Справа № 372/109/18

Провадження № 2-о-24/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2018 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Кравченка М.В.

при секретарі Бондаренко Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1. про встановлення факту перебування у громадянстві України, заінтересовані особи - Головне управління Державної міграційної служби в Харківській області, Державна міграційна служба України,

В С Т А Н О В И В:

12 січня 2018 року ОСОБА_1. у особі представника ОСОБА_3 звернувся з заявою за визначеною в ухвалі Верховного суду від 03.01.2018 року підсудністю до Обухівського районного суду Київської області про встановлення факту перебування у громадянстві України з 27.03.2008 року. В обґрунтування заяви зазначив, що ОСОБА_1. народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Наблус, Палестина, потребує встановлення юридичного факту перебування у громадянстві України у зв'язку із відсутністю документів, що підтверджують громадянство України. Відповідно до статті 5 Закону України «Про громадянство України», у заявника були наявні документи, що підтверджують громадянство України, а саме: паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, виданий 31.03.2008 Центральним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим обміняний на паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, виданий 19.04.2013 Дзержинським РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області - на підставі Висновку №175/2016 службового розслідування за фактом оформлення паспорта громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю м. Наблус, Палестинська територія, затвердженого ДМС України від 05.08.2016, паспорт визнаний недійсним та таким, що підлягає вилученню та знищенню у встановленому порядку. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3, виданий 16.05.2008 органом 0101 на ім'я ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_1, - анульований. Паспорт громадянина України для виїду за кордон серії НОМЕР_4, виданий 27.05.2013 органом 6390 на ім'я ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_1 - на підставі висновку №169/2016 службового розслідування підстав документування паспортом громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_1, затвердженого ДМС України від 03.10.2016, визнаний недійсним та таким, що підлягає вилученню та знищенню у встановленому порядку. Заявником було отримане громадянство України на підставі частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України». Заявник постійно проживав до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво». Відповідно рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 26.12.2007, встановлено, що заявник проживав на території України з 1989 року. На підтвердження факту набуття громадянства заявнику була видана довідка про реєстрацію особи громадянином України № 10/А-32 на підставі рішення ГУМВС України в АРК від 27.03.2008, в якій зазначено, що заявник набув громадянства України на підставі частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» з 27.03.2008. Зазначена довідка була підставою для оформлення документа, що підтверджує громадянство України, відповідно до Наказу Міністерства Внутрішніх Справ України №600 від 15.06.2006, який був чинним на момент набуття заявником громадянства. На сьогодні, одержати або відновити інші документи, в тому числі оригінал довідки, що посвідчують факт перебування заявника у громадянстві України - неможливо.

16 січня 2018 року винесено ухвалу про усунення недоліків.

16 лютого 2018 року винесено ухвалу про відкриття провадження у справі.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_3 заяву підтримав та просив встановити факт громадянства України, оскільки ОСОБА_1. мешкав в Україні 10 років, закінчив університет, неодноразово перереєстровувався, його передчасно позбавили громадянства та скасували паспорти, чим порушено його права.

В судовому засіданні представник заінтересованої особи Державної міграційної служби України ОСОБА_4 вимоги заяви не визнав, подав заперечення в яких просив відмовити в задоволенні заяви посилаючись на незаконну видачу паспортів ОСОБА_1, не доведення факту перебування в Україні з 1991 року, при зверненні за посвідкою вказав, що прибув у 1998 році до України, а також винесений відносно нього вирок за підробку документів.

Представник заінтересованої особи Головне управління Державної міграційної служби в Харківській області ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, направила суду клопотання в якому просила залишити без розгляду дану заяву, оскільки випливає спір про право, яке здійснюється в порядку позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника заявника та представника ДМСУ, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 посилається на наявність у нього наступних документів: паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, виданий 31.03.2008 Центральним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим обміняний на паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, виданий 19.04.2013 Дзержинським РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області.

На підставі висновку №175/2016 службового розслідування за фактом оформлення паспорта громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю м. Наблус, Палестинська територія, затвердженого ДМС України від 05.08.2016, паспорт визнаний недійсним та таким, що підлягає вилученню та знищенню у встановленому порядку.

Паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3, виданий 16.05.2008 органом 0101 на ім'я ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_1, - анульований.

Паспорт громадянина України для виїду за кордон серії НОМЕР_4, виданий 27.05.2013 органом 6390 на ім'я ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_1

На підставі висновку №169/2016 службового розслідування підстав документування паспортом громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_1, затвердженого ДМС України від 03.10.2016, визнаний недійсним та таким, що підлягає вилученню та знищенню у встановленому порядку.

На підставі частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» (далі - Закон) відповідно до якої: «особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання ОСОБА_1 отримав громадянство України.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначено Законом України «Про громадянство України» (далі

Закон), Указом Президента України від 27.03.2001 № 215/2001 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України».

Стаття 6 Конституції України передбачає поділ державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу та судову.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Тобто діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб'єктам владних повноважень можливість користуватися певною свободою розсуду при вирішенні питань, віднесених до їх компетенції, і встановлюють межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

Як випливає зі змісту Рекомендацій № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо виконання дискреційних повноважень адміністративними органами від 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідно до Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 360 ДМС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

ДМС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 3 Положення основними завданнями ДМС України, є, зокрема, реалізація державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Підпунктом 33 пункту 4 Положення передбачено, що ДМС відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства у сфері громадянства.

Таким чином, питання громадянства України, контроль за дотриманням законодавства у сфері громадянства належить до повноважень ДМС.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначено Законом та Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27.03.2001 № 215/2001 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України» (далі - Порядок).

Відповідно до Закону громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Громадянство України набувається:

1)за народженням;

2)за територіальним походженням;

3)внаслідок прийняття до громадянства;

4)внаслідок поновлення у громадянстві;

5)внаслідок усиновлення;

6)внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя;

7)внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;

8)у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

9)внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства;

10)за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України (стаття 6 Закону).

Відповідно до пункту 1 статті 5 Закону паспорт громадянина України є документом, що підтверджує громадянство України.

Відповідно до законодавства, підставою для отримання паспорта громадянина України, є набуття громадянства України у визначеному порядку.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 № 320, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 2.07.2012 за № 1089/21401 затверджено Порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України далі - Порядок № 320).

У відповідності до пункту 10.4. Порядку № 320 погашаються, уважаються недійсними та знищуються паспорти, зокрема, оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2014 р_{; № 152, затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.}

_{У відповідності до пункту 89 вказаного порядку Паспорт для виїзду за кордон визнається недійсним, вилучається, анулюється та знищується у разі оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.}

_{Керуючись зазначеними нормами, в межах наданих повноважень ГУДМС в Харківській області проведено службове розслідування щодо законності документування паспортом громадянина України ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до пункту 10.4 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 13.04.2012 № 320 та документування паспортом громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до пункту 56 Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон від 07.05.2014 № 152.}

_{Як вбачається з Довідки від 27.03.2008 № 10/А-32, виданої ГУМВС України в АР Крим про реєстрацію громадянином України, ОСОБА_1. нібито набув громадянство України на підставі частини першої статті 8 Закону.}

_{Відповідно до вказаної частини цієї статті Закону громадянство України може набути особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території.}

_{Підставою для набуття громадянства України, відповідно до частини першої статті 8 Закону слугував факт постійного проживання на території України до зазначеної дати або самої особи, або її родичів.}

_{Разом з цим, документів, які б підтверджували факт постійного проживання батьків заявника на територіях, які стали територіями України на момент проголошення її незалежності немає.}

_{Правове становище іноземців у 1987 році регулювалося Законом Союзу Радянських Соціалістичних республік від 24.06.1981 № 5152-Х «Про правове становище іноземних громадян в СРСР» (далі - Закон № 5152-Х).}

_{Відповідно до статті 5 Закону № 5152-Х іноземні громадяни могли постійно проживати в СРСР, якщо вони мали на те дозвіл і посвідку на проживання, видані органами внутрішніх справ.}

_{Іноземні громадяни, які перебували в СРСР на іншій законній підставі, вважалися тимчасово перебуваючими в СРСР. Вони зобов'язані в установленному порядку зареєструвати свої закордонні паспорти або документи, які їх заміняють, і виїхати з СРСР після закінчення визначеного терміну перебування.}

_{Відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 № 1545-ХІІ Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP» до прийняття відповідних актів законодавства України на території Республіки застосовуються акти законодавства Союзу PCP з питань, які не регульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції законам України. До прийняття Закону України від 07.06.2011 № 2491-III «Про імміграцію», документи на постійне проживання іноземцям оформлювались на підставі вимог наказу МВС СРСР від 05.03.1986 № 076 «Про затвердження інструкції про порядок застосування правил перебування в СРСР та транзитного проїзду через територію СРСР іноземних громадян», який наказом МВС від 14.07.1992 № 404 «Про стан нормативної роботи МВС України й тимчасове застосування в діяльності ОВС України окремих нормативних актів колишнього МВС СРСР» був уключений до переліку дійсних для використання нормативних документів.}

_{Отже, відповідно до законодавства колишнього СРСР іноземці та особи без громадянства могли отримати прописку лише після отримання дозволу на постійне проживання, штампи прописки вносилися до посвідки на постійне проживання іноземців та осіб без громадянства. Іноземці, які перебували в країнах колишнього СРСР з метою навчання чи роботи реєструвалися за національними паспортами на період навчання чи роботи.}

_{Заявником не надано документів, які б підтверджували факт його постійного проживання на території України відповідно до чинного законодавства станом на 1991 рік.}

_{За результатами службового розслідування, встановлено, що ОСОБА_1. в 2005 році звернувся до ВГІРФО УМВС України в Харківській області із заявою про отримання дозволу на імміграцію в Україну громадянин Йорданії ОСОБА_1 повідомив, що вперше прибув на територію України в 1998 році з метою навчання в Харківському технічному університеті радіоелектроніки. До 1998 року заявник постійно проживав в Палестині м. Наблус, там же і закінчив в 1998 році школу.}

_{Заявник посилається на те, що факт постійного проживання ОСОБА_1 з 1989 року на території України встановлений рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 26.12.2007 року. Поряд із тим, у поясненні самого заявника органу ДМС та листі Адміністрації державної прикордонної служби України від 08.02.2018 № 54/205 зазначено, що заявник вперше прибув на територію України в 1998 році з метою навчання. Також суд вважає необґрунтованими посилання заявника на вказане вище судове рішення як на достатню підставу для задоволення вимог заяви, оскільки підтвердження чинним судовим рішенням факту проживання на території України у певний період не є самостійною і достатньою підставою для виникнення у заявника статусу громадянина України, тим більше у період, який у часі наступив пізніше терміну проживання на території України, встановленого в судовому порядку. Зокрема, заявник у своїй заяві до суду в цій справі просить встановити факт свого перебування у громадянстві України з 27.03.2008 року, а обґрунтовує такі вимоги посиланнями на судове рішення від 26.12.2007 року, яке винесено у часі раніше.}

_{Разом з тим, відповідно до інформації, що надана Службою безпеки України, вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03.04.2015 року ОСОБА_1 був засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України «Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів», зокрема за вчинення підробки офіційної довідки, яка стала підставою для видачі паспорта громадянина України іноземцю і є аналогічною до тієї, на яку посилається в обґрунтування своїх вимог по цій справі. При цьому оригінал або належним чином завірена копія відповідної довідку суду не представлена, що викликає сумнів у достовірності та допустимості копії такого письмового доказу.}

_{04.10.2017 ГУДМС України в Харківській області скасовано рішення ВГІРФО УМВС України в Харківській області з урахуванням вимог пункту 1 частини першої статті 12 ЗУ «Про імміграцію», пунктів 21, 22 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983 та пункту 18 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, ствердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 № 251.}

_{Вказане рішення викликано тим, що згідно пункту 2 частини 3 статті 4 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію надається особам, які є опікунами їй піклування громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України, а не помічниками громадян України. Таким чином, ОСОБА_1 з метою отримання дозволу на імміграцію було подано свідомо неправдиві відомості.}

_{Враховуючи те, що рішення про прийняття до громадянства ОСОБА_1 України не приймалось, паспорт громадянина України, а також паспорт громадянина України для виїзду за кордон використовуються заявником за відсутності законних підстав, тому їх визнано такими, що оформленні з порушенням норм чинного законодавства, і такими, що підлягають вилученню та знищенню.}

_{Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати ОСОБА_1, особою, яка набула громадянства України у визначеному законодавством порядку, а тому і підстави для задоволення заяви - відсутні.}

_{Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.}

_{Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.}

_{Під час судового розгляду не доведено порушення прав та законних інтересів заявника, які б підлягали судовому захисту у обраний позовом спосіб.}

_{Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.}

_{Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.}

_{Згідно ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.}

_{Таким чином, розглянувши справу в межах визначених заявником підстав для задоволення заяви, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається заявник як на підставу для задоволення своїх вимог, не знайшли своого підтвердження в судовому засіданні, не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суд прийшов до висновку, що у задоволенні заяви слід відмовити в повному обсязі.}

_{Керуючись ст.ст. 2, 25 Конституції України, ст.ст. 293-294, 315-319 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 5, 8 Закону України «Про громадянство України», суд,}

В И Р І Ш И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування у громадянстві України, заінтересовані особи - Головне управління Державної міграційної служби в Харківській області, Державна міграційна служба України, відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В. Кравченко