-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2018 року
м. Одеса
Справа № 923/331/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Л.В. Поліщук,
суддів В.В. Бєляновського, Т.А. Величко,
секретар судового засідання О.В. Клименко,
за участю представника Державного агентства резерву України А.З. Михайлюка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного агентства резерву України
на ухвалу господарського суду Херсонської області від 09.01.2018 року, прийняту суддею М.Б. Сулімовською о 10:22 год., м. Херсон, повний текст складено 16.01.2018 року
у справі №923/331/16
за заявою боржника Державного підприємства "Новотроїцький елеватор"
про банкрутство,
Учасники провадження у справі про банкрутство належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного перегляду.
В судовому засіданні 15.03.2018р. відповідно до ст. 233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 12.05.2016р. задоволено заяву боржника Державного підприємства "Новотроїцький елеватор" про порушення справи про банкрутство; порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Новотроїцький елеватор"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника на строк 115 календарних днів; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Новікова Ю.П.; призначено справу до розгляду в попередньому засіданні.
Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 13.05.2016р.
Після публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ДП "Новотроїцький елеватор" до господарського суду звернувся кредитор Державне агентство резерву України із заявою про визнання конкурсних грошових вимог в сумі 21836905,10 грн. (а.с. 15-25 т. 9).
Ухвалою місцевого господарського суду від 15.06.2017р. заяву Державного агентства резерву України про визнання кредиторських вимог прийнято до розгляду в попередньому засіданні суду.
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 14.07.2016р. у задоволенні клопотання Державного агентства резерву України про передачу справи до господарського суду м. Києва для розгляду в закритому судовому засіданні у зв'язку із необхідністю дослідження у справі документів, які мають гриф «Таємно», відмовлено.
Ухвалами суду першої інстанції від 28.07.2016р. частково задоволено клопотання Державного агентства резерву України в частині передачі до господарського суду м. Києва матеріалів заяви кредитора для розгляду у закритому засіданні у зв'язку із необхідністю дослідження у справі постанов Кабінету Міністрів України №1542-047 від 20.08.1999р., №948-0015 від 30.10.2008р., які мають гриф "Таємно", "Цілком таємно", матеріали заяви кредитора передано для розгляду до господарського суду м. Києва.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.08.2016р. прийнято до провадження матеріали заяви Державного агентства резерву України про визнання кредитором у справі №923/331/16, розгляд заяви призначено в закритому судовому засіданні.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.05.2017р. матеріали кредиторської заяви Державного агентства резерву України про визнання кредитором у справі №923/331/16 про банкрутство ДП "Новотроїцький елеватор" надіслано за виключною підсудністю до господарського суду Херсонської області.
Ухвалою місцевого господарського суду від 27.06.2017р. заяву Державного агентства резерву України про визнання кредитором боржника прийнято до розгляду в судовому засіданні.
Ухвалами суду першої інстанції від 18.07.2016р., від 07.11.2017р. у задоволенні клопотань Державного агентства резерву України про передачу справи до господарського суду м. Києва для розгляду в закритому судовому засіданні у зв'язку із необхідністю дослідження у справі документів, які мають гриф «Таємно», відмовлено.
10.11.2017р. кредитором подано до суду пояснення, в якому останній, з огляду на допущення арифметичної помилки при визначенні періоду нарахування пені, просив визнати його вимоги в сумі 19606449,61 грн. (а.с. 108-114 т. 11), які розглянуті судом першої інстанції.
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 09.01.2018р., підписаною 16.01.2018р. (суддя Сулімовська М.Б.) визнано вимоги Державного агентства резерву України до боржника ДП "Новотроїцький елеватор" в сумі 2756,00 грн. судового збору - перша черга, 6115956,59 грн. - третя черга, 6378196,91 грн.- шоста черга. Вимоги Державного агентства резерву України в сумі 7112296,11 грн. відхилено.
Не погодившись з ухвалою суду, Державне агентство резерву України 26.01.2018р. звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило ухвалу скасувати в частині відмови у визнанні кредиторських вимог як таку, що не відповідає чинному законодавству, та прийняте нове рішення про задоволення кредиторських вимог на суму 19606449,61 грн. в повному обсязі.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.02.2018р. відкрито апеляційне провадження у справі №923/331/16.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 27.02.2018р. за клопотанням Державного агентства резерву України справу призначено до розгляду в режимі відеоконференції.
Відзиви на апеляційну скаргу від учасників провадження у справі про банкрутство не надходили.
13.03.2018р. на адресу електронної пошти канцелярії суду апеляційної інстанції надійшло клопотання Державного агентства резерву України про передачу справи до Київського апеляційного господарського суду для розгляду в закритому судовому засіданні у зв'язку із необхідністю дослідження у справі документів, які мають гриф «Таємно».
Заявлене клопотання обґрунтовано тим, що при розгляді даного спору слід керуватись нормами постанов Кабінету Міністрів України №1542-047 від 20.08.1999р., №948-0015 від 30.10.2008р., які мають гриф «Таємно», оскільки зазначені рішення Уряду є документами, які підтверджують закладення і зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на підприємстві ДП "Новотроїцький елеватор", визначають перелік матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні, а відтак є доказами обґрунтованості позовних вимог.
Вказане клопотання розглянуто судовою колегією в судовому засіданні апеляційної інстанції 15.03.2018р. та відхилено з огляду на наступне.
Як зазначалось вище, ухвалою суду першої інстанції від 28.07.2016р. вже задовольнялось аналогічне клопотання Державного агентства резерву України про передачу до господарського суду м. Києва матеріалів заяви кредитора для розгляду у закритому засіданні.
Господарським судом м. Києва в ухвалі від 17.05.2017р. досліджено постанову Кабінету Міністрів України від 20.08.1999р. №1542-047 "Про уточнення номенклатури", норм накопичення та розбронювання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, створеного на дочірніх підприємствах державної акціонерної компанії "Хліб України", яка має гриф "Таємно" та встановлено, що вказаною постановою розброньовані матеріальні цінності мобілізаційного резерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні підприємств державної акціонерної компанії "Хліб України", проте, зазначена постанова не встановлює, не змінює, не скасовує мобілізаційне завдання боржнику.
Крім того, означеною постановою на боржника не покладається будь-яких обов'язків та у ній не міститься жодної інформації щодо номенклатури, та/чи обсягу матеріальних цінностей, які мають бути переміщені на відповідальне зберігання боржнику. Вказана постанова взагалі не містить згадки про боржника.
Оспорювані матеріальні цінності, передані боржнику на відповідальне зберігання, якими заявник обґрунтовує кредиторські вимоги, передані на підставі наказу Державного комітету України по матеріальних резервах від 16.12.1999р. №525, який не має грифу "Таємно".
Відповідно до ч. 5 ст. 30 ГПК України справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
З урахуванням того, що під час розгляду заяви кредитора Господарським судом м. Києва вже встановлено, що документи, які підтверджують порушення, здійснені боржником у вигляді незабезпечення кількісного зберігання матеріальних цінностей держрезерву та мобрезерву, не відносяться до інформації з обмеженим доступом (з грифом "Таємно") та перебувають у вільному доступі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у задоволенні заявленого клопотання.
Заслухавши представника Державного агентства резерву України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.
Так, надання правового аналізу поданих кредиторами письмових доказів, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, а також обов'язок встановлення розміру та моменту виникнення таких грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя в процедурах банкрутства. Для з'ясування статусу кредитора у справі про банкрутство (конкурсний чи поточний), має значення саме момент виникнення грошового зобов'язання боржника перед кредитором.
При цьому, заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.
Незважаючи на визнання боржником грошових вимог кредитора, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Таким чином, аналіз норм права дозволяє зробити висновок про те, що спеціальне законодавство про банкрутство визначає особливий порядок розгляду грошових вимог кредитора у процедурі банкрутства шляхом їх визнання (відхилення) внаслідок розгляду по суті.
В обґрунтування позовних вимог кредитор зазначив, що заборгованість боржника ДП "Новотроїцький елеватор" виникла у зв'язку з:
-невиконанням рішення господарського суду Херсонської області від 03.07.2012р. у справі №5024/481/2012;
-незабезпеченням збереження матеріальних цінностей державного резерву, що встановлено відповідними актами перевірки.
Так, згідно Указу Президента України №1085/2010 від 09.12.2010р. "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" Державне агентство резерву України стало правонаступником Державного комітету України з державного матеріального резерву.
Державне агентство резерву України має функції щодо організації відповідального зберігання матеріальних цінностей, в т.ч. мобілізаційного резерву відповідно до встановлених мобілізаційних та інших спеціальних завдань, а також функції щодо контролю за виконанням підприємствами - відповідальними зберігачами зобов'язань по зберіганню, освіженню матеріальних цінностей державного резерву, за дотриманням порядку їх відпуску, своєчасного повернення позичених матеріальних цінностей, а також за відповідністю даних цінностей затвердженій номенклатурі.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 03.07.2012р. у справі №5024/481/2012 за позовом Державного агентства резерву України до ДП "Новотроїцький елеватор" зобов'язано відповідача повернути до державного резерву на користь позивача самовільно використані матеріальні цінності, зокрема: пшеницю 2 кл. - 104,925 тн., пшеницю 3 кл. - 2713,229 тн., пшеницю 5 кл. - 601 тн., пшеницю 6 кл. - 201,3 тн., а також стягнуто 6115956 грн. 59 коп. штрафу і 262240 грн. 32 коп. пені (а.с. 94-95 т.9).
Під час розгляду справи №5024/481/2012 судом встановлено, що вартість матеріальних цінностей державного резерву, щодо яких встановлено факт незабезпечення збереження, встановлена виходячи з цін, які діяли на день виявлення відсутності (самовільного відчуження) матеріальних цінностей, що підтверджується ціновими довідками: станом на 22.11.2011р. - вартість пшениці 5 кл. в кількості 601 т. становила 901500 грн. в т.ч. з ПДВ, пшениці 6 кл. в кількості 201,3т. - 301950 грн. в т.ч. з ПДВ, станом на 23.12.2011р. - вартість пшениці 2 кл. в кількості 104,925 т. становила 191488,13 грн. в т.ч. з ПДВ, пшениці 3 кл. в кількості 2713, 229 т. - 4721018 грн. 46 коп. в т. ч. з ПДВ.
За твердженнями кредитора, станом на час звернення до суду із заявою про визнання конкурсних грошових вимог рішення суду не виконано, матеріальні цінності до державного резерву не повернуто, штрафні санкції не сплачено, у зв'язку з чим кредитор просив визнати його вимоги в сумі 6115956,59 грн. основного боргу (що складається з вартості самовільно використаних матеріальних цінностей, виходячи із наведених вище цін, які діяли на день виявлення відсутності зерна) та 6378196,91 грн. штрафних санкцій (штрафу і пені).
За змістом ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
За умовами ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.
При цьому, законодавець не обмежує коло кредиторів боржника виключно кредиторами, які мають з боржником грошові зобов'язання. Так у разі невиконання боржником зобов'язань щодо передачі майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.
Враховуючи обов'язок Державного агентства резерву України звернутись із грошовими вимогами до боржника у зв'язку із порушенням провадження у справі про банкрутство, кредитором цілком правомірно змінено речову вимогу про повернення цінностей на грошову щодо відшкодування їх вартості.
З урахуванням наведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимог в цій частині та визнанні їх в сумі 6115956,59 грн. основного боргу та 6378196,91 грн. штрафних санкцій.
Щодо вимог Державного агентства резерву України в сумі 7112296,11 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Так, у заяві про визнання кредиторських вимог зазначено, що 08.01.2009р. між Держрезервом України та ДП "Новотроїцький елеватор" укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву №юр-2зб/345-2009. Водночас, до матеріалів справи кредитором надано примірник договору відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 14.11.2013р. №050/26 (а.с. 31-33 т.9).
Суд першої інстанції, ухвалами суду неодноразово зобов'язував кредитора надати договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву від 08.01.2009р. №юр-2зб/345-2009, проте вимоги ухвали суду кредитором не виконано.
В судовому засіданні суду першої інстанції 07.12.2017р. представником кредитора заявлено про необхідність врахування судом при розгляді конкурсних вимог саме укладеного між сторонами договору відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 14.11.2013р. №050/26.
Між тим, в заяві про визнання грошових вимог мова йде про нестачу матеріальних цінностей, яка була виявлена за результатами перевірок, проведених в 2003, 2007, 2008 та 2010 роках, отже закладка матеріальних цінностей мала місце до 2003 року, а відтак враховуючи, що умови укладеного між сторонами 14.11.2013р. договору розповсюджуються на правовідносини сторін, що виникли після його укладення, посилання кредитора на його умови при заявлені грошових вимог з нестачі матеріальних цінностей, закладених до 14.11.2013р. не приймаються до уваги колегією суддів.
Як вбачається з заяви, відповідно до акту перевірки наявності, якісного стану, руху, умов зберігання, обліку та звітності зерна державного резерву на ДП "Новотроїцький елеватор" від 16.07.2010р. №0.70/18-24 підтверджено факт нестачі матеріальних цінностей державного резерву шляхом самовільного відчуження та оформлення безтоварних операцій, в тому числі самовільного відчуження пшениці 3 класу в кількості 456,919 тн., пшениці 4 класу - 830,817 тн., жита групи А - 25,619 тн., ячменю кормового 3 класу - 34,743 тн., проса 3 класу - 31,852 тн., відходів пшениці 3 класу - 294,483 тн., відходів пшениці 4 класу - 279,858 тн., відходів ячменю кормового 3 класу - 23,469 тн., відходів насіння соняшника - 77,020 тн., крупи пшеничної - 2333,709 тн. та оформлення безтоварних операцій із закладки крупи пшеничної в кількості 944,716 тн. і насіння соняшника - 250,051 тн.
За твердженням кредитора аналогічне також підтверджено попередніми перевірками, а саме: актами від 23.12.2003р., від 21.12.2007р., від 28.11.2008р.
У зв'язку із неподанням боржником відомостей щодо повернення самовільно відчужених матеріальних цінностей, що свідчить про їх фактичну відсутність, кредитор просив визнати його вимоги в частині самовільно використаних зернових в сумі 1939668,00 грн. основного боргу та 4802042,07 грн. штрафних санкцій.
За приписами ст. ст. 1, 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом; частина запасів матеріальних цінностей державного резерву може зберігатися на промислових, транспортних, сільськогосподарських, постачальницько-збутових та інших підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах.
Отже, з моменту набрання чинності означеного Закону зобов'язання по зберіганню матеріальних цінностей державного резерву виникають з укладеного договору зберігання згідно з Законом України "Про державний матеріальний резерв", який діє як спеціальне законодавство та переважає у застосуванні над загальними положеннями цивільного права про договори схову (зберігання).
Відповідно до ч. 3 ст. 4, ст. 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" запаси державного резерву, незалежно від його місцезнаходження, є державною власністю і не підлягають відчуженню. Державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним.
Пунктами 4, 10 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1129 від 08.10.1997р., розміщення запасів матеріальних цінностей державного резерву здійснюється Держкомрезервом на підприємствах, в установах і організаціях системи державного резерву, а також на інших підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах; матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акта про їх приймання, розміщення на місці постійного зберігання та оформлення відповідних бухгалтерських документів складського обліку.
Докази укладення між сторонами договору схову (зберігання) матеріальних цінностей держрезерву, що є предметом розгляду, в матеріалах справи відсутні, а відтак конкретні умови зберігання матеріальних цінностей не визначені.
За змістом ст. 4 Цивільного кодексу УРСР (який діяв під час закладення зерно-продукції) цивільні права і обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Зобов'язання, які виникли між сторонами, та умови їх виконання, в даному випадку містяться не тільки в приймальних актах форми Р-16, копії яких надані кредитором до матеріалів справи, а зазначені також в законі, - зокрема в Цивільному кодексі УРСР, Цивільному кодексі України, Господарському кодексі України, Законі України "Про державний матеріальний резерв".
Статтями 154, 42 Цивільного кодексу УРСР (який діяв на момент закладення частини зернових) визначено, що договір може бути укладено як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та іншими документами, підписаними стороною, яка їх надсилає. Угода, для якої не встановлена певна форма, вважається укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду.
Аналогічний зміст містить ст. 937 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що письмова форма договору зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
За приймальними актами форми Р-16 за період з 1999 року по 2007 рік боржником прийнято на зберігання жито групи А в загальній кількості 2100,37 тн., насіння соняшника - 1108,093 тн., пшеницю 3 класу - 6939,336 тн., пшеницю 4 класу - 1715,613 тн., пшеницю 5 класу - 1162,268 тн., пшеницю 6 класу - 211,287 тн., ячмінь 3 класу - 74,618 тн. (а.с.110-133 т.9).
Судова колегія не приймає до уваги надані кредитором приймальні акти від 09.09.2011р. про закладення пшениці 2 класу, оскільки кредитор посилався на встановлення факту самовільного відчуження під час перевірок в 2003, 2007, 2008, 2010 роках, якими не могло бути враховано зернові, що закладені в 2011 році (а.с. 134-135 т.9).
Оформлення закладання зерна до державного резерву складанням приймальних актів - збережувальних зобов'язань за встановленою формою Р-16 передбачено п. 2.2 Інструкції "Про порядок оформлення операцій з хлібопродуктами держрезерву на пунктах відповідального зберігання", затвердженої наказом Держкомітету України по матеріальних резервах від 27.03.1996р. № 41 та Інструкцією № 55 від 15.02.1978р. "Про порядок ведення обліку та оформлення операцій з зерном і продуктами його переробки", затвердженої наказом Державного комітету заготовок Ради Міністрів СРСР № 84.
Приймальний акт (збережувальне зобов'язання) по формі Р-16 - це типовий документ, який має наступний текст: "Прийняті по даному акту на відповідальне зберігання товари (матеріальні цінності), які належать Держрезерву України, зобов'язуємося зберігати відповідно із діючими правилами та інструкціями Держрезерву в належному та повному збереженні, не витрачати їх без наряду Держрезерву України. За порушення правил зберігання, псування, нестачу або зниження їх кількості, а також за самовільне витрачання прийнятих на відповідальне зберігання товарів (матеріалів) першої групи несемо відповідальність в установленому порядку".
Акти форми Р-16, надані кредитором містять тексти наступного змісту: "Принятые по настоящему акту на ответственное хранение товары (материалы), принадлежащие ГУМР СССР, обязуемся хранить в соответствии с действующими правилами и инструкциями ГУМР СССР в надлежащем состоянии и полной сохранности и не расходовать их без наряда ТУ. За нарушение правил хранения, порчу, понижение качества, а также нарушение неприкосновенности принятых на ответственное хранение материалов 1 группы несем ответственность в установленном порядке" та
"Прийняті за дійсним актом на відповідальне зберігання товари (матеріали), є державним матеріальним резервом України, які зобов'язуємося зберігати згідно з діючими правилами і інструкціями Державного комітету України з державного матеріального резерву в належному кількісному та якісному стані і повному збереженні і не витрачати їх без наряду Державного комітету України з державного матеріального резерву. За порушення правил і умов зберігання, псування, зниження якості, а також зберігання матеріальних цінностей, що не відповідають затвердженій номенклатурі, діючим стандартам і технічним умовам, за неподання або несвоєчасне подання встановленої звітності та несвоєчасне виконання або невиконання наряду Державного комітету України з державного матеріального резерву несемо відповідальність згідно з Законом України "Про Державний матеріальний резерв". За самовільне використання матеріальних цінностей державного резерву або за оформлення безтоварних операцій по закладенню матеріалів і товарів до державного резерву з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких вони знаходяться, стягується штраф в розмірі 100 відсотків вартості матеріальних цінностей у цінах на час виявлення факту відчуження або безтоварного закладення, а також пеня з суми відсутнього їх обсягу за кожний день до повного їх повернення".
Отже, підписавши акти по формі Р-16, боржник прийняв на себе відповідні зобов'язання щодо розміщення та зберігання запасів держрезерву, та, відповідно до Закону України "Про державний матеріальний резерв", має нести відповідальність за порушення правил зберігання, псування, нестачу або зниження їх кількості, а також за самовільне витрачання прийнятих на відповідальне зберігання товарів (матеріалів).
Водночас, копії приймальних актів форми Р-16 свідчать про прийняття боржником на відповідальне зберігання жита групи А, насіння соняшника, пшениці 3, 4, 5, 6 класу, ячміню 3 класу.
Доказів прийняття боржником протягом 1999-2007 років проса та крупи пшеничної, нестача яких виявлена при проведенні вищезазначених перевірок, матеріали справи не містять.
Разом з тим, факт самовільного використання вказаних зернових підтверджено актами від 28.11.2008р., 16.07.2010р., підписаними посадовими особами боржника.
Крім того, кредитор просив визнати його вимоги в сумі 80122,63 грн. основного боргу та 290463,41 грн. штрафних санкцій за незабезпечення збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.
Наказом Державного комітету України по матеріальних резервах від 16.12.1999р. №525 "Про переміщення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву з підприємств ДАК "Хліб України" на підприємство системи Держкомрезерву" переміщено розброньовані матеріальні цінності мобілізаційного резерву (згідно з нарядом), які зберігаються на підприємстві ВАТ "Каланчацький КХП" Херсонського обласного дочірнього підприємства ДАК "Хліб України", на відповідальне зберігання ДП "Новотроїцький елеватор"; переміщення оформлено актом за формою №1 та направлено встановленим порядком до Держкомрезерву та ДАК "Хліб України"; директору ДП "Новотроїцький елеватор" наказано прийняти на відповідальне зберігання матеріальні цінності мобрезерву до остаточного розрахунку з Держкомрезервом за отримані матеріальні цінності (а.с. 105 т.9).
За твердженням кредитора, 24.12.2003р. Південним КРВ КРУ Держрезерву проведена перевірка наявності, кількісного стану, якості, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей, що знаходяться на відповідальному зберіганні боржника, за результатами якої встановлено факти незабезпечення збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.
Акт перевірки від 24.12.2003р. підписано посадовими особами боржника, що, на думку кредитора, свідчить про визнання останніми викладених в акті перевірки фактів порушення Закону України "Про державний матеріальний резерв" (а.с. 106-107 т.9).
В акті зазначено про встановлення факту самовільно використаних наступних матеріальних цінностей: балки та швелери - 5 тн., сталь крупно сортова - 1 тн., сталь середньо сортова - 2 тн., сталь дрібно сортова - 2 тн., сталь кровельна - 0,7 тн., сталь листова оцинкована - 1,3 тн., паси привідні клинові - 70 шт., паси прогумовані плоскі - 65 шт., гумові очисники - 13 кг., сита штампувальні - 68 листів, штепсельні з'єднання - 133 шт., підшипники кочення кулькові - 78 шт., мішки лляні - 30 тис. шт., нитки лляні - 85 кг., сукно фільтрувальне "БЕТТ" - 430 м., електродвигуни - 8 шт.
Місцевий господарський суд, ухвалами від 27.06.2017р., 18.07.2017р., 21.09.2017р., 07.11.2017р., 07.12.2017р. зобов'язував кредитора надати договір відповідального зберігання матеріальних цінностей, переміщених на підставі наказу Держкомрезерву України від 16.12.1999р. №525; копію акту за формою №1 про переміщення матеріальних цінностей на підставі наказу №525 від 16.12.1999р., копію наряду №1412 без дати про переміщення на ДП "Новотроїцький елеватор" матеріальних цінностей станом на 24.12.2003р. (матеріальні цінності відповідального зберігання), однак вказані вимоги ухвали суду не виконанні, витребувані докази не подано, про що місцевим господарським судом винесено також окрему ухвалу від 07.11.2017р. (а.с. 75-76 т.11).
Державне агентство резерву України в поясненнях від 06.11.2017р. зазначило, що відповідно до встановленого підприємствам мобілізаційного завдання і номенклатури накопичення матеріальних цінностей, підприємство надає акт про закладання до мобілізаційного резерву матеріальних цінностей по формі №1. З урахуванням того, що закладання матеріальних цінностей відбувалось ще за часів СРСР, а термін зберігання актів по формі №1 становить 3 роки, ці документи в більшості випадків були знищені у зв'язку з закінченням строку зберігання на підставі висновків експертної комісії (а.с.108-114 т.11).
При цьому, ані висновків експертної комісії, ані актів про знищення документів, що витребувались судом першої інстанції, Державним агентством резерву України на підтвердження своїх пояснень до суду не надано.
Тобто, кредитором не подано доказів передачі боржнику матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та прийняття їх ДП "Новотроїцький елеватор" на відповідальне зберігання. Однак, факт самовільного використання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву підтверджується актом від 24.12.2003р., який підписано посадовими особами ДП "Новотроїцький елеватор".
У відповідності до ч. 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.
У разі недоцільності закладення і зберігання зазначених матеріальних цінностей або виключення їх з номенклатури, скасування мобілізаційного чи іншого спеціального завдання зазначені юридичні особи за рішенням центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, відшкодовують вартість відсутніх матеріальних цінностей державного резерву виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження) із сплатою пені до повного відшкодування вартості матеріальних цінностей.
Незбереження (самовільне відчуження, неоправдана нестача, незабезпечення збереження унаслідок незадовільного зберігання) боржником зерна державного матеріального резерву та матеріальних цінностей мобілізаційного резерву підтверджено доданими до заяви кредитора актами від 24.12.2003р., 28.11.2008р., 16.07.2010р. і, звернувшись до суду з грошовими вимогами до боржника щодо відшкодування вартості цих цінностей, кредитор, як орган виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, фактично прийняв рішення про недоцільність подальшого зберігання втрачених цінностей, тим самим змінив речову вимогу про повернення цінностей на грошову щодо відшкодування їх вартості, що відповідає чинному законодавству (ст. ст. 950, 951 ЦК України, ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв").
За приписами абз. 2 ч. 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відшкодування вартості відсутніх матеріальних цінностей державного резерву здійснюється виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), тобто вартість таких цінностей стосовно банкрута має визначатися по цінах станом на день виявлення самовільного відчуження (не збереження) матеріальних цінностей, зафіксованого відповідним актом.
За умовами Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1129 від 08.10.1997р., ціни на матеріальні цінності, що закладаються та відпускаються з державного резерву, визначаються Держрезервом виходячи з оптових цін, що діють на час закладення або відпуску, кон'юнктури ринку, термінів зберігання, якості продукції, а в разі проведення конкурсних торгів - за цінами торгів на кожну партію конкретної продукції.
Листом Міністерства економіки України від 28.01.2000р. №53-19/108 визначено, що ціни на матеріальні цінності встановлюються Держкомрезервом України, виходячи з оптових цін, які діють на час відпуску, кон'юнктури ринку, термінів зберігання, якості продукції; запропоновано при визначенні цін на матеріальні цінності державного резерву використовувати поряд з біржовою інформацією цінову інформацію з позабіржового ринку.
В судовому засіданні першої інстанції 07.12.2017р. представник кредитора зазначив, що ціни на матеріальні цінності мобілізаційного резерву наведено у поданій до матеріалів заяви про визнання кредиторських вимог довідці щодо самовільно вилучених матеріальних цінностей мобілізаційного резерву ДП "Новотроїцький елеватор" (а.с.136 т.9).
Суд першої інстанції, ухвалами суду від 07.11.2017р., 07.12.2017р. зобов'язував кредитора надати документальне підтвердження вартості матеріальних цінностей державного резерву та повноважень особи, що підписала означену довідку, проте вимоги суду Державним агентством резерву України також не виконані.
Як вбачається з наданої кредитором довідки, остання підписана особою (начальником відділу мобілізаційного резерву Управління державних резервів), посадове становище якої не підтверджено документально; наведена в довідці вартість матеріальних цінностей є обліковою, а не ринковою вартістю, та значно відрізняється від наведеної кредитором вартості матеріальних цінностей у заяві про визнання кредиторських вимог.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно не врахував її для визначення вартості відсутніх матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.
В матеріалах справи відомості про ринкові ціни на зернові відсутні, та на вимогу суду першої інстанції кредитором не надано.
Так, в заяві про визнання кредиторських вимог та в додаткових поясненнях кредитор у наведеній таблиці зазначив, що вартість самовільно відчужених зернових становить 1939668,00 грн. за цінами станом на 23.12.2003р., оскільки нестачу матеріальних цінностей виявлено під час перевірки, відображеної в акті від 23.12.2003р. Разом з тим, як вбачається з додаткових пояснень від 06.11.2017р. кредитор нарахував боржнику пеню за період з 28.11.2008р. та з 16.07.2010р., оскільки актами від 28.11.2008р. та 16.07.2010р. підтверджено факт самовільного використання зернових.
Відповідно до абз. 2 ч. 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" вартість самовільно відчужених цінностей має визначатися по цінах станом на день виявлення, а не підтвердження раніше виявленого факту самовільного відчуження (не збереження) матеріальних цінностей, зафіксованого відповідним актом, а відтак твердження Державного агентства резерву України в цій частині не знайшли свого підтвердження.
Зі змісту кредиторської заяви вбачається, що факт самовільного використання зернових виявлено саме під час перевірки, результати якої зафіксовано актом від 23.12.2003р. Проте вказаного акту на вимогу суду кредитором також не надано, як і інформації про ринкові ціни на такі цінності станом на день виявлення їх відсутності.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що Державне агентство резерву України не надало жодних документів, які б засвідчували ринкові ціни на зерно та матеріальні цінності мобілізаційного резерву на дату виявлення їх відсутності та не підтвердило розмір заявлених ним грошових вимог до банкрута, а також позбавило місцевий господарський суд можливості самостійно визначити розмір таких вимог за результатами розгляду заяви кредитора на підставі поданих документів щодо підтвердження вартості матеріальних цінностей державного резерву.
Відсутність належних доказів на підтвердження вартості відсутніх матеріальних цінностей унеможливлює також визначення розміру штрафу і пені, які нараховуються за правилами абз. 1 ст. 10 Закону України «Про державний матеріальний резерв».
Згідно з ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги конкурсних кредиторів повинні підтверджуватися документально.
Враховуючи те, що розмір вимог Державного агентства резерву України в частині самовільно відчужених зернових та матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в загальній сумі 7112296,11 грн., з яких 2019790,63 грн. основного боргу та 5092505,48 грн. штрафних санкцій, не підтверджено належними документами, то висновок суду першої інстанції про відмову в їх задоволенні є цілком правомірним та обґрунтованим.
Частиною 2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги. Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу та може бути предметом мирової угоди. Тобто, штрафні санкції не зараховуються до складу грошових зобов'язань боржника, виокремлюються від вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями при складанні реєстру вимог кредиторів, не є вимогами кредитора щодо грошових зобов'язань до боржника в розумінні ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та підлягають включенню до шостої черги вимог. За змістом ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у третю чергу задовольняються вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом. Оскільки, відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011р. №463/2011 таким центральним органом виконавчої влади є Держрезерв України, то його вимоги підлягають внесенню до третьої черги вимог кредиторів боржника.
З урахуванням наведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що включенню до реєстру вимог кредиторів підлягають грошові вимоги Державного агентства резерву України в наступному розмірі та черговості: 2756,00 грн. судового збору - вимоги першої черги; 6115956,59 грн. - вимоги третьої черги; 6378196,91 грн. - вимоги шостої черги, з чим також погодився представник скаржника під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі щодо незгоди із відмовою у задоволенні решти кредиторських вимог у сумі 7112296,11 грн. не спростовують вищевикладеного, а відтак судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд ухвали суду покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 276, 281-284 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державного агентства України залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Херсонської області від 09.01.2018 року у справі №923/331/16 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд ухвали суду покладаються на Державне агентство резерву України.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки передбачені ст. ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 19.03.2018 року
Суддя-доповідач Л.В. Поліщук
Суддя В.В. Бєляновський
Суддя Т.А. Величко
скопійовано
-
скопійовано
-
