ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/4613/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В. і Селіваненка В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство безпеки "Легіон" (далі - Товариство)

на рішення господарського суду Одеської області від 29.05.2017 (суддя Оборотова О.Ю.)

та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.08.2017 (колегія суддів: Богацька Н.С. (головуючий), судді Діброва Г.І., Разюк Г.П.)

за позовом Товариства до приватного акціонерного товариства страхової компанії "Теком" (далі - Страхова компанія),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - публічне акціонерне товариство "Акціонерний Банк "Південний" (далі - Банк),

про стягнення 49 551,41 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Страхової компанії про стягнення 49 551,41 грн. заборгованості, у тому числі: 25 920,00 грн. страхового відшкодування, 12 425,87 грн. пені., 10 653,77 грн. інфляційних втрат та 551,77 грн. 3 % річних.

Позов обґрунтовано посиланнями на те, що Страхова компанія безпідставно відмовилась від виконання своїх грошових зобов'язань зі сплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу від 04.03.2014 № 002-002 Д/Т/АТ, укладеного сторонами, після настання обумовленого ним страхового випадку. У позасудовому порядку сторони не дійшли згоди щодо виплати спірного страхового відшкодування, у зв'язку з чим воно підлягає стягненню в судовому порядку з урахуванням пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Одеської області від 29.05.2017, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.08.2017, у задоволенні позову Товариства відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що Страхова компанія правомірно відмовила Товариству у виплаті страхового відшкодування з огляду на допущені Товариством порушення умов договору страхування в частині умов щодо: своєчасного повідомлення страховика та правоохоронних органів про настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок; надання достовірної інформації щодо обставин настання такої події; надання своєчасно та в повному обсязі пакету документів, які підтверджують настання страхового випадку і розмір збитків, заподіяних незаконним заволодінням застрахованим транспортним засобом.

У касаційній скарзі Товариство просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 29.05.2017 і постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.08.2017 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Касаційну скаргу мотивовано порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, невідповідністю висновків судів встановленим обставинам справи. За твердженнями Товариства суди попередніх інстанцій, виносячи оскаржувані судові рішення, надали неправильну оцінку таким обставинам:

- за наслідком настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок, Товариство проявило достатню ретельність у вчиненні усіх залежних від нього дій, направлених на виконання умов договору страхування, зокрема повідомило страховика та правоохоронні органи про настання події і обставини, за яких вона відбулась, і на вимогу страхувальника надало всі наявні у нього документи для отримання страхового відшкодування;

- для вирішення питання щодо виплати страхового відшкодування правове значення має факт повідомлення страховика про настання події в строк, який дає йому можливість дослідити обставини, за яких вона відбулася і дійти висновку про визнання її страховим випадком або відмови в цьому. Порушення страхувальником інших умов договору страхування є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування лише в тому разі, якщо таке порушення перешкоджає страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком;

- Страховою компанією не доведено факту того, що допущені Товариством порушення умов договору страхування створили будь-які перешкоди у прийнятті рішень про визнання події страховим випадком та виплати страхового відшкодування.

Страхова компанія подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає про те, що Товариство не повідомило про настання події у встановленому договором порядку, не надало повної та достовірної інформації щодо обставин настання страхового випадку, що має істотне значення у визначенні причин, обставин та наслідків подій, чим створило перешкоди у визначенні характеру та розміру збитків. З огляду на безпідставність доводів касаційної скарги просить оскаржувані рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Від Банку відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що:

- 04.03.2014 Страховою компанією (страховик) і Товариством (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 002-002 Д/Т/АТ (далі - Договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України та пов'язані з володінням та/або користуванням та/або розпорядженням визначеним цим договором (частина 1) транспортним засобом, та/або додатковим обладнанням, встановленими на цьому транспортному засобі. Ризиками, що підпадають під дію цього Договору є: дорожньо-транспортна подія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, самозаймання, зовнішній вплив сторонніх предметів на транспортний засіб, стихійне лихо, напад тварин, незаконне заволодіння транспортним засобом (угон, крадіжка);

- відповідно до пункту 1.3 Договору страховик здійснює виплату страхового відшкодування, розмір якого визначається у відповідності з умовами обраної страхувальником програми страхування, зазначеної в частині 1 Договору. Страховим випадком є передбачена Договором подія (ризик, визначений частиною 1 Договору), що відбулася в період дії Договору страхування, з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику (пункт 3.1 Договору);

- згідно з пунктами 3.2, 3.3 Договору страховик, відповідно до умов та зобов'язань за Договором, у межах страхової суми, визначеної Договором, відшкодовує збитки, що виникли внаслідок страхового випадку. Страховик також відшкодовує додаткові витрати, спричинені страховим випадком та передбачені обраною програмою страхування, та зазначені в частині 1 Договору;

- підпунктом 11.2.9 пункту 11.2 Договору передбачено, що страхувальник зобов'язаний при настанні страхового випадку діяти відповідно до умов, встановлених розділом 12 Договору;

- у розділі 12 Договору, зокрема в пункті 12.1, сторони погодили, що при виникненні події, яка в подальшому може бути кваліфікована як страховий випадок, страхувальник або водій зобов'язані негайно, як тільки страхувальнику (водію) стане відомо про такі події: викликати відповідні компетентні органи на місце події (Державтоінспекцію (ДАІ), міліцію (МВС), пожежну охорону (Державна служба надзвичайних ситуацій) або інші органи, відповідно до їхньої компетенції та з урахуванням особливостей події), висновки яких будуть прийняті страховиком як належні та достатні докази для визначення події як страхового випадку (підпункт 12.1.1); повідомити за телефоном чергового співробітника страховика з місця події та виконувати його наступні інструкції, або в офіс страховика, або в "асістанс" (цілодобово; підпункт 12.1.2). За приписами пунктів 12.4, 12.7, 12.8 Договору страхувальник або водій зобов'язані також: вжити всіх доречних і можливих заходів щодо зменшення розміру збитків і порятунку транспортного засобу; не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дати настання такої події письмово повідомити страховика; оформити письмову заяву на виплату страхового відшкодування;

- виплата страхового відшкодування проводиться страховиком на підставі письмової заяви на виплату страхового відшкодування страхувальника та/або вигодонабувача і страхового акта, що складається страховиком. Підтвердження настання страхового випадку, визначення розміру страхового відшкодування та умови його сплати, зокрема у випадку незаконного заволодіння транспортним засобом, здійснюється на підставі наданих страховику: свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; повного комплекту оригінальних ключів від транспортного засобу та засобів проти викрадення, за винятком випадків, коли вони були викрадені внаслідок розбійного нападу та/або пограбування, що підтверджено відповідними матеріалами компетентних органів. При невиконанні цієї умови страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування (пункт 13.1, підпункті 13.2.7 пункту 13.2 Договору);

- підстави для відмови страховика у здійсненні страхового відшкодування визначені пунктом 15.1 Договору, до яких, зокрема, віднесено: подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет страхування або про факт настання страхового випадку (підпункт 15.1.3); несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку згідно з розділом 12 частини 2 Договору без поважних на це причин, або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків (підпункт 15.1.5); невиконання страхувальником обов'язків, передбачених умовами Правил та Договором (підпункт 15.1.6); ненадання/несвоєчасне надання страхувальником документів, які необхідні для прийняття рішення щодо сплати страхового відшкодування, подання документів, оформлених з порушенням дійсних норм (підписання не уповноваженою особою, відсутність номера, печатки чи дати, наявність виправлень) чи подання документів, які містять недостовірну інформацію щодо терміну, причин, обставин страхового випадку та розміру збитків (підпункт 15.1.9);

- на виконання умов Договору Товариство здійснило страховий платіж у розмірі 6 076,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 13.03.2014 № 351;

- застрахований транспортний засіб ВАЗ 212140-120-40, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2012 р.в., номер кузова НОМЕР_2, серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3, наказами директора Товариства був закріплений за водіями-охоронцями ОСОБА_4 та ОСОБА_5;

- 19.05.2014 директору Товариства від начальника служби охорони Товариства ОСОБА_6 надійшов рапорт про те, що 16.05.2014 о 07 год. 00 хв. наряд з охорони ЛЕП Південнодонбаська-Донбаська не здійснив черговий вихід на зв'язок. В ході намагань зв'язатися із нарядом, останній на зв'язок не виходив (телефон вимкнутий). При перевірці GPS-даних щодо переміщення патрульного автомобіля встановлено, що GPS-сигнал зник 16.05.2014 о 05 год. 00 хв. у м. Мар'янка біля будинку № 69 по вул. Орджонікідзе. На місце останнього сигналу GPS було направлено начальника відділу охорони ОСОБА_7, який в результаті огляду прилеглої території наряд та автомобіль не виявив;

- Товариством було створено комісію для вивчення всіх обставин зникнення працівників і службового автомобіля підприємства, яка обставини, викладені у рапорті начальника служби охорони Товариства ОСОБА_6, підтвердила та зафіксувала в акті від 19.05.2014. Комісією надано рекомендації звернутися до правоохоронних органів та страхової компанії із відповідними заявами;

- у той же день Товариство звернулося до Ворошиловського районного відділу Донецького міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області із заявою щодо розшуку співробітників Товариства ОСОБА_4 і ОСОБА_5 Витягом з кримінального провадження № 12014050810001460 підтверджується, що 19.05.2014 до ЄРДР за заявою ОСОБА_6 внесено відомості щодо реєстрації кримінального провадження за правовою кваліфікацією - умисне вбивство двох або більше осіб (пункт 2 частини другої статті 115 Кримінального кодексу України);

- 21.05.2014 Товариство телефоном проінформувало Страхову компанію щодо настання страхового випадку, а 22.05.2014 направило лист з повідомленням про зникнення застрахованого транспортного засобу та звернення до правоохоронних органів з вимогою про здійснення заходів щодо розшуку зниклого транспортного засобу. Це повідомлення містило вимогу визнати зазначену подію страховим випадком, надати перелік документів, необхідних для його підтвердження, та виплатити страхове відшкодування;

- на запит Страхової компанії Товариство надало страховику наявні у нього документи та інформацію про обставини події, однак Страхова компанія листом від 17.11.2014 № 630/14 відмовила Товариству у виплаті страхового відшкодування за Договором, що і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Причиною спору у справі стало питання про наявність чи відсутність підстав для здійснення страхового відшкодування за укладеним сторонами Договором.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування; пункт 2 частини першої статті 980 ЦК України).

За приписами статті 989 ЦК України та статті 21 Закону України "Про страхування" страхувальник зобов'язаний, зокрема, вживати заходів щодо запобігання збиткам, завданим настанням страхового випадку, та їх зменшенню; повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором. Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов'язки страхувальника.

Підстави для відмови страховика у здійсненні страхової виплати або страхового відшкодування встановленні статтею 991 ЦК України та статтею 26 Закону України "Про страхування", згідно з якими страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону. Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

З наведених положень вбачається, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку. Несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку або надання ним неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку можуть бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування лише у тому разі, якщо вони позбавили страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком.

За результатами дослідження наданих сторонами доказів у їх сукупності, судами попередніх інстанцій встановлено факт створення страховику перешкод у визначенні обставин та характеру настання страхового випадку через ненадання Товариством Страховій компанії повної та достовірної інформації про подію, яка може бути кваліфікована як страховий випадок. Так, судами попередніх інстанцій було з'ясовано, що:

- надаючи інформацію про обставини, дату та місце події, Товариство повідомило Страхову компанію про те, що 16.05.2014 автомобіль ВАЗ 212140-120-40, реєстраційний номер НОМЕР_1, належний на праві власності Товариству, під керуванням працівників-стажерів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 згідно з даними GPS-навігації, встановленої в автомобілі, змінив встановлений маршрут і рухаючись в сторону м. Мар'їнка Донецької області, зник з поля зору (система навігації була відключена). З 16.05.2014 по 19.05.2014 Товариство доклало всіх зусиль щодо самостійного пошуку транспортного засобу, проте 19.05.2014 було змушене звернутися до місцевих правоохоронних органів;

- звернення Товариства до правоохоронних органів 19.05.2014 було пов'язане з розшуком працівників Товариства ОСОБА_4 і ОСОБА_5, а не з незаконним заволодінням транспортним засобом. Ані у зверненні до Страхової компанії, ані у поданій правоохоронним органам заяві про вчинення злочину Товариство не зазначало про факт незаконного заволодіння застрахованим транспортним засобом. Із заявою щодо розшуку зниклого транспортного засобу ВАЗ 212140-120-40 р/н НОМЕР_1 Товариство звернулось до правоохоронних органів лише 26.06.2014 (тобто більш ніж через місяць з моменту настання події) з наступною реєстрацією кримінального провадження № 12014050810001839 за правовою кваліфікацією - незаконне заволодіння транспортним засобом (частина перша статті 289 Кримінального кодексу України);

- Товариство під час розгляду цієї справи з посиланням на доповідну записку начальника служби охорони ОСОБА_6 від 26.06.2014 зазначило, що 25.06.2014 ОСОБА_4 повідомив про обставини події, а саме: приблизно о 05 год. 00 хв. 16.05.2014 під час патрулювання ЛЕП Південнодобаська-Донбаська ОСОБА_4 разом з водієм-охоронцем ОСОБА_8 в районі м. Мар'їнка Донецької області їх зупинили невідомі особи та змусили вийти з транспортного засобу, віддати ключі і лежати на землі до тих пір, поки ці невідомі особи не від'їдуть. Усі документи залишились у викраденому транспортному засобі;

- проте заява Товариства про вчинення злочину від 26.06.2014, витяг із кримінального провадження № 12014050810001839 від 26.06.2014 та інші матеріали/документи правоохоронних органів не містять жодної інформації про обставини незаконного заволодіння транспортним засобом невідомими особами внаслідок розбійного нападу, вилучення цими особами ключів та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу у водіїв. Страховій компанії ця інформація Товариством також не надавалась;

- натомість, у відповідь на неодноразові запити Страхової компанії про надання оригіналу свідоцтва про реєстрацію зниклого автотранспортного засобу, Товариство листом від 20.10.2014 № 539 повідомило про неможливість його надання у зв'язку з перебуванням цього документа у водія-охоронця ОСОБА_4;

- попри твердження Товариства щодо незаконного заволодіння транспортним засобом внаслідок протиправного примусу з боку сторонніх осіб, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно до наказів від 22.07.2014 № 68-к та від 15.09.2014 № 73-к звільнено за прогули без поважних причин, на підставі акта про невихід на роботу від 16.05.2014.

За таких обставин місцевий та апеляційний господарські суди, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дали необхідну оцінку, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, навівши в судових рішеннях зі справи необхідне мотивування, встановивши факт створення страховику перешкод у визначенні обставин та характеру настання страхового випадку через ненадання Товариством Страховій компанії повної та достовірної інформації про подію, дійшли правильних висновків стосовно обґрунтованості відмови Страхової компанії у виплаті Товариству страхового відшкодування за Договором, а тому й правомірно відмовили в задоволенні позовних вимог Товариства в цій частині.

Відмова у задоволенні позовних вимог про стягнення суми страхового відшкодування свідчить про відсутність підстав і для задоволення похідних вимог Товариства про стягнення на його користь з Страхової компанії пені, інфляційних втрат та 3 % річних, про що вірно зазначили суди попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них.

Так, твердження Товариства про те, що допущені ним порушення умов Договору не створили Страховій компанії перешкод у прийнятті рішень щодо визнання події страховим випадком і виплати страхового відшкодування фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов'язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України; далі - ГПК України).

Посилання скаржника на вчинення ним всіх залежних від нього дій, направлених на повідомлення страховика та правоохоронних органів про настання події і обставини, за яких вона відбулась, спростовуються встановленими судами обставинами справи.

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а оскаржуваних судових рішень першої та апеляційної інстанцій без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи те, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, пов'язаних з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 29.05.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.08.2017 зі справи № 916/4613/15 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство безпеки "Легіон" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Б.Львов

Суддя І.Булгакова

Суддя В.Селіваненко