ВЕРХОВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.03.2018 Київ П/9901/281/18 справа №800/134/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Пасічник С.С.,

Васильєвої І.А.,

Ханової Р.Ф.,

Хохуляка В.В.,

Юрченко В.П.,

за участю секретаря судового засідання Лопушенко О.В.,

представника позивача ОСОБА_6, представників відповідачів Осядлої М.В., Белінської О.В., Ліходій О.О.,

розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_10 до Верховної Ради України, Вищої ради правосуддя про визнання дій протиправними, визнання незаконним та скасування рішення, встановив:

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.

В квітні 2017 року ОСОБА_10 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовною заявою до Верховної Ради України (далі - ВРУ), Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада), в якій просив:

- визнати протиправними дії ВРУ в частині направлення матеріалів щодо звільнення судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_10 до ВРП;

- визнати протиправними дії ВРП щодо розгляду матеріалів про звільнення з посади ОСОБА_10;

- визнати незаконним та скасувати рішення ВРП від 30 березня 2017 року «Про звільнення ОСОБА_10 з посади судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська за вчинення істотного дисциплінарного проступку».

В процесі розгляду справи Вищим адміністративним судом України ОСОБА_10 19 червня 2017 року подав уточнений (в частині мотивів) адміністративний позов від 18 червня 2017 року.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ДОВОДІВ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_10 зазначав, що подання Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) про звільнення його з посади судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська було безпідставно передано ВРУ до ВРП, оскільки у відповідності до пункту 14 розділу ІІІ Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року №1798-VIII (далі - Закон №1798-VIII) таке повернення передбачено лише щодо подань та матеріалів, за якими не прийнято рішення, тоді як питання щодо звільнення позивача було предметом розгляду на засіданні ВРУ 29 вересня 2016 року й таке рішення не було прийнято в зв'язку з тим, що за нього не проголосувала необхідна кількість народних депутатів, тобто, парламент висловив своє волевиявлення з даного питання й фактично відхилив представлений йому проект постанови про звільнення ОСОБА_10 з посади судді, а отже законодавча підстава для по суті повторного розгляду одного і того ж питання іншим органом відсутня.

Позивач не був належним чином повідомлений про засідання ВРП й відповідно не брав у ньому участі, в зв'язку з чим був позбавлений права заявляти відводи та надавати пояснення; а прийняте Радою рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких Рада дійшла відповідних висновків, що, в свою чергу, у відповідності до ст.52 Закону №1798-VIII є підставою для його скасування.

Крім того, при вирішенні питання про звільнення ВРЮ, а в подальшому і ВРП фактично було надано оцінку діям позивача як судді при постановленні ухвали від 06 квітня 2010 року про забезпечення позову у цивільній справі №2-1902/2010 за позовом ОСОБА_13 до ОСОБА_14 та ТОВ «Реєстраційна компанія «Держава» про зобов'язання вчинити дії, незважаючи на те, що вказана ухвала учасниками справи в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалась та була скасована самим суддею ОСОБА_10. під час постановлення ухвали про залишення позовної заяви без розгляду.

Водночас, як Верховний Суд України в пункті 10 Постанови Пленуму від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади», так і Конституційний Суд України в Рішення від 11 березня 2011 року №2-рп/2011 зазначали, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд (апеляційної чи касаційної інстанції) згідно з процесуальним законодавством, а органи, які вирішують питання про дисциплінарну відповідальність та відповідальність за порушення присяги судді, не наділені законом повноваженнями оцінювати законність судового рішення.

Разом з тим, оскаржуване рішення прийнято ВРП з порушенням приписів частини 3 статті 56 Закону №1798-VIII, за змістом якої питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктом 3 частини 6 статті 126 Конституції України, Вища рада правосуддя розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді, проте, таке подання Дисциплінарною палатою до Ради не вносилось й дисциплінарна справа щодо нього не порушувалась.

До того ж, зважаючи, що позивача звільнено з посади на підставі пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України, тобто, фактично притягнуто до дисциплінарної відповідальності, ВРП було порушено встановлений частиною 11 статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) строк застосування до судді дисциплінарного стягнення.

Позивач у відповідях на відзиви відповідачів, а також його представник в судовому засіданні надали пояснення щодо обставин справи та по суті позовних вимог, які за своїм змістом є аналогічними тим, що вже були наведені в позовній заяві, вимоги якої вони просили задовольнити.

Відповідач (ВРУ) в письмових запереченнях та додаткових запереченнях проти позову, у відзиві на позовну заяву, а також його представник в засіданні суду зазначили про безпідставність позовних вимог й просили в їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що питання звільнення ОСОБА_10 з посади розглядалось на позачерговому пленарному засіданні ВРУ 29 вересня 2016 року, проте рішення за результатами його розгляду прийнято не було, в зв'язку з чим парламент у відповідності до частини 9 статті 216-1 діючої на той час редакції Регламенту ВРУ, затвердженого Законом України від 10 лютого 2010 року №1861-VI (далі - Регламент) мав право на проведення повторного голосування з цього ж питання, але у зв'язку з набранням 30 вересня 2016 року чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року №1401-VIII (далі - Закон №1401-VIII) та Законом №1402-VІІІ, згідно з якими звільнення суддів з посад було віднесено до компетенції ВРП, матеріали та подання ВРЮ про звільнення суддів, за якими до набрання чинності вказаними Законами ВРУ не було прийнято рішення (у тому числі й стосовно ОСОБА_10.) у відповідності та на виконання положень пункту 14 розділу ІІІ Закону №1798-VIII передані до ВРП для ухвалення рішення про звільнення суддів з підстав, зазначених у поданнях.

Відповідач (ВРП) в письмових запереченнях та додаткових запереченнях, у відзиві на позовну заяву, а також його представник в засіданні суду заперечили проти задоволення позовних вимог та зазначили, що Рада, одержавши від ВРУ подання ВРЮ про звільнення ОСОБА_10 з посади судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська, за яким парламентом не прийнято рішення про звільнення та яке оскаржувалось ОСОБА_10 в судовому порядку й постановою Вищого адміністративного суду України від 09 квітня 2014 року у визнанні його незаконним та скасуванні було відмовлено, а постановою Верховного Суду України від 15 липня 2014 року відмовлено й в задоволенні заяви ОСОБА_10 про перегляд цього судового рішення, та розглянувши висновок члена ВРП, який здійснював перевірку матеріалів подання після його повернення з ВРУ, на своєму засіданні 30 березня 2017 року у відповідності до абзацу 2 пункту 14 розділу ІІІ Закону №1798-VIII прийняла рішення про звільнення ОСОБА_10 з посади судді на підставі пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України; при цьому, зазначеною нормою Закону №1798-VIII не передбачено ані вчинення будь-яких передуючих прийняттю рішення про звільнення дій (зокрема, відкриття Дисциплінарною палатою ВРП дисциплінарної справи, внесення прийнятого за її наслідками подання про звільнення до ВРП тощо), ані виклику судді, щодо якого приймається рішення, на засідання Ради.

ІІІ. КЛОПОТАННЯ СТОРІН ТА ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 квітня 2017 року відкрив провадження у справі №П/800/134/17 за позовною заявою ОСОБА_10 до ВРУ та ВРП про визнання дій протиправними, визнання незаконним та скасування рішення.

В подальшому, Вищим адміністративним судом України розгляд справи неодноразово відкладався й у судових засіданнях оголошувались перерви.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, який набрав чинності з 30 вересня 2016 року, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII постановою Пленуму Верховного Суду від 30 листопада 2017 року №2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15 грудня 2017 року.

Позовну заяву у відповідності до пункту 5 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII (далі - КАС України) передано з Вищого адміністративного суду України на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 січня 2018 року визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду даної справи - Пасічник С.С. (суддя-доповідач), Васильєва І.А., Ханова Р.Ф., Хохуляк В.В., Юрченко В.П.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 266 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат.

Адміністративні справи, зазначені у пунктах 1 - 3 частини першої цієї статті, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п'яти суддів.

Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2018 року справу прийнято до провадження суддею Пасічник С.С. та призначено до розгляду в судовому засіданні 08 лютого 2018 року в порядку спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні 08 лютого 2018 року оголошено перерву до 15 березня 2018 року.

IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, Указом Президента України від 06 червня 2002 року призначений на посаду судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська, а Постановою ВРУ від 30 жовтня 2008 року обраний суддею цього суду безстроково.

04 жовтня 2010 року до ВРЮ надійшло звернення Міністра юстиції України, члена ВРЮ Лавриновича О.В. від 20 вересня 2010 року щодо порушень норм законодавства, допущених суддею Кіровського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_10. під час розгляду цивільної справи №2-1902/2010 за позовом ОСОБА_13 до ОСОБА_14, Товариства з обмеженою відповідальністю «Реєстраційна компанія «Держава» про зобов'язання вчинити певні дії.

За результатами перевірки, проведеної на підставі доручення голови ВРЮ, член ВРЮ Лавринович О.В., що здійснював таку перевірку, 04 лютого 2011 року звернувся до Ради з пропозицією від 03 лютого 2011 року про внесення подання про звільнення ОСОБА_10 з посади судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська у зв'язку з порушенням присяги судді (пункт 5 частини 5 статті 126 Конституції України).

На засіданні 05 листопада 2013 року секція ВРЮ з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад дійшла висновку рекомендувати ВРЮ прийняти рішення про відхилення пропозиції члена ВРЮ Лавриновича О.В. від 03 лютого 2011 року.

Втім, вивчивши матеріали перевірки, врахувавши висновок секції ВРЮ та пояснення судді ОСОБА_10, ВРЮ погодилась з пропозицією члена Ради Лавриновича О.В. та прийняла рішення від 26 листопада 2013 року №1268/0/15-13 про внесення до ВРУ подання про звільнення ОСОБА_10 з посади судді за порушення присяги (подання від 02 грудня 2013 року №45/0/12-13).

Постановою Вищого адміністративного суду України від 09 квітня 2014 року у справі №800/929/13 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_10 до ВРЮ про визнання дій протиправними, визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради юстиції від 26 листопада 2013 року №1268/0/15-13 «Про внесення подання до ВРУ про звільнення ОСОБА_10 з посади судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська за порушення присяги» відмовлено.

Постановою Верховного Суду України від 15 липня 2014 року у справі №21-230а14 в задоволенні заяви ОСОБА_10 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 09 квітня 2014 року у вищевказаній справі відмовлено.

Питання звільнення ОСОБА_10 на підставі вищевказаного подання ВРЮ розглядалось на позачерговому пленарному засіданні ВРУ 29 вересня 2016 року, скликаному у зв'язку з вимогою Президента України розпорядженням голови ВРУ від 27 вересня 2016 року №352 (про що позивачеві надсилалась відповідна урядова телеграма), проте за наслідками проведеного голосування («за» - 191 голос) рішення про звільнення прийнято не було.

В подальшому ВРУ листом від 28 жовтня 2016 року вих.№01/06-211 (256125) передала подання від 02 грудня 2013 року №45/0/12-13 та додані до нього матеріали про звільнення ОСОБА_10 з посади судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська за порушення присяги до ВРЮ як такі, що не були розглянуті парламентом.

ВРП, розглянувши подання ВРЮ та додані до нього матеріали, а також заслухавши члена Ради Нежуру В.А., який за наслідками перевірки матеріалів подання ВРЮ про звільнення ОСОБА_10 з посади судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська за порушення присяги склав висновок від 21 березня 2017 року з пропозицією щодо звільнення, на засіданні 30 березня 2017 року прийняла рішення «Про звільнення ОСОБА_10 з посади судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська за вчинення істотного дисциплінарного проступку» на підставі пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА.

Конституція України визначає, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Судову владу шляхом здійснення правосуддя в рамках відповідних судових процедур реалізовують професійні судді.

Частина 1 статті 128 Конституції України (в редакції, що діяла до внесення змін Законом №1401-VIII): - перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років здійснюється Президентом України, а всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково.

Пункт 5 частини 5 статті 126 Конституції України (в цій же редакції):

- суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.

Пункт 1 частини 1 статті 131 Конституції України (в цій же редакції):

- в Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.

Аналогічні положення були закріплені й в статті 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI (далі - Закон №2453-VI):

- суддя суду загальної юрисдикції може бути звільнений з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, визначених частиною 5 статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.

Стаття 122 Закону №2453-VI:

- порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, визначається цим Законом та Регламентом Верховної Ради України;

- питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок;

- повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.

Стаття 216-1 Регламенту:

- відповідно до пункту 26 частини 1 статті 85, статті 126 Конституції України, законів України "Про Конституційний Суд України" та "Про судоустрій і статус суддів" Верховна Рада звільняє: суддів Конституційного Суду України, призначених Верховною Радою; суддів, обраних Верховною Радою безстроково;

- подання про звільнення судді, обраного Верховною Радою безстроково, вноситься до Верховної Ради Вищою радою юстиції. До подання додаються документи, що підтверджують підстави звільнення, передбачені частиною п'ятою статті 126 Конституції України;

- обговорення питання про звільнення судді, обраного Верховною Радою безстроково, на пленарному засіданні Верховної Ради починається з оголошення головуючим на пленарному засіданні Верховної Ради подання Вищої ради юстиції;

- після доповіді суддя, питання стосовно якого розглядається, має право на виступ;

- при звільненні судді на підставі пунктів 4, 5 частини 5 статті 126 Конституції України присутність судді є обов'язковою. Такому судді має бути повідомлено про розгляд питання про його звільнення не пізніше ніж за три дні до дня проведення засідання Верховної Ради, на якому розглядатиметься це питання. Такий суддя має право на представника. У разі повторного неприбуття судді, щодо якого розглядається питання про звільнення, на засідання Верховної Ради, за умови повідомлення йому про розгляд питання про його звільнення у строк, передбачений цією частиною, таке питання може бути розглянуто за його відсутності;

- кожний народний депутат має право ставити запитання доповідачу та безпосередньо судді чи його представнику, висловлювати свою думку, надавати письмові матеріали;

- за наявності зауважень до подання про звільнення судді, що потребують додаткової перевірки органом, що вніс таке подання, голосування щодо звільнення судді не проводиться. Повторний розгляд такого подання здійснюється за умов перевірки органом, що вніс подання, обставин, щодо яких висловлено зауваження, і повідомлення цим органом про результати такої перевірки та невідкликання внесеного подання;

- рішення про звільнення судді приймається відкритим поіменним голосуванням і оформлюється постановою Верховної Ради. Голосування про звільнення суддів може проводитися списком, а з підстав, передбачених пунктами 4, 5, 6 частини 5 статті 126 Конституції України, - щодо кожного судді окремо;

- у разі неодержання необхідної для прийняття рішення кількості голосів народних депутатів за звільнення з посади судді, обраного безстроково, з підстав, передбачених пунктами 4, 5, 6 частини п'ятої статті 126 Конституції України, проводиться повторне голосування.

Статтю 216-1 Регламенту виключено згідно із Законом №1798-VIII.

30 вересня 2016 року Закон №2453-VI втратив чинність та цієї ж дати набрали чинності Закони №1401-VIII та №1402-VІІІ, якими встановлено новий порядок та підстави звільнення суддів з посад.

Пункт 3 частини 6 статті 126 Конституції України:

- підставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Пункт 4 частини 1 статті 131 Конституції України:

- в Україні діє Вища рада правосуддя, яка ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначено Законом №1798-VIII, який набрав чинності 05 січня 2017 року.

Пункт 14 розділу ІІІ Закону №1798-VIII:

- матеріали та подання Вищої ради юстиції про звільнення суддів, за якими до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" не прийнято рішення Президентом України чи Верховною Радою України, передаються до Вищої ради правосуддя для ухвалення рішення про звільнення суддів з посад з підстав, зазначених у поданнях. Рішення про звільнення судді з посади ухвалюється Вищою радою правосуддя у пленарному складі без виклику судді, щодо якого розглядається питання про звільнення. Регламентом Вищої ради правосуддя може бути передбачена спрощена процедура розгляду цього питання;

- суддя, щодо якого до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" Вищою радою юстиції внесено подання про його звільнення з посади за порушення ним присяги і рішення щодо якого не було прийнято Президентом України чи Верховною Радою України, звільняється з посади судді на підставі пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України.

Регламентом Вищої ради правосуддя, затвердженим Рішенням ВРП від 24 січня 2017 року №52/0/15-17, питання порядку та процедури розгляду переданих Президентом України або ВРУ матеріалів та подань ВРЮ про звільнення суддів, за якими до набрання чинності Законом №1401-VІІІ не прийнято рішення, не врегульовано.

Частина 2 статті 57 Закону №1798-VIII:

- рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини 6 статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні;

3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.

VI. ОЦІНКА СУДУ.

Суд, вивчивши доводи позивача та відповідачів, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх належними і допустимими доказами, дійшов таких висновків.

Як вже зазначалось в цьому рішенні, питання звільнення ОСОБА_10 з посади судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська на підставі внесеного згідно з рішенням ВРЮ від 26 листопада 2013 року №1268/0/15-12 подання від 02 грудня 2013 року №45/0/12-13 (законність якого, в свою чергу, була предметом дослідження у справі №800/929/13, в якій Вищий адміністративний суд України постановою від 09 квітня 2014 року відмовив в задоволенні позову, а Верховний Суд України постановою від 15 липня 2014 року відмовив в задоволенні заяви ОСОБА_10 про перегляд цього судового рішення) було включено до порядку денного та розглядалось на позачерговому пленарному засіданні ВРУ 29 вересня 2016 року, проте внаслідок недостатньої кількості голосів народних депутатів рішення прийнято не було, а тому, з огляду на наведені вище приписи статті 216-1 Регламенту, це питання могло бути внесене на повторний розгляд або нове голосування парламенту.

Втім, в зв'язку з набранням 30 вересня 2016 року чинності Законами №1401-VIII та №1402-VІІІ питання звільнення суддів з посад вже не було віднесено до повноважень Президента України та ВРУ й, як наслідок, остання не могла здійснювати його повторний розгляд або нове голосування.

При цьому, з метою забезпечення реалізації матеріалів і подань ВРЮ про звільнення суддів, за якими ВРУ не прийняла рішень, до розділу ІІІ Закону №1798-VIII включено пункт 14, яким передбачено їх передачу до ВРП та спрощений порядок розгляду нею цього питання - рішення про звільнення судді з посади ухвалюється ВРП у пленарному складі без виклику судді, щодо якого розглядається питання про звільнення, а в зв'язку зі змінами в законодавстві та виключенням зі статті 126 Конституції України такої підстави для звільнення судді з посади як порушення ним присяги саме звільнення провадиться на підставі пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України.

Разом з тим, у вказаному пункті будь-які вказівки на необхідність відкриття Дисциплінарними палатами ВРП після отримання з ВРУ матеріалів та подань дисциплінарних справ, їх розгляд та подальше внесення до ВРП подань про звільнення суддів відсутні, а тому й посилання ОСОБА_10 на те, що питання про його звільнення могло розглядатись ВРП лише на підставі відповідного подання її Дисциплінарної палати, є безпідставними.

Пункт 14 розділу ІІІ із Закону №1798-VIII не виключено, неконституційним у встановленому законодавством порядку він також не визнавався.

Передбачених частиною 2 статті 57 Закону №1798-VIII підстав для скасування рішення ВРП про його звільнення з посади судді відповідно до пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України ОСОБА_10 судом не встановлено.

Враховуючи викладене, дії ВРУ щодо направлення матеріалів про звільнення судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_10 до ВРП, дії останньої щодо розгляду цих матеріалів у пленарному складі без виклику судді, щодо якого розглядалось питання про звільнення, та прийняте за результатами такого розгляду рішення від 30 березня 2017 року про звільнення ОСОБА_10 з посади судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська за вчинення істотного дисциплінарного проступку на підставі пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України, в якому Рада погодилась з наведеними в поданні ВРЮ від 02 грудня 2013 року №45/0/12-13 обставинами та підставами для його звільнення, є законними.

Що ж до тверджень ОСОБА_10 про те, що в зв'язку з неприйняттям ВРУ за результатами голосування рішення про його звільнення з посади судді відповідний проект постанови вважається відхиленим, то останні не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки не узгоджуються з приписами статті 216-1 Регламенту (що діяла на час голосування парламенту з питання звільнення позивача), яка передбачала можливість проведення повторного голосування у разі неодержання необхідної для прийняття рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 5 частини 5 статті 126 Конституції України, кількості голосів народних депутатів; крім того, статтями 107, 114, 123, 129 Регламенту закріплено можливість «відхилення» лише щодо внесених на розгляд парламенту законопроектів.

Посилання позивача на те, що оскільки його звільнено з посади на підставі пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України, тобто, фактично притягнуто до дисциплінарної відповідальності, ВРП порушено встановлений частиною 11 статті 109 Закону №1402-VIII строк застосування до судді дисциплінарного стягнення, також не є прийнятними, враховуючи, що одним з видів застосовуваних до суддів дисциплінарних стягнень відповідно до пункту 6 частини 1 статті 109 Закону №1402-VIII є саме подання про звільнення з посади, яке вноситься Дисциплінарною палатою на розгляд на засіданні ВРП та практично реалізується шляхом прийняття нею відповідного рішення, тоді як пунктом 14 розділу ІІІ Закону №1798-VIII для прийняття ВРП за особливою процедурою рішення про звільнення ОСОБА_10 з посади судді будь-яких попередніх дій її Дисциплінарних палат не вимагалось, про що вже зазначалось в цьому рішенні.

При цьому, як Законом №1402-VIII, так і Законом №1798-VIII не встановлено чіткого строку розгляду Радою подання її Дисциплінарної палати про звільнення особи з посади судді.

До того ж, в будь-якому випадку на час внесення ВРЮ до ВРУ подання про звільнення позивача з посади судді за порушення присяги (листопад-грудень 2013 року) єдиним видом дисциплінарного стягнення судді була догана (частина 1 статті 88 Закону №2453-VI); звільнення ж за вказаних підстав регулювалось окремими положеннями законодавства (стаття 105 Закону №2453-VI) й лише статтею 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» від 15 січня 1998 року №22/98-ВР (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII) передбачено здійснення провадження щодо звільнення судді за порушення присяги за правилами та у строки, встановлені для дисциплінарного стягнення.

Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_10; зазначені ж останнім в позовній заяві доводи та мотиви спростовуються наведеним вище в цьому рішенні.

При цьому, за правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати за подання цього позову у виді судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246, 255, 257, 262, 266, п.5 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_10 до Верховної Ради України, Вищої ради правосуддя про визнання дій протиправними, визнання незаконним та скасування рішення відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Пасічник С.С.

Судді: Васильєва І.А.

Ханова Р.Ф.

Хохуляк В.В.

Юрченко В.П.

Повний текст рішення складено 20 березня 2018 року.