ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року справа №242/756/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідача Ястребова Л. В., суддів Арабей Т.Г., Казначеєва Е.Г., розглянувши апеляційну скаргу Військового комісару Покровсько-Ясинуватського об`єднаного міського військового комісаріату підполковник ОСОБА_1 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 22 лютого 2018 року у справі № 242/756/18 (головуючий І інстанції - Черков В.Г.) за позовом ОСОБА_2 до Військового комісару ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковника ОСОБА_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

15 лютого 2018 року ОСОБА_2 (надалі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військового комісару ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковника ОСОБА_1 , (надалі позивач) в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову відповідача №18 від 05 лютого 2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2ст.210-1 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 1700 гривень та закрити провадження у справі (а.с. 1-2).

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 22 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено, внаслідок чого скасовано постанову № 18 від 05 лютого 2018 року, винесену військовий комісаром ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі закрито (36-37).

Відповідач із таким судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невірно надану правову оцінку обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції, при прийнятті спірного рішення, помилково посилається на абз 3 ч.8 ст.15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XІІІ від 25.03.1992 року, відповідно до якого, призовники, які змінили місце проживання, зобов`язані в семиденний строк прибути до районного (міського) військового комісаріату за новим місцем проживання для взяття на військовий облік. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не взято до уваги що виявлене порушення є триваючим, вказуючи, при цьому на ч.1 ст. 38 КУпАП, відповідно до якої, адміністративне стягнення при триваючому правопорушенні може бути накладено-не пізніш, як через два місяці з дня його виявлення, звертаючи увагу суду, що вчинення відповідного адміністративного правопорушення виявлено 30.01.2018року відповідно до рапорту від 30.01.2018 року (а.с. 39-40).

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1ст. 311 КАС Українисуд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги встановив наступне.

05 лютого 2018 року Військовим комісаром Покровсько-Ясинуватського об`єднаного міського військового комісаріату, підполковником ОСОБА_1 , винесено постанову №18 про адміністративне правопорушення, якою позивача визнано винному скоєнні адміністративного правопорушення за ч.22 ст.210-1 КУпАП і відповідно до ч.1 ст.8, ч.2 ст.210-1 КУпАП накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 гривень.

Зазначена постанова отримана позивачем 07 лютого 2018 року, що підтверджується його підписом на відповідній постанові, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.6).

Позивач із зазначеною постановою не погодився та звернувся до суду із вказаним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення та прийнятті постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2статті 210-1 КУпАПпосадовою особою не було перевірено правильність складання протоколу та інших матеріалів справи про адміністративне правопорушення, наявність вчиненого адміністративного правопорушення, винність саме ОСОБА_2 в його вчиненні та не досліджено, чи підлягає позивач адміністративній відповідальності. Суд також зазначив, що відповідачем не враховановимоги статті 38 КУпАП, якою передбачено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, зазначивши, що правопорушення виявлено відповідачем 30.01.2018 року, однак вчинене відповідне правопорушення у період з 11.04.2015 року по 30.06.2015 року, тобто, складання відповідачем 05.02.2018 року постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та накладення на нього штрафу у розмірі1700 гривень відбулось більш ніж через 2 роки після вчинення правопорушення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Спірними питаннями у даній справі є правомірність (протиправність) дій відповідача щодо прийняття відносно позивача постанови про адміністративне правопорушення та наявність (відсутність) в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2ст.210-1 КУпАП.

Статтею 65 Конституції Українивизначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Так, Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XІІІ від 25.03.1992 року (надалі Закон №2232-XІІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ч.ч. 3-4, статті 15 Закону №2232-XІІІ, призов громадян України на строкову військову службу включає проходження ними призовної комісії та відправлення їх до військових частин. Організація підготовки та проведення призову громадян України на строкову військову службу здійснюється міськими (районними) державними адміністраціями (виконавчими органами міських рад) у взаємодії з міськими (районними) військовими комісаріатами.

Строки проведення призову (призовів) громадян України на строкову військову службу визначаються Указом Президента України. Такий указ публікується в засобах масової інформації не пізніш як за місяць до закінчення року, що передує року призову (призовів) громадян України на строкову військову службу, крім указу про призов (призови) громадян України на строкову військову службу в особливий період, який публікується не пізніш як за місяць до початку проведення призову (призовів) громадян України на строкову військову службу (ч.6 ст. 15 №2232-XІІІ).

Згідно з абз. 2 ч. 8 ст.15 Закону №2232-XІІІ, після набрання чинності Указом Президента України щодо проведення чергового призову призовники, яким надійшла повістка районного (міського) військового комісаріату на прибуття до призовної дільниці для проходження призовної комісії, зобов`язані прибути в пункт і у строк, зазначені в повістці.

Відповідно до абз. 3 ч.8 цієї статті, у разі якщо за будь-яких обставин повістка не надійшла, громадяни призовного віку зобов`язані з`явитися до призовної дільниці в десятиденний строк з дня початку відповідного чергового призову, визначеного Указом Президента України.

Статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до ч.1 цієї статті, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню тягне за собою накладення штрафу на громадян від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.2 ст. 210-1 КУпАП).

Матеріали справи свідчать, що 30 січня 2018 року провідним спеціалістом Покровсько-Ясинуватського ОМВК, працівником ЗСУ Шеремет В.О. відносно ОСОБА_2 складено протокол № 18 про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.210-1 КУпАП, в якому зазначено, що ОСОБА_2 , будучи громадянином України призовного віку, у період з 11.04.2015 року по 30.06.2015 року у м. Покровськ не з`явився до призовної дільниці в десятиденний термін з дня початку чергового призову, що визначенийУказом Президента України від 17.02.2015 року № 88/2015, чим порушив вимоги абз. 3 ч. 8 ст. 15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1995 року (станом на дату вчинення правопорушення), ч. 2ст. 17 Закону України «Про оборону України» № 1932-ХІІ від 06.12.1991 року(станом на дату вчинення порушення).

У пункті 9 вказаного протоколу зазначено, що протягом року адміністративному стягненню не піддавався (а.с.31).

05 лютого 2018 року Військовим комісаром Покровсько-Ясинуватського об`єднаного міського військового комісаріату, підполковником ОСОБА_1 , винесено постанову №18 про адміністративне правопорушення, якою позивача визнано винному скоєнні адміністративного правопорушення за ч.22 ст.210-1 КУпАП і відповідно до ч.1 ст.8, ч.2 ст.210-1 КУпАП накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 гривень (а.с. 6).

Відповідно до ч.1 статті 235 КУпАП, військові комісаріати розглядають справи про адміністративні правопорушення, такі, як, зокрема, порушення призовниками законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (статті 210, 210 1, 211 211-6)..

Частиною другою цієї статті передбачено, що від імені військових комісаріатів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право районні, районні у місті, міські чи міськрайонні військові комісари.

Статтею 280 КУпАПпередбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно дост.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності,керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).

Апелянт обґрунтовує апеляційну скарги тим, що скоєне позивачем правопорушення є триваючим, вказуючи, при цьому на ч.1 ст. 38 КУпАП, відповідно до якої, адміністративне стягнення при триваючому правопорушенні може бути накладено-не пізніш, як через два місяці з дня його виявлення, звертаючи увагу суду, що вчинення відповідного адміністративного правопорушення виявлено 30.01.2018 року відповідно до рапорту від 30.01.2018 року.

З цього приводу суду апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Враховуючи вимоги статті 38 КУпАП, адміністративні правопорушення поділяють на: триваючі правопорушення; правопорушення, що мають разовий характер. Обчислення строків адміністративного стягнення залежить від його виду. При цьому статтею 38 КУпАП встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень. За цих обставин не може бути розпочато провадження в справі, а розпочате - підлягає закриттю. Таким чином, для більшості правопорушень перебіг строку притягнення до адміністративної відповідальності починається з дня вчинення правопорушення. КУпАП не містить визначення поняття "триваюче правопорушення".

Проте, як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 02 серпня 2013 року № 6802-0-4-13/11, в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.

Проаналізувавши обставини справи та суть правопорушення, яке вчинив позивач, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що спірне адміністративне правопорушення не є триваючим, відповідно до розглядуваних правовідносин застосовується двомісячний строк з дня вчинення правопорушення.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до витягу з книги протоколів засідань призовної комісії, у протоколі № 29 від 16 травня 2017 року зазначено, що громадянина ОСОБА_2 , 1990 року народження, рішенням призовної комісії звільнено від призову на строкову військову службу у зв`язку з досягненням 27-річного віку, із-за відсутності команди на відправку. Згідно п. 2 ч.1 ст.18 та ч.9 ст.27 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - 2006 року позивача зараховано у запас по досягненню 27 річного віку (а.с.23).

Таким чином, твердження апелянта, що позивач ухилявся від виконання військового обов`язку, чим скоїв адміністративне правопорушення, за яке останнього притягнуто до адміністративної відповідальності виявлене лише 30.01.2018 року з посиланням на рапорт №929 від 30.01.2018 року спростовується матеріалами справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вказує, що на час винесення спірної постанови про адміністративне правопорушення (05.02.2018 року), позивач був вже звільнений від призову на строкову військову службу, а тому, у відповідача не було підстав для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та накладати штраф у розмірі 1700 гривень.

Щодо посилання апелянта, що позивач, відповідно до постанов військового комісара №14, 15, 16, 17 від 05.02.2018 року вже притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 і 2 ст. 210-1 КУпАП, тобто підданий адміністративному стягненню, як це передбачає ст. 33 КУпАП, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані постанови прийняті однією датою, а саме, 05 лютого 2018 року, а тому, не можуть бути враховані у якості підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Частиною другоюстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, відповідач не надав належних і допустимих доказів на спростування встановлених обставин, на підтвердження правомірності своїх дій при винесенні стосовно позивача спірної постанови, у звязку з чим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення вимог позивача.

Відповідно дост.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогамст.242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Ст. 286КАС Українивизначено особливості провадженняу справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно з 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.316КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування спірної постанови №18 від 05 лютого 2018 року, яка винесена Військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковником ОСОБА_1 , а такожз тим, що провадження у справі слід закрити. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 3ст. 272 КАС України,судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених ст. ст.273-277, 282-286цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Таким чином, з урахуванням вимог цієї норми, постанова суду апеляційної інстанції у справах про адміністративне правопорушення оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військового комісару Покровсько-Ясинуватського об`єднаного міського військового комісаріату підполковника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 22 лютого 2018 р. у справі № 242/756/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Л.В. Ястребова

Судді: Т.Г. Арабей

Е.Г. Казначеєв