КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2018 року м. Київ № 761/23315/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Губської О.А.,

Літвіної Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 04 грудня 2017 року (суддя Осаулова А.А.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,

В С Т А Н О В И В :

04 липня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та зобов'язати його призначити, перерахувати і виплатити йому на підставі ст.24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» з розміру - 40% наукової пенсії ОСОБА_3 - годувальника, яка була на день смерті, у повному обсязі з ІНФОРМАЦІЯ_1.

Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 04 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови у перерахунку пенсії. Зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити перерахунок з 15 листопада 2016 року та виплату ОСОБА_2 у відповідності до ст.24 Закону України «Про науково і науково-технічну діяльність» - 40% усього розміру отримуваної ОСОБА_3 станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсії, з урахуванням проведених виплат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 04 грудня 2017 року та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

12 березня 2018 року до Київського апеляційного адміністративного суду від позивача надійшло заперечення (вх.№8622) на апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до приписів п.2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію по втраті годувальнику відповідно до Закону України від 13.12.1991 № 1977-XII «Про наукову і науково-технічну діяльність», яка складає 40 % від наукової пенсії годувальника - ОСОБА_3 в сумі - 1876,14 грн.

Не оспорюючи обставини та підстави для призначення вказаної пенсії, 16 січня 2017 року позивач звернувся із заявою до відповідача про необхідність призначення такому пенсії по втраті годувальника в розмірі - 40% із усього обсягу отримуваної померлим пенсії в сумі - 5250 грн. (а.с.5).

Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 15.02.2017 року № 9065/05 (а.с.6) відмовило ОСОБА_2 у призначенні такому пенсії по втраті годувальника з вказаного розміру усієї пенсії померлого, оскільки вважає, що обчислення 40% у разі втрати годувальника необхідно проводити із загального розміру пенсії за віком померлого годувальника. Відповідач зазначив, що проводити нарахування такої пенсії позивачу з урахуванням надбавок та підвищень, на які мав право померлий годувальник, немає законних підстав, оскільки це не передбачено чинним законодавством.

Не погоджуючись із правомірністю такої відмови ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у перерахунку пенсії, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на таке.

Відповідно до ст.10 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має право на різні види пенсій (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначають один з цих видів пенсій за її вибором.

Нормами статті 45 цього Закону визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі інформації про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших відомостей, що знаходяться на час переведення у пенсійній справі, а також додаткових документів, отриманих органами Пенсійного фонду.

Так, за зверненнями ОСОБА_2 в листопаді 2016 року відповідачем йому було призначено пенсію по втраті годувальника ОСОБА_3, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 20.10.2016, (а.с.23) з 15.11.2016 у розмірі - 40% від наукової пенсії останнього в сумі - 1876,14 грн. (а.с17).

Відповідно до листа Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.03.2017 року №18096/05 (а.с.17) ОСОБА_2 пенсію було призначено на підставі ст.24 Закону України від 13.12.1991 № 1977-XII «Про наукову і науково-технічну діяльність», згідно якої пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого наукового (науково-педагогічного) працівника (годувальника), які були на його утриманні (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), у розмірі 40 відсотків пенсії наукового (науково-педагогічного) працівника - на одного непрацездатного члена сім'ї. Однак, зважаючи на те, що на час смерті годувальника ОСОБА_3 та на час звернення ОСОБА_2 до відповідача з заявою про призначення такому пенсії по втраті годувальника, дана редакція Закону, а відповідно і редакція ст. 24 цього Закону втратила чинність (Закон від 13.12.1991 № 1977-XII втратив чинність 16.01.2016).

Зважаючи на вищевикладене, для призначення пенсії позивачу мав бути застосований відповідачем п.2 ч. 13 ст. 37 Закону України від 26.11.2015 № 848-VIII «Про наукову і науково-технічну діяльність», який був чинним на час призначення такої пенсії.

Так, відповідно до п.2 ч. 13 ст. 37 цього Закону пенсія у разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого наукового (науково-педагогічного) працівника (годувальника), які були на його утриманні (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), у розмірі: 60 відсотків пенсії наукового (науково-педагогічного) працівника - на трьох і більше непрацездатних членів сім'ї; 50 відсотків - на двох непрацездатних членів сім'ї; 40 відсотків - на одного непрацездатного члена сім'ї.

До непрацездатних членів сім'ї померлого наукового (науково-педагогічного) працівника належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до абз.2 п. 1 ч. 2 ст. 36 цього Закону непрацездатними членами сім'ї вважаються діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 19.05.2004, виданого УПСЗН, ОСОБА_2 є інвалідом 1 групи з дитинства.

Як встановлено з матеріалів пенсійної справи померлого годувальника - ОСОБА_3, на момент смерті такий отримував пенсію за віком згідно Закону України від 13.12.1991 № 1977-XII «Про наукову і науково-технічну діяльність» (втратив чинність 16.01.2016).

З правого аналізу змісту вказаних норм, суд першої інстанції зробив висновок про необхідність призначення пенсії по втраті годувальника у відсотковому відношення до отримуваної на час смерті саме пенсії наукового працівника, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Відповідно до листа управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва від 20.10.2014 №Ш-250/09 розмір пенсії годувальника - ОСОБА_3 становить 5160,89 грн. та складається з основного розміру пенсії - 4690,36 грн., доплати у зв'язку з підвищенням розміру середньої заробітної плати працівників в Україні з 01.03.2012 року та з 01.03.2013 року в розмірі по 165,10 грн. та 40,30 грн. відповідно, надбавки дітям війни - 66,43 грн., індексації в сумі 98,70 грн., доплати по постанові КМУ №327 від 23.04.2012 року №327 «Про підвищення рівня соціального захисту населення» (а.с.15).

При цьому, листами Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 15.02.2017 №9065/05 та від 28.03.2017 №18096/05, також, було підтверджено загальний розмір отримуваної пенсії померлим годувальником в сумі - 5211,51 грн., тобто у врахуванням усіх підвищень і надбавок.

Однак, під час розрахунку позивачу 40% розмір пенсії померлого годувальника відповідачем за основу бралась сума основного розміру пенсії померлого без вищевказаних надбавок та підвищень в розмірі - 4690,36 грн., замість її загального розміру - 5211,51 грн., що отримував годувальник на день смерті.

Зважаючи на те, що відповідно до вимога п.2 ч. 13 ст. 37 Закону України від 26.11.2015 № 848-VIII «Про наукову і науково-технічну діяльність», пенсія у разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого наукового (науково-педагогічного) працівника (годувальника), які були на його утриманні (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), у розмірі 40 відсотків пенсії наукового (науково-педагогічного) працівника на одного непрацездатного члена сім'ї, а пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом (відповідно до ст. 1 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"), а тому розрахунок пенсії по втраті годувальника в розмірі - 40 % повинен проводити з усього розміру пенсії померлого годувальника із всіма підвищенням та надбавками, які отримував ОСОБА_3 на час смерті.

Відтак, зважаючи на те, що самим відповідачем зазначено, що розмір пенсії ОСОБА_3 становить 5160,89 грн., та на вищенаведені норми законів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не проведення перерахунку позивачу пенсії з урахуванням надбавок та підвищень, на які мав право померлий годувальник є неправомірними.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак, розраховуючи розмір пенсії позивача без урахування надбавок та підвищень, на які мав право померлий годувальник, Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві не наводить жодних правових підстав неврахування таких та здійснення розрахунку виходячи лише з основного розміру пенсії.

Отже, трактування Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві положень ст. 37 Закону України від 26.11.2015 № 848-VIII «Про наукову і науково-технічну діяльність» є довільним, а тому не може вважатися істинним.

Разом з тим, вказуючи в апеляційній скарзі на не передбачення чинним законодавством включення надбавок та підвищень до розміру пенсії померлого годувальника для перерахунку пенсії позивача, відповідач не наводить і жодних норм, які б забороняли включення таких.

Відтак, доводи апелянта викладенні в апеляційній скарзі, щодо того, що інші виплати не входять до складу заробітної плати не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи встановлені обставини та з урахуванням положень ст.ст. 3, 19, 21, 22, 46 Конституції України, Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, згідно яких людина є найвищою цінністю в суспільстві, суд прийшов до переконання, що обмеження прав позивача з підстав недотримання норм законодавства України іншими особами чи установами за відсутності вини самого позивача у недотриманні цих норм, суперечить принципам верховенства права, а тому дії щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_2 виходячи з розміру - 40% наукової пенсії ОСОБА_3 - його годувальника, яка була на день смерті, у повному обсязі, вчинені Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, слід визнати протиправними та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 у відповідності до ст.37 Закону України «Про науково і науково-технічну діяльність» - 40% розміру отримуваної ОСОБА_3 станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсії, з урахуванням проведених виплат.

Водночас, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про дату, з якої необхідно проводити перерахунок пенсії позивача, задовольнивши позовні вимоги з 15 листопада 2016 року, тобто з моменту призначення пенсії, виходячи з наступного.

Частиною 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», передбачено, що перерахунок призначеної пенсії провадиться в такі строки:

- у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

- у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

З огляду на дану норму, колегія суддів приходить до висновку про те, що підставою для перерахунку пенсії позивачу, є подання до органу Пенсійного фонду України відповідної заяви з усіма необхідними документами.

Зважаючи на те, що заява до відповідача подана позивачем 16 січня 2017 року (а.с.5), пенсія позивача підлягає перерахунку з 01 лютого 2017 року, а не з 15 листопада 2016, як встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Враховуючи зазначені обставини та наведені правові норми у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні судового рішення в частині щодо позовних вимог за період з 15 листопада 2016 року по 01 лютого 2017 року задоволенню не підлягає з підстав відсутності порушеного права позивача у цей період. В іншій частині позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Пунктом 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції та є підставою для її скасування в частині, у зв'язку з порушенням норм матеріального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - задовольнити частково.

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 04 грудня 2017 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_2 відповідно до п.2 ч. 13 ст. 37 Закону України від 26.11.2015 № 848-VIII «Про наукову і науково-технічну діяльність» у розмірі 40% розміру пенсії померлого годувальника.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 у відповідності до п.2 ч. 13 ст. 37 Закону України від 26.11.2015 № 848-VIII «Про наукову і науково-технічну діяльність» пенсії у розмірі 40% розміру отримуваної ОСОБА_3 станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсії, починаючи з 01 лютого 2017 року, з урахуванням проведених виплат.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Ю.Ключкович

Судді О.А. Губська

Н.М. Літвіна

28 березня 2018 року м. Київ