ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2018 року

Київ

справа №813/919/13-а

адміністративне провадження №К/9901/758/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуКомунального підприємства "Червоноградводоканал"на постановуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2013 року (колегія у складі суддів: Курилець А.Р., Гінда О.М., Ніколін В.В.)у справі № 813/919/13-а (9637/13/876)за позовомКомунального підприємства "Червоноградводоканал"доДержавної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській областіпровизнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання до вчинення дій, ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Червоноградводоканал" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області, у якому просило визнати протиправними дії щодо нарахування штрафних санкцій; скасувати податкові повідомлення-рішення від 15 січня 2013 року № 0000041521, від № 0000051521, якими нараховано штрафні санкції; зобов'язати відповідача змінити програму обліку з податків за якими сплату податків відобразити відповідно до сплачених платіжних доручень з відповідним кодом призначення платежу.

Позов вмотивований тим, що позивачем з лютого 2011 року по вересень 2012 року були подані декларації з податку на додану вартість та сплачені самостійно узгоджені суми податкових зобов'язань. Проте відповідачем неправомірно змінено призначення платежу, вказане позивачем у платіжних дорученнях, та зараховано кошти у рахунок погашення податкового боргу попередніх періодів. За таких обставин вважав протиправними дії відповідача щодо зміни призначення платежу та прийняті ним податкові повідомлення-рішення про нарахування й утримання штрафу, чим порушено норми податкового законодавства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби щодо нарахування Комінальному підприємству "Червоноградводоканал" штрафних (фінансових) санкцій відповідно до податкових повідомлень-рішень від 15 січня 2013 року № 0000041521 та № 0000051521. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області Державної податкової служби від 15 січня 2013 року № 0000041521 та № 0000051521. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки до 1 січня 2011 року податковий орган протиправно змінював призначення платежу коштів, які сплачував позивач згідно з платіжними дорученнями, це призвело до неправильного зарахування коштів, сплачених позивачем у 2011-2012 роках у рахунок сплати податкових зобов'язань та надмірного нарахування штрафних санкцій в цій частині. Також податковим органом невірно нарахована штрафна санкція і така сума має застосовуватися в розмірі не більше 1 грн. за кожне порушення.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Червоноградводоканал" відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що станом на 1 січня 2011 року у позивача був податковий борг з податку на додану вартість, а тому податковий орган правомірно реалізував надані йому згідно із пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України повноваження щодо зміни призначення платежу та прийняття на підставі статті 126 Податкового кодексу України оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими до позивача застосовано штрафні санкції за затримку позивачем сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість більше як на 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У запереченні на касаційну скаргу відповідач просив відмовити у її задоволенні, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене із дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим.

З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, касаційний суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено перевірку дотримання позивачем вимог статті 57 Податкового кодексу України за період з 30 березня 2011 року по 1 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт № 2019/303/15-016/00185347 від 26 грудня 2012 року про порушення граничного строку сплати самостійно узгоджених зобов'язань з податку на додану вартість більше як на 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем 15 січня 2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000041521, згідно з яким КП «Червоноградводоканал» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 737629,50 грн. за затримку на 604 календарних дні сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3688147,5 грн.;

- № 0000051521, згідно з яким застосовано суму штрафних санкцій за затримку на 24 календарних дні сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 18220,90 грн.

Судами також встановлено, що згідно довідок від 21 лютого 2013 року про заборгованість з податків і зборів (обов'язкових платежів), що контролюються органами ДПІ в м. Червонограді, станом на 01 березня 2011 року за КП «Червоноградводоканал» обліковувалась заборгованість з ПДВ в розмірі 3039864,97 грн., а станом на 22 листопада 2012 року - 4644116,37 грн.

ДПІ у м. Червонограді Львівської області зарахувала кошти, сплачені КП «Червоноградводоканал» у 2011-2012 роках згідно декларацій від 21.03.2011, 20.02.2011, 20.05.2011, 17.06.2011, 20.07.2011 на погашення боргу за деклараціями попередніх періодів від 21.09.2009, 20.10.2009, 20.11.2009, 21.12.2009, 20.01.2010, 22.02.2010.

Вирішуючи спір по суті, суди першої та апеляційної інстанцій, дійшли однакових висновків, що право податкового органу, надане статтею 87 Податкового кодексу України щодо зміни призначення платежу, виникло набранням чинності цього Кодексу, тобто з 01.01.2011, тому зарахування податковим органом в рахунок погашення податкового боргу минулих періодів після названої дати, є законним обов'язком.

Проте, дійшли різних юридичних висновків під час надання правової оцінки та встановленню обставин щодо наявності у податкового органу правових підстав для вчинення таких дій, зважаючи на докази у справі.

Так, суд першої інстанції, встановивши наявність судових рішень, згідно з якими визнавалися протиправними дії ДПІ у м. Червонограді Львівської області щодо зміни призначення платежу у платіжних дорученнях, визначеного КП «Червоноградводоканал», до 01.01.2011, та якими відповідно були скасовані податкові повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій, дійшов висновку, що протиправна зміна до 01.01.2011 призначення платежу призвела до неправильного зарахування податковим органом коштів, сплачених позивачем та надмірного нарахування штрафних санкцій в цій частині.

Проте, судом не було перевірено чи узгоджуються задекларовані платником податків показники та суми зараховані податковим органом з даними його облікової картки, що вказує на не підтвердження відповідних обставин та фактів належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб, та про те, що висновки суду ґрунтуються на припущеннях, оскільки зроблені без дослідження належних та допустимих доказів.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (стаття 244 Кодексу адміністративного судочинства України, аналогічні вимоги містились у статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15.12.2017).

А відтак рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Не виправив цієї помилки й апеляційний суд, встановивши наявність заборгованості у позивача на підставі довідок податкового орану про заборгованість з податків і зборів. Тоді як така довідка не є безумовним підтверджуючим доказом.

Наявність (або відсутність) заборгованості по сплаті податку повинна підтверджуватись, в тому числі і даними облікової картки платника (позивача), якою також підтверджуються обставини дотримання порядку зарахування контролюючим органом, здійснених відповідачем платежів, в тому числі і в рахунок погашення його податкового боргу минулих періодів.

Надання юридичної оцінки цьому факту, вимагає співставлення судом під час вирішення спору факту з нормою права, яка регулює відповідну сферу правовідносин.

Крім того, важливо звернути увагу на факт не дослідження та не надання відповідної оцінки, що сплата боргу здійснювалась платіжним дорученням № 2 від 07.11.2012 р. на суму 4461987,37 грн. (а.с.141 том 1), в призначенні платежу якого зазначено про сплату податкового боргу з податку на додану вартість згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 11 червня 2012 року №517, статті 23 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та договору №13/25 від 19 жовтня 2012 року.

Вказаними нормативно-правовими актами визначено механізм перерахування і надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Порядок погашення заборгованості перед бюджетом для підприємств паливо-енергетичного комплексу, здійснювався з урахуванням норм Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" № 2711-IV.

Разом з тим, суди не встановили, чи належить позивач до підприємств паливно-енергентичного комплексу.

Відповідно до ч. 1.3., 1.4 ст. 1 Закону N 2711-IV учасники розрахунків - підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єкти господарської діяльності, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, правонаступники ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядник цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в паливно-енергетичному комплексі, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом.

Заборгованість - підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка: є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих.

Відповідно до п. 7.2., 7.4, 7.5, 7.8 ст.7 Закону N 2711-IV проведення взаєморозрахунків здійснюється шляхом послідовного виконання зобов'язань учасниками розрахунків на підставі відповідних угод та в разі наявності в межах заборгованості, зафіксованої на розрахункову дату, рівних сум заборгованості, що підтверджені при визначенні таких сум.

Проведення взаєморозрахунків на умовах, визначених цим Законом, за участю бюджетів усіх рівнів дозволяється лише на суму заборгованості, що виникла з причин:

неповного фінансування передбачених державним та/або місцевими бюджетами видатків для розрахунків за енергоносії, спожиті підприємствами, організаціями та установами, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів;

неповної оплати видатків, передбачених бюджетами всіх рівнів на фінансування пільг та субсидій, встановлених законодавством відносно оплати за енергоносії;

невиконання зобов'язань з оплати енергоносіїв державними та комунальними підприємствами, у тому числі через невідповідність тарифів на електричну, теплову енергію та газ, що спожиті такими підприємствами, вартості товарів, робіт, послуг, які вони реалізовували, виконували або надавали в межах своєї господарської діяльності, за умов, що величина такої вартості визначалася або встановлювалася органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Органи державної податкової служби не мають права відмовити за зверненням учасників розрахунків - платників податків в укладенні договору щодо проведення взаєморозрахунків на умовах, визначених цим Законом.

Порядок проведення взаєморозрахунків встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 23 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Наведене дає підстави стверджувати про неповноту встановлення судами всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, що також вказує на непідтвердження відповідних обставин та фактів належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб.

Зважаючи на викладене, касаційний суд не може погодитись або спростувати, як висновки та доводи податкового органу, так і перевірити висновки судів попередніх інстанцій, оскільки дослідження та відсутність належної оцінки доказів, виключає можливість перевірки касаційним судом правильності судового акту.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Червоноградводоканал" задовольнити.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

3. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду