АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 640/13646/17 Головуючий суддя І інстанції Зуб Г. А.

Провадження № 22-ц/790/1464/18 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Інші справи позовного провадження

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року м. Харків.

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів палати у цивільних справах:

-головуючого судді-доповідача: Яцини В.Б.

-суддів колегії: Бровченко І.О., Кіся П.В.,

за участю секретаря : Колесник О.Е.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківського національного університету будівництва та архітектури на рішення Київського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2017 року по цивільній справі за позовомОСОБА_5 до Харківського національного університету будівництва та архітектури про стягнення заборгованості з виплати соціальної стипендії,

встановив:

04 вересня 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Харківського національного університету будівництва та архітектури про стягнення заборгованості з виплати соціальної стипендії.

Позовна заява мотивована тим, що згідно наказу №473 уч від 11.08.2013 року був зарахований до складу студентів, прийнятих на навчання за державним замовленням до ХНУБА. На момент вступу до Харківського національного університету будівництва та архітектури позивач мав статус дитини, батьки якої мають стаж підземної роботи не менше як 15 років, про що також відомо відповідачу. Згідно наказу від 30.06.2017 року №365 уч позивач завершив навчання як студент 4 курсу будівельного факультету та йому було присуджено ступінь бакалавра. А отже, позивач згідно ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці» має право на отримання соціальної стипендії у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, але відповідач всупереч вимогам законодавства сплачував позивачу стипендію у значно меншому розмірі, що є нижчим за рівень прожиткового мінімуму. З урахуванням Законів України «Про державний бюджет України на 2014 рік», «Про державний бюджет України на 2015 рік», «Про державний бюджет на 2016 рік», за період з 01.08.2014 року по 31.12.2016 року відповідач не до нарахував та недоплатив позивачу грошові кошти на загальну суму 11 801,27 грн.

На підставі викладеного, ОСОБА_5 остаточно просив суд стягнути на його користь заборгованість по виплаті стипендії за період з 01 серпня 2014 року по 31 грудня 2016 року включно в сумі 11801 грн. 27 коп., та стягнути судові витрати.

Представник відповідача Харківського національного університету будівництва та архітектури Григор’єв В.В. в судовому засіданні заперечував проти позову в повному обсязі, та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що університет є бюджетною установою, та його фінансування здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Розмір соціальної стипендії, порядок їх призначення і виплати встановлюються КМУ. Також відповідач у даній справі не є належним відповідачем, та додано до суду Постанову КМУ від 04.10.2017 року №740

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з Харківського національного університету будівництва та архітектури на користь ОСОБА_5 заборгованість по виплаті стипендії за

період з 01 серпня 2014 року по 31 грудня 2016 року включно в розмірі 11 801 (одинадцять тисяч вісімсот одна) гривень 27 коп. Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ректор Харківського національного університету будівництва та архітектури Шкодовський Ю.М. просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі, стягнути судові витрати на ведення судового процесу. Вважає рішення суду необґрунтованим, незаконним, що судом не було повно з'ясовано усіх фактичних обставин справи та не досліджено і не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам. Допущені судом під час розгляду справи та прийнятті рішення і порушення цивільних та процесуальних норм.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції повинен був застосувати норму, яку було прийнято пізніше. Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України N 14 від 18.12.2009 р. "Про судове рішення в цивільній справі" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. При відсутності таких норм рекомендується застосовувати норми закону, що регулює подібні відносини (аналогія закону), або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, то рішення є законним, якщо судом застосовано норми, що мають вищу юридичну силу. У разі суперечності між нормами, що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає та з них, яку прийнято пізніше. У разі встановлення суперечностей при розгляді і вирішенні справи, суд повинен враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, які містить постанова від 01.11.96 р. N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя".

Позивач в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином та своєчасно, надіслав до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити без своєї участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та просить їх задовольнити, та не заперечує проти заочного рішення суду.

Представник відповідача Харківського національного університету будівництва та архітектури Григор’єв В.В. в судовому засіданні заперечував проти позову в повному обсязі, та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що університет є бюджетною установою, та його фінансування здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Розмір соціальної стипендії, порядок їх призначення і виплати встановлюються КМУ. Також відповідач у даній справі не є належним відповідачем, та додано до суду Постанову КМУ від 04.10.2017 року №740.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися у судове засідання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність бюджетного фінансування не може бути причиною невиконання покладених на відповідача зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають чинному законодавству та ґрунтуються на належним чином встановлених обставинах справи.

Порядком призначення і виплати стипендії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 882 від 12.07.2004 року, окремо не передбачена виплата соціальних стипендій дітям шахтарів, які загинули внаслідок нещасного випадку виробництві. Однак, положення постанови щодо розміру стипендій не можуть бути застосовані у даному випадку, оскільки Закон України "Про підвищення престижності шахтарської праці" від 02 вересня 2008 року має вищу юридичну силу та ним встановлено інший, більш високий рівень стипендії для категорії студентів з дітей шахтарів. Невнесення відповідних змін до Постанови Кабінету Міністрів України після прийняття Закону України не є підставою для порушення прав позивача на отримання стипендії у розмірі, встановленому Законом. Виходячи з принципу правової визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, внесення відповідних змін до підзаконного акту є позитивним обов'язком держави.

Тому покладення на позивача негативних наслідків від такої бездіяльності є непропорційним втручанням у захищене ст. 1 Першого протоколу до Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. майнове право позивача на гарантоване законом, який має вищу юридичну силу, право на підвищений рівень стипендії, законні очікування.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Закону України "Про вищу освіту" передбачено, що особи, які навчаються у вищих навчальних закладах за денною формою навчання за рахунок коштів державного або місцеві бюджетів, мають право на отримання стипендій у встановленому законодавством порядку.

Згідно ч.1 ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» в редакції на 01 вересня 2014 року, шахтарі, які мають стаж підземної роботи не менш як три роки, а також протягом трьох років після здобуття загальної середньої освіти особи, батьки яких є шахтарями та які мають стаж підземної роботи не менш як 15 років або які загинули внаслідок нещасного випадку на виробництві чи стали інвалідами І або ІІ групи, зараховуються поза конкурсом за особистим вибором спеціальності до державних і комунальних вищих та професійно-технічних навчальних закладів України для навчання за рахунок державного і місцевих бюджетів з наданням місць у гуртожитках на час навчання та гарантованою виплатою за рахунок коштів державного бюджету стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Частиною 3 статті 10 цього Закону визначено, що Закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, до приведення їх у відповідність із цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач був студентом в ХНУБА (денна бюджетна форма навчання) і на час зарахування його до цього навчального закладу його батько ОСОБА_8 мав стаж роботи у вугільній промисловості на підземних роботах з повним робочим днем в шахті 20 років-03 місяці.

Згідно довідок виданих ХНУБА від 18.08.2017 року, позивачу була нарахована стипендія за період з 01.08.2014року по 31.12.2014 року в розмірі 2 262,27 грн., з 01.01.2015 по 31.12.2015 року в розмірі 11901,01 грн., 01.01.2016 року по 31.12.2016 року в розмірі 12 643,45 грн.

Відповідно до наказу від 30.06.2017 року №365уч, позивач закінчив навчання в Університеті у зв'язку з отриманням бакалавра за напрямом 6.060101 будівництво.

Тобто всупереч вимогам ч.1 ст.5 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" з часу зарахування на навчання відповідачем стипендія позивачу нараховувалась та виплачувалась у розмірі, нижчому за рівень прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який Законами України «Про державний бюджет України на 2014 рік», "Про державний бюджет України на 2015 рік", «Про державний бюджет на 2016 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з у 2014 році з січня - 1218 грн., з липня- 1250 грн., з 01 жовтня 1301 грн., у 2015 році прожитковий мінімум на місяць для працездатних осіб: з 1 січня 2015 року у розмірі 1218 грн., з 1 вересня у розмірі 1378 грн., у 2016 році з 01 січня -1378 грн., з 01 травня - 1450 грн., та з 01 грудня -1600 грн.

На підставі вищевказаних доказів та відповідно до вимог ст. З, ч. 2 ст. 62 Закону України «Про вищу освіту», ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст.5, ч. З ст. 10 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд приходить до висновку про те, що позивачу не було нараховано та виплачено стипендію, в розмірі, який передбачений ч. 1 ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Зазначені дії відповідача призвели до утворення заборгованості по виплаті стипендії, внаслідок чого позивач недоотримав стипендію в розмірі 11 801 грн. 27 коп.

Доводи відповідача про те, що постанова КМУ № 882 від 12.07.2004 року «Питання стипендіального забезпечення» не передбачає порядку призначення, нарахування і виплати соціальної стипендії студентам, батьки яких мають стаж підземної роботи не менш як 15 років, не стосуються предмету заявлених позовних вимог, так як позивачем не заявлялись вимоги щодо нарахування та виплати конкретного виду стипендії, натомість позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача різницю між розміром фактично виплаченої стипендії та розміром стипендії, визначеним Законом України «Про підвищення ефективності шахтарської праці».

Згідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема, є: верховенство права; пропорційність.

Відповідно до п.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У справі, яка переглядається, обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права позовних вимог про зобов'язання виплачувати стипендію ґрунтується на нормах статей 15, 16 ЦК України, статей 2,4, 19 ЦПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2981цс15 та від 01 червня 2016 року у справах № 6-929цс16, № 6-1044 цс16.

Тому посилання в апеляційній скарзі на те, що порядок і розміри, передбачені ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» Кабінетом Міністрів України не були встановлені, не є підставою для невиконання вимог цього Закону.

При цьому колегія суддів також відхиляє доводи скарги про те, що Харківський національний університет будівництва та архітектури не є належним відповідачем по справі, оскільки відсутність бюджетного фінансування відповідно до вказаних норм матеріального права не скасовує його відповідальності за виплату спірної стипендії, нарахування та виплату якої зобов'язаний здійснювати саме відповідач.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку задовольнивши позов ОСОБА_5 з виплати стипендії в розмірі 11 801 грн. 27 коп. і підстави для скасування чи зміни ухваленого ним рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі відповідача, відсутні.

Оскільки судом першої інстанції відповідно до ст. 263 ЦПК України було ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 268, 367,368, п. 1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-392 ЦПК України, та пунктом 8 частини першої Розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив:

Апеляційну скаргу Харківського національного університету будівництва та архітектури залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складений 28.03.2018 року.

Головуючий: В.Б. Яцина.

Судді : І.О.Бровченко.

П.В.Кісь.