ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

За позовом: Компанія „ЮККА” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю.

До відповідача: „VALKANOV TRADE COMPANY”.

Про визнання угоди недійсною.

Суддя: Власова С.Г.

Представники:

Від позивача: Піц І.М. (за довіреністю).

Від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: 22.06.2006 р. за вх. № 7557 Компанія „ЮККА” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі –Позивач) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до „VALKANOV TRADE COMPANY” (далі –Відповідач) про визнання контракту № V01/04/04 dsl 01/04/2004 р. недійсною.

Позивач позовні вимоги підтримує, в судовому засіданні від 28.07.2006 р. надав пояснення по справі.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судові засідання не зявився, відзив на позов не надав, тому справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

01 квітня 2004 р. між Позивачем та „VALKANOV TRADE COMPANY” було укладено контракт № V01/04/04 відповідно до умов якого Відповідач взяв на себе зобов’язання поставити, а Позивач – оплатити товар (продукцію для фотографічного офсетного друку). Назва, ціна, кількість та упаковка товару будуть спеціально обговорені в додатках, які будуть підписуватись сторонами та будуть вважаться невід’ємною частиною цього контракту. Сторонами були укладені Додатки до контракту, а саме: №1 від 06.07.2004 р., №2 від 12.07.2004 р.

На виконання умов зазначеного контракту Відповідач в період з 01.04.2004 р. по 11.09.2004 р. поставив Позивачу товар згідно ВМД за № 50100/4/002183 від 24.04.2004 р., № 501000002/4/003995 від 09.07.2004 р., №501000002/4/005398 від 10.09.2004 р. на загальну суму 14 732,93 дол. США.

Згідно пункту 4 (умови оплати) контракту Позивач перерахував Відповідачу цю суму платіжними дорученнями № 68 від 29.04.2004 р., № 117 від 08.07.2004 р., № 147 від 10.09.2004 р.

Посилаючись на те, що укладена сторонами угода не відповідає обов’язковим вимогам , встановленим нормами цивільного законодавства, так як на момент її укладення –волевиявлення Відповідача не було вільним і не відповідало його внутрішній волі з чого вбачається , що Відповідач не мав наміру створювати, змінювати та припиняти які-небудь цивільні права та обов’язки, Позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з вимогою визнати недійсним контракт №V01/04/04 укладений 01 квітня 2004 р. „VALKANOV TRADE COMPANY” та Компанія „ЮККА” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю.

Аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” 16.04.1991 р. зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами;

Зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності;

Згідно ст.6 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” 16.04.1991 р. суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Відповідно до ст. 377 Господарського Кодексу України зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, зазначеним у частині першій статті 139 цього Кодексу, та/або робочою силою.

Загальні умови та порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб'єктами господарювання визначаються цим Кодексом, законом про зовнішньоекономічну діяльність та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 382 Господарського Кодексу України встановлено, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається в письмовій формі, якщо інше не встановлено законом або чинним міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України.

Форма зовнішньоекономічного договору (контракту) визначається правом місця його укладення. Місце укладення договору (контракту) визначається відповідно до законів України.

Як зазначається в контракті V01/04/04 від 01.04.2004 р. місцем його укладення є місто Білгород-Дністровський. Враховуючи зазначене до зазначеного контракту застосовується законодавство України.

Згідно ст. 265 Господарського Кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом (ст. 266 ГКУ).

Відповідно до ст. 712 за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач просить визнати правочин недійсним з тих підстав, що укладення контракту суперечило волевиявленню Відповідача, не відповідало його волі.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

· зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

· особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

· волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

· правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

· правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

Зміст контракту V01/04/04 від 01.04.2004 р. не суперечить вимогам 265, 266, 377, 382 Господарського Кодексу України, 208, 712 Цивільного Кодексу України, Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність”.

Відповідно до ст. 246 цивільного Кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Особа, яка підписувала зазначений контракт, мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, оскільки діяла на підставі довіреності оформленої належним чином (підпис керівника підприємства та печатка підприємства).

Відповідно до ст. 208 Цивільного Кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Зазначений контракт укладено в письмовій формі, підписано сторонами та скріплено печаткою.

На виконання умов зазначеного контракту Відповідач в період з 01.04.2004 р. по 11.09.2004 р. поставив Позивачу товар згідно ВМД за № 50100/4/002183 від 24.04.2004 р., № 501000002/4/003995 від 09.07.2004 р., №501000002/4/005398 від 10.09.2004 р. на загальну суму 14 732,93 дол. США.

На виконання умов контракту Позивачем перераховано відповідачу цю суму платіжними дорученнями № 68 від 29.04.2004 р., № 117 від 08.07.2004 р., № 147 від 10.09.2004 р.

Тобто зі змісту дій сторін вбачається їх бажання, щодо реального настання правових наслідків, що були обумовлені укладанням зазначеного контракту.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно до ст. 34 Господарського процесуального Кодексу Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Жодною з сторін не надано належних доказів того, що волевиявлення Відповідача на момент укладення контракту не було вільним і не відповідало його внутрішній волі. Більш того Відповідачем було здійснено поставку продукції згідно умов контракту, а Позивачем було здійснено її оплату.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку що контракт №V01/04/04 укладений 01 квітня 2004 р. між „VALKANOV TRADE COMPANY” та Компанія „ЮККА” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю не суперечить вимогам законів України, є дійсним, а позовні вимоги Компанія „ЮККА” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до „VALKANOV TRADE COMPANY” задоволенню не підлягають, як необґрунтовані, непідтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно –технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок позивача згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного

строку з дня його прийняття.

Суддя Власова С.Г.