ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.03.2018

Справа № 910/21567/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом приватного акціонерного товариства «Дельта Банк»

до товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІ ІМПЕКС» в особі голови ліквідаційної комісії з припинення або ліквідатора Ніколенка Петра Олексійовича

за участю третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про зобов'язати визнати та включити в проміжний ліквідаційний баланс кредиторську вимогу

за участю представників учасників справи:

від позивача Коновал Р.О. (за довіреністю)

від відповідача не з'явився

від третьої особи не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІ ІМПЕКС» в особі голови ліквідаційної комісії з припинення або ліквідатора Ніколенка Петра Олексійовича включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторську вимогу ПАТ «Дельта Банк» в загальному розмірі 212 964 840,51 грн., як визнану.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 25.12.2015 відповідач перебуває у стані припинення, у зв'язку з чим 30.10.2017 позивач звернувся до відповідача з вимогами про визнання кредиторських вимог в розмірі 212 964 840,51 грн., які виникли внаслідок того, що відповідачем не виконано свої зобов'язання перед позивачем з повернення кредитних коштів за договором кредитної лінії № ВКЛ-202696 від 27.05.2014 (зі змінами і доповненнями). Проте, відповідач про результати розгляду заяви не повідомив, кредиторські вимоги останнього до ліквідаційного балансу не включив, що, на думку позивача, є неправомірним. Нормативно в обгрунтування позову позивач послався на ч. 6 ст. 105, ч. 8 ст. 111, ст. 112 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.12.2017 порушено провадження у справі № 910/21567/17 та призначено її розгляд на 19.12.2017, позивача та відповідача зобов'язано надати суду додаткові документи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.12.2017 призначено підготовче засідання у порядку загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі № 910/21567/17 на 18.01.2018.

19.12.2017 через відділ автоматизованого діловодства суду представник позивача подав клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО). Вказане клопотання обґрунтоване тим, що ФГВФО здійснює повноваження з управління ПАТ «Дельта Банк», який перебуває в стані ліквідації.

18.01.2018 через відділ автоматизованого діловодства суду представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.2018 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та відкладено підготовче засідання на 13.02.2018.

07.02.2018 через загальний відділ діловодства суду від представника третьої особи надійшли письмові пояснення по суті спору, в яких Фонд гарантування вкладів фізичних осіб посилався на те, що на виконання умов укладеного договору кредитної лінії № ВКЛ-2026968 від 27.05.2014 (з урахуванням додаткових угод № 1 від 20.06.2014 щодо збільшення ліміту заборгованості до 310 000 000,00 грн. та додаткової угоди № 7 від 22.12.2014 щодо встановлення кінцевого терміну погашення заборгованості 23.12.2014), позивачу надано кредитні кошти, за користування якими встановлено сплату процентів. Проте, відповідачем допущено порушення виконання своїх грошових зобов'язань з повернення кредиту та сплати процентів за його користування, станом на 27.09.2017 у відповідача існує заборгованість за договором кредитної лінії № ВКЛ-2026968 від 27.05.2014, що складає 212 964 840,51 грн., з яких: 116 754 149,61 грн. - сума заборгованості за кредитом, 89 249 927,99 грн. - сума заборгованості за відсотками, 3 009 804,39 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків, 3 950 958,52 грн. - сума 3% річних від суми прострочених процентів.

У подальшому, на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» та постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», а також рішень виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 № 51, № 71 від 08.04.2015, № 181 від 02.10.2015, № 619 від 20.02.2017 у банку з 03.03.2015 по 02.09.2015 запроваджена процедура тимчасової адміністрації, а з 05.10.2015 - розпочато процедуру ліквідації. Таким чином, при вирішенні даного спору пріорітетними є, зокрема, положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2018 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 06.03.2018.

15.12.2017 набрала чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, згідно з п. 9 ч. 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судовому засіданні 06.03.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити з підстав, наведених у позові.

Відповідач у судове засідання 06.03.2018 представників не направив, відзив на позов у встановлений судом строк не надав, про дачу, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Ухвали господарського суду міста Києва від 04.12.2017, 19.12.2017, 18.01.2018, 13.02.2018 направлені відповідачу за адресою його юридичного місцезнаходження згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте, вказані ухвали повернуті без вручення з відмітками поштової установи про неможливість їх вручення.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у судове засідання 06.03.2018 представників не направив, проте в судовому засіданні 13.02.2018 представник третьої особи надав пояснення по суті спору, а також підтримав подані письмові пояснення. Про розгляд справи третя особа повідомлена належним чином.

Частиною 12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що неявка представників відповідача та третьої особи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 06.03.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.05.2014 між AT «Дельта Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «АГРІ ІМПЕКС», як позичальником, укладено договір кредитної лінії BKЛ-2026968 (далі - договір кредитної лінії BKЛ-2026968 від 27.05.2014, кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Згідно з п. 1.1.1. договору кредитної лінії BKЛ-2026968 від 27.05.2014, надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, на умовах визначених цим Договором, в межах відновлювальної відкличної мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 160 000 000,00 грн. (сто шістдесят мільйонів гривень), зі змінною відсотковою від 8% до 20% річних (п. 1.1.3. договору), з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом 26.05.2017 (п. 1.1.2. договору) включно, на умовах, визначених цим договором.

Додатковим договором № 1 від 20.06.2014 до договору кредитної лінії BKЛ-2026968 від 27.05.2014 збільшено ліміт заборгованості до 310 000 000,00 грн.

Додатковим договором № 7 від 22.12.2014 до договору кредитної лінії BKЛ-2026968 від 27.05.2014 встановлено кінцевий термін погашення заборгованості - 23.12.2014.

Відповідно до п. 1.1.5 договору кредитної лінії BKЛ-2026968 від 27.05.2014, у разі прострочення кінцевого терміну повернення кредиту, який визначено в п. 1.1.2 договору, діюча на такий момент прострочення річна процентна ставка за користування кредитом (траншами) за цим договором встановлюється в розмірі 25% річних (незалежно від валюти отриманого кредиту (траншів) та починає застосовуватись до взаємовідносин сторін за цим договором починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) погашення заборгованості за кредитом по день фактичного погашення заборгованості за цим договором. При цьому сторони погодили, що встановлення зазначеного розміру процентної ставки є заздалегідь погодженим.

Відповідно до п. 1.2. договору кредитної лінії BKЛ -2026968 від 27.05.2014, кредит надається позичальнику для поповнення обігових коштів для здійснення його поточної діяльності.

Згідно з п. 2.7. договору кредитної лінії BKЛ -2026968 від 27.05.2014, сплата процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється у валюті кредиту (траншу) щоквартально, не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом, а також в день повернення кредиту в повній сумі на рахунок в AT «Дельта Банк».

Відповідно до п. 3.3.4. договору кредитної лінії BKЛ-2026968 від 27.05.2014, позичальник зобов'язаний протягом строку використання кредиту сплачувати проценти за їх використання в порядку визначеному цим договором.

Пунктом п. 3.3.5. договору кредитної лінії BKЛ-2026968 від 27.05.2014 сторонами узгоджено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитору у повному обсязі кредит зі сплатою процентів та комісій кредитора, та можливих штрафних санкцій, у терміни визначені цим договором.

Пунктом 4.1. договору кредитної лінії BKЛ-2026968 від 27.05.2014 визначено, що у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення кредиту позичальник сплачує банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 4.2. договору кредитної лінії BKЛ-2026968 від 27.05.2014, у випадку порушення позичальником вимог п.3.3. цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 1% від суми кредиту, визначеного п. 1.1 цього договору, за кожний випадок порушення.

30.05.2014 в забезпечення виконання зобов'язань за договору кредитної лінії BKЛ-2026968 від 27.05.2014, між ПAT «Дельта Банк», як заставодержателем, та товариством з обмеженою відповідальністю «АГРІ ІМПЕКС», як заставодавцем, укладений договір застави майнових прав № ВКЛ-2026968/S-2 (далі - договір застави № ВКЛ-2026968/S-2 від 30.05.2014).

Згідно з п. 1.1. договору застави № ВКЛ-2026968/S-2 від 30.05.2014, предметом застави є майнові права на отримання грошових коштів на загальну суму 36 900 000,00 (тридцять шість мільйонів дев'ятсот тисяч) дол. США, в тому числі, які існують на дату укладення цього договору та/або виникнуть у майбутньому у заставодавця з договору купівлі-продажу № Mf22-E від 16.05.2014, укладеного між компанією MARFORD FINANCE LIMITED (МАРФОРД ФІНАНС ЛІМІТЕД) та заставодавцем та додаткових договорів до нього.

Згідно з п. 1.2. договору застави № ВКЛ-2026968/S-2 від 30.05.2014 (в редакції додаткового договору № 1 від 20.06.2014), заставою за цим договором забезпечуються виконання заставодавцем зобов'язань за договором кредитної лінії № ВКЛ-2026968 від 27.05.2014 зі всіма змінами і доповненнями до нього, який укладений між заставодавцем і заставодержателем, а саме: повернення суми кредиту у розмірі 310 000 000,00 (сто шістдесят мільйонів) гривень в строк по 26.05.2017 включно, сплата процентів за користування кредитними коштами, комісій та можливих штрафних санкцій в розмірі, в порядку та в строки, передбачені кредитним договором, відшкодувати витрати заставодержателя, понесені у зв'язку з невиконанням заставодавцем умов кредитного договору, умов цього договору та зверненням стягнення на предмет застави, а також відшкодувати інші витрати, передбачені умовами кредитного договору та цього договору.

За взаємною згодою сторін договору застави № ВКЛ- 2026968/S-2 від 30.05.2014, загальна вартість предмету застави становить 36 900 000,00 (тридцять шість мільйонів дев'ятсот тисяч) доларів США, що за курсом НБУ на момент укладання цього Договору складає 434 313 000,00 грн. (п. 1.8. Договору застави).

Відповідно до п. 1.5. договору застави № ВКЛ- 2026968/S-2 від 30.05.2014, за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити свої вимоги за кредитним договором в повному обсязі, що визначається на момент фактичного їх задоволення, включаючи проценти за користування кредитними коштами, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, пені та штрафів, передбачених кредитним договором, понесені витрати на утримання предмету застави, витрати на здійснення забезпеченої заставою вимогою, сплаті державного мита та оплату послуг нотаріусів, адвокатів, юристів, а також інші витрати, передбачені Кредитним договором та цим договором.

Пунктом 2.1.5. договору застави № ВКЛ- 2026968/S-2 від 30.05.2014 передбачено право заставодержателя за рахунок предмета застави задовольнити свої вимоги за кредитним договором в повному обсязі, що визначається на момент фактичного їх задоволення, включаючи проценти за користування кредитними коштами, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, пені та штрафів, передбачених кредитним договором, необхідні витрати на утримання предмету застави, витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, сплату державного мита та оплату послуг нотаріусів, адвокатів, юристів, а також інші витрати, передбачені кредитним договором та цим договором.

Пунктом 4.1 договору застави № ВКЛ- 2026968/S-2 від 30.05.2014 визначено, що заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави якщо:

- заставодержатель згідно умов кредитного договору та/або законодавства України набув права вимагати дострокового виконання заставодавцем зобов'язання, забезпеченого заставою, і якщо його вимога не була задоволена заставодавцем протягом 10 робочих днів з моменту її отримання заставодавцем;

- у разі порушення заставодавцем правил про наступну заставу, які визначені цим договором та/або чинним законодавством;

- у разі порушення заставодавцем правил про розпоряджання предметом застави, які визначені цим договором та/або законодавством України;

- у разі порушення заставодавцем будь-якого свого зобов'язання, передбаченого цим договором та кредитним договором, якщо таке порушення існує протягом 3 (трьох) робочих днів;

- у разі порушення провадження у справі про банкрутство заставодавця;

- у разі надання заставодавцем недостовірної інформації заставодержателю, згідно умов цього договору, в тому числі, при не попередженні заставодержателя про всі відомі заставодавцю права вимоги третіх осіб на предмет застави (в т. ч., що не зареєстровані у встановленому законодавством порядку);

- в інших випадках, передбачених цим договором, кредитним договором та/або чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 4.2. договору застави № ВКЛ- 2026968/S-2 від 30.05.2014, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити свої вимоги за Кредитним договором в повному обсязі, що визначається на момент фактичного їх задоволення, включаючи проценти за користування кредитними коштами, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, пені та штрафів, передбачених кредитним договором, необхідні витрати на утримання та охорону предмету застави, витрати на здійснення забезпеченої заставою вимогою, сплаті державного мита та оплату послуг оцінювачів, нотаріусів, адвокатів, юристів, а також інші витрати, передбачені кредитним договором та цим договором.

ПAT «Дельта Банк» на виконання умов договору кредитної лінії BKЛ-2026968 від 27.05.2014 було надано ТОВ «АГРІ ІМПЕКС» кредитні кошти, що підтверджується меморіальними ордерами № 45421524 від 27.05.2014 на суму 160 000 000,00 грн., № 57222177 від 04.07.2014 на суму 7 000 000,00 грн., № 66972992 від 13.08.2014 на суму 150 000 000,00 грн., № 77421102 від 25.09.2014 на суму 21 000 000,00 грн., № 67699003 від 18.08.2014 на суму 1 000 дол. США (еквівалент 13 073,31 грн.), № 67699659 від 18.08.2014 на суму 7 751 000,00 дол. США (еквівалент 101 331 233,56 грн.), № 80914639 від 01.10.2014 на суму 17 000 000,00 грн., № 84810894 від 20.10.2014 на суму 35 000 000,00 грн., а також банківськими виписками по особових рахунках ТОВ «АГРІ ІМПЕКС»: № 20635000000062 (USD) з 27.05.2014 по 12.01.2018, № 20635000000062 (UAH) з 27.05.2014 по 12.01.2018, № 20672000000069 (UAH) з 27.05.2014 по 12.01.2018, № 20686000000088 (USD) з 27.05.2014 по 12.01.2018, № 20686000000088 (UAH) з 27.05.2014 по 12.01.2018, № 20694000000111 (USD) з 27.05.2014 по 12.01.2018, № 20694000000111 (UAH) з 27.05.2014 по 12.01.2018, № 20696000000120 (UAH) з 27.05.2014 по 12.01.2018, які містять відомості про проведення вказаних за ним платежів та посвідчені відбитками штампу банку.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.1.2 п. 2.1 ст. 2 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 р. № 566, визначено, що інформація, яка міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Одним із документів аналітичного обліку є банківська виписка, яка містить дату, номер, короткий зміст операції і суми за дебетом і кредитом, а також залишки коштів на початок та кінець періоду.

Пунктом 5.6 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банківських установах України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 липня 2001 року № 283, встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Судом встановлено, що надані позивачем платіжні документи (меморіальні ордери, банківські виписки по рахунках щодо руху коштів) містять усі реквізити, за допомогою яких можливо ідентифікувати відповідні господарські операції по наданню банком коштів позичальнику.

Стаття 175 ч. 1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору .

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Вимогами статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Вимогами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Судом за результатами дослідження обставин справи та перевірки їх доказами встановлено, що відповідачем, всупереч умов договору кредитної лінії BKЛ-2026968 від 27.05.2014 (з урахуванням додаткових угод № 1 від 20.06.2014 щодо збільшення ліміту заборгованості до 310 000 000,00 грн. та № 7 від 22.12.2014 щодо встановлення кінцевого терміну погашення заборгованості 23.12.2014), порушено виконання своїх зобов'язань за договором щодо повернення суми отриманих кредитних коштів не пізніше 23.12.2014, як не сплачено обумовлені відсотки за користування кредитними коштами.

Таким чином, відповідачем допущено порушення умов договору кредитної лінії BKЛ-2026968 від 27.05.2014 (з урахуванням додаткових угод), а також ст. 526, 530, 553, 554, 559, 1049, 1054 Цивільного кодексу України.

Як зазначав позивач у позові, станом на 27.09.2017 у ТОВ «АГРІ ІМПЕКС» існує заборгованість за договору кредитної лінії BKЛ-2026968 від 27.05.2014 (з урахуванням додаткових угод), яка становить 212 964 840,51 грн., з яких:

- сума заборгованості за кредитом - 116 754 149,61 грн.;

- сума заборгованості за відсотками - 89 249 927,99 грн.;

- пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 3 009 804,39 грн.;

- сума трьох процентів річних від суми прострочених процентів - 3 950 958,52 грн.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК», згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк». Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на 3 місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015.

Частиною 1 статті 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду, яка має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права (не нижче кваліфікаційного рівня "спеціаліст") та професійний досвід, необхідний для виконання заходів у межах здійснення тимчасової адміністрації.

Частиною 1 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Пунктом 1 частини 2 статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку.

У подальшому виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 71 від 08.04.2015 про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно з яким тимчасову адміністрацію запроваджено строком на шість місяців з 03.03.2015 до 02.09.2015 включно.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 р. № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015 № 181 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк», призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначені ст.ст. 37, 38, 51, ч. 1 та 2 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Кадирову Владиславу Володимировичу на два роки з 05.10.2015 04.10.2017 включно.

20.02.2017 Виконавчою дирекцією гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 619, відповідно до якого продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ «ДЕЛЬТА БАНК» на два роки до 04.10.2019. Відповідно до даного рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на два роки до 04.10.2019.

Пунктом 1 частини 2 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку.

Пунктами 1 та 2 частини першої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження: здійснює повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку.

У свою чергу, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 25.12.2015 відповідач перебуває у стані припинення, керівником відповідача з 08.05.2015, а також головою комісії з припинення або ліквідатор є Ніколенко Петро Олексійович. Крім того, у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься інформація, що місцезнаходженням юридичної особи є: 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, а також в графі «Відомості про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог» зазначено граничну дату пред'явлення вимог - до 01.03.2016.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як встановлено судом, 30.10.2017 ПАТ «Дельта Банк» звернувся до ліквідаційної комісії або ліквідатора ТОВ «АГРІ ІМПЕКС» з заявою № 23.1/750, в якій просив визнати в повному обсязі вимогу ПАТ «Дельта Банк» про включення в проміжний ліквідаційний баланс товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІ ІМПЕКС» кредиторські вимоги ПАТ «Дельта Банк» в загальному розмірі 212 964 840,51 грн., включивши цю вимогу до проміжного ліквідаційного балансу, та просив письмово повідомити про результати розгляду вимог разом з надісланням відповідного рішення. В заяві позивач посилався на те, що на виконання умов укладеного договору кредитної лінії № ВКЛ-2026968 від 27.05.2014 (з урахуванням додаткових угод № 1 від 20.06.2014 щодо збільшення ліміту заборгованості до 310 000 000,00 грн. та додаткової угоди № 7 від 22.12.2014 щодо встановлення кінцевого терміну погашення заборгованості 23.12.2014), позивачу надано кредитні кошти, за користування якими встановлено сплату процентів. Проте, відповідачем допущено порушення виконання своїх грошових зобов'язань з повернення кредиту та сплати процентів за його користування, станом на 27.09.2017 у відповідача існує заборгованість за договором кредитної лінії № ВКЛ-2026968 від 27.05.2014 в розмірі 212 964 840,51 грн., з яких: 116 754 149,61 грн. - сума заборгованості за кредитом, 89 249 927,99 грн. - сума заборгованості за відсотками, 3 009 804,39 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків, 3 950 958,52 грн. - сума 3% річних від суми прострочених процентів. У зв'язку з тим, що ТОВ «АГРІ ІМПЕКС» перебуває у стані припинення, банк просив на підставі ч. 6 ст. 105, ч. 8 ст. 111, ст. 112 Цивільного кодексу України включити його кредиторські вимоги до проміжного ліквідаційного балансу як визнані.

Надіслання позивачем на адресу юридичного місцезнаходження відповідача (01014 м.Київ, вул. Звіринецька, 63) заяви про визнання кредиторських вимог № 23.1/750 від 20.10.2017 підтверджується фіскальним чеком поштової установи № 7375 від 30.10.2017 та описом вкладеного у цінний лист з відбитком поштового штемпеля про його направлення 30.10.2017.

Як зазначав позивач у позові, відповідач результати розгляду заяви не повідомив, кредиторські вимоги останнього до ліквідаційного балансу не включив, що, на думку позивача, є неправомірним, що й стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, судом підлягає захисту право особи, що порушене іншими особами, чи не визнається.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 14.03.2007 у справі № 21-8во07.

Так, у п. 145 рішення від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

З урахуванням наведеного вище, суд зазначає, що ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, а тому, обраний позивачем спосіб захисту права шляхом заявлення вимоги про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІ ІМПЕКС» в особі голови ліквідаційної комісії з припинення або ліквідатора Ніколенка Петра Олексійовича до проміжного ліквідаційного балансу кредиторську вимогу ПАТ «Дельта Банк», як визнану, відповідає ефективному засобу захисту.

Проте, розмір відповідних вимог, а також їх документальне підтвердження, підлягають встановленню судом з урахуванням в сукупності усіх обставин справи і перевірки їх належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст.ст. 74, 76, 79 Господарського процесуального кодексу України, з дотриманням загальних принципів судочинства, закріплених в ст.ст. ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, ст. 129 Конституції України.

Відповідно до ст. 14 Цивільного кодексу цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється, зокрема, в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з ч. 1 ст. 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.

Частинами 3, 5, 6 статті 105 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

П. 1 частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно з частиною 8 статті 111 Цивільного кодексу України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Частиною 1 статті 112 Цивільного кодексу України визначено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

Згідно з частиною 3 статті 112 Цивільного кодексу України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Частиною 4 статті 112 Цивільного кодексу України визначено, що вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 25.12.2015 відповідач перебуває у стані припинення, строк на пред'явленян кредиторських вимог встановлено 01.03.2016, а тому відповідно до частин 3, 5, 6 статті 105 Цивільного кодексу України граничний строк заявлення позивачем вимог до відповідача, які виникли з умов договору кредитної лінії BKЛ-2026968 від 27.05.2014 (з урахуванням додаткових угод), сплинув 01.03.2016. У свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що з відповідною вимогою ПАТ «Дельта Банк» звернувся до ліквідаційної комісії або ліквідатора ТОВ «АГРІ ІМПЕКС» лише 30.10.2017, тобто з пропуском строку, встановленого органом, що прийняв рішення про ліквідацію зазначеного товариства.

Проте, суд зазначає, що несвоєчасне заявлення кредитором (позивачем) грошових вимог у процедурі добровільної ліквідації боржника (відповідача) не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог, що узгоджується і з приписами ч. 4 ст. 112 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Таким чином, кредиторські вимоги позивача, які виникли з умов договору кредитної лінії BKЛ-2026968 від 27.05.2014 (з урахуванням додаткових угод), підлягають включенню до проміжного ліквідаційного балансу відповідача.

Щодо розміру кредиторських вимог, які виникли з умов договору кредитної лінії BKЛ-2026968 від 27.05.2014 (з урахуванням додаткових угод) та підлягають включенню до проміжного ліквідаційного балансу відповідача, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом вище, відповідачем, всупереч умов договору кредитної лінії BKЛ-2026968 від 27.05.2014 (з урахуванням додаткових угод № 1 від 20.06.2014 щодо збільшення ліміту заборгованості до 310 000 000,00 грн. та № 7 від 22.12.2014 щодо встановлення кінцевого терміну погашення заборгованості 23.12.2014), порушено виконання своїх зобов'язань за договором щодо повернення суми отриманих кредитних коштів в розмірі 116 754 149,61 грн. не пізніше 23.12.2014, як не сплачено обумовлені відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 89 249 927,99 грн. Позивачем доведено документально розмір заборгованості відповідача за наведеним кредитним договором щодо суми основного боргу в розмірі 116 754 149,61 грн. та відсотків за користування кредитом в розмірі 89 249 927,99 грн., а відповідачем наведених обставин у встановленому порядку не спростовано. Таким чином, відповідачем допущено порушення умов договору кредитної лінії BKЛ-2026968 від 27.05.2014 (з урахуванням додаткових угод), а також ст. 526, 530, 553, 554, 559, 1049, 1054 Цивільного кодексу України.

Оскільки відповідач не повідомив позивача у встановленому порядку та строки про результати розгляду заяви про визнання кредиторських вимог № 23.1/750 від 20.10.2017, належних та допустимих доказів в розумінні ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України включення кредиторських вимог позивача до ліквідаційного балансу суду не надано, а тому вказаною бездіяльністю відповідача порушується право власності позивача на грошові кошти у розмірі 116 754 149,61 грн., які ним були надані відповідачу в рамках договору кредитної лінії № ВКЛ-2026968 від 27.05.2014 (з урахуванням додаткових угод № 1 від 20.06.2014 щодо збільшення ліміту заборгованості до 310 000 000,00 грн. та № 7 від 22.12.2014 щодо встановлення кінцевого терміну погашення заборгованості 23.12.2014), та відсотки за користування кредитом в розмірі 89 249 927,99 грн., а загалом в сумі 206 004 077,60 грн., яка за своєю правовою природою є кредиторською вимогою позивача, що підлягає включенню до проміжного ліквідаційного балансу відповідача обраним позивачем способом захисту шляхом зобов'язання відповідача в особі уповноваженої особи включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторську вимогу ПАТ «Дельта Банк» у наведеному розмірі, як визнану.

Щодо вимог позивача про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІ ІМПЕКС» в особі голови ліквідаційної комісії з припинення або ліквідатора Ніколенка Петра Олексійовича включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторську вимогу ПАТ «Дельта Банк» щодо нарахованої пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 3 009 804,39 грн. та суми трьох процентів річних від суми прострочених процентів в розмірі 3 950 958,52 грн. суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Додатковим договором № 7 від 22.12.2017 сторони у пункті 1.2 узгодили, що кредитор не застосовує до позивача штрафні санкції та нарахування пені, що передбачені договором кредитної лінії № ВКЛ-2026968 від 27.05.2014, у зв'язку з чим обумовлені договором підстави для нарахування позивачем, і відповідно, обумовлені законом підстави для зобов'язання відповідача в особі ліквідатора включити до проміжного ліквідаційного балансу пеню за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 3 009 804,39 грн. у суду відсутні.

Також, щодо суми трьох процентів річних від суми прострочених процентів в розмірі 3 950 958,52 грн. суд зазначає, що умовами договору кредитної лінії № ВКЛ-2026968 від 27.05.2014 (з урахуванням додаткових угод) не передбачено право позивача здійснювати нарахування 3% річних на суму нарахованих процентів, у зв'язку з чим обумовлені договором підстави для нарахування позивачем, і відповідно, обумовлені законом підстави для зобов'язання відповідача в особі ліквідатора включити до проміжного ліквідаційного балансу вказаної суми у суду відсутні. Наведена позиція також узгоджується з позицією, викладеною у листі Верховного Суду України «Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві».

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІ ІМПЕКС» в особі голови ліквідаційної комісії з припинення або ліквідатора Ніколенка Петра Олексійовича включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторську вимогу ПАТ «Дельта Банк» в загальному розмірі 206 004 077,60 грн., як визнану. В решті позовних вимог суд відмовляє за їх безпідставністю.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «АГРІ ІМПЕКС» (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, ідентифікаційний код 38799143) в особі ліквідаційної комісії/ліквідатора включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б, ідентифікаційний код 34047020) в загальному розмірі 206 004 077,60 грн. (двісті шість мільйонів чотири тисячі сімдесят сім грн. 60 коп.) як визнані.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АГРІ ІМПЕКС» (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, ідентифікаційний код 38799143) на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б, ідентифікаційний код 34047020) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 547,70 грн. (одна тисяча п'ятсот сорок сім грн. 70 коп.).

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.03.2018.

Суддя О.Г. Удалова