АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 22» березня 2018 року

м. Харків

справа № 645/3981/117

провадження № 22-ц/790/883/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Пилипчук Н.П., Маміної О.В.,

за участю секретаря: Семикрас О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» про захист прав споживачів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2017 року (ухвалене суддею Горпинич О.В. в залі суду в м. Харкові),-

ВСТАНОВИВ:

«12» вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» (далі - КП «Комплекс з вивозу побутових відходів») про захист прав споживачів.

В обґрунтування позову зазначив, що йому на праві власності належить квартира № 311, що розташована за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням Харківської міської ради (далі - ХМР) від 20 грудня 2011 року № 894 встановлені тарифи на послуги з вивезення побутових відходів, що надає відповідач з 01 грудня 2012 року для населення - 47,00 грн. за куб.м. та на послуги з вивезення твердих ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ негабаритних - 86,30 грн. за куб.м.

Рішенням ХМР від 05 листопада 2014 року № 646 встановлені тарифи на послуги з вивезення побутових відходів, які надає відповідач, з 01 грудня 2014 року для населення (незалежно від форм власності будинку) - 55 ,56 грн. за куб.м.

Між ОСОБА_1 та КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» не укладено договір на вивезення побутових відходів, оскільки ОСОБА_1 своєчасно надіслав заяву про не укладення договору, у зв'язку з тим, що опублікований проект договору не відповідав вимогам Конституції України, законів та Правил надання послуг з вивезення побутових відходів.

Відповідач погодився з таким не укладенням договору та не надсилав платіжних документів. Проте, відповідач протиправно розрахував щомісячну плату з вивезення побутових відходів виходячи із двох споживачів, що проживають у вищевказаній квартирі, зважаючи на що йому відмовлено у наданні субсидії на житлово-комунальні послуги.

Діями відповідача порушено право ОСОБА_1 як споживача на достовірну та своєчасну інформацію про фактично надану послугу з вивезення побутових відходів, яке може бути захищене шляхом припинення будь-яких дій відповідача з обліку заборгованості і її знищення на особовому рахунку, по якому ведеться облік наданої послуги, та припинення дій з надання йому та третім особам недостовірної інформації про нарахування і оплату послуг з вивезення ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ.

Зважаючи на зазначене, позивач просив суд зобов'язати КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» припинити будь-які дії з обліку заборгованості станом на 01 серпня 2017 року по особовому рахунку № 1000370098 по квартирі № 311, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, знищити інформацію про заборгованість та припинити дії з надання йому та третім особам недостовірної інформації про нарахування і оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території з заборгованістю на 01 серпня 2017 року.

КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» надано заперечення на позов, в якому зазначило, що відповідно до діючого законодавства укладення договору на надання послуг з вивезення побутових відходів є обов'язком споживача, зважаючи на що доводи ОСОБА_1 стосовно надання заяви про відмову укладати відповідний договір не є правовою підставою для задоволення позову. Діючим законодавством передбачено саме обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги. Посилання позивача на невідповідність договору вимогам законодавства є необґрунтованими, оскільки договір було розроблено на підставі Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1070 від 10 грудня 2008 року. Затвердженні рішенням виконавчого комітету ХМР норми та тарифи на послуги з вивезення побутових відходів є обов'язковими для виконання споживачами. Інформація про нарахування за надання послуги з вивезення побутових відходів щомісячно доводиться до відома споживачів, у тому числі і позивача, шляхом зазначення в єдиній квитанції ПАТ «Мегабанк». Нарахування вартості даних послуг здійснюється виходячи з кількості зареєстрованих осіб. За адресою АДРЕСА_1, зареєстровано дві особи, зважаючи на що КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» було здійснено нарахування на двох споживачів, розмір якого з 01 січня 2012 року по 01 грудня 2014 року становив 19,00 грн., а з 01 грудня 2014 року 23,08 грн. Споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні. ОСОБА_1 не надав будь-яких документів, які б підтверджували відсутність членів його сім'ї за місцем реєстрації.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» про захист прав споживачів відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу та доповнення, в яких просить заочне рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. При цьому посилається на порушення норм матеріального та неправильне застосування норм процесуального права. Зазначає, що обов'язковість укладення договору на надання послуг з вивезення побутових відходів обмежує його права споживача, що є прямим порушенням Конституції України. Судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що ОСОБА_1 не звертався до КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» з заявою про укладення відповідного договору, а навпаки надав заяву, в якій висловив незгоду в укладенні договору. Також не було надано належної оцінки доказам, що містяться в матеріалах справи щодо проживання у вищевказаній квартирі лише однієї особи. Крім того, не взято до уваги того факту, що ХМР не встановлені тарифи на послуги з вивезення побутових відходів для багатоквартирних будинків спільної сумісної власності чи власників квартир цих будинків або для фізичних осіб чи споживачів. Судом першої інстанції також необґрунтовано застосовано ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в частині документального оформлення тимчасової відсутності членів сім'ї споживача. Відповідач зазначає, що взагалі не користується послугами з вивозу ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ, оскільки утилізує їх самостійно. Посилався на відкриття кримінального провадження за аналогічним спором між ним та ТОВ «Харків Екоресурс».

До суду апеляційної інстанції сторони не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та доповнення до неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надання житлово-комунальних послуг не може регулюватися тільки договірними відносинами, оскільки основний порядок надання таких послуг визначений спеціальним законодавством, відповідно до якого оплата послуг з вивезення побутових відходів є обов'язком споживача, незалежно від факту укладення договору. Позивачем не надано доказів, з яких вбачається, що він як споживач, на виконання п.6 ч.1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», з метою набуття права на несплату вартості житлово-комунальних послуг, надавав КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» документально оформлені дані щодо не проживання в квартирі другої особи. Зважаючи на те, що між сторонами по справі існують цивільно-правові відносини, дії відповідача щодо обліку заборгованості та надання інформації про нарахування і оплату послуг, відповідають діючому цивільному законодавству. Позовна вимога щодо зобов'язання відповідача знищити інформацію про заборгованість не є належним способом захисту цивільних прав.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, при цьому суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, підтверджується зібраними у справі доказами та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира № 311, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 24).

Станом на час звернення позивача до суду у вказаній квартирі зареєстровано місце проживання ОСОБА_2 (а.с. 28).

Згідно з ч.10 ст. 35-1 Закону України «Про відходи» орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах визначає виконавця послуг з перевезення побутових відходів з певної території населеного пункту.

Рішенням виконавчого комітету ХМР № 940 від 28 грудня 2011 року КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» визначено виконавцем послуг з вивезення побутових відходів у м. Харкові.

За визначенням, наданим у статті Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг (стаття 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Згідно загальних умов виконання зобов'язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинне виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Відповідно до ст. 35-1 Закону України «Про відходи» власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг.

Відповідно до ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

З правового аналізу зазначених норм вбачається, що споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично ними користуються.

Посилання ОСОБА_1 на направлення на ім'я відповідача заяви про відмову укладення договору на надання послуг з вивезення побутових відходів не є підставою для звільнення ОСОБА_1 як споживача від оплати відповідних послуг.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 221/515/15-а.

Що ж стосується викладених ОСОБА_1 в обґрунтування позову доводів щодо невідповідності запропонованого відповідачем змісту договору на надання послуг з вивезення побутових відходів вимогам законодавства, то колегія суддів вважає їх неспроможними.

Відповідно до типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1070 від 10 грудня 2008 року КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» було розроблено договір на надання послуг з вивезення побутових відходів, шляхом його опублікування 22 листопада 2011 року в засобі масової інформації ХМР «Харьковские известия».

Статтею 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг) . У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Частиною 5 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що процедура узгодження договору здійснюється протягом місяця з дня внесення проекту однією зі сторін.

Продовж визначеного строку ОСОБА_1 не звернувся до КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» з зауваженнями та пропозиціями до зазначеного проекту договору, тобто не скористався наданим йому правом.

З доводів ОСОБА_1 та матеріалів справи вбачається, що останній звернувся до КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» з заявою про відмову укладення договору на надання послуг з вивезення побутових відходів.

Проте, слід зазначити, що спеціальним законодавством, що регулює даний вид правовідносин, не передбачено відмову від укладення зазначеного договору шляхом подання споживачем відповідної заяви.

Зважаючи на те, що споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично ними користуються, ОСОБА_1 не було надано будь-яких доказів, що свідчать про відсутність факту користування даними послугами. Зважаючи на зазначене, підстави для звільнення його від оплати наданих КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» послуг з вивезення побутових відходів відсутні.

Доводи ОСОБА_1 про те, що він зазначені послуги не отримував, а здійснює самостійно переробку відходів, не є правовою підставою для задоволенні позову зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.14 ст. 35-1 Закону України «Про відходи», ч.3 ст. 27 Закону України «Про рослинний світ», ч.6 ст. 39 Закону України «Про тваринний світ» спалювання складування, розміщення, зберігання або транспортування промислових та побутових відходів, які є джерелами забруднення атмосферного повітря, допускається лише при наявності спеціального розміщення на відведених місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування територіях, з дотриманням нормативів екологічної безпеки і подальшої утилізації або видалення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що він не користується послугами КП «Комплекс з вивозу побутових відходів», оскільки побутові відходи утилізує самостійно. Позивачем не надано допустимих та належних доказів, що він в установлений законом спосіб має можливість реалізувати, вивозити, знищувати всі побутові відходи.

Що ж стосується доводів ОСОБА_1 щодо неправильного розрахунку КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» послуг г з вивезення побутових відходів, то колегія суддів вважає їх недоведеними та не обґрунтованими.

Відповідно до рішення ХМР № 215/06 від 27 грудня 2006 року, з внесеними змінами, для мешканців будинків місцевих рад, будинків ЖБК та ОСББ, а також відомчих будинків норма надання послуг з вивезення твердих побутових відходів на одного мешканця на рік становить 2,15 куб.м., норма надання послуг з вивезення великогабаритних відходів на рік становить 0,15 куб.м. на одного мешканця на рік.

Рішенням виконавчого комітету ХМР № 894 від 20 грудня 2011 року тариф на послуги з вивезення твердих побутових відходів за однин куб.м. з урахуванням ПДВ для населення (незалежно від форми власності будинків) складає 47,00 грн., тариф на послуги з вивезення великогабаритних відходів за один куб.м. з урахуванням ПДВ для населення складає 86,30 грн.

Рішенням виконавчого комітету ХМР № 646 від 05 листопада 2014 року встановлено, що з 01 грудня 2014 року розмір тарифів на послуги з вивезення побутових відходів для населення становить: за послуги з вивезення твердих побутових відходів 55,56 грн. за куб.м., за послуги з вивезення великогабаритних відходів 126,65 грн. за куб.м.

Зазначені норми та тарифи на вказані послуги є обов'язковими для виконання.

Матеріали справи спростовують посилання ОСОБА_1 щодо ненарахування КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» суми оплати за послуги з вивезення побутових відходів як згоду відповідача з поданою ним заявою про відмову укладення договору про вивезення побутових відходів та надання в подальшому щодо нього Управлінню праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району ХМР недостовірної інформації щодо наявності заборгованості.

Дані про нарахування за надані послуги з вивезення побутових відходів щомісячно доводяться до відома ОСОБА_1 як споживача шляхом надіслання єдиної квитанції для населення на оплату житлово-комунальних послуг. Копії зазначених квитанцій містяться в матеріалах справи та з них вбачається, що дана інформації відображена в квитанції як «Вивіз ТПВ» (а.с. 39-56).

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності нарахування КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» вартості послуг з вивезення побутових відходів виходячи з двох осіб, що зареєстровані в квартирі ОСОБА_1

Як було зазначено вище, станом на час звернення позивача до суду у квартирі № 311, що належить ОСОБА_1 на праві власності та розташована за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано місце проживання ОСОБА_2 (а.с. 28).

Отже, в зазначеній квартирі зареєстровано дві особи, зважаючи на що КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» правомірно нарахувало вартість послуг виходячи з даної кількості зареєстрованих осіб.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні.

ОСОБА_1 не надано доказів, що він звертався в період, за який було нарахована вартість послуг з вивезення ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ, до КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» з заявою або з документами, що свідчать про відсутність членів сім'ї, а саме його невістки ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1.

З огляду на викладене, доводи ОСОБА_1 щодо надання КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» на запит Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради завідомо неправдивої інформації щодо наявності заборгованості за надання послуг з вивезення побутових відходів, є необґрунтованими.

Що ж стосується позовної вимоги ОСОБА_1 про знищення інформацію про заборгованість та припинити дії з надання йому та третім особам недостовірної інформації про нарахування і оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території з заборгованістю станом на 01 серпня 2017 року, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такої форми захисту цивільних справ як знищення інформації не передбачено.

Посилався ОСОБА_1 на відкриття кримінального провадження за аналогічним спором між ним та ТОВ «Харків Екоресурс» не є правовою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення даного позову.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги, викладені ОСОБА_1, були предметом розгляду в суді першої інстанції та висновків суду не спростовують.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384, пунктами 8, 9 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Постанову складено «23» березня 2018 року.

Головуючий суддя: Судді:

А.І. Колтунова Н.П. Пилипчук О.В. Маміна