КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 823/77/17 Суддя (судді) першої інстанції: В.В. Мишенко

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів у складі:

Судді-доповідача: Петрика І.Й.,

Суддів: Костюк Л.О.,

Собківа Я.М.,

при секретареві: Кузьміній Ю.О.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області, Територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а:

13.01.2017 року ОСОБА_4 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила:

- визнати неправомірним та скасувати наказ керівника апарату Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Ковальчук Л.В. за № 32-ОС від 22.07.2016 про її звільнення;

- поновити її на посаді помічника судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області;

- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.07.2016 року по день її поновлення.

Позовні вимоги мотивує тим, що зазначені в оскаржуваному наказі підстави її звільнення (закінчення трудового договору у зв'язку із звільненням судді) суперечать принципу законності, оскільки: - вона була призначена помічником судді ще до прийняття нормативно-правових актів, якими передбачено такі підстави звільнення, а тому в силу незворотності дії законів у часі такі підстави не можуть застосовуватись до її випадку; - вона була призначена на посаду помічника судді безстроково, умови її трудового договору не змінювались, а тому закінчення трудового договору не може бути підставою для її звільнення; - понад 8 місяців після факту звільнення судді ОСОБА_8., вона продовжувала працювати помічником іншого судді, що свідчить про необґрунтованість посилання відповідача на звільнення судді ОСОБА_8 як на підставу її звільнення.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивач оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03. 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 було залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Не погодившись з рішенням апеляційного суду, позивач оскаржила його в касаційному порядку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 12.12.2017 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково: постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд, касаційний суд зауважив, що суди попередніх інстанцій не з'ясували, за якою формою трудового договору працювала позивач (строковий чи безстроковий), та не звернули увагу, що подання про звільнення позивача, внесене суддею ОСОБА_6., передбачає іншу підставу звільнення, відмінну від тієї, що значиться у спірному наказі.

За наслідками нового розгляду рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02.02.2018 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Вирішуючи спір на користь відповідача, суд прийшов до висновку, що позивача було звільнено законно, оскільки відповідно до діючого на момент звільнення законодавства строк перебування особи на посаді помічника судді був обмежений строком виконання повноважень суддею, за яким його закріплено, а згідно із внесеними наказом № 6-ОС від 01.02.2018 року змінами до оскаржуваного наказу підстави звільнення позивача змінено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно не врахував, що "закінчення трудового договору" не може бути підставою для її звільнення, оскільки вона працювала по безстроковому трудовому договору, а також не зауважив, що наказ № 6-ОС, 01.02.2018 року, яким внесено зміни до підстав її звільнення, винесений майже через два роки після її звільнення, а тому є незаконним.

20.03.2018 року на адресу Київського апеляційного адміністративного суду надійшов відзив відповідача-1 на апеляційну скаргу, в якому відповідач-1 зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просив у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_4 відмовити.

В судовому засіданні, призначеному на 21.03.2018 року, позивач вимоги апеляційної скарги підтримала, просила рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Відповідачі особисту та явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно (арк.с. 119-124), про причини неявки суд не повідомили.

Розглянувши справу в межах перегляду судом апеляційної інстанції, колегія суддів встановила наступне.

Наказом Смілянського районного суду від 29.10.2003 року позивача призначено з 01.11.2003 року на посаду помічника судді Смілянського райсуду.

У зв'язку з реорганізацією шляхом злиття Смілянського міського та районного судів наказом № 15 від 11.05.2004 року позивача було переведено на посаду помічника судді на умовах безстрокового трудового договору.

В період з 11.05.2004 року по 12.12.2015 року позивач працювала помічником судді ОСОБА_8.

Наказом Смілянського міськрайонного суду № 84-ОС від 12.11.2015 року суддю ОСОБА_8. звільнено у відставку.

Наказом керівника апарату Смілянського міськрайонного суду № 75-ОД від 23.12.2015 року позивач була тимчасово закріплена за суддею ОСОБА_6. у зв'язку із збільшенням навантаження.

08.06.2016 року суддею ОСОБА_6. було внесено подання щодо вирішення питання звільнення або переведення позивача на іншу посаду з посиланням на п. 7 Положення про помічника судді загальної юрисдикції, п.2 ч. 3 ст. 92 Закону України "Про державну службу" та ст. 154 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

В судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_6 пояснив, що вніс зазначене подання у зв'язку з тим, що чинним на той момент законодавством не було передбачено можливості мати двох помічників.

Наказом керівника апарату Смілянського міськрайонного суду № 32-ОС від 22.07.2016 року позивача звільнено у зв'язку із закінченням трудового договору відповідно до п.9 ст. 36 КЗпП України (звільнення судді, помічником якого була призначена). При звільненні запропоновано посаду оператора комп'ютерного набору.

22.07.2016 року (в день звільнення) позивача було ознайомлено з повідомленням про зміну істотних умов праці, пов'язаних із введенням в дію з 01.05.2016 року Закону України "Про державну службу", яким передбачено віднесення посади помічника судді до посади патронатної служби.

Наказом керівника апарату Смілянського міськрайонного суду № 6-ОС від 01.02.2018 року (за день до прийняття рішення у справі) було внесено зміни до наказу № 32-ОС від 22.07.2016 року в частині підстав звільнення позивача: зазначено, що позивача звільнено "відповідно до п.9 ст. 36 КЗпП, ч. 3 ст. 154 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч. 3 ст. 92 Закону України "Про державну службу", п.п. 7, 19 Положення про помічника судді загальної юрисдикції, подання судді ОСОБА_6.".

В судовому засіданні позивач зазначила, що із вищевказаним наказом № 6-ОС від 01.02.2018 року її належним чином не ознайомили, з копією цього наказу вона ознайомилась під час судового засідання в суді першої інстанції 02.02.2018 року.

Непогодження позивача із звільненням її з посади помічника судді зумовило виникнення даних спірних правовідносин.

За наслідками перегляду судового рішення в порядку апеляційного провадження колегія суддів приходить до наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI (чинний на момент виникнення спору), Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №899-VIII, Кодексом законів про працю України та Положенням про помічника судді суду загальної юрисдикції, затвердженого рішенням Ради суддів України від 25.03.2011 року № 14.

Згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року N 88-р "Про віднесення посад працівників апарату судів загальної юрисдикції до відповідних категорій посад державних службовців" посаду помічника судді було віднесено до посади державної служби.

Таким чином, до введення в дію Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №899-VIII, статус помічників суддів був врегульований Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII та Положенням про помічника судді суду загальної юрисдикції, затвердженого рішенням Ради суддів України від 25.03.2011 року № 14 (далі по тексту - Положення).

Пунктом 19 Положення передбачалось, що у разі припинення повноважень судді відповідного суду помічник судді звільняється із займаної посади з дотриманням гарантій, передбачених законодавством.

Таким чином, питання про звільнення особи, яка займала посаду помічника судді, вирішувалося на підставі спеціального нормативно-правового акту (Положення) та з дотриманням трудових та соціальних гарантій, передбачених трудовим законодавством (Кодексом законів про працю).

Відповідно до ст. 23 Кодексу законів про працю (в редакції чинній на момент призначення позивача на посаду) трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк.

Згідно із ст. 40 Кодексу законів про працю (в редакції чинній на момент призначення позивача на посаду) трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише на визначених цією статтею підставах.

Із введенням в дію з 01.05.2016 року Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №899-VIII, посаду помічника судді віднесено до посади патронатної служби.

Відповідно до ч.2. ст. 92 цього Закону працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 298 установлено, що працівник патронатної служби приймається на роботу до відповідного державного органу за строковим трудовим договором за основним місцем роботи або за сумісництвом чи на громадських засадах;

Таким чином, до змін, внесених Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 899-VIII, термін дії трудового договору помічника судді, призначеного безстроково, не був обмежений строком повноважень особи, помічником якої він був призначений.

Позивач була прийнята на роботу помічника судді на умовах безстрокового трудового договору.

Жодних розпорядчих актів про переведення її на умови строкового трудового договору у зв'язку із змінами в чинному законодавстві чи на інших підставах матеріли справи не містять.

З повідомленнями про зміну істотних умов праці до дня звільнення ознайомлена не була.

Після закінчення строку повноважень судді ОСОБА_8., помічником якої вона була призначена, її трудові відносини фактично тривали (тимчасово переведено до судді ОСОБА_6.), жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Отже, оскільки після звільнення судді ОСОБА_8. строк дії трудового договору позивача не закінчився, то після закінчення тимчасової роботи по переведенню до судді ОСОБА_6., позивач повинна була повернутись на роботу, обумовлену трудовим договором.

Разом з тим, відповідно до спірного наказу в редакції від 22.07.2016 року підставу звільнення позивача визначено як «закінчення трудового договору відповідно до п.9 ст. 36 КЗпП України (звільнення судді, помічником якого була призначена)».

При цьому, колегія суддів зауважує, що перевіряє на предмет відповідності закону саме цей наказ, та не приймає до уваги його редакцію зі змінами від 01.02.2018 року, оскільки вважає її незаконною (жодним нормативно-правовим актом не передбачено внесення змін до підстав звільнення інакше як органом, що вирішує трудовий спір), прийнятою з порушення принципу розумних строків (зміни були внесені майже через два роки після звільнення позивача в день перед судовим засіданням), а також такою, що порушує право позивача на судовий захист (позивач була ознайомлена з копією наказу № 6-ОС від 01.02.2018 року в день прийняття рішення у справі).

Така підстава звільнення як звільнення судді, помічником якого була призначена, на думку колегії суддів, не може бути застосована до позивача, оскільки, як зазначалось вище, позивач не була переведена на умови строкового трудового договору, а тому тривалість її трудових відносин не може бути поставлена в залежність від строку повноважень судді, помічником якого вона працювала.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач був звільнений з посади помічника судді без законних підстав.

Відповідно до ч.2. ст. 235 Кодексу законів про працю у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Частиною 3 ст. 235 Кодексу законів про працю при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

За змістом частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Встановивши, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2018 року скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати наказ керівника апарату Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Ковальчук Л.В. за № 32-ОС від 22.07.2016 про звільнення ОСОБА_7 з посади помічника судді.

Поновити ОСОБА_7 на посаді помічника судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області.

Стягнути з ТУ ДСА у Черкаській області на користь ОСОБА_7 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 липня 2016 по день поновлення ОСОБА_7 на посаді.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

Судді: Костюк Л.О.

Собків Я.М.