ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2018 року, м.Дніпро Справа № 912/2969/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Дарміна М.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Українського державного концерну по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу «Украгротехсервіс»

на рішення господарського суду Кіровоградської області ухваленого 24 листопада 2017 року суддею Поліщук Г.Б. повний текст якого складено 29 листопада 2017 року у справі № 912/2969/17

за позовом Українського державного концерну по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу «Украгротехсервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротех»

про стягнення 10 829,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Український державний концерн по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу "Украгротехсервіс" (далі – концерн, позивач, постачальник) звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех" (далі ТОВ "Агротех", відповідач, покупець) із позовом про стягнення 22411,78 грн – агентської винагороди за договором поставки від 23.11.2005 №07-05-177, 16580,23 грн – збитків від інфляції, 1877,06 грн. – трьох відсотків річних, 3096,45 – збитків від додаткових витрат, пов’язаних з відновленням порушеного права позивача.

20.11.2017 року у зв’язку із погашенням 17.11.2017 року відповідачем заборгованості у сумі 22 411,78 грн., позивач уточнив свої вимоги та просив стягнути з відповідача 5239,87 грн – збитків від інфляції коштів, 1105,23 грн. – 3% річних, 4484,64 грн. – реальних збитків від додаткових витрат, пов’язаних з відновленням порушеного права позивача та 1600,00 грн судового збору.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 24 листопада 2017 року ( суддя Поліщук Г.Б.) у задоволенні позовних вимог Українського державного концерну по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу «Украгротехсервіс» - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач - Український державний концерн по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу «Украгротехсервіс» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, правильно зазначено норми цивільного та господарського права, які регулюють спірні правовідносини, проте висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим ним обставинам справи.

Зокрема, апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні інфляційних та 3% річних з огляду на те, що заборгованість нібито визначена у доларах США, в той час як фактично позивач розрахував ці суми, перевівши їх у національну валюту- гривню.

Крім того, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції неправильно протлумачив положення статті 225 ГК України, який не містить вичерпного переліку додаткових витрат сторони, а тому суд повинен був врахувати понесені позивачем додаткові витрати для відновлення свого порушеного права.

Оскільки відповідач під час розгляду справи погасив частину заборгованості, суд першої інстанції повинен був розподілити сплачену позивачем суму судового збору пропорційно між сторонами.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, що у відповідності до ч. 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 грудня 2017 року апеляційну скаргу Українського державного концерну по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу «Украгротехсервіс» на рішення господарського суду Кіровоградської області від 24 листопада 2017 року у справі № 912/2969/17 залишено без руху.

Після усунення недоліків, а саме сплати судового збору у повному обсязі ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 січня 2018року апеляційну скаргу Українського державного концерну по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу «Украгротехсервіс» на рішення господарського суду Кіровоградської області від 24 листопада 2017 року у справі № 912/2969/17 було прийнято до розгляду в порядку письмового провадження, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 27 лютого 2018 року, колегією суддів у складі : головуючий суддя Березкіна О.В.( доповідач), судді: Дармін М.О., Іванов О.Г.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 лютого 2018 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 15 березня 2018 рік.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 23.11.2005 між Українським державним концерном по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу "Украгротехсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротех", відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.1999 №76 "Про заходи щодо підвищення ефективності використання закупленої під гарантії Кабінету Міністрів України сільськогосподарської техніки та Порядку розрахунків за неї" і Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" укладено договір поставки №07-05-177 (далі – договір) (а.с. 8-10).

Відповідно до договору постачальник зобов’язувався передати у розпорядження, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах розст рочення кінцевого розрахунку та під відсоток, визначений цим договором (п.2.1. договору).

У розділі 3 сторони погодили номенклатуру, вартість товару, порядок та строки платежів.

Відповідно до Додатку 1 до договору №07-05-177 від 23.11.2005 концерн передав у розпорядження ТОВ "Агротех" три трактори ОСОБА_1 8400, заводські номери: RW8400PO22199, RW8400PO21296, RW8400PO022203 (а.с.10).

Факт передачі концерном зазначеної вище сільгосптехніки підтверджується актом передачі-приймання товару №239 від 23.11.2005 (а.с. 12), довіреністю серії ЯЛД №976423 від 22.11.2005 на ім’я ОСОБА_2 (а.с.13), видатковою накладною №239 від 23.11.2005 (а.с.13).

Відповідно до п.3.2. загальна сума платежів за договором становить 107616,00 доларів США та складається з:

- Вартості товару в сумі 91200,00 доларів США,

- Відсотків по обслуговуванню кредиту (4 % річних від розстроченої до сплати суми) в сумі 6384,00 доларів США;

- Першочергових витрат в сумі 3648,00 доларів США в т.ч. ПДВ;

- Агентської винагороди (4% річних від несплаченої частини вартості товару) в сумі 6384,00 доларів США в т.ч. ПДВ.

Покупець проводить постачальнику попередню оплату вартості товару в сумі 27360,00 доларів США без ПДВ (30% вартості товару) в національній валюті України за курсом НБУ на день проведення розрахунку на протязі 5 банківських днів після підписання цього договору (п.3.3. договору).

Відповідно до п.3.4. договору розстрочені платежі вартості товару в сумі 63840,00 дол. США без ПДВ та відсотки по обслуговуванню кредиту в сумі 6384,00 дол. США без ПДВ покупець сплачує постачальнику в національній валюті України за курсом НБУ на день проведення розрахунку у визначені Графіком платежів строки згідно Додатку 2 (далі – графік), який є невід’ємною частиною цього договору.

Першочергові витрати в сумі 3648,00 доларів США, в т.ч. ПДВ покупець сплачує постачальнику не пізніше 5 днів після підписання договору (п.3.6. договору).

Агентську винагороду покупець сплачує постачальнику у визначені Графіком платежів строки згідно додатку 2 до договору. Покупець здійснює оплату в національній валюті України за курсом НБУ на день проведення розрахунку (п.3.7 договору).

Відповідно до п.4.3. договору передача постачальником товару у власність покупця проводиться після кінцевого розрахунку за нього на умовах цього Договору і оформляється актом передачі-приймання.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до його повного виконання (п.11.9 договору).

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

Додатковою угодою № 1 від 28.12.2009 до договору поставки від 23.11.2005 №07-05-177 (а.с.14) покупець підтвердив, що сума несплачених платежів за договором становить 25216,72 дол. США, в тому числі плата за отриманий товар з урахуванням сплати відсотків та витрат по обслуговуванню кредитів в сумі 25216,72 дол. США, без ПДВ. Сторони домовились про відстрочення терміну сплати платежів покупцем за договором в сумі 25216,72 дол. США, без ПДВ до 15.12.2011. А також сторони домовились, що покупець сплачує постачальнику агентську винагороду (7% від несплаченої частини платежів за договором) за весь час відстрочення терміну сплати платежів.

Додатковою угодою № 2 від 12.02.2013 до договору поставки від 23.11.2005 №07-05-177 (а.с.16) покупець підтверджує, що сума несплачених платежів за договором згідно актів звірки взаємних розрахунків від 30.01.2013 №3, №3а становить 6304,18 дол. США, в тому числі плата за отриманий товар з урахуванням відсотків та витрат по обслуговуванню кредиту – 6304,18 дол. США, без ПДВ. Сторони домовилися про відстрочення терміну сплати платежів за договором в сумі 6000,00 дол. США, без ПДВ, до 15.12.2013. А також сторони домовились, що покупець сплачує постачальнику агентську винагороду (7% від несплаченої частини платежів за договором) за весь час відстрочення терміну сплати платежів.

12.02.2014 сторони уклали додаткову угоду № 3 до договору поставки від 23.11.2005 №07-05-177 (а.с. 18), у п.5 якої покупець підтверджує, що сума несплачених платежів за договором згідно актів звірки взаємних розрахунків від 12.02.2014 №4, 4а становить 6304,18 доларів США, в тому числі плата за отриманий товар з урахуванням відсотків та витрат по обслуговуванню кредиту – 6304,18 доларів США, без ПДВ. Сторони домовились про відстрочення терміну сплати платежів за договором в сумі 6304,18 доларів США, без ПДВ до 15.12.2014. Відповідно до п.7. додаткової угоди покупець сплачує постачальнику агентську винагороду (7% річних від несплаченої частини платежів за договором) за час відстрочення терміну сплати платежів.

Номенклатура, ціна і вартість товару, який поставляється постачальником покупцю, вказана в Додатку 1 до договору і є його невід’ємною частиною (п.3.1. договору).

Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех" із позовом про стягнення 22411,78 грн. – агентської винагороди за договором поставки від 23.11.2005 №07-05-177, 16580,23 грн. – збитків від інфляції, 1877,06 грн – трьох відсотків річних, 3096,45 – збитків від додаткових витрат, пов’язаних з відновленням порушеного права позивача, а у подальшому із уточненою вимогою про стягнення 5239,87 грн. – збитків від інфляції коштів, 1105,23 грн. – 3% річних, 4484,64 грн. – реальних збитків від додаткових витрат, пов’язаних з відновленням порушеного права позивача, позивач - Український державний концерн по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу "Украгротехсервіс" посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки щодо своєчасної оплати належних коштів, а саме, агентської винагороди у сумі 22 411,78 грн., що є підставою для нарахування сум, передбачених статтею 625 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно заявлялося до стягнення з відповідача 22411,78 грн. агентської винагороди, проте з урахуванням сплати відповідачем суми боргу у розмірі 22 411,78 грн. під час розгляду даної справи і заяву позивача від 17.11.2017 №07-1/72 про уточнення позовних вимог, на час прийняття рішення по справі між сторонами відсутні спірні правовідносини в цій частині боргу.

Відмовляючи у стягненні інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд першої інстанції виходив з того, що стягнення цих сум є неможливою, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем визначена у доларах США.

Відмовляючи у стягненні збитків від додаткових витрат, пов’язаних з відновленням порушеного права позивача, господарський суд першої інстанції виходив з того, що збитки, пов'язані з відрядженням не можна розцінювати як збитки у розумінні ст. 611, 623 ЦК України, а витрачена концерном "Украгротехсервіс" грошова сума в розмірі 3096,45 грн. на оплату відряджень працівнику, який виїжджав для проведення переговорів до відповідача, не може розглядатися як завдані Концерну безпосередньо відповідачем збитки, оскільки такі витрати не знаходяться у необхідному причинно-наслідковому зв’язку з фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором.

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду не оскаржується в частині стягнення агентської винагороди у сумі 22 411,78 грн., рішення суду в цій частині не переглядається, а переглядається в частині відмови у стягненні інфляційних втрат та трьох відсотків річних, а також збитків.

Так, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 3% річних з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2015 ТОВ "Агротех" погасило заборгованість за товар у сумі 149079,36 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2211 від 17.12.2015 (а.с. 20).

Разом з тим, заборгованість по агентській винагороді, відповідно до розрахунків концерну "Украгротехсервіс" (а.с. 27) станом на 01.01.2015 складала 441,30 дол. США, проте, оскільки відповідачем борг за товар у розмірі 6304,18 дол. США сплачений позивачу лише 17.12.2015, то позивачем додатково нараховано 404,52 дол. США агентської винагороди за період з 01.01.2015 по 01.12.2015.

Загальна сума боргу по агентській винагороді склала 845,82 дол. США.

Курс долара НБУ на момент виставлення рахунку, тобто станом на 09.03.2016, становив 26,49713000 грн. (845,82 х 26,49713000 = 22411,80 грн).

В березні 2016 року позивачем на адресу відповідача було надіслано рахунок №13 від 09.03.2016 про сплату агентської винагороди на суму 22411,78 грн (а.с.21).

За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ “Про індексацію грошових доходів населення” індекс інфляції (індекс споживчих цін) – показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України – гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Таким чином, господарський суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні на користь позивача інфляційних втрат, тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

Разом з цим, беручи до уваги правову природу трьох процентів річних, передбачених статтею 625 ЦК України, як особливої міри відповідальності, не заборонено її стягнення в національній валюті – гривні.

Згідно з частиною другою статті 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відтак вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України).

Як вбачається з уточненої позовної заяви від 17.11.2017 року, яка зареєстрована 20.11.2017 року, позивач просив стягнути 3 % річних за період з 10 березня 2016 року по 31 жовтня 2017 року у сумі 1105,23 грн.

Перевіривши розрахунок, колегія суддів вважає його правильним ( 3%:365 )х600 днів х 22 411,78 грн. ), а тому в цій частині заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині – скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Щодо стягнення збитків від додаткових витрат, пов’язаних з відновленням порушеного права позивача в сумі 4484,64 грн (з урахуванням заяви від 17.11.2017 №07-1/72), колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними, а висновки суду першої інстанції правильними з огляду на наступне.

Так, з позовної заяви вбачається, що позивач розглядає свої витрати, пов’язані з відрядженням свого представника на поїздку до відповідача з метою врегулювання питання погашення заборгованості за договором поставки, як заподіяні з вини відповідача збитки та просить їх стягнути на підставі статті 224 Господарського кодексу України та ст. 22 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Під збитками розуміються витрати, заподіяні управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розрахувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до приписів ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Позивач вважає, що в розумінні ст. 225 ГК України до додаткових витрат повинні бути віднесені витрати на відрядження як реальні збитки, понесені стороною з метою відновлення її порушеного права.

До складу таких витрат позивачем включено витрати на відрядження на підприємство відповідача з метою проведення переговорів та витрати на відрядження до господарського суду Кіровоградської області для участі в судових засіданнях. При цьому такі витрати, позивач вважає, що підприємство мусило зробити для відновлення свого права.

Однак, витрати позивача на відрядження не мають обов'язкового характеру, факт наявності цих витрат і розмір не знаходяться у необхідному зв'язку із заборгованістю, яку просить стягнути позивач.

Збитки, пов'язані з відрядженням не можна розцінювати як збитки у розумінні ст. 611, 623 ЦК України, а витрачена концерном "Украгротехсервіс" грошова сума в розмірі 4484,64 грн. на оплату відряджень працівнику, який виїжджав для проведення переговорів до відповідача, не може розглядатися як завдані Концерну безпосередньо відповідачем збитки, оскільки такі витрати не знаходяться у необхідному причинно-наслідковому зв’язку з фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу у стягненні 4484,64 грн, пов’язаних з оплатою витрат на відрядження.

Таким чином, оскільки, розглядаючи справу, суд першої інстанції дав правильну оцінку наявним у справі доказам, правильно встановив обставини справи, проте допустився помилки у застосуванні матеріального права при вирішенні питання щодо стягнення з відповідача 3% річних, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог у сумі 1105,23 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Кіровоградської області ухвалене у відповідності до норм матеріального та процесуального права і підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 129 ГПК України, судовий збір у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Проте , частиною 9 означеної статті передбачено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем після звернення позивача із позовом сплачено заборгованість з агентської винагороди у сумі 22 411,78 грн., що свідчить саме про визнання відповідачем цієї заборгованості.

Позивачем сплачено при зверненні до суду 1600 грн. судового збору, та 1760 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, тому оскільки позовні вимоги суд задовольняє частково, та з урахуванням фактичного визнання відповідачем первинно заявленої до нього суми боргу у розмірі 22 411,78 грн., витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних та фактично визнаних ним вимог, а саме, у сумі 1860 грн.

Керуючись ст.ст. 275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Українського державного концерну по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу «Украгротехсервіс» - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 24 листопада 2017 року у справі № 912/2969/17 в частині відмови у стягненні трьох відсотків річних у сумі - 1105,23 грн. - скасувати.

Позовні вимоги Українського державного концерну по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу «Украгротехсервіс» - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротех» ( код ЄДРПОУ 31715423,р/р 26004814145 в АТ «ОСОБА_3 Аваль» у м.Києві, МФО 380805, с.Тишківка, Добровеличківського району, Кіровоградської області) на користь Українського державного концерну по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу «Украгротехсервіс» (код ЄДРПОУ 14278466, р/р 26007053131301 Київське ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», м.Київ, МФО 321842, вул.Мечникова,16-А, м.Київ) 1105,23 грн. трьох відсотків річних.

В іншій частині рішення господарського суду Кіровоградської області від 24 листопада 2017 року у справі № 912/2969/17 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротех» ( код ЄДРПОУ 31715423,р/р 26004814145 в АТ «ОСОБА_3 Аваль» у м.Києві, МФО 380805, с.Тишківка, Добровеличківського району, Кіровоградської області) на користь Українського державного концерну по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу «Украгротехсервіс» (код ЄДРПОУ 14278466, р/р 26007053131301 Київське ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», м.Київ, МФО 321842, вул.Мечникова,16-А, м.Київ) 800 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у сумі 880грн.

Видачу наказів доручити господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п.2 ч.3 статті 287 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.03.2018року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя О.Г.Іванов

Суддя М.О.Дармін