ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року

Львів

№ 876/10681/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Яворського І.О., Носа С.П.

з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Романіва С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Волицької сільської ради Сокальського району Львівської області на постанову Сокальського районного суду Львівської області від 20 вересня 2017 року (ухвалене головуючим-суддею Веремчук О.А., час ухвалення судового рішення 09 год 50 хв у м. Сокалі) по справі за позовом ОСОБА_3 до Волицької сільської ради Сокальського району Львівської області (за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - відділу Держгеокадастру у Сокальському районі, депутатів Волицької сільської ради - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У січні 2017 ОСОБА_3 звернувся в суд із адміністративним позовом до Волицької сільської ради Сокальського району Львівської області (далі - сільська рада, відповідач), в якому просив визнати протиправною бездіяльність сільської ради стосовно не розгляду у місячний термін його заяви від 06.10.2016 про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,3000 га для ведення особистого селянського господарства, садівництва, огородництва, сінокосіння і випасання худоби, що знаходиться за адресою : с. Волиця, Сокальського району, Львівської області, кадастровий номер НОМЕР_1 (далі - земельна ділянка), передачі йому у власність земельної ділянки та не ухвалення рішення з цього питання, а також зобов'язати відповідача невідкладно розглянути подану ним заяву у встановленому законом порядку та передати земельну ділянку йому у власність.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 05.04.2017 справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до сільської ради про визнання протиправною бездіяльності щодо не розгляду заяви від 06.10.2016 та зобов'язання вчинити дії, пов'язані з цим, було об'єднано в одне провадження зі справою за його позовом до сільської ради (за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - відділу Держгеокадастру у Сокальському районі, депутатів Волицької сільської ради - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8.) про визнання протиправною бездіяльності щодо не розгляду заяви від 26.12.2016 та зобов'язання вчинити дії, пов'язані з цим, відшкодування моральної шкоди.

У зв'язку з цим, позивач уточнив позовні вимоги, об'єднавши вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо не розгляду заяв від 06.10.2016 та 26.12.2016, додатково заявивши вимогу про відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що сільська рада, всупереч вимог Конституції та Законів України, залишивши поза увагою висновки комісії з питань земельних відносин Волицької сільської ради від 07.11.2016, допустила протиправну бездіяльність, яка полягала у не розгляді його заяв про затвердження проекту із землеустрою земельної ділянки від 06.10.2016 та 26.12.2016.

Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 20.09.2017 позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені частково. Суд визнав протиправною бездіяльність відповідача у зв'язку з не розглядом заяв позивача від 06.10.2016 та 26.12.2016 та зобов'язав сільську раду невідкладно розглянути вказані заяви. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

До таких висновків суд першої інстанції прийшов з огляду на довготривале не вирішення даного спору, не голосування частини депутатів пропри їх присутність за будь-який з можливих варіантів (за, проти, утримався), неприйняття відповідного рішення відповідачем «за» чи «проти» за заявами позивача у місячний строк. При цьому, доводи відповідача, суд першої інстанції вважав непереконливими.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Сільська рада подала апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, судом першої інстанції були неправильно застосовані норми матеріального права, неповно з'ясовано усі обставини, що мають значення для справи, а його висновки не відповідають дійсним обставинам по справі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення ч.1, 2 ст.118 ЗК України, оскільки вказана норма не регламентує порядок вирішення питання щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а встановлює порядок її приватизації. При цьому, судом першої інстанції не було встановлено, що земельна ділянка, проект землеустрою стосовно якої просив затвердити позивач, перебувала у його користуванні. Відповідно сільська рада не могла допустити протиправну бездіяльність, яка виразилась у не розгляді заяви позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки такий строк встановлений для прийняття рішення про приватизацію земельної ділянки. Визнаючи протиправну бездіяльність сільської ради, суд першої інстанції не врахував, що заява позивача від 24.12.2016 стосувалась розгляду його попередньої заяви від 06.10.2016, при цьому у ній не ставилось питання про затвердження проекту землеустрою. Крім того, до висновку про відповідність проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки виготовлено з дотриманням вимог земельного законодавства, норм і правил суд першої інстанції прийшов без перевірки доводів сільської ради про невідповідність даних про власника суміжної земельної ділянки в акті прийомки-передачі межових знаків даним про такого власника у висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Судом було також залишено поза увагою ту обставину, що позивачу пропонувалося усунути вказані недоліки, які ним були проігноровані. Також, судом першої інстанції не враховано дотримання сільської радою її Регламенту та Закону України «Про місцеве самоврядування» при вирішенні спірних питань. Тому просить скасувати постанову Сокальського районного суду Львівської області від 20.09.2017 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову в цій частині.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Сокальського районного суду Львівської області від 20.09.2017 залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Романіва С.І., який підтримав апеляційну скаргу, представника позивача ОСОБА_1, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувана постанова скасуванню з ухваленням нової про відмову у задоволенні адміністративного позову повністю, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що рішенням 4 сесії VII скликання Волицької сільської ради № 51 від 29.01.2016 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» ОСОБА_3 було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшою передачею у власність, орієнтовною площею 0,3000 га для ведення особистого селянського господарства в с. Волиця Сокальського району Львівської області, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (пасовище).

30.03.2016 ОСОБА_3 звернувся до сільського голови Волицької сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,3000 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в с. Волиця, урочище «Щепи». До заяви були додані копія технічного проекту відведення, копія витягу з ДЗК, копія паспорта та копія ідентифікаційного номера. Цього ж дня заява була отримана сільською радо.

Листом № 151/02-18 від 25.05.2016 виконавчий комітет сільської ради повідомив позивача про те, що за результатами розгляду поданої ним заяви в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки було виявлено, що з північної сторони знаходяться землі громадянина ОСОБА_9, а в акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання зазначено власника ОСОБА_10 У висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки земельна ділянка межує з півночі із землями ОСОБА_9 Одночасно запропоновано привести документи у відповідність та подати їх оригінали на розгляд чергової сесії.

Рішенням сільської ради № 89 від 13.06.2016 відповідачем було створено тимчасову контрольну комісію для перевірки обставин прийняття рішення сесії № 51 від 29.01.2016 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки».

06.10.2016 позивачем була подана заява про затвердження проекту землеустрою зазначеної вище земельної ділянки, до якої додано оригінал технічного проекту відведення, оригінал витягу з ДЗК, оригінал договору на виконання робіт та надання послуг із землеустрою ПП «Рокус», копію заяви про прийняття спадщини за законом ОСОБА_10, копію паспорта та копію ідентифікаційного номера.

За результатами засідання робочої комісії з питань земельних відносин, оформленого протоколом № 7 від 07.11.2016, по питанню затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання ОСОБА_3 у власність земельної ділянки, було вирішено рекомендувати сесії сільської ради розглянути дане питання на сесії.

Розпорядженням сільського голови № 56 від 08.11.2016 «Про скликання чергової сесії Волицької сільської ради» було вирішено скликати 18.11.2016 сесію VII скликання, на розгляд якої внести, зокрема, спірне питання позивача.

На 10 сесії VII скликання сільської ради, по спірному питанню рішення прийняте не було, оскільки 3 депутати проголосували проти, а 10 утрималися.

В подальшому, листом відповідача № 324/02-18 від 25.11.2016 позивачу було повідомлено на його заяву від 06.10.2016, що така була розглянута на черговій сесії, яка відбулася 18.11.2016, на якій було запропоновано спірний проект землеустрою, за результатами обговорення та розгляду якого троє депутатів проголосували проти і десять утримались.

Після отримання зазначеної відповіді відповідача, 24.12.2016 позивач повторно звернувся із заявою, в якій просив невідкладно, на найближчому засіданні сесії ради повторно розглянути раніше подану ним заяву про затвердження проекту землеустрою з його участю. Заява була отримана адресатом 26.12.2016.

Листом № 37/02-18 від 17.02.2018 сільська рада надала позивачу відповідь про результати розгляду його заяви від 26.12.2016, в якій вказувалось про те, що така була розглянута на черговій XIII сесії Волицької сільської ради VII скликання, яка відбулася 09.02.2017, де була запропоновано спірний проект землеустрою, за результатами обговорення та розгляду якого вісім депутатів проголосували проти та п'ятеро утрималось.

На чергові сесії ради, які відбувалися 05 та 23 грудня 2016 року спірне питання не вносилось.

Наведені обставини стали підставою звернення позивача до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як на підставу своїх позовних вимог позивач покликався на положення статті 116, 118, 121 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Згідно ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною першою статті 118 ЗК України передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Згідно ч.2 ст.118 цього Кодексу, рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Стаття 121 ЗК України регламентує норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, п. «б» ч.1 якої передбачено, що для ведення особистого селянського господарства громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 гектара.

Проте, визначальним у даній справі є встановлення факту наявності або відсутності бездіяльності з боку відповідача, що є безпосереднім предметом розглядуваного спору та застосування наслідків цього у вигляді зобов'язання до вчинення певних дій, зокрема щодо розгляду поданих позивачем заяв від 06.10.2016 та 26.12.2016.

Згідно п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР від 21.05.1997 (далі - Закон № 280/97-ВР), виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради відповідно до закону вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Частиною п'ятнадцятою статті 46 цього Закону визначено, що порядок скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради, з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні.

З матеріалів справи видно, що на першій сесії Волицької сільської ради VII скликання було прийняте рішення № 6 від 20.11.2015 «Про затвердження регламенту роботи Волицької сільської ради VII скликання», яким затверджено відповідний регламент.

Згідно Регламенту сільської ради VII скликання, рішення ради з будь-якого питання приймаються на її пленарному засіданні після його обговорення. Рішення (крім процедурного або зазначеного в рішенні окремо) вважається прийнятим, якщо після обговорення за нього проголосувала більшість депутатів із складу ради. Засідання ради протоколюється. У протоколі засідання ради зазначається дата і місце проведення, кількість депутатів, присутні на засіданні, питання порядку денного, винесені на розгляд, прізвища головуючого на засіданні, виступаючих, всі внесені на голосування питання і пропозиції, спосіб їх вирішення, повні результати голосування і прийняті рішення.

Частиною другою статті 59 Закону № 280/97-ВР визначено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Аналізуючи наведені вище норми матеріального права та встановлені судом апеляційної інстанції обставини, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, які не були спростовані представником позивача та належним чином не оцінені судом першої інстанції, що спірне питання було розглянуто в порядку, визначеному законом та регламентом ради, за результатами чого позивачу було відмолено у погодженні проекту землеустрою.

Додатково слід зазначити, що з урахуванням положень Регламенту сільської ради, в тому разі, коли проголосувала менша кількість депутатів за прийняття спірного питання, формулювання «рішення не прийнято» є, відповідно, відмовою у погодженні проекту землеустрою.

Крім того, висновок суду першої інстанції про відповідність проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу вимогам земельного законодавства, стандартам, нормам і правилам, виготовленого ПП «Рокос», не відповідає фактичним обставинам справи з огляду на те, що в акті приймання-передачі межових знаків на зберігання від 22.02.2016 зазначено власника/користувача суміжних земельних ділянок ОСОБА_10, а у висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивача зазначено, що його земельна ділянка межує з півночі із землями гр.ОСОБА_9

При цьому, слід зазначити, що саме на цю обставину зверталось у відповіді відповідача на звернення позивача, про яку згадується вище.

Та обставина, що позивачем до заяви від 06.10.2016 була додана копія заяви ОСОБА_10 про прийняття нею спадщини за законом не свідчить про виконання вимог стосовно приведення документації у відповідність з вимогами закону, оскільки така не підтверджує право останньої на суміжну з позивачем ділянку.

Позивачем також не були надані належні та допустимі докази на підтвердження зазначеної вище обставини як суду першої, так і апеляційної інстанції.

Підсумовуючи наведене вище, слід зазначити, що бездіяльність (відсутність діяльності, пасивність) з боку органів влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб має місце у тому випадку, коли вони зобов'язані були прийняти рішення або вчинити дію протягом визначеного законодавством строку, але цього не зробили, що в кінцевому випадку призвело до порушення прав і свобод фізичних та/чи юридичних осіб. В тому числі, коли сільська рада проводить сесійні засідання і не виносить на розгляд питання.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не визначився із характером спірних правовідносин, не надав належну оцінку обставинам справи, а його висновки суперечать позиції відповідача, яка була відображена у запереченнях на адміністративний позов.

Згідно ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

На думку колегії суддів, оскаржуване судове рішення не відповідає вказаним вимогам.

Згідно ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Волицької сільської ради Сокальського району Львівської області задовольнити.

Постанову Сокальського районного суду Львівської області від 20 вересня 2017 року по справі № 454/160/17 скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Волицької сільської ради Сокальського району Львівської області (за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - відділу Держгеокадастру у Сокальському районі, депутатів Волицької сільської ради - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя

Р. В. Кухтей

судді

С. П. Нос

Повне судове рішення складено 20.03.18

І. О. Яворський