ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 березня 2018 року

справа № 808/3463/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Малиш Н.І.

судді: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017р. (суддя 1-ї інстанції Батрак І.В., дата ухвалення 05.12.2017р. о 14-00 годин, місце ухвалення - м. Запоріжжя) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №6690-13 від 19.06.2017 в сумі 20 804,27 грн. за формою "Ф" за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване, податкове повідомлення-рішення, отримане позивачем, підписано особою, правове становище якої чітко не вбачається. Також зазначає, що рішення відповідача прийнято протиправно, без врахування приписів абз. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, а документи, що надавались відповідачу підтверджують, що на майно, яке перебуває у власності позивача, розповсюджується дія вказаного положення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017р. позов задоволено.

Постанова суду мотивована тим, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення. Так, суд першої інстанції, з посиланням на положення пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України, фактично погодився з позицією позивача щодо неможливості справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016рік з огляду на те, що такий податок, як місцевий податок в м.Мелітополі, був встановлений Мелітопольською міською радою рішенням від 29.01.2016р. №2/6, а отже вказане рішення не може застосовуватися раніш наступного бюджетного періоду, не раніше 2017року. Також прийшов до висновку, що будівлі, власником якого є позивач не є об'єктом оподаткування у відповідності до пп. «є» 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для справляння податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у 2016 році, оскільки невірно застосовані норми податкового законодавства, зокрема пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України. Посилання на те, що будівля, яка належить позивачу на праві приватної власності не є об'єктом оподаткування з урахуванням до пп. «є» 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, є помилкове, оскільки первинні документи позивача не визначають класифікації об'єкта як «Будівля промисловості та склади» та відсутній статус промислового підприємства.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити без змін рішення суду першої інстанції з огляду на його законність і обґрунтованість.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав в ній викладених.

Представник позивача щодо задоволення скарги заперечив, зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з урахуванням норм чинного законодавства та доказів у справі.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 09.09.2008 між ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу частини комплексу будівель, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти належні продавцю на праві власності 33/100 частини комплексу будівель, а саме будівлі Б-2, нежитловою площею 987,4 кв. м., загальною площею 1152,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і сплатити за них визначену за домовленістю сторін грошову суму. Договір від 09.09.2008 посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів.

Відповідно до рішення виконкому Мелітопольської міської ради від 31.07.2001 №89/4 зазначеній вище будівлі, що належить позивачу, присвоєно адресу: АДРЕСА_2.

У подальшому позивач звернувся до міської ради із заявою про оформлення права власності на нежитлову будівлю.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області від 09.10.2008 №214/1 вирішено оформити право власності на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, за позивачем.

Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 є власником об'єкту нерухомості, а саме нежитлової будівлі, загальною площею 1 168,1 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, підстава виникнення свідоцтво про право власності від 07.11.2008р., видане Виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради Запорізької області, що також підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта. Вказана обставина не заперечується представниками сторін по справі.

19 червня 2017 року згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України ГУ ДФС у Запорізькій області складено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №6690-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у сумі 20804,27 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

За наслідками перегляду судового рішення колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності спірного рішення відповідача з огляду на наступне.

Згідно статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно матеріалів справи, відповідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.11.2008р., позивач є власником нежитлової будівлі (а.с. 41, 42).

Згідно підпункту 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.

Підпунктом "є" 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

В силу вимог підпункту 14.1.129¹ пункту 14.1 статті 14 ПК України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості").

До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", що включає підкласи: 1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості"; 1251.2 "Будівлі підприємств чорної металургії"; 1251.3 "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості"; 1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості"; 1251.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 1251.6 "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості"; 1251.7 "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості"; 1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості"; 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) "Будівлі промислові та склади" належить клас (код 1251) "Будівлі промислові", який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) "Резервуари, силоси та склади" належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.

Матеріали справи не містять доказів/документів приналежності будівлі до того чи іншого класу.

Посилання суду першої інстанції на витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, затвердженої рішеннями Мелітопольської міської ради Запорізької області від 27.12.2010 №9 (Довідка №11.1759) вказана вище земельна ділянка призначена для розміщення виробничої бази та офісу є помилковим, оскільки такий не визначає приналежності будівлі до того чи іншого класу,що розміщені та такій.

Таким чином, суду не надані докази про те, що нежитлова будівля, що належить позивачеві не є об'єктом оподаткування у розумінні підпункту "є" 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Щодо висновків суду першої інстанції про неможливість нарахування та утримання податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016р., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п.п.10.1.1 п.10.1 ст.10 ПК України до місцевих податків належать: податок на майно.

Відповідно до пп. 265.1.1 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовою податку на майно.

Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо прийняття рішень про встановлення місцевих податків та зборів передбачені у п.12.3 ст.12 ПК України.

Так, згідно з п.п.12.3.2 п.12.3 ст.12 ПК України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

У пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Отже, за загальним правилом рішення про встановлення місцевих податків та зборів повинно бути офіційно оприлюднене відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період).

В той же час, суд першої інстанції не звернув увагу на наступне.

24.12.2015р. за № 909-VIII прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році».

Відповідно п. 4 розділу II. Прикінцевих положень вказаного Закону, установлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

На виконання вказаного положення Закону України №909-VIII Мелітопольською міською радою Запорізької області прийнято рішення від 29.01.2016р. №2/6 про встановлення ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2016 рік на її території (а.с. 23).

З урахуванням п.4 р. ІІ Прикінцевих положень Закону України №909-VIII бюджетним періодом, до якого може застосовуватись ставка податку, встановлена рішенням Мелітопольської міської ради и від 29.01.2016р. №2/6, є 2016 рік.

Таким чином суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення відповідача, а тому з огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України.

Повний текст постанови складено 23 березня 2018року.

Головуючий суддя: Н.І. Малиш

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак