ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року м. Суми

Справа №577/3856/16-ц

Номер провадження 22-ц/788/267/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Новікової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1

на рішення та ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05 грудня 2017 року, ухвалені під головуванням судді Кравченка В.О. в приміщенні Конотопського міськрайонного суду Сумської області

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «РТВ-сервіс», третя особа: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» про визнанняч права власності на будівельні матеріали, -

в с т а н о в и в :

13 вересня 2016 року позивач звернувся до місцевого суду із позовом і свої уточнені позовні вимоги мотивував тим, що разом зі своїм братом ОСОБА_3 є засновниками ТОВ фірма "РТВ-сервіс". 06.06.2007 року за договором купівлі-продажу вказана фірма придбала магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташований по АДРЕСА_1, а 27.08.2007 року - отримала дозвіл на розробку проектно-кошторисної документації та на будівництво прибудови до магазину площею 133 кв.м. Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області 07.08.2008 року виданий дозвіл на виконання будівельних робіт прибудови. 01.06.2009 року між ним, ОСОБА_1, та Товариством був укладений інвестиційний договір будівництва та переобладнання магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» за умовами якого інвестор отримує у власність визначену договором частку після внесення інвестицій, завершення будівництва і введення комплексу в експлуатацію (п.1.2 Договору). Також сторони домовились, що усі поліпшення, проведені в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» за рахунок інвестицій переходять у власність ТОВ «РТВ-сервіс», а прибудова площею 133 кв.м. - у власність фізичної особи інвестора ОСОБА_1 Розмір інвестиції був встановлений у 200 000 грн. Фактично ж позивачем інвестовано в будівництво 233306 грн. 94 коп., що визначено рішенням Господарського суду Сумської області від 06.10.2014 року. Проте, з часом стало відомо, що, з метою погашення заборгованості перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», державною виконавчою службою накладений арешт на магазин, який виставлений на прилюдні торги. Оскільки прибудова до магазину в експлуатацію не здана, то право власності інвестором не набувається, а тому просив визнати право власності на будівельні та оздоблювальні матеріали загальною вартістю 513460 грн.00 коп., які були використані ним в процесі будівництва 133 кв.м. площі магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» розташованого по АДРЕСА_1.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05 грудня 2017 року в задоволенні позову було відмовлено за його безпідставністю.

Також місцевим судом, за результатами розгляду справи, було винесено ухвалу про скасування заходів забезпечення позову у виді зупинення продажу арештованого майна - прибудови до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» площею 133 кв.м., розташованої по АДРЕСА_1, визначений за ухвалою Конотопського міськрайонного суду від 20.09.2016 року.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У доводах апеляційної скарги зазначає, що судом не було досліджено інвестиційний договір укладений між ним та відповідачем у справі і він не претендує на право власності на будівлю площею 133 кв.м., а бажає забрати лише будівельні матеріали, які придбані за його кошти і які він бажає забрати.

Також, з підстав порушення судом норм процесуального права просить скасувати ухвалу місцевого суду про скасування заходів забезпечення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскільки надання інвестицій у вигляді будівельних матеріалів умовами інвестиційного договору не передбачено та не доведено їх фактичне придбання за рахунок коштів позивача.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, думку представника 3-ї особи, який заперечив проти доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення та ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд, виходив з того, що позивачем не надано належних та обґрунтованих доказів на підтвердження доводів свого позову про визнання за ним права власності на будівельні матеріали.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду, виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що власником нерухомого майна площею 399,4 кв.м. розташованого за адресою АДРЕСА_1 є ТОВ фірма «РТВ -сервіс» і дана обставина підтверджується договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 6 червня 2007 року (т.1, а.с.9).

Рішенням виконкому Конотопської міської ради від 27.08.2007 року № 287 було надано відповідачу дозвіл на розробку проектно-кошторисної документації на будівництво прибудови до магазину по АДРЕСА_1 (т.1, а.с.10).

Інспекцією ДАБК у Сумській області було надано дозвіл ТОВ «Фірма РТВ сервіс» на будівництво зазначеної прибудови (т.1, а.с.11).

З витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що відповідач є власником магазину площею 504,5 кв.м., розташованого за вищезазначеною адресою, але з примітки до даного витягу вбачається, що прибудова до даного магазину площею 133 кв.м. є незавершеним будівництвом та має 53% готовності (т.1, а.с.12).

01.06.2009р. між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ фірмою «РТВ-Сервіс» було укладено інвестиційний договір будівництва об`єкта нерухомості, згідно умов якого етапи будівництва торгово-складського комплексу за адресою: АДРЕСА_1, складається з робіт по реконструкції та переплануванню основної будівлі площею 371 кв. м. та добудови: складських та господарських приміщень площею 133 кв. м. (п. 1.1). Предметом цього договору є участь сторін у будівництві комплексу з отриманням у власність сторін відповідних часток у комплексі на умовах і в порядку, передбачених договором (п. 2.1 інвестиційного договору). Будівництво комплексу здійснюється поетапно згідно з п. 1.1 договору, зі здачею в експлуатацію результату кожного етапу будівництва, отриманням документів про право власності сторін на відповідні, визначені цим договором, частки у комплексі (п. 2.2 договору). Відповідно до п. 1.2 вищевказаного договору об`єкт інвестування - це визначена договором частка у комплексі, яку позивач отримує у власність після внесення інвестиції, завершення будівництва і введення комплексу в експлуатацію. Сторони домовились, що усі поліпшення, проведені в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» за рахунок інвестицій переходять у власність відповідача, а прибудова площею 133 кв. м. переходить у власність позивача. Позивач здійснює фінансування будівництва комплексу шляхом внесення інвестицій (п. 2.4 договору). Згідно п. 1.3 інвестиційного договору, інвестиція - це грошові кошти у розмірі 200 000 грн. 00 коп. Пунктом 2.12 інвестиційного договору передбачено, що зобов`язання відповідача вважаються виконаними з моменту здачі першої і другої черги комплексу в експлуатацію й оформлення свідоцтва про право власності позивача на об`єкт інвестування відповідно до цього договору. Також у пункті 2.14 договору визначено, що об`єкт інвестування повинен бути прийнятий в експлуатацію. Згідно п. 8.2 цей договір діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань, які встановлені договором або з нього випливають, у повному обсязі.

Дані обставини встановлені рішенням Господарського суду Сумської області у справі № 920/807/14 від 06.10 2014 року і відповідно до вимог передбачених ч.4 ст.82 ЦПК України доказуванню не підлягають (т.1, а.с.13-15).

Позивач у даній справі звертався з позовом до ТОВ фірма «РТВ-Сервіс» про визнання за ним права власності на прибудову та стягнення 33306 грн.00 коп., але вищезазначеним рішенням суду його позов було задоволено частково і стягнуто з відповідача на користь позивача 33306 грн.94 коп. надлишково сплачених коштів та судові витрати у справі, а в задоволенні вимог про визнання за ним права власності на 26/100 частин магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» прибудови площею 133 кв.м. було відмовлено.

При ухваленні даного рішення судом було встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання щодо інвестування торгово-складського комплексу за адресою: АДРЕСА_1 і факт перерахування позивачем коштів в рахунок інвестування будівельних робіт по виконанню умов інвестиційного договору підтверджується, зокрема, платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи. При цьому, позивачем, на виконання п. 1.3 договору, було перераховано 233 306 грн. 94 коп.

При відмові в задоволенні позову щодо визнання права власності на частину магазину суд свої висновки обґрунтовував тим, що сторонами не надано доказів які б свідчили про введення спірного об'єкту в експлуатацію, а отже ними не дотримано умов інвестиційного договору від 01.06.2009 року щодо введення спірного майна в експлуатацію.

Вищезазначене рішення суду набрало законної сили, що підтверджується постановою Харківського апеляційного господарського суду від 8 грудня 2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 16 березня 2015 року (т. 1, а.с.16-24).

24.06.2016 року ФОП ОСОБА_1 припинив свою підприємницьку діяльність про що було унесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1, а.с.26-29).

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 8 серпня 2016 року було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до ТОВ фірма «РТВ-сервіс2, Контопського МБТІ про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності ТОВ «РТВ -сервіс» на 26/100 частин магазину (т.1, а.с.30).

Також з матеріалів цивільної справи вбачається і дана обставина визнається сторонами у справі, що 06.03.2008 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ фірма «РТВ-Сервіс» було укладено два кредитних договори і в забезпечення виконання за даними договорами було укладено договір іпотеки предметом якого виступило нерухоме майно, а саме будівля магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» площею 371,5 в.м., що знаходиться в АДРЕСА_1.

Дозвіл на укладення кредитних договорів та передачу в іпотеку нерухомого майна було надано усіма співзасновниками Товариства, у тому числі і позивачем у справі ОСОБА_1 і дана обставина підтверджується копією протоколу № 1 зборів засновників ТОВ фірма «РТВ сервіс» від 12.02.2008 року (т.1, а.с.184).

На даний час боржник ТОВ фірма «РТВ-Сервіс» не виконує умов укладеного кредитного договору і тому звернуто стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно, а саме будівля магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться в АДРЕСА_1.

Статтею 3 Закону України «Про інвестиційну діяльність» передбачено, що інвестиційною діяльністю є сукупність заходів, спрямованих на створення, впровадження, поширення та реалізацію інновацій відповідно до Закону «Про інвестиційну діяльність» з метою отримання комерційного та/або соціального ефекту, які здійснюються шляхом реалізації інвестицій, вкладених в об'єкти інноваційної діяльності.

При недодержанні договірних зобов'язань суб'єкти інвестиційної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, передбачену законодавством України і укладеними договорами. Сплата штрафів та неустойок за порушення умов договорів, а також відшкодування завданих збитків не звільняють винну сторону від виконання зобов'язань, якщо інше не передбачено законом або договором (ст.20 Закону «Про інвестиційну діяльність»).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонено законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону (ст. 331 ЦК України).

Виходячи з вищезазначеного колегія суддів вважає, що оскільки п.п.1.2, 2.12. інвестиційного договору сторони домовились, що усі поліпшення, проведені в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» за рахунок інвестицій переходять у власність ТОВ «РТВ-Сервіс», а прибудова площею 133 кв.м. переходить у власність фізичної особи-інвестора ОСОБА_1 і зобов'язання Товариства вважаються виконаними з моменту здачі першої і другої черги комплексу в експлуатацію й оформлення свідоцтва про право власності інвестора на об'єкт інвестування відповідно до цього договору, тому невиконання Товариством умов укладеного договору не тягне з собою визнання за позивачем, як за інвестором, права власності на будівельні матеріали.

Крім того, як вбачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи, будівельні роботи по реконструкції та переплануванню будівлі та прибудови до магазину виконувались на підставі договору підряду № 2 від 16.01.2008 року укладеному між ТОВ фірма «РТВ-сервіс» та підрядником ПП ОСОБА_4 і використовувались саме будівельні матеріалів ТОВ фірма «РТВ-сервіс», що підтверджується актом списання від 01.12.2009 року, а тому саме Товариство як замовник за договором підряду є власником будівельних матеріалів, що використовувались при будівництві та переплануванні.

Посилання апелянта на додані до апеляційної скарги копії платіжних доручень за якими ним як фізичною особою-підприємцем здійснювались перерахування ФОП ОСОБА_4 грошових коштів, а також копії накладних виданих ФОП ОСОБА_5 на ім'я одержувача ФОП ОСОБА_1 будівельних матеріалів ще не свідчить про оплату коштів та використання цих матеріалів саме для реконструкції та прибудови магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», оскільки умовами укладеного між сторонами інвестиційного договору не було передбаченого унесення інвестицій у вигляді будівельних матеріалів а лише грошовими коштами.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги на ухвалу суду, оскільки місцевим судом обґрунтовано, на підставі п.8 ч.1 ст.214 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час ухвалення оскаржуваних рішень), при ухваленні оскаржуваного рішення було вирішене питання щодо наявності підстав для скасування заходів забезпечення позову і оскільки в задоволенні позову було відмовлено, тому судом і було постановлено ухвалу про скасування заходів його забезпечення.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни постановлених рішень. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційні скарги необхідно відхилити.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення та ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05 грудня 2017 року у даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 21 березня 2018 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді : О. Ю. Кононенко

С. С. Ткачук