ВЕРХОВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.03.2018 м. Київ

справа № 800/506/17

провадження № П/9901/225/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючого - Бучик А.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Берназюка Я.О., Гімона М.М., Гриціва М.І., Мороз Л.Л.,

секретар судового засідання - Слободян О.М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник ОСОБА_2

відповідач - Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів,

представник ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправним та скасування рішення, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України, як суду першої інстанції з позовом, просив визнати протиправним та скасувати повністю рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - Комісія, КДКП) № 257дп-17 від 08 листопада 2017 року про накладення на нього дисциплінарного стягнення на посаді прокурора Одеської місцевої прокуратури № 2.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що рішення КДКП не відповідає приписам ст.ст. 19, 68 Конституції України, ч. 1 ст. 43, ст. 48 Закону України "Про прокуратуру", п.п. 100, 102, ч. 1 п. 105, 118, 123 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, прийнятого 27.04.2017 всеукраїнською конференцією прокурорів, у зв'язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню. Вказує, що відповідно до висновку секретаря КДКП ОСОБА_4, з урахуванням характеру проступку, наслідків, особи прокурора, ступеня вини, обставин, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення, запропоновано застосувати до позивача вид дисциплінарного стягнення у вигляді догани, тому відповідач не мав повноважень приймати рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади в органах прокуратури. Крім того, на думку позивача, член КДКП ОСОБА_5 мав обов'язок в порядку, передбаченому п. 47 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, заявити про самовідвід, оскільки існували реальні та наявні сумніви у його неупередженості та об'єктивності.

В запереченні на позовну заяву Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів просить у задоволенні позову відмовити повністю. Вказує, що при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні щодо виду дисциплінарного стягнення Комісією враховано характер проступку, наслідки, особу прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

Ухвалою судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Бучик А.Ю. від 10 січня 2018 року прийнято справу до свого провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Позовна заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Встановлено, що наказом прокурора Одеської області від 15 грудня 2015 року №3363-к ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора Одеської місцевої прокуратури №2 Одеської області.

До Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів надійшла дисциплінарна скарга прокурора Одеської області Жученка О.Д. про вчинення дисциплінарного проступку прокурором Одеської місцевої прокуратури №2 Одеської області ОСОБА_1

Рішенням члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 25 липня 2017 року відкрито дисциплінарне провадження за даною скаргою.

За результатами проведеної перевірки членом Комісії ОСОБА_4 5 жовтня 2017 року складено висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурора Францевича А.П.

Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 08 листопада 2017 року № 257дп-17 притягнуто прокурора Одеської місцевої прокуратури № 2 Одеської області до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку оспорюваному рішенню, колегія суддів зазначає наступне.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України встановлено Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (надалі - Закон № 1697-VII).

Статтею 46 Закону № 1697-VII передбачено, що дисциплінарне провадження здійснюється Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів.

Відповідно до частин першої, другої статті 45 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

Рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.

Згідно ч. 1 ст. 43 Закону України "Про прокуратуру" прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: 1) невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків; 2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення; 3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень; 4) порушення встановленого законом порядку подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру; 5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; 6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики; 7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку; 8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення; 9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про прокуратуру" на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України "Про прокуратуру" зазначено, що прокурор зобов'язаний: 1) виявляти повагу до осіб під час здійснення своїх повноважень; 2) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом; 3) діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 4) додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Статтею 11 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 28.11.2012 № 123 (який діяв на час виникнення спірних правовідносин, далі - Кодекс) визначено, що працівник прокуратури зобов'язаний забезпечувати конфіденційність інформації, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням своїх службових повноважень, крім тих випадків, коли законом передбачено право чи обов'язок розкривати таку інформацію. Особливу увагу приділяти питанням обмеження доступу до персональних даних громадян.

Статтею 13 Кодексу передбачено, що працівник прокуратури, незважаючи на особисті інтереси, повинен вживати всіх можливих заходів щодо недопущення конфлікту інтересів, не допускати вчинення дій чи бездіяльності, які можуть його спричинити або створити враження про наявність такого конфлікту.

Згідно статті 18 Кодексу працівник прокуратури не має права використовувати своє службове становище в особистих інтересах або в інтересах інших осіб. Працівнику прокуратури слід уникати особистих зв'язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об'єктивність виконання професійних обов'язків, скомпрометувати високе звання працівника прокуратури.

Відповідно до вимог частини 1 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) посадові та службові особи органів прокуратури зобов'язані вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів, повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів, вживати заходи щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Статтею 1 Закону визначено, що потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень, а реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Колегією суддів встановлено, що прокуратурою Одеської області проведено службове розслідування за фактом можливих корупційних дій прокурора Францевича А.П. та сформовано за наслідками Висновок, затверджений прокурором Одеської області 19.06.2017 р., за результатами якого встановлено, що правоохоронними органами Одеської області на підставі заяв керівника громадської організації «Спеціальне бюро по боротьбі з економічною злочинністю та корупцією України» ОСОБА_7, який підтримує тісні зв'язки з працівниками органів прокуратури області, при відсутності ознак злочинів, розпочато кримінальні провадження, які спрямовані на створення перешкод у діяльності суб'єктів господарювання з метою подальшого чинення на них тиску. Крім того, під час розслідування кримінального провадження № 42016160000001017 від 05.12.2016 р. слідчим прокуратури Одеської області виявлено факти витоку інформації, яка має гриф обмеження та використовується оперативними підрозділами правоохоронних органів міста Одеси для розкриття особливо тяжких злочинів.

Так, з Висновку про результати службового розслідування (далі - Висновок) вбачається, що слідчим відділом управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Одеської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016160000001017 від 05.12.2016 р. за підозрою членів громадської організації «Спеціальне бюро по боротьбі з економічною злочинністю та корупцією України» ОСОБА_7, ОСОБА_8 та оперуповноваженого Малиновського ВП у м. Одесі ГУ НП в Одеській області ОСОБА_9 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.190 та ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст.15, ч. З ст. 369 КК України.

Під час огляду місця події 9 грудня 2016 року у салоні автомобіля марки «Lexus», яким керував ОСОБА_7, виявлено та вилучено мобільний телефон марки «iPhone 6» з іmеі 354446069007646, що належав ОСОБА_7 У ході огляду 1 березня 2017 року вищевказаного засобу зв'язку слідчим встановлено, що ОСОБА_7, який раніше перебував на посаді прокурора прокуратури Малиновського району м. Одеси (звільнений у 2013 році) має та підтримує тісні зв'язки з прокурором Францевичем А.П., через якого здійснює незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні від 03.03.2016 № 12016160470000895 за заявою ОСОБА_7, з метою повернення неіснуючого боргу у сумі 120000 доларів США та намагається шахрайським шляхом заволодіти грошовими коштами свідків.

У Висновку зазначено, що під час службового розслідування вивчено матеріали вказаного кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та встановлено, що до Малиновського ВП 2 березня 2016 року звернувся ОСОБА_7 із заявою про можливе вчинення посадовими особами ТОВ "Гранмеро Груп" ОСОБА_10 та ОСОБА_11 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Здійснення досудового розслідування доручено слідчій Малиновського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області. Відповідно до даних Єдиного реєстру досудових розслідувань 3 березня 2016 року для здійснення процесуального керівництва призначено групу прокурорів, до складу якої входили прокурори Францевич А.П. та Крисань А.Ю.

При проведенні досудового розслідування вказаного кримінального провадження прокурор Францевич А.П. звернувся до суду з клопотаннями щодо проведення обшуків в офісних приміщеннях ТОВ "Гранмеро Груп", транспортних засобах, якими користуються посадові особи вказаного товариства та за місцем проживання посадових осіб ТОВ "Гранмеро Груп". Ухвалами слідчого судді Малиновського районного суду м.Одеси вказані клопотання прокурора Францевича А.П. задоволено.

На виконання ухвал суду проведено 14 обшуків, в ході яких вилучена оргтехніка (системні блоки), документація господарської і бухгалтерської діяльності ТОВ "Гранмеро Груп" та інше.

Ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси задоволено клопотання прокурора Францевича А.П. та накладено арешт на вилучене під час проведення обшуків майно.

Постановою слідчого від 12 жовтня 2016 року вилучене під час обшуків майно долучено до матеріалів кримінального провадження у якості речових доказів та без опрацювання, аналізу вилучених документів як доказів, які прямо або опосередковано підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, призначення експертних досліджень передано на зберігання до камери речових доказів Малиновського ВП у м. Одесі ГУ НП в Одеській області.

Перевіркою встановлено, що в ході досудового розслідування не вжито заходів щодо виклику та допиту ОСОБА_11, ОСОБА_10 До матеріалів провадження долучено лише пояснення ОСОБА_11, в якому останній показав, що дійсно ними з ОСОБА_7 укладено договір позики на суму 120 000 доларів США. Проте, фактично грошові кошти ОСОБА_7 не передавав, а планував самостійно розраховуватися з автоперевізниками за поставлений товар.

Як встановлено службовим розслідуванням, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється на вкрай низькому професійному рівні, допущено нічим не виправдану тяганину, як наслідок порушено розумні строки та вимоги, передбачені ст. 2 КПК України щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування.

Службовим розслідуванням встановлено неодноразове особисте листування ОСОБА_7 з ОСОБА_1 засобами мобільного зв"язку з використанням існуючих приватних стосунків з питань проведення окремих слідчих дій у кримінальному провадженні від 03.03.2016 № 12016160470000895, порушеному за заявою ОСОБА_7, з метою фальсифікації доказової бази. Вивчено листування ОСОБА_7 з абонентом «Францевич Андрей», номер мобільного телефону якого співпадає із номером мобільного телефону прокурора Францевича А.П.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача про відсутність дружніх стосунків з ОСОБА_7, не вчинення будь-яких дій в інтересах останнього, оскільки проведеним в рамках досудового розслідування кримінального провадження за ч. 2 ст. 364 КК України оглядом інформації з мобільного телефона марки «iPhone 6», належного прокурору Францевичу А.П., від 13.05.2017 установлено, що прокурором Францевичем А.П. використовувався номер оператора мобільного зв'язку «Київстар», з якого направлялася відповідна інформація ОСОБА_7 з додатком копій службових документів.

Окрім цього, номер мобільного телефона абонента «Францевич Андрей» співпадає із номером прокурора Францевича А.П. у телефонному довіднику прокуратури Одеської області, який формувався на підставі особисто наданих працівниками даних про належні їм засоби зв'язку.

Вказане свідчить, що прокурор Одеської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_1, будучи керівником групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12016160470000895 від 03.03.2016 за заявою ОСОБА_7, перебуваючи з останнім у дружніх стосунках, всупереч вимогам ст.19 Закону України "Про прокуратуру", ст.13, 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», заходів до врегулювання конфлікту інтересів не вжив, особистих зв"язків, що вплинули на неупередженість і об"єктивність виконання професійних обов"язків не уникнув, відвід у кримінальному провадженні не ініціював. Натомість, позивач в умовах реального конфлікту інтересів приймав процесуальні рішення у кримінальному провадженні на користь ОСОБА_7

Також у ході службового розслідування у діях прокурора Францевича А.П. виявлено інші випадки порушення антикорупційного законодавства (у частині запобігання та врегулювання конфлікту інтересів та незаконне використання інформації, що стала відомою особі у зв'язку з виконанням службових повноважень).

Так, Малиновським ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області розпочато кримінальні провадження №1201616470001162 та № 12016161470001163 за заявами ГО "Спеціальне бюро по боротьбі з економічною злочинністю та корупцією України" щодо реалізації невідомими особами дизельного палива низької якості.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань до Малиновського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області 28 травня 2016 року звернувся ОСОБА_7 про те, що в Малиновському районі м. Одеси невідомі особи незаконно організували АЗС, та без відповідної реєстрації та ліцензії здійснюють господарську діяльність. При цьому, заява ОСОБА_7 у матеріалах вказаного кримінального провадження відсутня. Відповідно до даних Єдиного реєстру досудових розслідувань для здійснення процесуального керівництва призначено групу прокурорів у складі прокурора Францевича А.П. та прокурора Фучеджі А.Д.

Ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси задоволено клопотання прокурора Францевича А.П. про проведення огляду службового приміщення та прилеглої території Арцизького локомотивного депо Державної адміністрації залізничного транспорту Одеської залізниці за адресою: Одеська область, м. Арциз, вул. Привокзальна, 1-ж., яке до матеріалів кримінального провадження не долучено. В ухвалі, як обґрунтування необхідності проведення зазначеної слідчої дії, вказано, що оперативним шляхом встановлені факти крадіжок пального з зазначеного підприємства, яке в подальшому реалізується на АЗС, розташованій по Новомосковській дорозі № 19 Малиновського району м. Одеси.

Водночас, у матеріалах кримінального провадження відсутні доручення з приводу проведення розшукових дій з метою виявлення фактів розкрадання пального з Арцизького локомотивного депо Державної адміністрації залізничного транспорту Одеської залізниці.

За результатами проведеного огляду на території Арцизького локомотивного депо Державній адміністрації залізничного транспорту Одеської залізниці виявлена бочка з рідиною невідомого походження з характерним запахом палива та відібраний зразок у кількості 0,5 л.

До матеріалів кримінального провадження долучено клопотання слідчого, погоджене процесуальним керівником - прокурором Францевичем А.П., про арешт зразка невідомої рідини, однак, ухвала суду в матеріалах відсутня.

Постановою слідчого від 10 вересня 2016 року призначено експертне дослідження вилученої речовини, проте, висновок експерта до матеріалів провадження не долучено.

Процесуальним керівником вказівки слідчому щодо проведення слідчих (розшукових) дій не надавались.

Постановою слідчого від 16 вересня 2016 року зазначене кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Висновком за наслідками вивчення матеріалів кримінального провадження № 12016160470001163 встановлено, що до Малиновського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області 28 травня 2016 року звернувся заступник голови правління ГО "Спеціальне бюро по боротьбі з економічною злочинністю та корупцією України" ОСОБА_8 про те, що в Малиновському районі м. Одеси невідомі особи незаконно організували АЗС та без відповідної реєстрації і ліцензії здійснюють господарську діяльність.

Згідно з даними Єдиного реєстру досудових розслідувань для здійснення процесуального керівництва у вказаному кримінальному провадженні призначено групу прокурорів, старшим якої визначено прокурора Францевича А.П.

Слідчим 28 травня 2016 року надано доручення у порядку ст. 40 КПК України на перевірку доводів заявника та встановлення осіб, які здійснюють продаж дизельного палива. Згідно з рапортом СКП Малиновського ВП у м. Одесі ГУ НП в Одеській області (без дати та реєстрації) «проведеними заходами позитивного результату не досягнуто».

Без проведення жодної слідчої дії постановою слідчого від 30 листопада 2016 року зазначене кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Встановлені в цій частині порушення, як зазначено у Висновку, свідчать про неналежне виконання службових обов"язків позивачем у формі процесуального керівництва у кримінальних провадженнях.

Крім того, під час службового розслідування встановлено факти витоку службової інформації ще у двох кримінальних провадженнях, до складу групи прокурорів в яких входив прокурор Францевич А.П.

Так, 8 жовтня 2016 року прокурором Францевичем А.П. шляхом використання мобільного додатку «Вайбер» надіслано ОСОБА_7 фото довідки-меморандуму про проведені заходи стосовно злочинної групи, яка займається на території Одеської області та міста кваліфікованими шахрайськими діями, пов'язаними із незаконним заволодінням елітними транспортними засобами у кримінальному провадженні № 12016160470003573 від 17.08.2016, порушеному за ч. 4 ст. 190 КК України, яка не містить грифу секретності.

В той же час, у зазначеній довідці-меморандумі наявна інформація щодо проведених у кримінальному провадженні оперативно-розшукових заходів, у тому числі, стосовно осіб, можливо причетних до вчинення злочину, особисті дані та інформація щодо місця їх перебування.

Також встановлено, що прокурором Францевичем А.П. надіслано ОСОБА_7 фото останньої сторінки (резолютивної частини) ухвали слідчого судді Малиновського районного суду м.Одеси від 28.11.2016 про надання дозволу на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 у кримінальному провадженні № 12016150470005007 від 14.11.2016 за ч.2 ст.229 КК України. Зазначену фотокопію прокурором Францевичем А.П. надіслано ОСОБА_7 30 листопада 2016 року, а обшук на виконання ухвали слідчого судді проведено через дві доби після цього - 2 грудня 2016 року.

Проведеним в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 42017160000000272 віжд 25.02.2017 за ч.2 ст.364 КК України оглядом інформації з мобільного телефона марки «iPhone 6», належного прокурору Францевичу А.П., вилученого під час обшуку, встановлено факт використання номера оператора мобільного зв"язку "Київстар" (НОМЕР_1), з якого ним направлялася відповідна інформація ОСОБА_7 з додатками копій службових документів, який сспівпадає із номером прокурора Францевича А.П. у телефонному довіднику прокуратури Одеської області, який формувався на підставі особисто наданих працівниками даних про належні їм засоби зв'язку.

За наслідками службового розслідування комісія дійшла висновку щодо незабезпечення ОСОБА_1 всупереч вимогам статей 11, 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури конфіденційної інформації, яка стала відома прокурору у зв"язку з виконанням службових обов"язків, та використання службового становища в інтересах інших осіб шляхом систематичного надання інформації у ряді кримінальних проваджень.

Висновки службового розслідування знайшли відображення в оскаржуваному рішенні КДКП, де Комісія, надавши оцінку обставинам справи, встановила наявність в діях позивача дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами1, 5, 6 частини 1 статті 43 Закону України «Про прокуратуру»,

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, оцінюючи зазначені в сукупності факти та обставини, дійшла висновку, що прокурор Францевич А.П., являючись керівником групи прокурорів у кримінальних провадженнях за заявами ОСОБА_7, перебуваючи з останнім у дружніх стосунках, всупереч вимогам статті 19 Закону України "Про прокуратуру", статей 13, 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, статті 28 Закону України "Про запобігання корупції", заходів до врегулювання конфлікту інтересів не вжив, особистих зв'язків, що вплинули на неупередженість і об'єктивність виконання професійних обов'язків не уникнув, відвід у кримінальних провадженнях не ініціював. Замість цього, прокурор Францевич А.П. в умовах реального конфлікту інтересів приймав процесуальні рішення на користь іншої особи.

Крім того, всупереч вимогам статей 11, 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури ОСОБА_1 не забезпечив збереження конфіденційної інформації, яка стала відома йому у зв"язку з виконанням службових обов"язків, та використав своє службове становище в інтересах інших осіб, систематично надаючи інформацію у ряді кримінальних проваджень.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог через правильність висновку КДКП про порушення позивачем вимог Закону України "Про прокуратуру", Закону України "Про запобігання корупції", Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури та наявність в його діях складу дисциплінарного проступку, що згідно з пунктами 1, 5 та 6 частини 1 ст.43 Закону України "Про прокуратуру" є підставами для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності. Вчинення позивачем дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об"єктивності, неупередженості, у чесності, непідкупності органів прокуратури та порушення правил прокурорської етики є систематичними, очевидними та носять характер грубого порушення, що свідчить про неможливість подальшого його перебування на посаді прокурора.

Колегія суддів вважає помилковими покликання позивача на відсутність повноважень Комісії приймати рішення про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення його з посади в органах прокуратури через неаявність висновку секретаря КДКП ОСОБА_4 про доцільність застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Відповідно до ч. 10 ст. 46 Закону України «Про прокуратуру» член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Якщо за результатами перевірки член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів встановив наявність дисциплінарного проступку, у висновку додатково зазначається характер проступку, його наслідки, відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також пропозиція члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів щодо конкретного виду дисциплінарного стягнення.

Таким чином, пропозиція члена Комісії, який готував висновок, має рекомендаційний характер та не зобов'язує комісію обирати запропонований вид дисциплінарного стягнення.

Щодо доводів позивача про те, що член Комісії ОСОБА_5, який приймав оскаржуване рішення, підлягав самовідводу, оскільки обіймав посаду керівника слідчого управління прокуратури Одеської області, службові особи якого ініціювали службову перевірку стосовно прокурора Францевича А.П., колегія суддів зазначає, що висновок службового розслідування щодо останнього зазначеним членом Комісії не підписувався, так як він не входив до складу робочої комісії, яку призначив прокурор Одеської області наказом від 16.03.2017 № 72 та на момент його складання працював на посаді члена КДКП, тому у нього не виникло обов'язку щодо заявлення самовідводу.

Суд не погоджується з твердження позивача, що рішення відповідача суперечить вимогам частини четвертої статті 48 Закону №1697-VII, в якій зазначено про те, що рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку, оскільки вчинене позивачем порушення було триваючим.

Так, триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою, яке припиняється або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача стосовно спливу річного строку для притягнення до дисциплінарної відповідальності через помилковість обрахування такого строку, адже проступок з боку позивача виявився у неправомірних діях, що тривали саме протягом часу процесуального керівництва та в подальшому в кримінальних провадженнях та продовжувались з боку позивача до грудня 2016 року. Зважаючи на прийняття відповідачем оспорюваного рішення 08.11.2017, строк для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача дотримано.

Щодо покликання позивача на постанову Малиновського районного суду міста Одеси від 08.12.2017 у справі № 521/19143/17, залишену без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 04.01.2018, якою закрито провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1,2 ст. 172-7, ч1 1 ст. 172-8 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 2 ст. 43 Закону України "Про прокуратуру" притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не виключає можливості притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом.

Таким чином, закриття адміністративного провадження щодо прокурора не перешкоджає притягненню його до дисциплінарної відповідальності, оскільки ці два провадження здійснюються окремо та не є взаємопов'язаними.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин суд дійшов висновку, що оскаржене Рішення відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, таке прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, пропорційно та з дотриманням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

За правилами статті 139 КАС понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання цього позову відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 241-246, 262, 266, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів відмовити повністю.

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий А.Ю. Бучик

судді Я.О. Берназюк

М.М. Гімон

М.І. Гриців

Л.Л. Мороз

Повний текст судового рішення складено 28 березня 2018 року.