ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/908/17-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брезіної Т.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Косменко Х.В.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправними і скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просив суд винести рішення, яким визнати протиправними та скасувати: рішення №0060481304 від 09.11.2017 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Чернівецькій області від 09.11.2017 р. №0061681304, №0061661304, №0061651304, №0061571304, №0061621304, №0061631304, №001611304, №0061511304.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила, що в період з 01.01.2014 р. по 31.12.2015 р. позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування. За вказаний період податковим органом проведено документальну позапланову перевірку фінансово-господарської діяльності самозайнятої особи ОСОБА_1, за результатами якої 20.10.2017 р. складено акт перевірки та встановлено: перевищення дозволеного обсягу доходу в 3 кварталі 2014 р. в сумі 516103,40 грн; неналежне ведення книги обліку доходів; нездійснення переходу на застосування іншої ставки або відмови від застосування спрощеної системи оподаткування, не застосовано ставку єдиного податку у розмірі 15%, чим занижено єдиний податок в сумі – 77415,05 грн; неподано у встановлені строки податкові декларації у разі перевищення протягом року обсягу доходу; не реєструвалися та не велися книги обліку доходів і витрат для загальної системи оподаткування; не подано податкові декларації про майновий стан і доходи за період з 01.10.2014 р. по 31.12.2014 р. та за 2015 рік; занижено податок з доходів фізичних осіб в загальній сумі 67426,56 грн, в тому числі за період з 01.10.2014 р. по 31.12.2014 р. в сумі 55068,48 грн, в 2015 році в сумі 12358,08 грн; не нараховано та не утримано військовий збір з оподатковуваного (чистого доходу) за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. на загальну суму 1235,82 грн; занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2015 р. на загальну суму 266959 грн; неповна сплата єдиного соціального внеску з чистого доходу в частині заниження максимальної величини бази нарахування єдиного соціального внеску, встановленої на 2014-2015 роки в загальній сумі 43581,99 грн; п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Не погоджуючись із вказаними порушеннями, позивач 27.10.2017 р. подала заперечення на вказаний акт перевірки, однак відповідач 09.11.2017 р. прийняв рішення №0060481304 про застосування штрафних санкцій в сумі 7702,05 грн за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. Крім того, 09.11.2017 р. відповідачем прийнято: податкове повідомлення-рішення №0061681304 за яким застосовано до позивача суму штрафних санкцій у розмірі 1 грн; податкове повідомлення-рішення №0061661304, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн; податкове повідомлення-рішення №0061651304, яким застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 170 грн; податкове повідомлення-рішення №0061571304, яким застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 340 грн; податкове повідомлення-рішення №0061621304, яким застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 180480 грн; податкове повідомлення-рішення №0061631304, яким застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 29767,75 грн; податкове повідомлення-рішення №0061611304, яким застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 14289,95 грн; податкове повідомлення-рішення №0061511304, яким застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 162765,19 гривень. Позивач не погоджується з вказаними прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки на протязі 2014-2015 років ОСОБА_1 проводила поповнення власного розрахункового рахунку грошовими коштами з призначенням «готівкові надходження власних коштів» в загальній сумі – 1164898 грн, а саме: за 2014 рік в сумі 491400 грн та за 2015 рік в сумі 673498 гривень. Крім того, на протязі 2014-2015 років ОСОБА_1 проводила поповнення власного розрахункового рахунку грошовими коштами з призначенням «переказ коштів на рахунок» в загальній сумі – 483870 грн, а саме: за 2014 рік в сумі 350370 грн та за 2015 рік в сумі 133500 гривень. Однак, позивач зазначає, що вказані обставини не були дослідженні податковим органом належним чином. Так, позивач стверджує, що розбіжність між сумою доходу, отриманого на розрахунковий рахунок за даними книги обліку доходів і витрат та даними банківських виписок, виникла у зв’язку із здійсненням ОСОБА_1 поповнення рахунку власними коштами, що підтверджується виписками по рахункам в банківській установі. Позивач стверджує, що поповнення власними коштами розрахункового рахунку в установі банку не може розцінюватись як дохід платника податку фізичної особи-підприємця, за умови, що сума такого поповнення не перевищує суми коштів отриманих підприємцем в ході здійснення підприємницької діяльності. Позивач також стверджує, що зміна активів фізичної особи-підприємця з готівкової форми в безготівкову не змінює загального фінансового результату діяльності підприємця. На підставі вказаного, позивач стверджує, що висновки податкового органу про завищення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 податкового зобов’язання з єдиного податку в загальній сумі 67426,52 грн за період з 01.10.2014 р. по 31.12.2015 р. є необґрунтованими. Позивач також зазначила, що вищевказані грошові кошти були внесені на розрахунковий рахунок як власні кошти, отримані від інших осіб на підставі цивільно-правових угод.

12.01.2018 р. від Головного управління ДФС у Чернівецькій області надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. Так, податковий орган зазначає, що згідно листа ГУ ДФС у Херсонській області від 17.07.2017 р. містяться відомості щодо громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_5 Оглі, який протягом 2011-2016 років здійснював імпорт товарно-матеріальних цінностей із території Російської Федерації з метою отримання не облікованих прибутків та здійснював їх реалізацію за готівку особам без сплати відповідних податків. За заявою вказаного громадянина від 23.10.2012 р. ПАТ «Укрсоцбанк» було виготовлено додаткову платіжну картку на ім’я довіреної особи для здійснення видаткових операцій для ОСОБА_1. Податковий орган зазначає, що за перевіряємий період позивач отримала від громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_5 Оглі продукцію (фарфоровий та скляний посуд), за яку останньою перераховано на вказану додаткову платіжну картку грошові кошти в розмірі 4752016,18 грн, з них протягом 2013 року – 1421112,30 грн, протягом 2014 року – 2022178 грн, протягом 2015 року – 1308725,88 гривень. Оскільки в подальшому отриманий товар реалізовано позивачем, податковим органом виявлено значні розбіжності в задекларованих доходах ОСОБА_1 та перерахуванням грошових коштів громадянину ОСОБА_4 ОСОБА_5 Оглі, а саме: задекларовані доходи за 2013 рік в сумі 981656 грн, задекларовані доходи за 2014 рік в сумі 985304 грн, задекларовані доходи за 2015 рік в сумі 996615 гривень. Як наслідок, перераховані позивачем суми не відповідають задекларованим доходам. Крім того, податковий орган зазначає, що обмін товарно-матеріальними цінностями та грошовими коштами між вказаними особами відбувався без належного оформлення та з використанням р/р, про які не повідомлено до відповідних податкових органів за місцем реєстрації. Вказане, на думку відповідача, свідчить про отримання ОСОБА_1 прихованих прибутків та не сплату відповідних податків.

Щодо встановленого перевищення визначення обсягу доходу, отриманого від провадження діяльності на спрощеній системі оподаткування, застосування ставок єдиного податку, податковий орган зазначив наступне. Обсяг доходу позивача, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, за 1-3 квартал 2014 р. перевищив дозволений обсяг та склав 1516103,40 грн, що на 516103,40 грн більше дозволеного. Дохід позивача від підприємницької діяльності в 2015 році становив 1030222,86 грн, який не відображений в книзі обліку доходів та витрат, які надійшли за товар в сумі 45996,70 грн та кошти відображені в книзі обліку доходів за мінусом коштів, які надійшли за товар в сумі 984226,79 гривень. Водночас, податковий орган зазначив, що власні кошти ОСОБА_1, внесені на розрахунковий рахунок, який відкрито для здійснення підприємницької діяльності, включаються до сукупного оподаткованого доходу фізичної особи-підприємця платника єдиного податку. Перевіркою встановлено, що позивач протягом 2014-2015 років проводила поповнення власного розрахункового рахунку для здійснення підприємницької діяльності грошовими коштами з призначенням «готівкові надходження власних коштів» на загальну суму 1164898 грн, а саме: за 2014 рік в сумі 491400 грн, за 2015 рік в сумі 673498 гривень. Перевіркою також встановлено, що позивач протягом 2014-2015 років проводила поповнення власного розрахункового рахунку для здійснення підприємницької діяльності грошовими коштами з призначенням «переказ коштів на рахунок» на загальну суму 483870 грн, а саме за 2014 рік в сумі 350370 грн, за 2015 рік в сумі 133500 гривень. Таким чином, податковий орган стверджує, що позивачем за період з 01.10.2014 р. по 31.12.2015 р. не застосовано ставку єдиного податку в розмірі 15%, чим занижено єдиний податок в сумі 77415,51 гривень. Крім того, у зв’язку із перевищенням дозволеного обсягу доходу за 1-3 квартал 2014 року в сумі 516103,40 грн, реєстрація платника єдиного податку ОСОБА_1 підлягає анулюванню з 01.10.2014 року.

Щодо встановлення податковим органом під час проведення перевірки позивача неподання податкової декларації про отримані доходи від підприємницької діяльності, відповідач зазначив наступне. Податковий орган зазначає, що позивачем за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2015 р. повинна була перебувати на загальній системі оподаткування та зобов’язувалась подавати податкові декларації про майно та доходи, однак такі декларації ОСОБА_1 не подавались. Перевіркою правильності визначення доходу встановлено його заниження в загальній сумі 1358603,86 грн, в тому числі з 01.10.2014 р. по 31.12.2015 р. в сумі 328381 грн, в 2015 році в сумі 1030222,86 гривень. Внаслідок допущених порушень позивачем не подавались податкові декларації та не зазначались показники загального оподаткованого доходу.

Податковий орган також зазначив, що позивач переведена на загальну систему оподаткування з 01.10.2014 р. та зобов’язана була зареєструвати РРО при здійсненні розрахункових операцій за готівку, згідно книг обліку доходів та інших документів за період з 01.10.2014 р. по 31.12.2015 р., невиконання чого призвело до порушення вимог чинного законодавства. Крім того, позивачем за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. не нараховано та не утримано військовий збір з оподаткованого доходу за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. на загальну сум 1235,82 гривень.

Відповідач також зазначає, що оскільки під час проведення перевірки було встановлено анулювання дії свідоцтва ОСОБА_1, як платника єдиного податку з 01.10.2014 р., позивач переведена на загальну систему оподаткування з 01.10.2014 р., однак не здійснила реєстрацію платника ПДВ та не подавала декларації з вказаного податку за період з 01.10.2014 р. по 31.12.2015 рік. Також, у зв’язку із виявленим вищевказаних порушеннями, перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2015 р., встановлено порушення в частині неповної сплати єдиного внеску з числа доходу в сумі 43581,99 гривень.

01.02.2018 р. позивач подав до суду відповідь на відзив Головного управління ДФС у Чернівецькій області, в якому зазначив, що не погоджується із запереченнями податкового органу, викладеними у відзиві на позовну заяву. Так, позивач зазначив, що розбіжність між сумою доходу, отриманого на розрахунковий рахунок за даними книги обліку доходів і витрат та даними банківських виписок виникла у зв’язку із здійсненням ОСОБА_1 поповнення рахунку власними коштами, сума яких не перевищує суми коштів, отриманих підприємцем в ході здійснення підприємницької діяльності в готівковій формі. Вказані кошти позивач внесені на розрахунковий рахунок, як власні кошти, отримані від інших осіб за цивільно-правовими угодами. Окрім того, відповідно до банківської виписки від 24.10.2017 р. №2410-17VU-1412-2356 31.01.2014 р. мало місце зарахування грошових коштів в сумі 47000 грн із помилковим призначенням «за товар згідно накладної №РН-0000140 від 30.01.2014 р.», оскільки вказані кошти фактично були перераховані на виконання умов договору позики від №3 від 05.01.2014 року.

Позивач також зазначає, що при проведенні Аудиторської перевірки виявлено поступлення протягом 2014 року грошових коштів на банківський рахунок, які не знайшли відповідного відображення у книзі обліку доходів, а саме: 20.01.2014 р. – 653,10 грн, з призначенням платежу «оплата за товар по рах. 71 від 20.01.2014 р. без ПДВ»; 25.09.2014 р. – 2438,40 грн, з призначенням платежу «оплата за посуд керамічний, накладна №246 від 22.09.2014 р.». Окрім того, незалежною аудиторською перевіркою встановлено, що протягом 2015 року позивач отримала дохід в сумі 1106955,98 грн, що більше від задекларованих доходів на суму 110340,98 гривень. При цьому, порушень, які можуть призвести до зміни групи для перебування на спрощеній системі оподаткування, або безпосередньої зміни системи оподаткування, перевіркою не виявлено. Позивач зазначила, що виявлені податковим органом порушення під час проведення перевірки за період господарської діяльності ОСОБА_1 з 01.01.2014 р. по 31.12.2015 р. випливають та є наслідком одного порушення, що на думку податкового органу мало місце при здійсненні підприємницької діяльності, а саме перевищення дозволеного доходу в 3 кварталі 2014 року. Однак, позивач не погоджується з такими висновками, та зазначає, що перевищення дозволеного доходу у вказаному періоді не відбулось.

Під час розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 судом розглянуто заяви, клопотання учасників справи та вчинено наступні процесуальні дії у справі.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.12.2017 р. відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 10:00 01.02.2018 року.

В судовому засіданні 01.02.2018 р. судом відкладено розгляд справи на 22.02.2018 р. на підставі клопотання представника позивача.

22.02.2018 р. в судовому засіданні судом розглянуто клопотання представника позивача про виклик та допит свідків та про призначення судово-бухгалтерської експертизи, у задоволені яких відмовлено.

05.03.2018 р. в судовому засіданні задоволено клопотання представника позивача та допитано у якості свідка позивача ОСОБА_1, яка повідомила, що на початку 2014 році вона укладала договори позики з іншими громадянами, кошти від яких отримувала у готівковій формі та вносила на власний розрахунковий рахунок, що призначений для здійснення господарської діяльності. ОСОБА_1 повідомила, що не була обізнана про наслідки зарахування коштів від позики на розрахунковий рахунок - "для здійснення підприємницької діяльності". Крім того, свідок зазначила, що вказані кошти не є отриманим доходом від здійснення господарської діяльності та були витрачені на придбання товарно-матеріальних цінностей та для оплати інших послуг. Рахунок використовувався також для здійснення оплати за отримані послуги по договорам такі як, договір охорони будинку та інших. Також свідок зазначила, що кошти, отримані за договорами позики, вона повернула позикодавцям у визначені договорами строки до кінця 2014 року у готівковій формі про що свідчать розписки.

Також, 05.03.2018 р. в судовому засіданні на розгляд суду ставилось клопотання представника позивача про необхідність допиту у якості свідка спеціаліста аудиторської фірми «Аудит-Сервіс», який 15.01.2018 р. склав аудиторський звіт про перевірку сум отриманих доходів та достовірності їх відображення у книзі обліку доходів і податкової звітності за період з 01.01.2016 р. по 30.06.2017 р., однак суд відмовив у задоволені вказаного клопотання, оскільки матеріали справи містять вказаний аудиторський звіт та висновки аудитора аудиторської фірми «Аудит-Сервіс».

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 (місце проживання 59330, Чернівецька обл., Кіцманський р-н, смт. Неполоківці, вул. Броварська, буд. 20) взята на обліку в Кіцманській ОДПІ Головного управління ДФС у Чернівецькій області як платник податків 24.01.2007 р. та здійснює господарську діяльність: код КВЕД 46.44 «оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення (основний)»; код КВЕД 47.89 «роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами». (а.с. 81).

17.07.2017 р. до Головного управління ДФС у Чернівецькій області надійшов лист від Головного управління ДФС у Херсонській області, в якому вказано щодо порушеної кримінального провадження №32106230000000059 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212 КК України. Досудовим розслідування встановлено, що громадянин ОСОБА_4 ОСОБА_5 Оглі протягом 2011-2016 років здійснював імпорт товарно-матеріальних цінностей (фарфор, скляний посуд і засоби чищення) із території Російської Федерації з метою отримання необлікованих прибутків та здійснював їх реалізацію за готівку особам без сплати відповідних податків. За вказаною метою 23.10.2012 р. ПАТ «Укрсоцбанк» було виготовлено додаткову платіжну картку на ім’я довіреної особи для здійснення видаткових операцій по рахунку №26257870028547 для ОСОБА_1. За перевіряє мий період ОСОБА_1 отримувала від громадянина ОСОБА_4 продукцію (фарфоровий та скляний посуд) за яку перераховувалось на вищевказаний рахунок грошові кошти в розмірі 4752016.18 грн, з них протягом 2013 року – 1421112,30 грн, протягом 2014 року – 2022178 грн, протягом 2015 року – 1308725,88 гривень. Враховуючи те, що в подальшому ОСОБА_1 реалізовано отриманий посуд, податковий орган зробив висновок про розбіжність в задекларованих доходах ОСОБА_1 та перерахованими коштами на рахунок громадянина ОСОБА_4. У зв’язку із чим Головне управління ДФС у Херсонській області просило провести перевірку дотримання вимог законодавства ОСОБА_1 за 2013-2015 роки. (а.с. 114).

Податковим органом, на підставі наказів Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 02.10.2017 р. №991 та №1004, направлень від 04.10.2017 р. №1873 та №1874 з 04.10.2017 р. по 12.10.2017 р. проведено документальну позапланову перевірку само зайнятої особи ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2015 року. (а.с. 105-108).

Результати проведеної перевірки зафіксовані в акті перевірки від 20.10.2017 р. №125/24-13-13-04/НОМЕР_1, в якому податковим органом зроблено висновки про виявлені порушення, а саме встановлено: перевищення дозволеного обсягу доходу в 1-3 кварталі 2014 р. в сумі 516103,40 грн; неналежне ведення книги обліку доходів; нездійснення переходу на застосування іншої ставки або відмови від застосування спрощеної системи оподаткування, не застосовано ставку єдиного податку у розмірі 15%, чим занижено єдиний податок в сумі 77415,05 грн; неподано у встановлені строки податкові декларації у разі перевищення протягом року обсягу доходу; не реєструвалися та не велися книги обліку доходів і витрат для загальної системи оподаткування; не подано податкові декларації про майновий стан і доходи за період з 01.10.2014 р. по 31.12.2014 р. та за 2015 рік; занижено податок з доходів фізичних осіб в загальній сумі 67426,56 грн, в тому числі за період з 01.10.2014 р. по 31.12.2014 р. в сумі 55068,48 грн, в 2015 році в сумі 12358,08 грн; не нараховано та не утримано військовий збір з оподатковуваного (чистого доходу) за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. на загальну суму 1235,82 грн; занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2015 р. на загальну суму 266959 грн; неповна сплата єдиного соціального внеску з чистого доходу в частині заниження максимальної величини бази нарахування єдиного соціального внеску, встановленої на 2014-2015 роки в загальній сумі 43581,99 грн; п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». (а.с. 10-65).

За наслідком проведено перевірки податковим органом прийнято 09.11.2017 р. податкові повідомлення-рішення: №0060481304 про застосування штрафних санкцій в сумі 7702,05 грн за наслідком донарахування відповідним своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 43581,99 грн; №0061681304 за яким застосовано до позивача суму штрафних санкцій у розмірі 1 грн за порушення законодавства щодо регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів; №0061661304, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн; №0061651304, яким застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 170 грн з єдиного податку з фізичних осіб; податкове повідомлення-рішення №0061571304, яким застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 340 грн з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування; №0061621304, яким застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 180480 грн з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів; №0061631304, яким застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 29767,75 грн з єдиного податку з фізичних осіб; №0061611304, яким застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 14289,95 грн зі сплати військового збору; податкове повідомлення-рішення №0061511304, яким застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 162765,19 грн з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування. (а.с. 67-76).

Податковим органом 09.11.2017 р. винесено вимогу №ф-0060921304, якою визначено суму недоїмки ОСОБА_1 в розмірі 43581,99 гривень. (а.с. 77).

До матеріалі справи сторонами додано документи на підтвердження доходів та витрат ОСОБА_1 за 2014-2015 роки, а саме: виписку по банківському рахунку №26009060731929 ОСОБА_1 за 2014 та 2015 р.; книга обліку доходів позивача, де за 2015 рік відображено загальний дохід 996615 грн; договір В251/12-оп від 04.07.2014 р. укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ВЕНБЕСТ» про надання послуг охорони об’єкту нерухомості; кредитний договір №1/1145615 від 02.02.2012 р., укладений між ПАТ «Креді ОСОБА_6» та ОСОБА_1 на придбання транспортного засобу в сумі 119800 гривень. (а.с. 118-136. 185-198).

Позивачем також додано до матеріалів справи договори позики (без нотаріального посвідчення), укладені ОСОБА_1 у 2014 році з громадянами ОСОБА_7 в сумі 100000 грн, ОСОБА_8 в сумі 150000 грн, ОСОБА_9 в сумі 150000 грн, ОСОБА_10 в сумі 20000 грн та ОСОБА_11 в сумі 47 000 грн, а також розписки вказаних осіб про отримання наданих в позику позивачу коштів у 2014 році. (а.с. 151-167).

Позивачем також додано до матеріалі справи Аудиторський звіт від 15.01.2018 р. про перевірку сум отриманих доходів та достовірності їх відображення у книзі обліку доходів і податковій звітності за період з 01.01.2016 р. по 30.06.2017 р., складений Приватною аудиторською фірмою «Аудит-Сервіс» на замовлення фізичної особи – підприємця ОСОБА_1. (а.с. 149-150).

До вказаних правовідносин суд застосовує положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб’єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Відповідно до пп. 1 п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України доходом фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначений пунктом 292.3 статті 292 Податкового кодексу України. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Згідно з пп. 3 п. 292.11 ст. 292 Податкового кодексу України до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів.

Відповідно до абз. 8 пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Згідно з Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492 поточні банківські рахунки для фізичних осіб - резидентів поділяються на поточні рахунки фізичних осіб - підприємців, які відкриваються для здійснення підприємницької діяльності, та поточні рахунки фізичних осіб, які не є підприємцями.

Фізична особа - підприємець має право вільно користуватися коштами з розрахункового рахунка, який відкрито для здійснення підприємницької діяльності, за умови сплати всіх податків, зборів та інших платежів, передбачених чинним законодавством.

Отже, кошти, які надійшли на розрахунковий рахунок, який відкрито фізичною особою для здійснення підприємницької діяльності, включаються до доходу фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку з врахуванням вимог статті 292 Податкового кодексу України.

Платники єдиного податку ведуть облік доходів у порядку, визначеному пп. 296.1.1 - 296.1.3 п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України.

При цьому, слід зазначити, що для цілей оподаткування дохід характеризується не лише приростом активів платника, але й джерелом його формування, тобто операціями, наслідком виконання яких стало отримання доходу. Зміст операції є одним з визначальних факторів для обрання ставки податку та визнання режиму оподаткування.

Відповідно до пп. 2 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла протягом 2014 р., суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, що відносяться до другої групи, є фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

В редакції пп. 2 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України, що діяла протягом 2015 року, збільшено обсяг доходу визначеного вказаною нормою податкового законодавства та встановлено обмеження на його перевищення в сумі 1500000 гривень.

Судом встановлено, що позивач у 2014 році перебувала на спрощеній системі оподаткування і звітності та відносилась до другої групи платників єдиного податку. Крім того, судом встановлено, що у звіті платника єдиного податку за 2014 рік позивачем задекларовано дохід в сумі 981656 грн та за 2015 рік в сумі 995915 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у 2014 році укладено договори позики з громадянами ОСОБА_7 в сумі 100000 грн, ОСОБА_8 в сумі 150000 грн, ОСОБА_9 в сумі 150000 грн, ОСОБА_10 в сумі 20000 грн та ОСОБА_11 в сумі 47 000 грн, всього в сумі 467000 гривень. Вказані кошти у 2014 році частками вносились на розрахунковий рахунок, відкритий для здійснення підприємницької діяльності та були використані для розрахунку за придбані товари у ПП «Гелиос-Ван», погашення за кредитною угодою 1/1145615 від 02.02.2012 р., а також спрямовані на оплату інших побутових платежів. Також позивачем представлені письмові розписки про повернення позичених коштів. Однак, суд не бере до уваги вказані докази, подані позивачем на підтвердження здійснених витрат у 2014 - 2015 роках, оскільки визначальною обставиною для визначення статусу платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду, а не витрати, здійснені у такому періоді.

Так, згідно матеріалів податкової перевірки позивача та виписки по банківському рахунку №26009060731929 ОСОБА_1 встановлено, що за 2014 – 2015 роки на вказаний рахунок позивача надходили кошти, із призначенням платежу: «готівкові надходження власних коштів», «переказ коштів на рахунок», в сумі 1648768 грн, з яких 841770 грн у 2014 році та 806998 грн у 2015 році.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з вимогами п. 3.1 та п. 3.8 Глави 3 Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування та код банку платника; найменування/прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування та код банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника.

Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Проаналізувавши подані учасниками справи докази, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено тої обставини, що внесені на власний банківський рахунок готівкові кошти із зазначенням призначення платежу: «готівкові надходження власних коштів», «переказ коштів на рахунок» є поворотною фінансовою допомогою, здійснення якої має бути чітко ідентифіковане у платіжних документах платника податку.

Судом встановлено, що кошти, які, за твердженням позивача, отримані внаслідок надання поворотної фінансової допомоги, надійшли на банківський рахунок позивача із зазначенням призначення платежу: «готівкові надходження власних коштів», «переказ коштів на рахунок», однак в подальшому, зміни в платіжні документи (операції) для ідентифікації вказаних коштів, як поворотної фінансової допомоги, позивачем не вносилися. Таким чином, загальний дохід ОСОБА_1 за 2014 рік склав 1844484,40 грн та за 2015 рік 1030222,86 гривень.

Відтак, з викладеного слідує, що позивачем, як платником єдиного податку, неправомірно не включено в дохід за 2014 – 2015 роки кошти, що надійшли на розрахунковий рахунок позивача, відкритий для здійснення підприємницької діяльності, із зазначенням призначення платежу: «готівкові надходження власних коштів», «переказ коштів на рахунок». Таким чином, судом встановлено, що позивачем перевищено за 2014 рік дозволений обсяг доходу платника 2 групи єдиного податку, зокрема в 1-3 кварталі 2014 році в сумі 516103,40 гривень. Крім того, суд вважає, що в наслідок вказаних порушень, реєстрація платника єдиного податку анулюється з 01.10.2014 року.

Також, судом проаналізовано аудиторський звіт від 15.01.2018 р. про перевірку сум отриманих доходів та достовірності їх відображення у книзі обліку доходів і податковій звітності за період з 01.01.2016 р. по 30.06.2017 р., складений Приватною аудиторською фірмою «Аудит-Сервіс» на замовлення фізичної особи – підприємця ОСОБА_1. Вказаний звіт містить висновок, що порушення, які можуть призвести до зміни групи для перерубування на спрощеній системі оподаткування, або безпосередньої зміни системи оподаткування перевіркою не виявлено. Водночас, звіт містить висновок, що протягом 2014 року позивач отримала дохід в сумі 984,238 грн та протягом 2015 року в сумі 1106955,98 грн, що більше від задекларованих доходів на 110340,98 гривень.

Однак суд не погоджується із вказаними висновками з огляду на таке. Для перевірки аудитору були надані такі документи: банківські виписки за 2014-2015 рр; книга обліку доходів за 2014-2015 рр; податкова декларація платника єдиного податку за 2015 рік; копії договорів про надання фінансової допомоги на зворотній основі. У відповідності до ст. 2 Закону України "Про аудиторську діяльність" аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Разом із тим, у наданому суду аудиторському висновку містяться оцінка, в тому числі правових питань, яка виплинула на прийнятий висновок. А саме, експертом не враховано до доходів ОСОБА_12 за 2014 рік кошти, які були зараховані на власний рахунок позивача за призначенням платежу "готівкові надходження власних коштів" та надано перевагу договорам у вигляді розписки про фінансову поворотну допомогу для постановки своїх висновків, а не бухгалтерським первинним документам, як того вимагає спеціальний закон щодо його діяльності.

Крім того, вказаний аудиторський звіт не містить належної оцінки платежам, здійснених на розрахунковий рахунок позивача, відкритий для здійснення підприємницької діяльності, із зазначенням призначення платежу: «готівкові надходження власних коштів», «переказ коштів на рахунок», що здійснювались в період з 2014 року по 2015 рік. Неврахування аудитором вказаних обставин, на переконання суду, виключає можливість робити висновок щодо відсутності порушень, які можуть призвести до зміни групи для перерубування на спрощеній системі оподаткування, або безпосередньої зміни системи оподаткування.

На підставі встановлених обставин, суд вважає правомірними висновки податкового органу, що відображені в акті перевірки від 20.10.2017 р. №125/24-13-13-04/НОМЕР_1, а саме:

- п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України, перевищення дозволеного обсягу доходу в 3 кварталі 2014 року в сумі - 516103,40 грн;

- п.296.1 ст.296 Податкового кодексу України, не належне ведення книги обліку доходів;

- п.293.8 ст.293, пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України, нездійснення переходу на застосування іншої ставки або відмови від застосування спрощеної системи оподаткування, не застосовано ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків чим занижено єдиний податок в сумі - 77415,05 грн;

- пп.296.5.1 п.296.5 ст.296 Податкового кодексу України (в редакції, чинній станом на

01.01.2014 року), не подано до органу державної податкової служби податкові декларації у

строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду у разі перевищення

протягом року обсягу доходу, визначеного у п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України;

- п. 177.10 ст.177 Податкового кодексу України, не реєструвалися та не велися книги обліку доходів і витрат для загальної системи оподаткування;

- пп.49.18.5 п.49.18 ст.49, п.177.5, п.177.11 ст.177 Податкового кодексу України, не подано податкові декларації про майновий стан і доходи за період з 01.10.2014 року по 31.12.2014 року та за 2015 рік;

- п. 177.1 ст.177, п. 177.4 ст.177, п. 177.2 ст.177, п. 167.1 ст.167 Податкового кодексу України - занижено податок з доходів фізичних осіб в загальній сумі - 67426,56 грн., в тому числі за період з 01.10.2014 року по 31.12.2014 року в сумі - 55068,48 грн., в 2015 році в сумі -12358,08 грн.;

- пп. 1.2, 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, платником не нараховано та не утримано військовий збір з оподатковуваного (чистого доходу) за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року на загальну суму -1235,82 грн.;

- п.181.1 ст.181, п.183.1 п.183.4 ст.183, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість за період з 01.10.2014 року по 31.12.2015 року на загальну суму 266959,0 грн. в т.ч: за жовтень 2014 року в сумі -

9346,46грн., за листопад 2014 року в сумі - 14075,00 грн., за грудень 2014 року в сумі - 37492,80 грн., за січень 2015 року в сумі - 7188,10 грн., за лютий 2015 року в сумі - 69059,40 грн., за березень 2015 року в сумі - 74979,00 грн., за квітень 2015 року в сумі - 14095,4 грн., за травень 2015 року в сумі - 0,00 грн., за червень 2015 року в сумі - 6255,45 грн., за липень 2015 року в сумі - 5700,40 грн., за серпень 2015 року в сумі - 5758,20 грн., за вересень 2015 року в сумі -5541,60 грн., за жовтень 2015 року в сумі - 5728,00 грн., за листопад 2015 року в сумі - 5529,40 грн., за грудень 2015 року в сумі - 6209,60 грн. 10) пп.49.18.1 п.49.18 ст.18 Податкового кодексу України - неподано декларації з податку на додану вартість в кількості 33 декларацій починаючи з 01.10.2014 року по 31.12.2015 року;

-пп. 2 п.1 ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-УІ „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині неповної сплати єдиного соціального внеску з чистого доходу та в частині заниження максимальної величини бази нарахування єдиного соціального внеску, встановленої Законом на 2014-2015 роки в загальній сумі - 43581,99 грн;

- п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Таким чином, на підставі вказаного, підтверджується правомірність та законність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 09.11.2017 р., а саме: №0060481304 про застосування штрафних санкцій в сумі 7702,05 грн за наслідком донарахування відповідним своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 43581,99 грн; №0061681304 за яким застосовано до позивача суму штрафних санкцій у розмірі 1 грн за порушення законодавства щодо регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів; №0061661304, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн; №0061651304, яким застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 170 грн з єдиного податку з фізичних осіб; податкове повідомлення-рішення №0061571304, яким застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 340 грн з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування; №0061621304, яким застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 180480 грн з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів; №0061631304, яким застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 29767,75 грн з єдиного податку з фізичних осіб; №0061611304, яким застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 14289,95 грн зі сплати військового збору; податкове повідомлення-рішення №0061511304, яким застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 162765,19 грн з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування.

На підставі вказаного суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Крім того, суд звертає увагу, що наведена правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду України, що була застосована в аналогічних правовідносинах (постанова від 06.02.2018 р. в адміністративній справі №813/238/17 ).

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами доведено суду правомірність дій та законність прийнятого рішення.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне судове рішення складено 16 березня 2018 р..

Суддя Т.М. Брезіна