ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 березня 2018 р.

Справа № 903/959/17

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участі секретаря судового засідання Хомич О. В, розглянувши матеріали по справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Лтд”, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю “Манік Ті Ентерпрайсас Юкрейн”, м. Луцьк

про стягнення 300 091,79 грн.,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1- адвокат (ордер серії РН-272 на надання правової допомоги від 05.02.2018р.),

від відповідача: ОСОБА_2 (дов. № 9 від 11.01.18р.),

в с т а н о в и в:

ТзОВ “Фірма Лтд” звернулося з позовною заявою до господарського суду, в якій просить стягнути з ТзОВ “Манік Ті Ентерпрайсас Юкрейн” 300 091,79 грн.

На обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що безпідставно було призупинено митне оформлення товару на митниці, внаслідок чого позивачем було сплачено 25 878,99 грн. за зберігання товару на митному складі. Вважає, що товар на митному складі зберігався безпідставно більше місяця, а тому обов’язок сплатити вартість зберігання товару переходить до відповідача. На підставі ч. 1 ст. 225 ГК України просить стягнути з відповідача 264 212,80 грн. втраченого прибутку (неодержаної вигоди), на підставі ст. 23 ЦК України просить стягнути з відповідача 10 000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою суду від 22.12.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 17.01.2018 року.

15.01.2018р. представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі № 903/959/17. Клопотання обґрунтував тим, що у господарському суді Одеської області відкрито провадження по справі № 916/2715/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Манік Ті Ентерпрайсас Юкрейн” до товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “ЛТД” про заборону здійснювати імпорт в Україну товарів, вилучення з цивільного обороту та його знищення; у Солом’янському районному суді міста Києва відкрито провадження по справі №760/24620/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Манік Ті Ентерпрайсас Юкрейн” до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсним патенту на промисловий зразок.

17.01.2018р. відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Лтд” до товариства з обмеженою відповідальністю “Манік Ті Ентерпрайсас Юкрейн” у зв’язку із незаконністю, безпідставністю та необґрунтованістю.

06.02.2018р. представник позивача через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання б/н від 06.02.2018р. про приєднання до матеріалів справи листа Одеської митниці ДФС № К-75/5/15-70-03-06 від 30.01.2018р.

Також 06.02.2018р. представник позивача через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання б/н від 06.02.2018р., в якому просив витребувати в Державної фіскальної служби України матеріали заяви ТзОВ “Манік Ті Ентерпрайсас Юкрейн” про включення комбінованого знаку для товарів і послуг «RansaR» до митного реєстру.

Клопотання б/н від 06.02.2018р. про витребування доказів було судом задоволено.

Клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі № 903/959/17, подане суду 15.01.2018р., було залишено судом без задоволення.

Ухвалою суду від 06.02.2018р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.02.2018р.

20.02.3018р. представник позивач надіслав до суду письмові пояснення, в яких посилається на те, що правова природа суми стягнення в розмірі 25878,99 грн. – це відшкодування вартості зберігання товару на митному складі, що є обов’язком правовласника з відшкодування витрат митних органів, пов’язаних із призупиненням митного оформлення товарів за підозрою у порушенні прав, визначених статтями 399, 400 Митного кодексу України, які сплачені позивачем. Відтак, позивач має право вимагати їх компенсації з відповідача.

Вимоги позивача не підлягають до задоволення з огляду на таке.

17.10.2017 року в зоні діяльності Одеської митниці ДФС України за митною декларацією від 12.10.2017р. №UA500060/2017/019553 за ініціативою митного органу було прийнято рішення №2017/055 про призупинення митного оформлення товару, імпорт якого здійснював позивач – чай в асортименті, вага- 5073,50 кг, строком на 3 робочих дні у зв’язку із виявленням ознак контрафактності товару -неправомірного використання комбінованого знаку для товарів і послуг «RansaR», який з 22.03.2017р. занесений до митного реєстру обєктів права інтелектуальної власності за №003374.

Відповідно ч.1 ст. 424 ЦК України, майновими правами інтелектуальної власності є: право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

Відповідно ч.1, 2, 3 ст. 399 Митного кодексу Україниу разі якщо митний орган на підставі даних митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, виявляє ознаки порушення прав інтелектуальної власності щодо товарів, пред'явлених до митного контролю та митного оформлення, їх митне оформлення призупиняється, а товари підлягають розміщенню на складі цього органу. Рішення про призупинення митного оформлення товарів на строк до 10 робочих днів і в разі необхідності продовження цього строку не більш як на 10 робочих днів приймає керівник митного органу або особа, яка виконує його обов'язки. У день прийняття рішення про призупинення митного оформлення товарів митний орган засобами факсимільного та/або електронного зв'язку повідомляє правовласника про факт пред'явлення цих товарів до митного оформлення, а декларанта - про причини призупинення їх митного оформлення, а також повідомляє декларантові найменування та адресу правовласника. У повідомленні правовласнику зазначаються: митне оформлення яких саме товарів призупинено, їх кількість, причини та строк призупинення, найменування та адреса власника товарів, а також інша необхідна інформація.

З листа Одеської митниці ДФС України №75/5/15-70-03-06 від 30.01.2018р. встановлено, що власнику майнових прав - з ТзОВ “Манік Ті Ентерпрайсас Юкрейн” було направлено лист із повідомленням про факт пред’явлення вказаного товару до митного оформлення, інформацію про причини та строки призупинення, найменування та адресу власника/ декларанта товару.

У відповідь ТзОВ “Манік Ті Ентерпрайсас Юкрейн” повідомило митницю, що має підстави вважати товар, митне оформлення якого було призупинено, контрафактним, та звертається із заявою про сприяння належних їй майнових прав інтелектуальної власності на згаданий об’єкт права інтелектуальної власності.

19.10.2017р. митницею отримано лист-претензію ТзОВ “Фірма Лтд” щодо відсутності підстав для прийняття рішення про призупинення митного оформлення товару за митною декларацією від 12.10.2017р. №UA500060/2017/019553.

02.11.2017р. митницею отримано звернення ТзОВ “Манік Ті Ентерпрайсас Юкрейн” , в якому товариство просило продовжити строк призупинення митного оформлення товару на наступні 10 робочих дні у зв’язку із зверненням до господарського суду Одеської області з позовною заявою про захист прав інтелектуальної власності та заявою про забезпечення позову.

Згідно з ч.7, 8 ст. 399 Митного кодексу України, у разі якщо протягом перших 10 робочих днів після отримання повідомлення про призупинення митного оформлення товарів правовласник письмово не поінформує митний орган, що призупинив митне оформлення таких товарів, про звернення до суду з метою забезпечення захисту прав інтелектуальної власності або не звернеться до такого митного органу з письмовим вмотивованим клопотанням про продовження строку призупинення митного оформлення, то за відсутності ознак порушення митних правил товари, митне оформлення яких було призупинено, підлягають митному оформленню в установленому порядку. У разі якщо протягом перших 10 робочих днів після отримання повідомлення про призупинення митного оформлення товарів правовласник письмово поінформує митний орган про звернення до суду з метою забезпечення захисту прав інтелектуальної власності або звернеться до такого митного органу з письмовим вмотивованим клопотанням про продовження строку призупинення митного оформлення, то призупинення митного оформлення вказаних товарів може бути продовжено митним органом, але не більш як на 10 робочих днів.

Дію рішення №2017/055 від 17.10.2017р. були продовжено на наступні 10 робочих днів до 16.11.2017р. включно.

Станом на 17.11.2017р. Одеською митницею не було отримано відомостей, передбачених ч.10 ст.399 Митного кодексу України – ухвали суду про заборону вчинення певних дій у справі про порушення прав інтелектуальної власності або відповідне рішення іншого уповноваженого державного органу.

17.11.2017р. рішення №2017/055 від 17.10.2017р. про призупинення митного оформлення товару було скасовано; митне оформлення товару в митному режимі імпорту за митною декларацією від 12.10.2017р. №UA500060/2017/019553 завершено.

За зверненням ТзОВ “Фірма Лтд” №20 від 20.11.2017р. Одеською митницею ДФС України було повернуто оформлений вантаж за видатковою накладною №17 від 30.11.2017р.

Відповідно до розрахунку плати за зберігання товарів і транспортних засобів на складах органів доходів і зборів від 30.11.2017р. плата за зберігання товару за 27 днів – з 24.10.2017р. по 30.11.2017р. становить 25878,99 грн., який згідно з поясненнями представника позивача, було надіслано для оплати ТзОВ “Фірма Лтд”.

Позивач оплатив вартість зберігання товару на митному складі за вказаний період, що підтверджується копією платіжного доручення №956 від 30.11.2017р.

Відповідно ст. 242 Митного кодексу України товари, що зберігаються на складах митних органів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат митних органів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

Відповідно ч. 15 ст. 399 Митного кодексу України у разі призупинення митного оформлення товарів, зазначених у цій статті, відшкодування митним органам витрат, пов'язаних із зберіганням цих товарів, здійснюється за рахунок правовласника.

Проте, як встановлено судом,розрахунок плати за зберігання було надано позивачу, а не відповідачу, як правовласнику, і вартість зберігання товару на митному складі оплатив позивач, що підтверджується копією платіжного доручення №956 від 30.11.2017р.

Вважаючи, що він поніс витрати, які мав понести відповідач, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 25 878,99 грн. вартості за зберігання товару на митному складі.

Підстави, на які посилається позивач на обґрунтування вимоги про стягнення з відповідача 25 878,99 грн., дозволяють дійти висновку про те, що ця сума коштів, яка сплачена позивачем за зберігання товару на митному складі, є для нього збитками.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

У відповідності до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Позивачем не доведено наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення, оскільки належними доказами не доведено факту допущення відповідачем протиправної поведінки, шкідливого результату такої поведінки (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини як обов'язкових складових цивільного правопорушення.

Доказів, які б свідчили про надіслання рахунку на оплату вартості зберігання товару на митному складі відповідачу та ухилення відповідача від його сплати, не подано.

Дії Одеської митниці ДФС України щодо надання розрахунку плати за зберігання товару на митному складі ТзОВ «Форма ЛТД» позивачем не оскаржувались.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 25878,99 грн. є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Також позивач просить стягнути з відповідача 264 212,80 грн. втраченого прибутку (неодержаної вигоди).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, також потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів вжиття заходів щодо одержання заявленої вигоди, як і не підтверджено реальності таких доходів, його вимоги базуються на розрахунку можливого прибутку, такі розрахунки побудовані лише на можливих очікуваннях отримання певного доходу.

З огляду на те, що позивачем не доведено протиправності дій відповідача, наявності збитків, причинно-наслідкового зв'язку між збитками у вигляді упущеної вигоди та затриманням митного оформлення товару вимога позивача про стягнення з відповідача 264 212,80 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди не підлягає до задоволення.

На підставі ст. 23 ЦК України позивач просить також стягнути з відповідача 10 000 грн. моральної шкоди.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верхового Суду України від 31.03.1995р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Частиною 2 п. 5 зазначеної постанови передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При цьому відшкодування моральної шкоди здійснюється у разі наявності у діях правопорушника усіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності, а саме: неправомірної поведінки особи, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, а також вини заподіювача шкоди.

В свою чергу, законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про приниження честі, гідності, ділової репутації позивача або наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням його ділової репутації, внаслідок дій відповідача, не зазначено, в чому полягає неправомірність дій відповідача, а також не обґрунтовано розміру заявленої до стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 225 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 424, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 242, 399 Митного кодексу України ст.ст. 74, 86, 129, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено: 26.03.2018р.

Суддя І. О. Якушева