передбачено умовами Типового договору затвердженого Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 р. № 933) та нормами Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

11. За результатами перевірки відповідачем було складено акт № 29 перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 12.08.2016, на підставі якого Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області винесено постанову №36 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України „Про захист прав споживачів", від 22.09.2016 за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, а саме: ТОВ Інфокс в особі філії Інфоксводоканал у порушення абз.2 п.10 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 №630 (із змінами і доповненнями) допущено справляння плати за особовими рахунками № НОМЕР_1 споживача ОСОБА_1, НОМЕР_2 споживача ОСОБА_2 за нормативами (нормами) за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань, що вводить в оману (сприяє обрахуванню) споживачів, чим у порушення п.4 ч.1 ст.4 , п.5, п.7 ч.1 ст.21, абз.1 ч.4 ст.17 Закону України „Про захист прав споживачів", обмежено право споживачів на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про фактичний об'єм та визначення належним чином ціни наданої послуги з водопостачання. Крім того, згідно вказаної постанови, у порушення вимог абз.1 ч.4 ст.17 Закону України „Про захист прав споживачів", ч.4 статті 17 Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність", пп. 6 п.29 та пп.4 п. 32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених ПКМУ від 21.07.2015 № 630 (із змінами і доповненнями), п. 7 Порядку надання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, затвердженого Постановою КМУ від 08.07.2015 №474 та умов п. 3.2.2 та п. 3.5.6 Договору про надання послуг постачання холодної води та водовідведення гарячої води № 9436 від 19.02.2010 та №9705/5 від 2008, укладених між ТОВ Інфокс філією Інфоксводоканал та споживачами ОСОБА_1 і споживачем ОСОБА_2 відповідно, виконавцем послуг порушено вимоги щодо здійснення контролю установленого міжповіркового інтервалу водомірів та порушено право споживачів на періодичну повірку квартирних приладів обліку холодної води.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

12. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова Відповідача незаконною і необгрунтованою, такою що прийнята з порушенням норм права, а отже вона підлягає скасуванню. Як зазначає позивач, відповідач прийняв оскаржувану постанову та наклав на позивача стягнення за порушення норм, які не були виявлені актом перевірки від 12.08.2016 №29, а отже застосування штрафу за неіснуючі та ніким не встановлені порушення є безпідставним. Позивач зазначив, що витрати з періодичної повірки, обслуговування і ремонту водолічильників, які є власністю споживачів, не включаються до складу тарифів на комунальні послуги. Тариф на комунальні послуги є єдиним джерелом покриття витрат Позивача. Позивач не має джерела відшкодування витрат на виконання робіт з періодичної повірки, обслуговування і ремонту засобів обліку води, які є власністю споживачів. Крім того, позивач не погоджується з тим, що ним нібито порушено п.7 Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №474 від 08.07.2015 та ч.4 ст.17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" від 05.06.2014 №1314-VII, оскільки дані законодавчі акти набрали чинності тільки з 01.01.2016, в той час як строк проведення чергової державної повірки водолічильників у квартирах споживачів, настав до 01.01.2016, тому дані законодавчі на момент настання строку повірки водолічильників не були чинними.

13. Відповідач росив відмовити у його задоволенні, оскільки позапланова перевірка Позивача проводилась Відповідачем на підставі звернень споживачів: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо порушення водопостачальною організацією прав споживачів на перевірку міри продукції, що придбавається (послуг з водопостачання). Постановою про накладення стягнень, передбачених ст.. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" №36 від 22.09.2016, винесеною на підставі вказаної перевірки, за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, а саме: ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" у порушення абз.2 п. 10 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 допущено справляння плати за особовими рахунками № НОМЕР_1 споживача ОСОБА_1, НОМЕР_2 споживача ОСОБА_2 за нормативами (нормами) за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань, що вводить в оману (сприяє обрахуванню) споживачів, чим у порушення п.4 ч.1 ст.4 , п.5, п.7 ч.1 ст.21, абз.1 ч.4 ст.17 Закону України "Про захист прав споживачів", обмежено право споживачів на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про фактичний об'єм та визначення належним чином ціни наданої послуги з водопостачання. У порушення вимог абз.1 ч.4 статті 17 Закону України "Про захист прав споживачів", ч.4 статті 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", пп. 6 п.29 та пп.4 п. 32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (із змінами і доповненнями), п. 7 Порядку надання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2015 №474 та умов п. 3.2.2 та п. 3.5.6 Договору про надання послуг постачання холодної води та водовідведення гарячої води № 9436 від 19.02.2010 та №9705/5 від 2008, укладених між ТОВ "Інфокс" філією "Інфоксводоканал" та споживачем ОСОБА_1 і споживачем ОСОБА_2 відповідно, виконавцем послуг порушено вимоги щодо здійснення контролю встановленого міжповіркового інтервалу водомірів та порушено право споживачів на періодичну повірку квартирних приладів обліку холодної води.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Оцінюючи доводи та заперечення сторін, суди попередніх інстанцій дійшли таких висновків

15. Положеннями ч. 4 ст.17 Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність" (в редакції, чинній з 01.01.2016) врегульовано, що періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки, що є власністю фізичних осіб, здійснюються за рахунок суб'єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, покладається на суб'єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Періодична повірка проводиться за рахунок тарифів на електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Порядок подання таких засобів на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) встановлюються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до абз.2 п.10 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 № 630 (далі за текстом Правила), справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку. У разі виникнення сумнівів щодо правильності показань квартирних засобів обліку споживач в установленому порядку може проводити їх позачергову повірку за власні кошти, про що інформує виконавця.

16. Згідно ст. 28 Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність від 11.02.1998 № 113/98-ВР (в редакції, чинній на момент спливу строку повірки засобів обліку споживачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2) порядок подання фізичними особами, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, - власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов'язані з повіркою, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Однак, ані Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11.02.1998 № 113/98-ВР, ані Правилами, не був передбачений механізм відшкодування понесених витрат.

17. Згідно з п.17 Правил, послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води. Згідно пп.6 п.29 Правил, споживач має право на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку. Відповідно до пп.4 п.32 Правил, виконавець зобов'язаний контролювати установлені міжповіркові інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж.

18. Судом встановлено, що філією "Інфоксводоканал" TOB "Інфокс" (Виконавець) укладено договори про надання послуг постачання холодної води та водовідведення, водовідведення гарячої води з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (Споживачі) від 19.02.2010 № 9436 та від 2008 № 9705/5 відповідно. Згідно з п.3.2.2 вказаних договорів, Виконавець зобовязується контролювати показання приладів обліку води та встановлений міжповірковий інтервал водоміру. Пунктом 3.4.5 зазначених договорів, Споживач зобовязується при виході водоміра з ладу негайно повідомити Виконавця у триденний строк. Здійснювати періодичну повірку квартирних приладів обліку. Відповідно до п.3.5.6 договорів, Споживач має право на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) квартирних приладів обліку.

19. Актом Комунального підприємства "Сервісний центр" від 02.07.2012 №274181, який підписано ОСОБА_1 без зауважень, зафіксовано встановлення 02.07.2012 за адресою: АДРЕСА_1, засобів обліку КВ-15 №406174 (для холодної води, санвузол), КВ-15 №580808 (для холодної води, кухня) та КВ-15 №135068 (для гарячої води, санвузол), КВ-15 №598895 (для гарячої води, кухня) із зазначенням необхідності провести повірку засобів обліку у ІІ кв. 2015. Повірку засобів обліку води зроблено не було. У зв'язку з тим, що строк повірки засобів обліку сплив у ІІ кв. 2015 та повірені вони не були, філією "Інфоксводоканал" TOB "Інфокс" було прийнято рішення за період з 01.02.2016 не враховувати показання засобів обліку та нарахування за послуги водопостачання та водовідведення ОСОБА_1 з 01.02.2016 розраховано за нормами водоспоживання.

20. Актом Комунального підприємства "Сервісний центр" від 23.08.2012 №278291, який підписано ОСОБА_2 без зауважень, зафіксовано встановлення 23.08.2012 за адресою: АДРЕСА_2, засобу обліку КВ-15 №406228 (для холодної води) та КВ-15 №116868 (для гарячої води) із зазначенням необхідності провести повірку засобів обліку у ІІІ кв. 2015 року. Повірку засобу обліку КВ-15 № 406228 не було зроблено, а було проведено заміну даного засобу обліку води на ЛК-15Х № 6443389, 31.03.2016, тоді як необхідно було повірити у ІІІ кв. 2015. У зв'язку з тим, що строк повірки засобів обліку сплив у ІІІ кв. 2015 та замінений засіб обліку був 31.03.2016, філією "Інфоксводоканал" TOB "Інфокс" було прийнято рішення за період з 01.03.2016 по 31.03.2016 не враховувати показання засобів обліку та нарахування за послуги водопостачання та водовідведення ОСОБА_2 у наведеному періоді розраховано за нормами водоспоживання.

21. З викладеного вбачається, що позивачем порушено умови договорів (п.3.2.2) зі споживачами в частині обов'язку контролювати встановлений міжповірковий інтервал водомірів. При цьому, позивач не надав суду належних доказів того, що він контролював міжповірковий інтервал водомірів споживачів та вчасно, до настання строку їх повірки, інформував про це споживачів.

22. Разом з цим, суди не брали до уваги посилання відповідача на порушення позивачем п.7 Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2015 № 474, згідно якого виконавець не пізніше ніж за місяць до настання строку проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки або протягом 3 робочих днів з дня отримання відомостей про необхідність його ремонту інформує про це споживача шляхом надсилання повідомлення за формою згідно з додатком 1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення або в інший спосіб, що підтверджуватиме отримання його споживачем, з огляду на наступне. Постанова Кабінету Міністрів України від 08.06.2015 № 474 набрала чинності з 01.01.2016, а строк повідки водолічильників споживачів сплунув у ІІ та ІІІ кварталах 2015, тобто до 01.01.2016, отже вищенаведений порядок та строки інформування споживачів до спірних правовідносин не може бути застосовано. Крім того, як зазначено самим споживачем ОСОБА_1 у її скарзі від 01.06.2016, поданій до Управління захисту прав споживачів в Одеській області, в грудні 2015 її було повідомлено про настання строків проведення періодичної повірки водолічильників.

23. Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України „Про захист прав споживачів" (далі за текстом - Закон), споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця). Пунктами 7, 11 ч.1 ст.23 Закону, на підставі яких на позивача накладено штраф оскаржуваною постановою, встановлено, що у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за:

-відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію або продавця (у випадках, визначенихЗаконом України "Про електронну комерцію");

-порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги;

24. Що стосується доводів відповідача про відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, як підстави для відповідальності позивача за п.7 ч.1 ст.23 Закону - тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення затверджуються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Постанови НКРЕКП про встановлення тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення офіційно оприлюднюються, містяться на офіційному сайті НКРЕКП, на сайті виробника. infoxvod.com.ua. Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.11.2015 №2868про встановлення тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення оприлюднено в Офіційному віснику України, 2016, № 6 (29.01.2016), ст. 332. Розмір плати за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку (п. 20 Правил № 630).У платіжному документі передбачаються графи для зазначення поточних і попередніх показань засобів обліку води, різниці цих показань або затверджених нормативів (норм) споживання, тарифу на даний вид послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу, (п. 20 Правил 630) Норми водоспоживання для населення затверджені рішенням Одеської міської ради від 25.02.2010р. №30 офіційно оприлюднені на сайті міської ради.omr.gov.ua та на сайті виробника.

25. Таким чином, суд апеляційної інстанції вирішив, що відповідачем не доведений факт відсутності необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, а тому посилання відповідача на порушення п.5 ч.1 ст.21 Закону є необгрунтованим. За таких обставин, суд дійшов висновку, що притягнення позивача до відповідальності, передбаченої п.7 ч.1 ст.23 Закону є безпідставним та необгрунтованим через відсутність складу правопорушення в діях позивача.

26. Також, суд апеляційної інстанції не погодився з розрахунком штрафних санкцій накладених на позивача на підставі п.11 ч.1 ст.23 Закону за порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги - у розмірі ста відсотків вартості виконаної роботи (наданої послуги) та зазначає наступне. Як вбачається з розрахунку економічних стягнень до акту перевірки від 12.08.2016 року № 29, споживач ОСОБА_1 отримала від позивача комунальні послуги з водопостачання та водовідведення з липня 2015 по липень 2016 вартістю 2119,73 грн., а споживач ОСОБА_2 отримав від позивача комунальні послуги з водопостачання та водовідведення за період з жовтня 2015 по березень 2016 вартістю 976,57 грн. Саме вказані вище суми вартості послуг, наданих споживачам, були застосовані відповідачем при розрахунку штрафу в розмірі 100% вартості виконаної роботи (наданої послуги) за порушення умов договору зі споживачами щодо контролю міжповіркового інтервалу. Як встановлено судом, споживач ОСОБА_1 була проінформована позивачем про необхідність повірки водолічильників у грудні 2015, про що саме зазначила у скарзі до Управління з питань захисту прав споживачів. Таким чином, у грудні 2015 позивач виконав свій обов'язок відносно вказаного споживача, передбачений п.3.2.2 договору. Оскільки в грудні 2015 у позивача не було обов'язку повідомляти позивача про настання строків проведення періодичної повірки засобів вимірювальної техніки рекомендованим листом з повідомленням, суд не бере до уваги посилання відповідача на порушення вимог п.7 Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, тому як цей Порядок набрав чинності з 01.01.2016. Тому підстав для врахування вартості послуги, наданої цьому споживачу з грудня 2015 по липень 2016, для розрахунку штрафу, у відповідача не було, якщо виходити з того, що відповідач брав до уваги період з моменту настання часу повірки водолічильників до часу їх фактичної повірки чи заміни на інший.

27. Окрім вказаного, суд апеляційної інстанції взагалі вважає безпідставним нарахування позивачу штрафу за вказане порушення умов договору, оскільки споживачі у 2015 році сплачували за споживання води згідно показань лічильників, і позивач враховував такі показання лічильників. І лише з 01.02.2016 позивачем не враховувались показання лічильників споживача ОСОБА_1, та в період з 01.03.2016 по 31.03.2016 не враховувались показання лічильників ОСОБА_2 Тобто, негативні наслідки порушення позивачем умов п.3.2.2 договору для споживачів мали місце не у той період, який взято відповідачем для розрахунку штрафу за п.11 ч.1 ст.23 Закону, а тому такий розрахунок є неправильним. Таким чином, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Позивача про визнання протиправною та скасування постанови від 22.09.2016 № 36 про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України „Про захист прав споживачів" належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

28. Відповідач у своїй касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і вважає, що висновки судів не відповідають обставинам справи, а також було допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Скаржник заявляє, що:

А) аналіз положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що справляння плати за нормативами споживання за наявності в квартирі засобів обліку без урахування їх показань не допускається. Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту засобів вимірювальної техніки покладається на суб'єктів господарювання, що надають послуги водопостачання, тобто у цьому випадку на товариство;

Б) положеннями договору між Позивачем та споживачами про надання послуг з водопостачання та водовідведення, водовідведення гарячої води прямо суперечать нормам чинного законодавства, оскільки містить несправедливі умови;

В) інформація про продукцію була недостовірною в тому ракурсі, що було неправильно визначено об'єм послуг, що й спричинило неправильне визначення ціни.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Проаналізувавши обставини справи та оцінивши доводи касаційної скарги, Суд не може погодитися з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову в повному обсязі.

30. Суд відзначає, що надання оцінки правомірності постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 22.09.2016 № 36 потребує системного аналізу правовідносин щодо:

а) обов'язку здійснювати повірку засобів обліку води відповідно до чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства;

б) відповідності цього обов'язку положенням договорів про надання послуг постачання холодної води та водовідведення, водовідведення гарячої води, укладених між Позивачем та споживачами;

в) правових підстав для застосування норм водоспоживання при визначенні вартості наданих Позивачем послуг.

31. Згідно із ч. 3 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Правовідносини, які виникають між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги) регулюються Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - постанова КМУ № 630).

32. Відповідно до п. 15 Постанови КМУ № 630 засоби обліку води і теплової енергії, встановлені у квартирі (будинку садибного типу) та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці. У пп. 6 п. 29 цієї постанови встановлено, що споживач має право на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку.

33. Зазначеному праву споживача кореспондує обов'язок виконавця контролювати установлені міжповіркові інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж (пп. 4 п. 32 постанови КМУ № 630). Таким чином, Суд доходить висновку про те, що відповідно до законодавства обов'язок здійснювати повірку засобів обліку води покладено на Позивача. Суд додатково зауважує, що згідно із п. 9 постанови КМУ № 630 періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця.

34. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з п.3.2.2 договорів про надання послуг постачання холодної води та водовідведення, водовідведення гарячої води, укладених між Позивачем (як виконавцем) та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (як споживачами) Виконавець зобов'язується контролювати показання приладів обліку води та встановлений міжповірковий інтервал водоміру. Крім того, згідно із п.3.5.6 вказаних договорів Споживач має право на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) квартирних приладів обліку. Таким чином, Суд доходить висновку, що договірні відносини, що виникли між Позивачем та споживачами, відповідають положенням законодавства, та встановлюють обов'язок Позивача здійснювати періодичну повірку квартирних засобів обліку.

35. Питання нарахування споживачу плати за комунальні послуги із застосуванням нормативів (норм) споживання регламентовано у п. 10 постанови КМУ № 630, де визначено, що справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

Суд відзначає, що у п. 16 постанови КМУ № 630 вказано, що у разі виникнення сумнівів щодо правильності показань квартирних засобів обліку споживач в установленому порядку може проводити їх позачергову повірку за власні кошти, про що інформує виконавця. Якщо виявлена у показаннях помилка виходить за межі, передбачені у паспорті квартирного засобу обліку, виконавець повинен здійснити перерахунок плати за споживання води та/або теплової енергії з дня останньої повірки або встановлення засобу обліку, якщо його повірка не проводилась, шляхом зменшення плати на відсоток, який перевищує встановлені межі точності для цього типу засобу обліку, до моменту виявлення помилки.

Очевидно, що у вказаному п. 16 постанови КМУ № 630 відсутній абзац п'ятий, а його зміст не встановлює будь-яких випадків застосування нормативів (норм) при нарахуванні вартості спожитих послуг.

З огляду на зазначене, Суд вважає, що застосуванню підлягає п. 15 постанови КМУ № 630, у абзаці 5 якого встановлено, що у разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання.

36. Відтак, правомірність застосування Позивачем нормативів (норм) при нарахуванні плати за комунальні послуги залежить від того, чи мала місце несправність засобів обліку води, та чи була така несправність такою, що не підлягала усуненню. Крім того, застосування вказаних нормативів (норм) може мати місце з моменту виявлення таких несправностей.

Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв'язку з тим, що строк повірки засобів обліку сплив у ІІ кв. 2015 року та повірені вони не були, Позивачем було прийнято рішення за період з 01.02.2016р. не враховувати показання засобів обліку та нарахування за послуги водопостачання та водовідведення ОСОБА_1 з 01.02.2016р. розраховано за нормами водоспоживання

Позивачем не було встановлено фактів несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягають усуненню. Окрім того, застосування нормативів (норм) мало місце не з моменту виявлення таких несправностей, адже Позивачу було відомо про прострочення строку проведення повірки.

37. З огляду на зазначене вище, Суд вважає, що ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області правомірно дійшло висновку стосовно порушення Позивачем умови договорів (п.3.2.2) зі споживачами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в частині обов'язку контролювати встановлений міжповірковий інтервал водомірів, адже обов'язок з контролю та проведення такої повірки покладено на самого Позивача.

Додатково Суд відзначає, що у Позивача не було правових підстав для неврахування показань засобів обліку та нарахування за послуги водопостачання та водовідведення ОСОБА_2 плати за нормами водоспоживання у період з 01.03.2016 по 31.03.2016.

38. Крім того, Суд погоджується з висновками ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області про те, що п. 3.4.5 договорів про надання послуг постачання холодної води та водовідведення, водовідведення гарячої води, укладених між Позивачем (як виконавцем) та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (як споживачами), де визначено, що споживач зобов'язаний проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, порушує права споживачів.

39. На відміну від положення п. 3.4.5 вказаних вище договорів, у пп. 10 п. 16 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою КМУ № 630, встановлено, що споживач має право на періодичну повірку, обслуговування та ремонт квартирних засобів обліку, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж. Таким чином, має місце конкуренція положень Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та конкретного договору, укладеного Позивачем із споживачами.

40. При наданні правової оцінки положенням п. 3.4.5 договорів, укладених із Позивачем, Суд виходив із приписів ч. 2 ст. 179 ГК України, де визначено, що Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. У ч. 4 цієї ж статті ГК України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

41. Суд доходить висновку, що обов'язок споживача самостійно здійснювати повірку засобів обліку, закріплений у п. 3.4.5 спірного договору, не вважається конкретизацією умов типового договору, адже це положення безпосередньо суперечить нормам чинного законодавства, у тому числі відповідним положенням типового договору.

42. Відтак, Суд вважає, що положення п. 3.4.5 вищезазначених договорів, всупереч чинному законодавству України, покладають додатковий тягар на споживачів у вигляді обов'язку щодо самостійного здійснення повірки засобів обліку. Зокрема, це слідує з того, що витрати на проведення планових періодичних повірок, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку гарячої та холодної води, відповідно до п.п. 79 розділу «Визначення обсягу і групування планованих витрат, що включаються до повної собівартості послуг з централізованого постачання гарячої води» і 16 розділу «Визначення обсягу і групування планових витрат, що включаються до повної собівартості послуг з централізованого постачання холодної води, водовідведення» постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» від 01.06.2011 № 869, включені до складу витрат на збут, які в свою чергу, враховуються при формуванні тарифу.

43. Суд окремо звертає увагу на те, що згідно із ч. 2 ст. 207 ГК України нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на зазначені приписи, Суд констатує нікчемність положень договорів про надання послуг постачання холодної води та водовідведення, водовідведення гарячої води, укладених між Позивачем та споживачами, які покладають на останніх обов'язок щодо проведення повірки засобів обліку, адже такі положення взагалі не покладають на зобов'язану сторону (Позивача) певних обов'язків, а саме обов'язку проводити повірку засобів обліку, який закріплений у пп. 4 п. 32 постанови КМУ № 630.

44. Суд не може не взяти до уваги аргументи Позивача щодо безпідставності стягнення з ТОВ «Інфокс» санкцій відповідно до п.7 ч.1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасною інформації про продукцію або продавця (у випадках, визначених Законом України «Про електронну комерцію»). З огляду на п.1 ст.1 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VII Закон регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів. Однак між ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» та споживачами не існує електронних угод, договори з споживачами не підписуються за допомогою електронного цифрового підпису, сторони не набувають, не змінюють і не припиняють цивільних прав та обовязків дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем».

45. Таким чином, Суд погоджується з позицією суду першої інстанції та висновком суду апеляційної інстанції, що притягнення позивача до відповідальності, передбаченої п.7 ч.1 ст.23 Закону, є безпідставним та необґрунтованим через відсутність складу правопорушення в діях позивача. Відповідно, у цій частині оскаржувана постанова Держспоживзахисту підлягає скасуванню.

За порушення, зазначене у п. 7 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів», передбачений штраф у розмірі 30 % вартості наданої послуги, але не менше 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно до наданого Відповідачем розрахунку, який міститься в матеріалах справи, за порушення п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» було нараховано стягнення у розмірі 400,84 грн та 99,45 грн, що разом складає 500,29 грн. Таким чином, штраф у розмірі 500,29 грн накладено на позивача неправомірно і в цій частині оскаржувана постанова Держспоживзахисту підлягає скасуванню.

46. Однак висновки судів про порушення Позивачем п. 11 ч.1 ст.23 Закону «Про захист прав споживачів» є правомірними, а тому вірним є застосування до Позивача штрафу в сумі 3096,3 грн. (3596,59 грн. з вирахуванням 500,29 грн.).

47. Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати, сплачені суб'єктом владних повноважень, який подав касаційну скаргу, поверненню не підлягають. За подання позову до суду першої інстанції позивач сплатив судовий збір в сумі 1378 грн., який суд першої інстанції стягнув на його користь з відповідача, внаслідок задоволення позову.

Оскільки, суд касаційної інстанції задовольнив позовні вимоги Позивача частково, то витрати слід розподілити пропорційно, а саме стягнути з Позивача на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1185 грн., що становить 86% відсотків від судового збору у розмірі 1378 грн.

Керуючись ст. 345, 349, 353, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2017 у справі №815/5331/16 задовольнити частково.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2017 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс в особі філії "Інфоксводоканал" (вул. Басейна, 5, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 14289688) до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови від 22.09.2016 № 36 про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України "Про захист прав споживачів", задовольнити частково.

4. Скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 22.09.2016 № 36 в частині накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс в особі філії "Інфоксводоканал" штрафу у розмірі 500,29 гривень (п'ятсот гривень 29 копійок) на підставі п. 7 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991.

5. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс в особі філії "Інфоксводоканал" на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1185 (одна тисяча сто вісімдесят) гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя О.П. Стародуб