ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2018 Київ А/9901/70/18 справа №800/226/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Президента України Петра Олексійовича Порошенка, третя особа - Рада національної безпеки і оборони України про визнання незаконним та скасування окремих положень Указу Президента України,

В С Т А Н О В И В:

В травні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Президента України Порошенка Петра Олексійовича про визнання незаконними та скасування положень пп.271 (позиція 9), 272 (позиція 9), 273 (позиція 9), 274 (позиція 9), 275 (позиція 9), 276 (позиція 9), 422 (позиція 11), 423 (позиція 11), 424 (позиція 11), 425 (позиція 11) додатку №2 Указу Президента України від 15 травня 2017 року №133/2017 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виданий Президентом України Указ №133/2017 незаконно обмежує конституційні права людини і громадянина, порушуючи положення статей 8, 21, 22, 34, 64 Конституції України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2017 року у відкритті провадження у справі відмовлено на підставі пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року; далі - КАС України), оскільки порушені в позовній заяві питання фактично стосуються відповідності Конституції України (конституційності) оскаржуваного Указу Президента України, що, в свою чергу, є виключною юрисдикцією Конституційного Суду України, а тому дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись із постановленою Вищим адміністративним судом України ухвалою від 31 травня 2017 року, ОСОБА_1 звернувся з заявою про її перегляд Верховним Судом України, в якій зазначав, що відповідно до положень чинного законодавства він не є суб'єктом права внесення до Конституційного Суду України конституційного подання, а тому звернення до Вищого адміністративного суду України з позовом про визнання незаконними та скасування окремих положень виданого Президентом України Указу є єдиною можливістю захистити його порушені таким Указом права, в зв'язку з чим просив ухвалу суду скасувати, а справу передати на розгляд до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Верховного Суду України від 12 липня 2017 року відкрито провадження у справі та витребувано її з Вищого адміністративного суду України, а розпорядженням керівника апарату Верховного Суду України зазначена заява передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з посиланням на підпункт 1 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон №2147-VIII).

Підпунктом 1 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що набрала чинності 15 грудня 2017 року) встановлено, що заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для її розгляду у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

Ухвалами Верховного Суду від 20 лютого 2018 року та від 06 березня 2018 року справу прийнято до свого провадження суддею Пасічник С.С. та здійснено її підготовку до розгляду, який призначено на 22 березня 2018 року без виклику і повідомлення сторін.

Перевіривши наведені у заяві доводи, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Завданням адміністративного судочинства згідно зі статтею 2 КАС України (у редакції, яка була чинною до 15 грудня 2017 року) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів визначено статтею 171-1 КАС України, пунктом 1 частини 1 якої передбачено, що її правила поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України.

Згідно ж із частиною 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України (пункт 1 частини 3 статті 17 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.

Статтею 150 Конституції України визначено повноваження Конституційного Суду України, до яких, зокрема, належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) актів Президента України.

Згідно з частиною 1 статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Аналогічні положення закріплені й в Законі України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року №422/96-ВР (що був чинним на час постановлення Вищим адміністративним судом України оскаржуваної ухвали; далі - Закон №422/96-ВР).

За змістом статей 1 та 2 Закону №422/96-ВР Конституційний Суд України - єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні й завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України.

Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим (пункт 1 частини 1 статті 13 Закону №422/96-ВР).

Отже, Конституцією України та Законом №422/96-ВР прийняття рішень та надання висновків у справах щодо конституційності, зокрема, актів Президента України віднесено саме до повноважень Конституційного Суду України.

Таким чином, в порядку адміністративного судочинства не можуть бути оскаржені і переглянуті правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим щодо їх конституційності; проте з огляду на положення статті 14 Закону №422/96-ВР у справах щодо оскарження підзаконних правових актів інших суб'єктів владних повноважень адміністративний суд може перевіряти їх відповідність Конституції України, міжнародним договорам, ратифікованим в Україні, законам України та іншим правовим актам вищої юридичної сили.

Оскільки у позовній заяві ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 підставою для скасування Указу Президента України від 15 травня 2017 року №133/2017 визначають те, що, на їх думку, він суперечить положенням статей 8, 21, 22, 34, 64 Конституції України, Вищий адміністративний суд України дійшов правильного висновку, що зазначений позов (з огляду на його мотиви) не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічної правової позиції дотримувався і Верховний Суд України, зокрема, в постанові від 22 вересня 2015 року у справі №п/800/187/15.

Враховуючи викладене, ухвала Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2017 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права, у зв'язку з чим заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року), підпунктом 1 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII), Суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Президента України Петра Олексійовича Порошенка, третя особа - Рада національної безпеки і оборони України про визнання незаконним та скасування окремих положень Указу Президента України відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка була чинною до 15 грудня 2017 року).

Головуючий суддя С.С. Пасічник Судді І.А. Васильєва В.П. Юрченко