КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/13116/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Київського міського центру медико-соціальної експертизи про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

1) відмінити (визнати нечинним) рішення Київського міського центру медико-соціальної експертизи від 31 травня 2017 року №0654495 про зняття 2 групи інвалідності з дитинства та встановлення 3 групи інвалідності з дитинства.

2) зобов'язати Київський міський центр медико-соціальної експертизи прийняти рішення про повернення ОСОБА_3 2 групу інвалідності з дитинства.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що є переселенцем з Криму, перевівся в КНЕУ ім. В.Гетьмана, тоді ж переїхав до Києва у 2014 році.

Разом з тим, він є інвалідом з дитинства від 2008 року внаслідок ДТП згідно епікризу № 7032, № 3510, де вказано, що перенесена важка ЧМТ (2007) - дифузного аксонального пошкодження головного мозку з масивним субарахноідальним крововиливом, двосторонній декомпресіонною трепанацією черепа у вигляді гиперкініческого синдрома у правій руці поліфонними гіперкінезами, які значно ускладнюють рухову функцію руки та самообслуговування, прослідковується тремор в дії.

20 квітня 2011 року згідно виписного епікризу № 4694 отримав 2 групу інвалідності з дитинства. З 17.05.2012 повторно продовжено 2 групу інвалідності.

Однак, 31.05.2017, коли позивачу було 24 роки, у відповідності до виписного епікризу Олександрівської клінічної лікарні «Клініка нервових хвороб ім. Б.М.Манківського» у відділенні неврології зняли 2 групу інвалідності з дитинства та встановили 3 групу інвалідності з дитинства.

01 червня 2017 року позивач звернувся із заявою № 25/15 про незгоду з висновками МСЕК про зняття 2 групи інвалідності з дитинства та встановлення 3 групи інвалідності з дитинства.

При цьому, на думку позивача, оскільки протягом 10 років його стан здоров'я не поліпшувався, а згідно з рішенням МСЕК 31.05.2017 за номером №0654495 «стан здоров'я поліпшився», тому МСЕК своїм рішенням погіршив соціальне становище позивача, що суперечить Конституції України та Закону України «Про охорону здоров'я».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Зокрема, апелянт посилався на те, що пункт 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 лише дає трактовку про те, що після закінчення вузу інвалідам видається довідка про придатність на роботу за фахом, більше в цьому пункті про зменшення чи збільшення групи, не пишеться, відтак оскаржуване рішення є протиправним.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено, що 29.05.2014 позивачу було встановлено II групу інвалідності строком на 1 рік на період навчання та набуття професії згідно пункту 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317. У подальшому, у зв'язку з продовженням навчання позивача йому знову була встановлена II група інвалідності. 31 травня 2017 року у зв'язку з закінченням навчання та працевлаштуванням позивачу встановлено III групу інвалідності «інвалід з дитинства» довічно, оскільки патології центральної нервової системи, ступінь функціональних порушень, що носять незворотній характер відповідають III групі інвалідності.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1, в м. Києві спостерігався на спеціалізованій нейроофтальмологічній МСЕК з 2014 року.

20 квітня 2011 року згідно довідки МСЕК серії КР-10 №002654 позивачу встановлено 2 групу інвалідності, причина інвалідності «інвалід дитинства», висновок про умови та характер праці - протипоказання всіх видів праці на виробництві (а.с. 10).

У подальшому, відповідно до довідки МСЕК серії КР-11 №033296 від 17.05.2012, позивачу продовжено строк інвалідності 2 групи до 01.06.2014, причина інвалідності «інвалід дитинства», висновок про умови та характер праці - непрацездатний на період навчання (а.с. 12).

29 травня 2014 року ОСОБА_3 продовжено строк інвалідності 2 групи до 01.06.2015, причина інвалідності «інвалід дитинства», висновок про умови та характер праці - навчання, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ №0088419 (а.с. 17).

18 червня 2015 року у зв'язку з продовженням навчання, позивачу знову продовжено 2 групу інвалідності до 12.06.2016, висновок про умови та характер праці - навчання, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ №431341 (а.с. 19).

07 червня 2016 року ОСОБА_3 у зв'язку з продовженням навчання, продовжено 2 група інвалідності на 1 рік, висновок про умови та характер праці - навчання, робота у відповідно створених умовах згідно набутої професії, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ №0445999 (а.с. 36).

Згідно довідки Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана позивач закінчив навчання 28 лютого 2017 року (а.с. 33).

31 травня 2017 року ОСОБА_3 у зв'язку з закінченням навчання та працевлаштуванням у відповідності до довідки МСЕК серії АВ №0654495 встановлено 3 групу інвалідності довічно, группа інвалідності «інвалід з дитинства», висновок про умови та характер праці - протипоказана важка фізична робота, робота за фахом зі скороченим обсягом (а.с. 23).

Згідно Акту №569-б огляду медико-соціальною експертною комісією від 31.05.2017 вбачається, що під час дослідження не було встановлено патології центральної нервової системи, ступінь функціональних порушень, що носять незворотній характер, за висновком МСЕК, відповідають 3 групі інвалідності (а.с. 34-55).

01 червня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою № 25/15 про незгоду з висновками МСЕК про зняття 2 групи інвалідності з дитинства та встановлення 3 групи інвалідності з дитинства (а.с. 24).

14 червня 2017 року позивача оглядала в порядку оскарження Центральна МСЕК № 1 м. Києва, Актом огляду медико-соціально експертої комісії якої рішення спеціалізованої нейроофтальмологічної МСЕК було підтверджено (а.с. 56-60).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем проведено переогляд, дослідження та відповідними фахівцями у медичній сфері складено висновок відносно позивача, який надалі переглянутий та залишений без змін вищестоящою МСЕК, та прийнято рішення, що інвалідність 2 групи була встановлена лише на період навчання, відтак підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» передбачено, що медико-соціальна експертиза - визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

Інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист; Факти проведення необхідних досліджень позивачем у даному випадку не спростовуються.

Статтею 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-ХІІ від 21.03.1991 визначено, що інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій інвалідів.

Згідно ст. 7 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями.

Разом з тим, положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Так, у відповідності до п.1 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі - Положення №1317) це Положення визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Згідно пункту 1.3 розділу І Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 561 від 05 вересня 2011 року (далі - Інструкція №561), відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 03 грудня 2009 року, медико-соціальна експертиза проводиться хворим, що досягли повноліття, інвалідам, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

У відповідності до пунктів 1.9-1.10 розділу І Інструкції №561 огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, проводиться згідно з Положенням № 1317.

При огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Згідно з п. 22 Положенням № 1317 повторний огляд інвалідів з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров'я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один - три роки.

Пунктом 27 Положення № 1317 визначено, що II група інвалідності встановляється учням, студентам вищих навчальних закладів I - IV рівня акредитації денної форми навчання, що вперше здобувають відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень освіти, у разі наявності в них ознак інвалідності на період їх навчання. Після закінчення навчального закладу видається довідка про придатність їх до роботи у результаті набуття професії.

Підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

З матеріалів справи вбачається, що 31 травня 2017 року відповідачем проведено переогляд, дослідження та відповідними фахівцями у медичній сфері складено висновок відносно позивача, який надалі переглянутий та залишений без змін Центральною МСЕК № 1 м. Києва про те, що 2 група інвалідності позивачу була встановлена лише на період навчання, при цьому під час дослідження не було встановлено патології центральної нервової системи, ступінь функціональних порушень, що носять незворотній характер, які відповідають 3 групі інвалідності.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач при винесенні рішення від 31 травня 2017 року №0654495 про встановлення 3 групи інвалідності з дитинства, діяв правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи апелянта про те, що оскільки він має стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що зводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженні здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, тому вказане відповідає II групі інвалідності, а відповідач, всупереч цьому неправильно визначив діагноз та встановив 3 групу інвалідності довічно, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки Центральною МСЕК № 1 м. Києва підтверджено рішення відповідача від 31 травня 2017 року про встановлення позивачу 3 групи інвалідності та зважаючи на те, що згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 №3 не можуть розглядатися судами заяви про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обгрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя -доповідач: Н.М. Троян

Судді : Л.О. Костюк,

В.А. Твердохліб

Повний текст виготовлено: 27 березня 2018 року.