КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-33566/08

Головуючий у 1 інстанції Верещак А.М.

Суддя доповідач Заяць В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2009 року м. Київ.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого:

Суддів:

при секретарі:

Зайця В.С.,

Земляної Г.В.,

Межевича М.В.,

Медовниці Ю.О.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5, Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві про зобов’язання перерахунку пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання пов’язаного з Чорнобильською катастрофою, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, та доплати за проживання на території радіоекологічного забруднення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся з позовом до УПФ України в м. Білій Церкві про зобов’язання перерахунку пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання пов’язаного з Чорнобильською катастрофою, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, та доплати за проживання на території радіоекологічного забруднення.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.06.2008 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятою постановою позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно задовольнити позов в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в задоволенні позову.

Письмових заперечень на апеляційні скарги позивача та відповідача у встановлений судом строк від інших осіб до апеляційного суду не надійшло.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач являється інвалідом 2-ї групи внаслідок захворювання, пов’язаного з Чорнобильською катастрофою, зареєстрований і постійно проживає в м. Біла Церква та перебуває на обліку в УПФ України в м. Біла Церква, як непрацюючий пенсіонер та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі з 01.10.2008 р. – 1748,80 грн. (1400,00 грн. – основний розмір пенсії; 99,60 грн. – додаткова пенсія інваліду 2 групи внаслідок ЧК; 199,20 грн. – підвищення інваліду армії, прирівняного до інваліду війни 2 групи; 50,00 грн. – доплата до пенсії).

Відповідно до постанови KM України за № 106 від 23.07.1991 року (додаток № 1) місто Біла Церква віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Частиною 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні посиленого радіоекологічного контролю – одна мінімальна заробітна плата.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.

Вказана доплата до пенсії проводиться відповідачем у розмірі 5 грн. 20 коп., передбаченому постановою KM України від 26.07.1996 року за № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що суперечить вимогам ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та іншим нормам Законів.

Вимогами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка діяла на час звернення позивача до суду, передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІ групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком.

Стаття 50 вказаного закону також передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив із загальних засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами та рішення Конституційного Суду України за справою № 1-29/2007 року від 09.07.2007 року, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема, п. 30 ст. 71 Закону, яким було зупинено дію статті 39 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, а відтак прийшов до обгрунтованого висновку про необхідність зобов’язати відповідача провести перерахунок доплати до пенсії позивача за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі мінмальної заробітної плати.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів вважає за можливе погодитись частково та зазначити, що в частині позовних вимог ОСОБА_5 щодо розрахунку пенсії за ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову в цій частині з огляду на слідуюче:

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Пунктом 5 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» встановилено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Таким чином, колегія суддів вважає, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що розмір пенсії позивачу повинен обчислюватись та призначається на підставі діючих положень постанови КМ України від 27.12.2005 року № 1293 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не відповідають розміру, встановленому відповідним законодавством України, а саме ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Законом України «Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003 рік» передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати встановлений 185 грн., який згідно внесень послідуючих змін до Державного бюджету України зростав кожен наступний рік і в жодному з цих законів не було обмежень застосування розміру мінімальної заробітної плати як розрахункової величини при визначенні компенсаційних виплат відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Дію положень ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», до цього Верховна Рада України ніяких законів з цих питань не приймала.

Законом України від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було доповнено вказаний Закон статтею 71, згідно якою дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема, п. 30 ст. 71 Закону, яким було зупинено дію статті 39 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Рішення Конституційного Суду є остаточним і обов’язковим до виконання на території України. Крім того в п. 5 зазначеного рішення вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Таким чином, колегія суддів погоджується з посиланням суду першої інстанції на те, що закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, тому при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст. 39 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та положення зазначених вище Законів про встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не постанови Кабінету Міністрів України.

Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно Закону України від 15.03.2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визначено розмір мінімальної заробітної плати з 1 липня 2007 року – 440 гривень, а з 1 жовтня 2007 року – 460 грн.

За таких умов, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача спростовує висновки суду першої інстанції в частині, що пенсія позивачу правомірна призначена та виплачувалась відповідно до норм постанови КМ України № 1 від 03.01.2002 року, тому в цій частині оскаржувану постанову не можна визнати законною та обгрунтованою та такою, що відповідає вимогам ст. 159 КАС України

Тому висновки суду, що не вбачається підстав для визнання дій відповідача щодо призначення та перерахунку пенсії позивача відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» колегією суддів визнаються такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання, постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким позов необхідно задовольнити.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві залишити без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2008 року в частині відмови в задоволенні позову скасувати.

Постановити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві про зобов’язання перерахунку пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання пов’язаного з Чорнобильською катастрофою, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю задовольнити.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві провести перерахунок пенсії та доплати до пенсії ОСОБА_5 відповідно до вимог статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 01.10.2007 року.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді:

_____________________ В.С. Заяць

_____________________ Г.В. Земляна

_____________________ М.В. Межевич