ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року

Львів

№ 876/359/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-

суддя (судді) в суді першої інстанції - Міськевич О.Я.,

час ухвалення рішення - не вказано,

місце ухвалення рішення - м. Надвірна,

дата складання повного тексту рішення - 11 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

20 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, в якому просив: визнати протиправними дії відповідача в частині відмови зарахувати стаж роботи в органах прокуратури для визначення 90% суддівської винагороди для призначення довічного грошового утримання 20% надбавки, як особі, що проживає у населеному пункті, що має статус гірського; зобов'язати відповідача зарахувати до стажу роботи, що дає право на відставку судді, стаж роботи на прокурорських посадах з 26 жовтня 1983 року по 02 вересня 1996 року, провести нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, без обмежень граничного розміру довічного грошового утримання та в збільшеному на 20% розмірі, як жителю населеного пункту, що має статус гірського, починаючи з моменту призначення довічного грошового утримання судді; зобов'язати відповідача при проведенні розрахунку та визначенні розміру суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді врахувати нараховану та виплачену йому матеріальну допомогу в 2017 році в сумі 16000,00 грн та вихідну допомогу при звільненні судді у відставку в сумі 86400,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Вищої ради правосуддя від 12 вересня 2017 року він звільнений з посади судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду у відставку. З 20 вересня 2017 року йому призначено довічне грошове утримання судді у відставці із посадового окладу 28800,00 грн в розмірі 23040,00 грн, що складає 80% посадового окладу діючого судді на відповідній посаді. Вважає, такий розрахунок розміру довічного грошового утримання судді у відставці неправомірним, оскільки при його обчисленні відповідачем безпідставно не враховано стаж його роботи в органах прокуратури Івано-Франківської області, який складає 12 років 10 місяців 9 днів та дає право при виході судді у відставку, бути зарахованим до стажу роботи судді, який дає право на відставку та проведення відповідних нарахувань довічного грошового утримання. Також, не нараховується до розміру довічного грошового утримання 20% надбавки, як особі, що проживає у населеному пункті, що має статус гірського незважаючи на те, що він проживає в с. Яблуниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області та 25 вересня 2017 року йому надано статус особи, яка проживає на території населеного пункту, який має статус гірського. Крім того, при розрахунку довічного грошового утримання не враховані матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу 16000,00 грн та вихідна допомога в розмірі 86400,00 грн. Зазначає, що 26 вересня 2017 року звернувся із відповідною заявою до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, однак йому було відмовлено у такому перерахунку з посиланням на ст. 131 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» , якою визначено виключний перелік посад, робота на яких зараховуються до стажу роботи на посаді судді, куди стаж роботи на прокурорських посадах не входить, тому підстав для врахування такого стажу не має. Також пенсійний орган зазначає, що матеріальна допомога на оздоровлення не передбачена ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а тому підстави для врахування її в заробіток для обчислення щомісячного довічного грошового утримання відсутні. Щодо доплати в розмірі 20% як жителю гірського населеного пункту відповідно до Закону України "Про статус гірських населених пунктів" Надвірнянським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Івано-Франківської області надана відповідь з посиланням на те, що згідно із ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» не передбачено збільшення на 20% розміру щомісячного довічного грошового утримання судді.

Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано дії Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області протиправними в частині відмови ОСОБА_1 зарахувати стаж роботи в органах прокуратури для визначення 90% суддівської винагороди при призначенні довічного грошового утримання судді у відставці та нарахувати до розміру довічного грошового утримання 20% надбавки, як особі, що проживає у населеному пункті, що має статус гірського та не врахування матеріального допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги при нарахуванні довічного грошового утримання. Зобов`язано Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області зарахувати до стажу роботи, що дає право на відставку судді, стаж роботи ОСОБА_1 на прокурорських посадах з 26 жовтня 1983 року по 02 вересня 1996 року, провести з 20 вересня 2017 року нарахування та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, без обмежень граничного розміру довічного грошового утримання. Зобов`язано Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 з 20 вересня 2017 року перерахунок щомісячного грошового утримання з врахуванням суми допомоги на оздоровлення в сумі 16000,00 грн та вихідної допомоги при звільненні судді у відставку в сумі 86400,00 грн, та виплачувати без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язано Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області проводити нарахування та виплачувати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання в збільшеному на 20% розмірі, як жителю населеного пункту, що має статус гірського, починаючи з 20 вересня 2017 року відповідно до Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відмова відповідача у проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді в розмірі 90% з врахуванням стажу роботи на прокурорських посадах є неправомірною, оскільки згідно із ч. 2 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також стаж роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що входили до складу СРСР, час роботи на посадах безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському, міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Також, неправомірними є дії відповідача в частині встановлення сталого (фіксованого) розміру довічного грошового утримання призначеного позивачу, оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року за №3-рп/2013, довічне грошове утримання судді у відставці, встановлюється без обмеження його розміру в межах 90% суддівської винагороди діючого судді на відповідній посаді. Відповідно до ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії навіть незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати. А тому відмова позивачу у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, з урахуванням розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, є протиправною. Крім цього, неправомірними є дії щодо не нарахування позивачу підвищення у зв'язку із наданням йому статусу особи, що проживає у гірських населених пунктах, так як положеннями ч. 2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» передбачено, що розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20%.

Не погодившись з прийнятою постановою, Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що навчання у вищих навчальних закладах не входить до переліку періодів, які дають право на призначення пенсії згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також не зараховується до спеціального стажу і період проходження військової служби. Також, щомісячне довічне грошове утримання за своїм змістом і природою не є виплатою, визначеною ч. 2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», тому для збільшення розміру довічного грошового утримання 20% як громадянину, що проживає у населеному пункті, що має статус гірського, не має. Вказує, що у довідку Івано-Франківського окружного адміністративного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 43 від 20 вересня 2017 року не включено грошову допомогу на оздоровлення в 2017 році, а тому немає підстав для врахування допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу 16000,00 грн.

У разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач рішенням Вищої ради правосуддя від 12 вересня 2017 року звільнений з посади судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду у відставку (а.с.9-11, 17).

Згідно з повідомленням Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України ОСОБА_1 з 20 вересня 2017 року призначено довічне грошове утримання судді у відставці із посадового окладу 28800,00 грн в розмірі 23040 грн, що складає 80% посадового окладу діючого судді на відповідній посаді (а.с.13, 15-16).

Не погоджуючись із розміром щомісячного довічного утримання, позивач звернувся із відповідною заявою до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (а.с.14).

Листом відповідача № 3656/Н-15 від 07 листопада 2017 року позивачу відмовлено у такому перерахунку з посиланням на ст. 131 Закону України №1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів» від 02 червня 2016 року, якою визначено виключний перелік посад, робота на яких зараховуються до стажу роботи на посаді судді, куди стаж роботи на прокурорських посадах не входить, тому підстав для врахування такого стажу не має. Також вважають, що матеріальна допомога на оздоровлення не передбачена ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ від 07 липня 2010 року, а тому підстави для врахування її в заробіток для обчислення щомісячного довічного грошового утримання відсутні. З приводу доплати в розмірі 20% як жителю гірського населеного пункту відповідно до Закону України "Про статус гірських населених пунктів" Надвірнянським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Івано-Франківської області надана відповідь з посиланням на те, що згідно із ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» від 15.02.1995 р. не передбачено збільшення на 20 відсотків розміру щомісячного довічного грошового утримання судді (а.с.15).

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог. Однак, колегія суддів вважає, що при задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій щодо не врахування матеріальної допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги при нарахуванні довічного грошового утримання та зобов'язання здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання з врахуванням суми допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги при звільненні судді у відставку судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що позивач з 29 травня 1975 року по 15 червня 1977 року проходив службу в лавах Радянської армії. З 01 вересня 1977 року по 27 червня 1982 року навчався стаціонарно на юридичному факультеті Львівського державного національного університету ім. І.Франка. Позивач з 26 жовтня 1983 року по 02 вересня 1996 року працював на посадах помічника прокурора Рогатинського району, прокурора відділу загального нагляду, старшого прокурора відділу по нагляду за виконанням законів в господарській діяльності, старшого помічника прокурора Івано-Франківської області, заступника прокурора м. Івано-Франківська. Загальний стаж роботи в органах прокуратури складає 12 років 10 місяців 9 днів. Половина терміну навчання у вищому навчальному закладі - 2 роки 6 місяців 14 днів, період проходження строкової військової служби - 2 роки 16 днів (а.с.12). З 21 лютого 1997 року по 13 жовтня 2008 року позивач працював на посаді судді Арбітражного суду Івано-Франківської області, з 13 жовтня 2008 року по 14 жовтня 2010 року суддя Окружного адміністративного суду м. Києва, а з 27 жовтня 2010 року по 19 вересня 2017 року суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду. Загальний стаж роботи на посаді судді складає 20 років 6 місяців 18 днів. З врахуванням стажу роботи в органах прокуратури, стаж позивача, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання складає 33 роки 4 місяці 27 днів (а.с.12).

Згідно листа Державної судової адміністрації України за №17-8/11 від 04 січня 2011 року у ДСАУ розглянуто лист Івано-Франківського окружного адміністративного суду щодо призначення судді ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання як працюючому судді і визначено, що стаж роботи, який може бути врахований для призначення щомісячного грошового утримання, станом на 29 листопада 2010 року становить: - на посаді судді 13 років 10 місяців 9 днів; - робота в органах прокуратури 12 років 10 місяців 6 днів; - половина терміну навчання у вищому навчальному закладі 2 роки 6 місяців 16 днів. (а.с.19). Всього стаж роботи судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кишинського М.І., який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання, становить 29 років 2 місяці 29 днів (а.с.19).

У відповідності до ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів», наказом голови Івано-Франківського окружного адміністративного суду № 02-ОС від 12 січня 2011 року ОСОБА_1 було призначено щомісячне грошове утримання у розмірі 90% заробітної плати з 29 листопада 2010 року, яке виплачувалось по 31 грудня 2011 року судом, а пізніше було переведено до Пенсійного фонду України (а.с.20).

Судом першої інстанції також встановлено, що позивачу при наданні щорічної оплачуваної відпустки була нарахована допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу 16000,00 грн, з якої утримано податок з доходів фізичних осіб, військовий збір та нарахований і сплачений податок до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ єдиний соціальний внесок (а.с.23).

Згідно довідки Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року за № 50 позивачу нарахована та виплачена вихідна допомога в розмірі 86400,00 грн (а.с.24).

З наявної в матеріалах справи копії посвідчення від 25 вересня 2017 року серії НОМЕР_1, слідує, що позивач відноситься до особи, що постійно проживає у населеному пункті, якому надано статус гірського та має право на гарантії і пільги, встановлені Законом України «Про статус гірських населених пунктів України» (а.с.21-22).

Стосовно відмови відповідача зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді стаж роботи на прокурорських посадах колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною шостою статті 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI) закріплено положення про те, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

Пунктом 11 розділу XIII «Перехідні положення» № 2453-VI передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 № 2862-XII (в редакції, що діяла на день набрання чинності Закону № 2453-VI), до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

В пункті 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 суд зазначив, що конституційний статус судді передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя, дає підстави ставити до суддів високі вимоги і зберігати довіру до їх компетентності та неупередженості. Аналіз норм Конституції України свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності. Право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага. Статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, право на отримання виплат (пенсії, щомісячного довічного грошового утримання), рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді.

При цьому, в п.2 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційний Суд України зазначив, що за змістом статті 126 Конституції України положення ч.3 статті 11 Закону України «Про статус суддів» у взаємозв'язку з ч.8 статті 14 Закону України «Про судоустрій України» (в редакціях, чинних на час розгляду справи судом) треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.

В п.3.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання. Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені Конституцією України та Законом України «Про статус суддів». Згідно ч.1 статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів. Це положення передбачає і фінансування щомісячного довічного грошового утримання суддів за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Пенсійного фонду України (абзац восьмий пункту 7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання). Особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності, що закріплюється у статті 126 Конституції України, і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.

Відповідно до ч.3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що діяла до внесення змін Законом України від 08 липня 2011 року №3668-VI) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» внесено зміни до вказаної норми, згідно з якими щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 % грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування судді, який працює на відповідній посаді.

Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) частини третьої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» у зв'язку з тим, що вона не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів, а тому суперечить статті 126 Основного Закону України та вказано, що підлягає застосуванню частини третьої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції до змін, внесених Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».

У вказаному рішенні Конституційний суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації, як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсії) чи внаслідок припинення повноважень чи набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання).

При цьому, у зазначеному рішенні Конституційний Суд України наголосив, що неодноразово висловлював та враховує попередні правові позиції стосовно гарантій незалежності суддів, зокрема і суддів у відставці, що були викладені ним у рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.

Згідно частиною другою статті 70 Закону України «Про Конституційний Суд України» у разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку.

З метою реалізації зазначених повноважень, Конституційний Суд України, у п.8 мотивувальної частини вказаного Рішення від 03 червня 2013 року зазначив, що підлягає застосуванню частини третьої статті 138 Закону № 2453-VI, в редакції до змін, внесених Законом №3668, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».

Рішення Конституційного Суду України має преюдиційне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Таким чином, з моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції до змін, внесених Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».

Пунктом 11 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній до 28 березня 2015 року) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що з 26 жовтня 1983 року по 02 вересня 1996 року позивач працював на посадах помічника прокурора Рогатинського району, прокурора відділу загального нагляду, старшого прокурора відділу по нагляду за виконанням законів в господарській діяльності, старшого помічника прокурора Івано-Франківської області, заступника прокурора м. Івано-Франківська. Загальний стаж роботи в органах прокуратури складає 12 років 10 місяців 9 днів.

За визначенням статті 56 Закону України від 5 жовтня 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-XII, в редакції, чинній станом на день набрання чинності Законом № 2453-VI) під поняттям "прокурор" у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 46-1, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 50-1, частині п'ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.

Таким чином, законодавством, що діяло на день набрання чинності Законом № 2453-VI було передбачено зарахування спірного періоду роботи позивача до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, оскільки він був обраний на посаду до набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених положень законодавства в контексті встановлених судом обставин справи дає підстави для висновку, що у даному випадку до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання підлягає зарахуванню спірний період роботи позивача, про що правильно зазначив і суд першої інстанції.

Отже, з урахуванням роботи ОСОБА_1 на посадах помічника прокурора Рогатинського району, прокурора відділу загального нагляду, старшого прокурора відділу по нагляду за виконанням законів в господарській діяльності, старшого помічника прокурора Івано-Франківської області, заступника прокурора м. Івано-Франківська, колегія суддів приходить до висновку, що загальний стаж роботи позивача на посаді судді складає понад 29 років, а тому розмір його довічного грошового утримання у відповідності до положень частиною другою статті 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» становить 90 відсотків (80 відсотків + 2 відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років, але не більше ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді).

Стосовно нарахування до встановленого розміру ОСОБА_1 довічного грошового утримання 20% надбавки за проживання в гірському населеному пункті відповідно до статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» колегія суддів зазначає наступне.

З наявної в матеріалах справи копії посвідчення від 25 вересня 2017 року серії НОМЕР_1, слідує, що позивач відноситься до особи, що постійно проживає у населеному пункті, якому надано статус гірського та має право на гарантії і пільги, встановлені Законом України «Про статус гірських населених пунктів України» (а.с.21-22).

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків.

Відтак, згідно з ст.5 вищевказаного Закону передбачено, що статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам, що постійно проживають, постійно працюють або навчаються на денних відділеннях навчальних закладів у цьому населеному пункті.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 647 від 11.08.1995 року «Про перелік населених пунктів, яким надано статус гірського», село Яблуниця Івано-Франківської області, де проживає відповідач, що підтверджується копією паспорта позивача серія НОМЕР_2, надано статус гірського населеного пункту.

Право на нарахування підвищення у розмірі 20% до довічного грошового утримання судді позивач набув 25.09.2017 - з моменту отримання зазначеного вище посвідчення. Призначення ж довічного грошового утримання судді не обмежує права особи на отримання інших гарантій та пільг, у разі набуття таких у встановленому законом порядку.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивач проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського та набув статусу особи, що проживає на території гірського населеного пункту, то він має право на отримання підвищення на 20% розміру довічного грошового утримання відповідно до вимог ч.2 ст.6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».

В той же час стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача при проведенні розрахунку та визначенні розміру суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді врахувати нараховану та виплачену ОСОБА_1 матеріальну допомогу в 2017 році в сумі 16000,00 грн та вихідну допомогу при звільненні судді у відставку в сумі 86400,00 грн колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до норм Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2354-VI суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 рішенням Вищої ради правосуддя від 12 вересня 2017 року звільнений з посади судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду у відставку.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Таким чином, спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі № 738/1343/17.

За наведених вище обставин колегія суддів вважає, що правові підстави для врахування матеріальної допомоги на оздоровлення при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсутні.

Крім того, з матеріалів справи слідує, що при виході у відставку судді ОСОБА_1 була нарахована і виплачена вихідна допомога у розмірі 86400,00 грн.

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 року № 10-рп/2013, в якому зазначено, що аналіз розділу VIII Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" дає Конституційному Суду України підстави для висновку, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.

Конституційний Суд України вважає, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю.

Отже, зважаючи на те, що вихідна допомога не належить до суддівської винагороди і не є складовою заробітної плати судді, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, колегія суддів вважає, що в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді з урахуванням вихідної допомоги слід відмовити.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що у зв'язку із неправильним застосування судом першої інстанції норм матеріального права постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій щодо не врахування Надвірнянським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Івано-Франківської області матеріальної допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги при нарахуванні довічного грошового утримання та зобов'язання Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного грошового утримання з врахуванням суми допомоги на оздоровлення в сумі 16000,00 грн та вихідної допомоги при звільненні судді у відставку в сумі 86400,00 грн. слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. В решті позовних вимог суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області задовольнити частково.

Постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2017 року у справі № 348/2384/17 - скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій щодо не врахування Надвірнянським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Івано-Франківської області матеріальної допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги при нарахуванні довічного грошового утримання та зобов'язання Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного грошового утримання з врахуванням суми допомоги на оздоровлення в сумі 16000,00 грн та вихідної допомоги при звільненні судді у відставку в сумі 86400,00 грн. та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в цій частині.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя

О. Б. Заверуха

судді

О. М. Гінда

В. В. Ніколін