КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2018 р. Справа№ 910/5710/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Мартюк А.І.

Кропивної Л.В.

при секретарі: Петрик М.О.

за участю представників сторін:

від позивача 1: Перепелиця А.В. - представник за довіреністю від 18.01.2018 р.;

від позивача 2: Перепелиця А.В. - представник за довіреністю від 11.01.2018 р.;

від відповідача: Никеруй Т.М. - представник за договором від 28.12.2017 р.;

від третьої особи: Литвин П.В. - представник за довіреністю від 28.09.2017 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Спільного українсько-американського підприємства "УкрКарпатойл ЛТД", Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 року

у справі № 910/5710/17 (суддя Шкурдова Л. М.)

за позовом Спільного українсько-американського підприємства "УкрКарпатойл ЛТД", Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

до Публічного акціонерного товариства"Укртрансгаз"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом Спільного українсько-американського підприємства "УкрКарпатойл ЛТД", публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про зобов'язання відповідача зменшити на особовому рахунку Спільного українсько-американського підприємства "УкрКарпатойл ЛТД" обсяг природного газу на 3 642,584 тис.м.куб., збільшити на особовому рахунку публічного акціонерного товариства "Укрнафта" обсяг природного газу на 3 642,584 тис.м.куб. та стягнення 598 027,65 грн. збитків, 3 218 769,35 грн. пені і 1 644 628,68 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2017 року до участі у справі № 910/5710/17 залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 року позов задоволено частково, зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" зменшити на особовому рахунку Спільного українсько-американського підприємства "УкрКарпатойл ЛТД" (як товариство з обмеженою відповідальністю) обсяг природного газу на 3 642, 584 тис. м. куб.; зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" збільшити на особовому рахунку Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" обсяг природного газу на 3 642,584 тис. м. куб. В задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач 1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 року частково та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "СП "УкрКарпатойл Лтд" в повному обсязі.

Апеляційна скарга Спільного українсько-американського підприємства "УкрКарпатойл ЛТД" мотивована тим, що прийняття Господарським судом міста Києва рішення від 05.09.2017 р. про відмову в стягненні з ПАТ «Укртрансгаз» на користь ТОВ «СП «УкрКарпатойл ЛТД» збитків у розмірі 598 027,65 грн., що є сумою додаткових витрат, вимушено понесених ТОВ «СП «УкрКарпатойл ЛТД» через невиконання відповідачем зобов'язання по відображенню переходу права власності на газ, є порушенням ст.ст. 2, ч. 3 ст. 147, 224, 225, 230 ГК України. Крім того, апелянт зазначив, що ПАТ «Укртрансгаз» є підприємством державного сектору економіки, оскільки свою діяльність з надання послуг по закачуванню, відбору та зберіганню природного газу відповідач здійснює з використанням об'єктів державної власності, якими є підземні сховища газу, а тому до відповідача може бути застосовано абзац 3 частини 2 ст. 231 ГК України.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 року в частині задоволення позовних вимог спільного українсько-американського підприємства "УкрКарпатойл ЛТД" (як товариства з обмеженою відповідальністю) та публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" відобразити перехід обсягів природного газу на рахунках спільного українсько-американського підприємства "УкрКарпатойл ЛТД" (як товариства з обмеженою відповідальністю) та Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволені позову відмовити, в іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" мотивована тим, що у позивача 1 відсутнє право (в силу закону) щодо здійснення реалізації природного газу з ресурсу власного видобудку за період з квітня по серпень 2015 р. в обсязі 3 642,584 тис. м³ для його подальшої реалізації позивачем 2, оскільки такий ресурс природного газу власного видобудку повинен бути переданий НАК «Нафтогаз України», як спеціально уповноваженому Кабінетом Міністрів України суб'єкту на формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб, зокрема, населення для подальшої реалізації природного газу для потреб населення.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, третя особа звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено та неправильно застосовано норми Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1729 «Про забезпечення споживачів природнім газом»; у позивача 1 відсутнє право (в силу закону) щодо здійснення реалізації природного газу з ресурсу власного видобудку за період з квітня по серпень 2015 р. в обсязі 3 642,584 тис. м³ для його подальшої реалізації позивачем 2, оскільки такий ресурс природного газу власного видобудку повинен бути переданий НАК «Нафтогаз України», як спеціально уповноваженому Кабінетом Міністрів України суб'єкту на формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб, зокрема, населення для подальшої реалізації природного газу для потреб населення.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційні скарги Спільного українсько-американського підприємства "УкрКарпатойл ЛТД", Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" по справі № 910/5710/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 року справу № 910/5710/17 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Руденко М.А. та призначено до розгляду на 07.11.2017 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 року відкладено розгляд справи до 21.11.2017 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги та у судовому засіданні 21.11.2017 року оголошено перерву в розгляді справи до 05.12.2017 року.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 року враховуючи перебування у відпустці судді Руденко М. А., яка не є головуючою суддею, справу № 910/5710/17 передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справ від 07.12.2017 року, справу № 910/5710/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Мартюк А. І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 року справу № 910/5710/17 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М. А. (головуюча), Пономаренко Є.Ю., Мартюк А.І. та призначено до розгляду на 22.01.2018 року.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2018 року враховуючи перебування у відпустці судді Пономаренка Є. Ю., який не є головуючим суддею, справу № 910/5710/17 передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справ від 07.02.2018 року, справу № 910/5710/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Кропивна Л. В., Мартюк А. І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2018 року справу № 910/5710/17 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М. А. (головуюча), Кропивна Л. В., Мартюк А. І. та призначено до розгляду на 27.02.2018 року.

07.02.2018 р. до Київського апеляційного господарського суду від представника позивачів - Спільного українсько-американського підприємства "УкрКарпатойл ЛТД" та Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" надійшла заява про відвід судді Дідиченко М.А.

Колегія суддів у складі: Дідиченко М. А. (головуюча), Кропивна Л.В., Мартюк А. І. дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відводу судді Дідиченко М.А., в зв'язку з чим ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 провадження у справі №910/5710/17 зупинено, матеріали справи №910/5710/17 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, за результатами якого обрано колегію суддів у складі головуючого судді Станіка С. Р., суддів Чорної Л. В., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 р. у складі колегії суддів у складі головуючого судді: Станіка С. Р., суддів Чорної Л. В., Яковлєва М. Л. у задоволенні заяви представника позивачів про відвід судді Дідиченко М. А. - відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2018 р. поновлено провадження у справі № 910/5710/17 та призначено розгляд справи на 27.02.2018 р.

У судовому засіданні 27.02.2018 р. було оголошено перерву до 20.03.2018 р.

Представник позивачів апеляційну скаргу Спільного українсько-американського підприємства "УкрКарпатойл ЛТД" підтримав, просив задовольнити. Проти задоволення апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» заперечував, просив залишити їх без задоволення.

Представник відповідача апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» підтримав, просив їх задовольнити. Проти апеляційної скарги Спільного українсько-американського підприємства "УкрКарпатойл ЛТД" заперечував, просив залишити її без задоволення.

Представник третьої особи апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" підтримав, просив їх задовольнити. Проти апеляційної скарги Спільного українсько-американського підприємства "УкрКарпатойл ЛТД" заперечував, просив залишити її без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги Спільного українсько-американського підприємства "УкрКарпатойл ЛТД", Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 15.04.2015 року між ПАТ "Укртрансгаз" (виконавець) та Спільним українсько-американським підприємством "УкрКАРПАТОЙЛ ЛТД" (замовник) укладено Договір на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу №1504000499 від 15.04.2015 року.

У відповідності до п. 2.3. Договору зберігання при прийнятті газу замовника відповідно до Договору на зберігання та/або створення страхового запасу газу виконавець не набуває право власності на прийнятий газ замовника.

Пунктом 2.11. Договору зберігання встановлено, що ПАТ "Укртрансгаз" (виконавець) здійснює облік газу, в тому числі страхового запасу газу, що закачується або відбирається в/із ПСГ. Місячний обсяг газу, у тому числі страхового запасу газу, що передається Сторонами при закачуванні або відборі в/із ПСГ у відповідному місяці, підтверджується диспетчерською службою ПАТ "Укртрансгаз" (виконавця).

Відповідно до п. 2.13 договору зберігання у випадку купівлі/продажу замовником газу в ПСГ замовник зобов'язується скласти акт приймання-передачі газу з продавцем/покупцем та протягом 10-ти днів з дати складання погодити цей акт з виконавцем.

На виконання Договору зберігання позивач-1 передав, а відповідач прийняв на зберігання до підземних сховищ газу, у тому числі газ власного видобутку за період з квітня по серпень 2015 року в обсязі 3 642,584 тис. м. куб., що підтверджується сторонами, актами приймання-передачі природного газу при закачуванні в ПСГ, підписаними між позивачем-1 та відповідачем, актами про обсяг залишку природного газу в ПСГ на кінець сезону зберігання, листом ПАТ "Укртрансгаз" від 12.01.2016р. № 200/64, копії яких долучені до матеріалів справи.

15.04.2015 року між ПАТ "Укртрансгаз" (виконавець) та публічним акціонерним товариством "УКРНАФТА" (замовник) укладено Договір на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу № 1504000268/927-г, за умовами якого ПАТ "Укртрансгаз" (виконавець) здійснює облік газу, в тому числі страхового запасу газу, що закачується або відбирається в/із ПСГ.

18.10.2016р. між Спільним українсько-американським підприємством "УкрКАРПАТОЙЛ ЛТД" (як товариство з обмеженою відповідальністю) (продавець) та публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (покупець) укладено Договір № 06.1/860-Г купівлі-продажу природного газу (далі - Договір купівлі-продажу).

Відповідно до п.1.1. Договору купівлі-продажу природного газу позивач-1, продавець, зобов'язався передати позивачу-2 газ товарний горючий природний для промислового та комунально-побутового призначення з ресурсу газу власного видобутку за період з квітня по серпень 2015 року в обсязі 3 642,584 тис. м. куб. (далі - Газ).

Згідно з п 3.1. Договору купівлі-продажу продавець здійснює передачу (поставку) газу покупцю в ПСГ ПАТ "Укртрансгаз".

Відповідно до п. 3.2. Договору купівлі-продажу передача газу від продавця до покупця оформляється Актом приймання-передачі газу, що підписується уповноваженими представниками продавця і покупця та надається ПАТ "Укртрансгаз" для відображення в обліку природного газу в ПСГ у відповідності до норм Кодексу газосховищ та інших актів законодавства України. Акт приймання-передачі складається у трьох примірниках (по одному для кожної зі сторін та один для надання в ПАТ "Укртрансгаз") не пізніше 31 жовтня 2016 року.

На виконання п.3.1. та 3.2. Договору купівлі-продажу та п. 2.13 договору зберігання між позивачем-1 та позивачем-2 був підписаний Акт приймання-передачі від 31.10.2016р. та листом вих.№16-114 направлений на адресу ПАТ "Укртрансгаз", який був отриманий останнім 31.10.2016 року та зареєстрований під вхідним номером - 36639 від 31.10.2016 р.

Як вбачається з Акту приймання-передачі від 31.10.2016р. позивач-1 передав, а позивач-2 прийняв природний газ кількістю 3 642,584 тис. м. куб. у відповідності до умов п. 1.1. Договору купівлі-продажу.

Згідно з п. 3.3. Договору купівлі-продажу право власності на переданий Газ від продавця до покупця переходить з моменту підписання Акта приймання-передачі.

Отже у відповідності до умов Договору купівлі-продажу природного газу з 31.10.2016р. право власності на газ перейшло від позивача-1 до позивача-2.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивачі зазначають, що оскільки з 31.10.2016р. на підставі п.3.3. Договору купівлі-продажу та Акту приймання-передачі від 31.10.2016р., право власності на Газ перейшло від позивача-1 до позивача-2, відповідач, як оператор газосховищ, отримавши Акт приймання-передачі Газу від 31.10.2016 р., був зобов'язаний відобразити передачу права власності на Газ на особових рахунках позивача-1 та позивача-2, зокрема, відобразити зменшення на 3 642, 584 тис. м. куб. обсягу природного газу на особовому рахунку позивача-1 та збільшення на 3 642, 584 тис. м. куб. обсягу газу на особовому рахунку позивача-2. Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором зберігання природного газу стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Взаємовідносини між власниками, набувачами природного газу в підземних сховищах газу та оператором газосховищ в Україні регулюються Кодексом газосховищ.

Згідно з визначенням понять, що наведені в пункті 3 глави 1 Розділу 1 Кодексу газосховищ під терміном "замовники" слід розуміти юридичних осіб, які на підставі договору зберігання (закачування, відбору) природного газу з оператором газосховищ замовляють послуги із зберігання (закачування, відбору) природного газу.

Згідно з п. 18. ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" від 09.04.2015 № 329-УІІІ оператор газосховища - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із зберігання (закачування, відбору) природного газу з використанням одного або декількох газосховищ на користь третіх осіб (замовників).

Відповідач є оператором газосховищ, що підтверджується постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 28.0.2013 № 22 "Про видачу ліцензії із зберігання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ ПАТ "УКРТРАНСГАЗ".

Згідно з абз.3 пункту 1 Глави 3 Розділу І Кодексу газосховищ (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, яка діяла до 18.06.2017 року) оператор газосховищ зобов'язаний документально оформлювати приймання-передачу природного газу у зв'язку з його зберіганням (закачуванням, відбором).

Відповідно до Розділу VII Кодексу газосховищ, в редакції до 18.06.2017р., замовники мають право укладати угоди, на підставі яких відбувається перехід права власності на природний газ, що зберігається в газосховищах. Оператор газосховищ забезпечує функціонування інформаційної платформи, за допомогою якої, у тому числі, обліковується перехід права власності на природний газ, що зберігається в газосховищах.

Відповідно до пункту 5 Розділу VII Кодексу газосховищ, в редакції до 18.06.2017р., після передачі права власності обсяг природного газу на особовому рахунку замовника, який набуває право власності на природний газ, збільшується на обсяг природного газу, який був придбаний. Після передачі права власності обсяг природного газу на особовому рахунку замовника, який передає право власності на природний газ, зменшується на обсяг природного газу, який був відчужений.

Пунктом 7 розділу VII Кодексу газосховищ, в редакції до 18.06.2017р., передбачено, що оператор газосховищ обліковує перехід права власності на природний газ, що зберігається в газосховищах.

Таким чином, у відповідності до Кодексу газосховищ, відповідач, як оператор газосховищ, отримавши Акт приймання-передачі газу від 31.10.2016 р., був зобов'язаний відобразити передачу права власності на газ на особових рахунках позивача-1 та позивача-2, зокрема, відобразити зменшення на 3 642,584 тис.м.куб. обсягу природного газу на особовому рахунку позивача-1 та збільшення на 3 642, 584 тис.м.куб. обсягу газу на особовому рахунку позивача-2.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.2.13 Договорів зберігання у випадку купівлі/продажу замовником газу в ПСГ замовник зобов'язується скласти акт приймання-передачі газу з продавцем/покупцем та протягом 10-ти днів з дати складання погодити цей акт з виконавцем.

Кодекс газосховищ не визначає, в який строк відповідач, як оператор газосховищ, зобов'язаний виконати обов'язок, що передбачений в пункті 5 Розділу VII Кодексу газосховищ, у зв'язку з чим строк виконання зобов'язань підлягає визначенню за загальними нормами законодавства України.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час і боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимог, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином відповідач зобов'язаний був відобразити зменшення на 3 642, 584 тис. м. куб. обсягу природного газу на особовому рахунку позивача-1 та збільшення на 3 642, 584 тис. м. куб. обсягу газу на особовому рахунку позивача-2 в семиденний строк від дати отримання Акта приймання-передачі від 31.10.2016 р., а саме не пізніше 07.11.2016 р.

Відповідач свого обов'язку щодо відображення права власності на газ від позивача-1 на користь позивача-2 не виконав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не погодив акт приймання-передачі, виходячи з того, що переданий газ видобутий в період з квітня по серпень 2015 року, а отже відповідно до умов Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" мав бути переданий спеціально уповноваженому Кабінету Міністрів України суб'єкту - ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Пунктом 1.1. договору купівлі-продажу природного газу передбачено, що предметом договору був газ товарний-горючий природний для промислового та комунально-побудтового призначення з ресурсу газу власного видобутку за період з квітня по серпень 2015 року.

Станом на дату здійснення видобутку позивачем 1 природного газу (газу з ресурсу власного видобутку з квітня по серпень 2015 р.) були чинними приписи Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу».

Так, ст. 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» підприємства, частка держави у статутному фонді яких становить 50 відсотків та більше, господарські товариства, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких перебувають у статутному фонді інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств і товариств, учасники договорів про спільну діяльність та/або особи, уповноважені договорами про спільну діяльність, укладеними за участю зазначених підприємств, щомісяця здійснюють продаж усього товарного природного газу, видобутого на підставі спеціальних дозволів на користування надрами в межах території України, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, безпосередньо суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на формування такого ресурсу, за закупівельними цінами, які для кожного суб'єкта господарювання - власника спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами щороку встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, згідно із затвердженим нею Порядком формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток.

Частиною 2 ст. 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» передача видобутого природного газу суб'єктами, визначеними в частині першій цієї статті, на умовах договорів комісії, давальницької переробки, інших договорів, що не передбачають передачу права власності на нього безпосередньо суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України, не допускається.

Згідно з абзацом 2 п.п. 1 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.11.2001 р. «Про забезпечення споживачів природнім газом» суб'єктом, уповноваженим Кабінетом Міністрів України на формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, релігійних організацій, установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів (в межах обсягів природного газу, що використовуються як пальне для забезпечення горіння Вічного вогню) є НАК «Нафтогаз України».

Отже, газ видобутку з квітня по серпень 2015 р. на момент видобутку повинен був бути переданий уповноваженому органу Кабінету Міністрів України.

Однак, на час дії Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» та Постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.11.2001 р. «Про забезпечення споживачів природнім газом» договір на реалізацію природного газу, видобутого у період з квітня по серпень 2015 р., між НАК "Нафтогаз України" (як спеціально уповноваженим суб'єктом Кабінетом Міністрів України) та позивачем-1 укладено не було. Доказів наявності та виникнення спірних правовідносин між НАК "Нафтогаз України" та позивачем-1 щодо ухилення позивача-1 від укладення та реалізації природного газу видобутого у період з квітня по серпень 2015 р. на користь НАК "Нафтогаз України" матеріали справи не містять, як і не містять доказів того, що НАК "Нафтогаз України" зверталось до суду із вимогою про зобов'язання позивача-1 виконати обов'язки, визначені Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу".

Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу" втратив чинність з 01.10.2015 року на підставі прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ринок природного газу".

Також втратила чинність і Постанова Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.11.2001 р. «Про забезпечення споживачів природнім газом» згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 13.07.2016 р. «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», а тому на момент укладення спірного договору купівлі-продажу не був визначений суб'єкт, уповноважений Кабінетом Міністрів України на формування для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення.

Договір купівлі-продажу природного газу №06.1/860-Г укладено між позивачем-1 та позивачем-2 від 18.10.2016р. після втрати чинності закону. Даний договір на час розгляду справи судом є чинним та в судовому порядку недійсним не визнавався, а відтак є підставою для виникнення прав та обов'язків його сторін.

Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України «Про ринок природного газу» ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб'єктів природних монополій, та за принципами вільної торгівлі природним газом та рівності суб'єктів ринку природного газу незалежно від держави, згідно із законодавством якої вони створені.

Спірні правовідносини у даній справі виникли в зв'язку з невиконанням відповідачем умов договорів зберігання, укладених з позивачами та вимог кодексу газотранспортної системи. Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, не обґрунтовує в чому полягає порушення саме його прав укладенням між позивачами договору купівлі-продажу.

Однак, відповідно до положень договору зберігання та у відповідності до Кодексу газосховищ, відповідач, як оператор газосховищ, отримавши Акт приймання-передачі газу від 31.10.2016 р., був зобов'язаний погодити вказаний акт та відобразити передачу права власності на газ на особових рахунках позивача-1 та позивача-2.

За таких підстав, твердження відповідача про те, що нездійснення обліку газу в зв'язку з його продажем позивачем-1 позивачу-2 мало місце внаслідок того, що газ призначався для реалізації НАК "Нафтогаз України" не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки не впливає на договірні відносини позивачів з відповідачем, а норми Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" втратили чинність, а відтак позов в частині зобов'язання відповідача відобразити зменшення на 3 642,584 тис. м. куб. обсягу природного газу на особовому рахунку позивача-1 та збільшення на 3 642,584 тис. м. куб. обсягу газу на особовому рахунку позивача-2, з врахуванням того є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Також, третьою особою до суду апеляційної інстанції було подано пояснення, в яких ПАТ «НАК «Нафтогаз України» просили застосувати наслідки недійсності правочину договору купівлі-продажу природного газу № 06.1/860-г від 18.10.2016 р.

Однак, вказане клопотання про застосування наслідків недійсності правочину задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Таким чином, суд апеляційної інстанції позбавлений права виходити за межі заявлених позивачем вимог. Крім того, визначені в ст. 275 ГПК України повноваження суду апеляційної інстанції не передбачають права суду на вихід за межі позовних вимог, зокрема на права на визнання недійсним договору, пов'язаного з предметом спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 237 ГПК України ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

Як вбачається з матеріалів справи, з заявою про застосування наслідків недійсності правочину звернулась третя особа, яка не є позивачем у справі, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для визнання недійсним пов'язаного з предметом спору правочину - договору купівлі-продажу природного газу № 06.1/860-г від 18.10.2016 р.

Посилання третьої особи на те, що договір купівлі-продажу є правочином, що порушує публічний порядок, оскільки спрямований на незаконне заволодіння об'єктом права власності українського народу газом, що відноситься до надр України, спростовується наступним.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено вище, ТОВ «СП «Укркарпатойл ЛТД» мало право власності на природній газ в обсязі 3 642,584 тис.м.куб., яке виникло відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України за фактом видобутку такого газу з надр Битків-Бабченського родовища на підставі ліцензії № 310 від 27.07.1995 р., яка міститься в матеріалах справи.

Частиною 2 ст. 10 Закону України «Про нафту і газ» нафта і газ, видобуті користувачем нафтогазоносних надр і повернуті в надра для зберігання, технологічних цілей або запобігання їх знищенню, належать користувачу нафтогазоносними надрами, якщо інше не передбачено цим Законом або угодою про умови користування нафтогазоносними надрами.

Також, позивачами було заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків в розмірі 598 027,65 грн.

Позивач-1 зазначає, що згідно з п.4.3. Договору купівлі-продажу остаточний розрахунок за переданий газ покупець здійснює протягом 5 (п'яти) банківських днів після отримання інформації про відображення ПАТ "Укртрансгаз" переходу права власності на газ від продавця до покупця на особових рахунках у відповідності до норм Кодексу газосховищ та інших актів законодавства України. Відповідно до Договору купівлі-продажу кошти, отримані від реалізації газу, підлягають направленню в повному обсязі в погашення податкового боргу позивача-1 з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин. Позивач-1 зазначає, що оскільки відповідач не відобразив перехід права власності на газ за договором купівлі-продажу природного газу від 18.10.2016 року, позивач-1 не отримав грошових коштів за проданий газ, тому і не зміг погасити свій податковий борг, що спричинило нарахування пені за період з 08.11.2016р. по 31.05.2017р. в розмірі 598 027,65 грн, що є збитками позивача-1.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема, є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. ст. 224, 225 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 ЦК України).

Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Статтею 1166 ЦК України визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Так, майновою шкодою є шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З огляду на положення ст.ст. 22, 1166 ЦК України, ст. 224 ГК України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною в постанові від 20.12.2010 р. у справі № 06/113-08.

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення з боку відповідача, наявність та розмір завданої шкоди, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і завданою шкодою покладено на позивача.

Як на підставу нарахування відповідачу збитків позивачі посилаються на те, що позивачем 1 проведено розрахунок збитків за розрахунком пені, на суму якої збільшився його податковий борг внаслідок неможливості (з вини відповідача) здійснити своєчасне погашення податкового зобов'язання з рентної плати.

Відповідно до 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Позивач, як суб'єкт господарської діяльності, повинен вчиняти всі дії щодо здійснення ним господарської діяльності, зокрема, перед органами податкової служби щодо вчасної оплати податкового зобов'язання з рентної плати.

Як вбачається з акту про обсяги залишку природного газу в ПСГ на початок сезону зберігання №122/05-17 від 30.04.2017 року, складеного між ПАТ "Укртрансгаз" та позивачем-1 залишок природного газу склав 77 525,808 тис.м.куб. Згідно пояснень позивача-1 до дати укладення договору купівлі-продажу природного газу від 18.10.2016 року позивач-1 природний газ не використовував. Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач-1 мав можливість реалізувати інший наявний в нього природний газ для погашення свого податкового боргу.

Погоджена між позивачами в Договорі купівлі-продажу умова щодо віднесення коштів, отриманих за реалізацію природного газу, в рахунок погашення податкового боргу позивача-1 поставлена в залежність від дій третіх осіб, а саме одержання коштів від позивача-2 та оформлення приймання-передачі газу від відповідача, а тому покладення на відповідача відповідальності за дії (бездіяльність) третіх осіб під час виконання ними договору купівлі-продажу, стороною якого ПАТ «Укртрансгаз» не являється, є безпідставною.

Позивачем 1 не доведено, в чому полягає вина відповідача за порушення позивачем 1 податкового законодавства України щодо своєчасної сплати податкового зобов'язання з рентної плати.

Крім того, колегія суддів відзначає, що обов'язковим елементом цивільного правопорушення є наявність причинно-наслідкового зв'язку між збитками та правопорушенням, як залежністю факту настання майнової шкоди (та її розміру) від правопорушення.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає на недоведеності позивачами обов'язкових елементів складу цивільного правопорушення в діях відповідача - причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, що свідчить про недоведеність позовних вимог та виключає стягнення визначеного позивачем розміру збитків.

Враховуючи недоведеність позивачем складу цивільного правопорушення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 598 027,65 грн. збитків.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача нарахованих на підставі ст.231 ГК України 3 218 769,35 грн. - пені та 1 644 626,68 грн. - штрафу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Посилаючись на наявність підстав для застосування ст. 231 ГК України в частині нарахування пені та штрафу, позивачі зазначають, що відповідач відноситься до державного сектору економіки.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким твердженням позивачів з огляду на наступне.

На виконання розпорядження №360-р від 13.06.2012 р. Кабінету Міністрів України "Про реорганізацію дочірніх компаній Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та наказу №530 від 18.07.2012 р. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України "Про реорганізацію Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" припинено діяльність Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" внаслідок реорганізації шляхом перетворення в Публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ".

Відповідно до п. 1.2 статуту Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" відповідач є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов'язків Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Згідно п. 1.5 статуту засновником Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" є Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Пунктом 4.1 вказаного статуту визначено, що одноосібним засновником та акціонером Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є акціонерним товариством, 100% акцій якого належить державі.

Пунктами 5.1, 5.2 статуту відповідача встановлено, що майно товариства становлять виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі товариства. Відповідач є власником: майна, переданого йому засновником та акціонерами у власність як вклад до статутного капіталу; продукції, виробленої і придбаної товариством в результаті господарської діяльності; надходжень від господарської діяльності (одержаних доходів) та іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені чинним законодавством України.

Майно, придбане, виготовлене та отримане Публічним акціонерним товариством "УКРТРАНСГАЗ" з інших джерел (в тому числі, набуте внаслідок правонаступництва) є власністю Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", а Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України", в свою чергу, належать корпоративні права у статутному капіталі Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ".

Корпоративні права відносно Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" належать саме Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України", а не державі, оскільки Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передала до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" майно, яке набуте позивачем у власність внаслідок його створення. У статутному капіталі Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" наявні корпоративні права виключно Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", а відтак Публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" не є господарською організацією чи товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави.

За таких підстав суд приходить до висновку, що ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" не відноситься до державного сектору економіки, а відтак норми ст.231 ГК України щодо нарахування пені та штрафу відносно відповідача не застосовуються, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені та штрафу слід відмовити.

Стосовно клопотання відповідача 1 про залучення третьої особи без самостійних вимог спору на стороні позивача Надвірнянську ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області, колегія суддів зазначає наступне.

05.12.2017 р. відповідачем було подано до апеляційного господарського суду клопотання про залучення до участі у справі № 910/5710/17 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Надвірнянську ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області.

Відповідно до ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Колегія суддів дійшла висновку, що зазначене клопотання про залучення третьої особи задоволенню не підлягає, оскільки заявником не наведено обставин того, що рішення по даній справі може вплинути на права і обов'язки Надвірнянської ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області.

За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянтів, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, наведених в оскаржуваному рішенні, а тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 р. у справі № 910/5710/17.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на заявників.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційні скарги Спільного українсько-американського підприємства "УкрКарпатойл ЛТД", Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 року у справі № 910/5710/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 року у справі № 910/5710/17 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційних скарг покласти на апелянтів.

4. Матеріали справи № 910/5710/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 26.03.2018 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді А.І. Мартюк

Л.В. Кропивна