Справа № 446/1410/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2018 року м. Кам'янка-Бузька

Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області у складі

головуючого-судді Котормус Т.І.

за участі секретаря судового засідання Карпа Г.М.

Справа № 466/1410/16-ц

Провадження №2/446/1070/16

учасники справи за первісним позовом:

позивач ОСОБА_1;

представник позивача ОСОБА_2;

відповідач ОСОБА_3;

представник відповідача ОСОБА_4,

учасники справи за зустрічним позовом:

позивач ОСОБА_3;

представник позивача ОСОБА_4,

відповідачі ОСОБА_1,

ОСОБА_5;

представник відповідача ОСОБА_2

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права забудовника та стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про виселення з незавершеного будівництва та передання майна,

ВСТАНОВИВ:

21 липня 2016 року до суду звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_3 в якому просив суд визнати його забудовником житлового будинку АДРЕСА_2 та власником матеріалів і використаних робіт по будівництву житлового будинку та стягнути з відповідача на його користь 100 000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 11.12.2015р. між ним, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_8 з другої сторони було укладено договір купівлі продажу квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Він та його сім'я погодились на продаж цієї квартири, яка була їх єдиним житлом, оскільки між ним та відповідачем (батьком) була усна домовленість про те, що за кошти від відчуження квартири буде куплена земельна ділянка і збудований будинок в якому на першому поверсі проживатиме він, а на другому батько, що і було зроблено. На даний час батько намагається узаконити будівництво та попереджає його, що він жодного відношення до будинку не має. Тому, вважає, що власник земельної ділянки заперечує його право власності на новозбудований будинок. На проведення будівельних робіт ним було потрачено більше 100 000,00 грн., оскільки він купляв вікна, двері тощо.

Ухвалою суду від 02.08.2016р. відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 25.08.2016р. заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто позивачу.

24.10.2016р.ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в якому просить суд виселити відповідачів з приміщення 1-го поверху незавершеного будівництвом житлового будинку № АДРЕСА_2 та передати вказане приміщення йому.

В обґрунтування свого зустрічного позову посилається на те, що спірне будівництво було розпочате ним у 1991р. згідно рішення виконкому селищної ради та на земельній ділянці, яка була йому надана у власність. Зазначає, що будівництво проводилось за його кошти та кошти його дружини, а позивачу в той час було лише 11 років. У 2005 році його син - позивач по справі одружився, у нього народилось двоє дітей і саме після одруження почалися у них проблеми. Так, у 2010р. позивач ОСОБА_1 без жодного погодження із ним вселився із сім'єю у спірний будинок. Вони дійсно вирішили продати квартиру у Львові для завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію, однак позивач за первісним позовом отримав 7 тисяч доларів США, що відповідало розміру його частки - 1/5 і про що була написана відповідна розписка. Вони довго не могли вселитися у спірний будинок та змушені були проживати ще у проданій квартирі, однак врешті йому дозволив позивач вселитися і він змушений був з дружиною та молодшим сином проживати в приміщенні, що знаходиться на стриху та зовсім не придатне для проживання. Зазначає, що відповідач за зустрічним позовом чинить йому перешкоди в користуванні будинком, який самовільно захопив, а також не допускає працівників електропостачальника та технічних служб, періодично вимикає електрорубильник, який знаходиться в зайнятому ним приміщенні. Такі дії призводять до того, що він позбавлений можливості ввести будинок в експлуатацію та зареєструвати своє право власності.

Ухвалою суду від 24.10.2016р. зустрічний позов ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні прийнято до спільного розгляду та залучено до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_5

Ухвалою суду від 21.03.2017р. по справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, а провадження у справі зупинено.

28.11.2017р. до суду надійшов висновок експертизи №1661/3359 від 21.11.2017р.

Ухвалою суду від 29.11.2017р. провадження у справі було відновлено.

Ухвалою суду від 21.12.2017р. у задоволенні клопотання представника позивача про призначення по справі будівельно-технічної експертизи відмовлено.

В судовому засіданні 07.03.2018р. позивач ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2, відповідач за зустрічним ОСОБА_5, просили задовольнити первісні позовні вимоги, а у задоволенні зустрічного позову відмовити. Відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 просили у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний задовольнити. Сторони надали пояснення аналогічні тим, що викладені у їх позовних заявах.

Заслухавши учасників процесу, покази свідків, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

03.01.1991р. директор та голова профкому Обласного виробничого об'єднання м'ясної промисловості звернулися з листом №22 до голови правління колгоспу ім. 17 вересня та голови виконкому Запитівської селищної ради народних депутатів в якому просили виділити ділянку під забудову індивідуального житла для працівника ОСОБА_3 (а.с. 45).

Рішенням загальних зборів членів колгоспу ім. 17 вересня від 19.03.1991р. №2 вирішено у відповідності з погодженим проектом забудови кварталу індивідуальної колективної забудови села Запитів надати за рахунок присадибного фонду колгоспу гр. ОСОБА_3 земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_2 площею 1200 кв.м. (а.с. 46 - зв.)

Рішенням Запитівської селищної ради народних депутатів №45 від 18.04.1991р. вирішено затвердити рішення зборів уповноважених членів колгоспу ім. 17 вересня про виділення земельної ділянки під забудову індивідуального житлового будинку гр. ОСОБА_3 в АДРЕСА_2 площею 1200 кв.м. (а.с. 46).

На даний час, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,1200 га., що розташована в АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, що посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку від 24.03.2009р. Такий державний акт виданий на підставі рішення Запитівської сільської ради №15 від 16.01.2007р. (а.с. 35, 36).

20.06.1991р. виконавчий комітет Кам'янка-Бузької районної ради народних депутатів прийняв рішення №127, яким вирішив дозволити будівництво індивідуального житлового будинку та видати будівельний паспорт на забудову земельної ділянки ОСОБА_3 в АДРЕСА_2 площею 1200 кв.м. на виділеній земельній ділянці загальними зборами членів колгоспу ім.. 17 вересня (а.с. 47).

У відповідності до цього рішення ОСОБА_3 отримав Будівельний паспорт земельної ділянки у АДРЕСА_2 та Дозвіл на право закладки фундаментів під індивідуальне будівництво за вказаною адресою (а.с. 47 - зв., 48).

Як видно з матеріалів справи та пояснень сторін по справі, на даний час, в АДРЕСА_2 є незавершений будівництвом житловий будинок, який не введений в експлуатацію та право власності на який не зареєстровано за будь-якою особою.

Так, як видно із мотивувальної частини висновку судової будівельно-технічної експертизи від 21.11.2017р. №1661/3359, загалом, під час проведення зовнішнього візуального огляду незавершеного будівництвом житлового будинку встановлено, що роботи по влаштуванню таких конструктивних елементів як: фундамент, цоколь, зовнішні стіни, перекриття, покриття, заповнення віконних прорізів та встановлення зовнішніх дверей, виконані у повному обсязі. Також, частково виконані роботи по утепленню та опорядженні стін будинку у межах 1-го поверху (а.с. 123-127).

Вирішуючи позовну вимогу позивача за первісним позовом ОСОБА_1 про визнання його забудовником спірного житлового будинку суд виходив з наступного.

Так, на переконання суду, право забудовника в розумінні ст.177 та ч. 2 ст. 190 ЦК України є майновим правом, як один із видів об'єктів цивільних прав.

У Постанові Верховного Суду України від 30.03.2016р. у справі 6-265цс16 зазначено, що "Майнові права на нерухомість, що є об'єктом будівництва (інвестування), не вважаються речовими правами на чуже майно, тому що об'єктом цих прав є не чуже майно, а також не вважаються правом власності. Отже, майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому."

Порядок та підстави набуття такого майнового права (права очікування), як право забудовника, визначається законом на час його виникнення. Дослідивши підстави набуття права забудовника на час виникнення спірних правовідносин та фактичні обставини справи судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 11 Правил забудови сільських населених пунктів Української РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР від 16 квітня 1970 р. N 212 /ЗП УРСР, 1970 р., з подальшими змінами від 19.01.1979р., нове будівництво або реконструкція жилих будинків, громадських будівель і виробничих об'єктів провадиться в сільських населених пунктах відповідно до проектів планування та забудови населених пунктів з дозволу виконкомів районних Рад народних депутатів.

А згідно ст. 22 Закону України "Про основи містобудування" (в редакції від 16.11.1992р.) забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому земельним законодавством, та одержання дозволу на виконання будівельних робіт.

Аналіз чинного законодавства на час виникнення спірних правовідносин свідчить, що для отримання такого майнового права як право на забудову, особі необхідно було отримати право власності чи користування на відповідну земельну ділянку, а також дозвіл компетентного державного органу на виконання будівельних робіт.

З фактичних обставин справи видно, що ОСОБА_3 отримав земельну ділянку для будівництва індивідуального будівництва згідно рішення селищної ради від 18.04.1991р. та отримав дозвіл районної ради від 20.06.1991р. на будівництво. А тому саме ОСОБА_3 є забудовником спірного незавершеного будівництвом житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 і власне йому належить таке майнове право як право забудовника цього об'єкту, так як виключно він може отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на це майно в майбутньому (право очікування).

В той же час, позивач ОСОБА_1 суду не надав, а судом не встановлено будь-яких доказів того, що таке майнове право виникло у нього будь-коли або переходило до нього у визначений законом спосіб. За таких обставин, суд відхиляє позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права забудовника спірного об'єкту, так як таке право беззаперечно виникло та продовжує існувати у його батька - ОСОБА_3

Вирішуючи позовні вимоги позивача за первісним позовом ОСОБА_1 про визнання його власником будівельних матеріалів та використаних робіт по спірному незавершеному будівництву, суд виходив із наступного.

Згідно ч. 2 та 3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Оскільки спірне будівництво на даний час не введено в експлуатацію та відповідно не зареєстроване в державному реєстрі прав, то особа, яка здійснювала будівництво вважається власником будівельних матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва.

З фактичних обставин справи судом встановлено, що спірне будівництво було розпочате ОСОБА_3 та будинок був зведений ним та саме він ніс витрати на його зведення, що частково доводиться матеріалами справи - накладними та квитанціями на придбання будівельних матеріалів (а.с. 55-57). А як встановлено із показів свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 і показів сторін по справі, позивач ОСОБА_1 разом з сім'єю почав проживати в спірному незавершеному будівництвом житловому будинку орієнтовно з 2009-2010р. і на час початку його проживання будинок фактично вже був збудований. Судом також із показів свідків та пояснень сторін з'ясовано, що частину робіт по внутрішньому облаштуванню приміщення житлового будинку було здійснено після початку проживання в цьому незавершеному будівництвом будинку ОСОБА_1 та його сім'ї.

Проте, суду не доведено будь-якого об'єму таких робіт, їх вартості, підстави їх проведення, особи що їх проводила тощо.

Так, за клопотанням позивача ОСОБА_1 судом було призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу на вирішення якої поставлено питання про вартість незавершеного будівництва та відсоткове відношення будівельних робіт у спірному будівництві, що здійснені ОСОБА_1

У висновку судового експерта від 21.11.2017р. №1661/3359, експерт дійшов до висновку, що визначити, які будівельні роботи здійснені ОСОБА_1 у незавершеному будівництві житлового будинку АДРЕСА_2, з врахуванням фактичного огляду та наданими на дослідження матеріалами справи, не можливо і тому визначення у відсотковому відношенні частки даних робіт відносно всього будинку не проводиться.

У мотивувальній частині цього висновку експертом зазначено, що в наданих матеріалах справи відсутня проектно-кошторисна документація на будівництво цього будинку та відомості щодо виконання тих чи інших ремонтно-будівельних робіт конкретною особою чи особами, а на клопотання судового експерта від 03.07.2017р. про надання повного переліку та об'ємів робіт здійснених ОСОБА_1 у цьому будинку інформація не надана.

Суд відзначає, що позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 не надано суду ані для проведення експертизи (за клопотанням експерта), ані після її проведення будь-якого письмового доказу щодо понесення ним витрат на здійснення цього будівництва.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, позивач ОСОБА_1 не довів суду факт понесення ним будь-яких витрат на купівлю матеріалів та/чи виконання будівельних робіт у спірному будівництві і у задоволенні такої вимоги слід відмовити за недоведеністю.

З цих же міркувань суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_3 коштів у сумі 100 000,00 грн., так як суду не доведено факт понесення таких витрат.

Більше того, суд відзначає, що позовна вимога про стягнення коштів понесених на здійснення будівництва та визнання права власності на такі будівельні роботи є взаємовиключними способами захисту цивільних прав, однак жодна з таких позовних вимог окремо не може бути задоволена, так як суду не доведено факт понесення таких витрат на придбання будівельних матеріалів та робіт ОСОБА_1 у спірному об'єкті незавершеного будівництва.

Доводи сторони позивача ОСОБА_1 про те, що вони продали спільну квартиру АДРЕСА_1 і за вказані кошти домовились придбати земельну ділянку та збудувати спільний будинок суд оцінює критично та не бере до уваги, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що 11.12.2015р. ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 продали ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_1 за що отримали 116 991,00 грн., які були повністю оплачені покупцем до підписання договору. Вказана квартира належала продавцям на підставі свідоцтва про право власності на праві спільної сумісної власності (а.с. 5-7).

Поряд з цим, судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав 7 000,00 доларів США за продаж вказаної квартири, що доводиться його розпискою від 11.12.2015р. (а.с. 54).

Досліджуючи дану розписку судом встановлено, що така містить підтвердженням факту отримання коштів та вказівку на подальші зобов'язання ОСОБА_1 повернути такі кошти батькам, під час оформлення договору дарування на половину будинку, а саме першого поверху та половини земельної ділянки.

Оцінюючи таку розписку, суд дійшов до висновку, що такий доказ спростовує факт можливого використання коштів від проданої квартири на спірне будівництво, так як позивач отримав свою частину коштів від реалізації житла, а доказів їх внесення для здійснення будівництва суду не надано.

Більше того, посилання позивача в позовній заяві на те, що отримані від реалізації квартири кошти вони витратили на купівлю земельної ділянки та будівництво будинку є безпідставними, так як такі кошти отримані значно пізніше за виникнення права власності на землю та здійснення будівництва. Так, право власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 оформлено на підставі державного акту від 24.03.2009р., будинок був розпочатий будівництвом ще в 1991р., а квартира АДРЕСА_1 була реалізована лише в 2015 році.

За таких обставин, первісні позовні вимоги не можуть бути задоволені судом і у їх задоволенні необхідно відмовити повністю.

Вирішуючи зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 суд виходив із наступного.

Звертаючись до суду позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 просив виселити ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з приміщення першого поверху спірного незавершеного будівництвом житлового будинку та передати йому вказане приміщення.

Як на підставу свого позову вказує зокрема на те, що відповідач з сім'єю самовільно, незаконно зайняв приміщення першого поверху будинку та чинить йому перешкоди в користуванні таким приміщенням.

Як вже відзначалось судом вище, спірний житловий будинок АДРЕСА_2 є незавершеним будівництвом та відповідно не зданий в експлуатацію і право власності на нього не зареєстроване у встановленому законом порядку.

Однак, судом встановлено, що у вказаному незавершеному будівництвом житловому будинку фактично (без реєстрації) проживають сторони. Так, як видно із Акту складеного секретарем виконкому Запитівської сільської ради від 21.09.2016р. ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_2 без реєстрації (а.с. 33). Сторонами не заперечується та визнається, що в спірному незавершеному будівництвом житловому будинку на першому поверсі проживає ОСОБА_1 із дружиною ОСОБА_5 та двома дітьми ОСОБА_12 і ОСОБА_13, а в мансардному приміщенні цього будинку проживає ОСОБА_3 з дружиною ОСОБА_7 та сином ОСОБА_6

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. А згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відтак, особа може вважатися власником нерухомого майна лише з моменту державної реєстрації такого права, а відтак і набуває всіх прав власника з цього моменту. До цього часу, особа не має всіх прав власника, а має лише обмежене речове право, в даному випадку право забудовника, про що судом відзначалося вище.

Такий спосіб захисту як витребування майна (ст. 387 ЦК) та усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК) стосується виключно власника, який набув право власності відповідно до закону.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 не набув права власності на спірний житловий будинок, тобто не є його власником, то він не може захищати свої права способами захисту, які може використовувати лише власник.

Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду від 23.01.2018р., де суд вирішуючи питання про виселення з незавершеного будівництвом житлового будинку, відзначив: "Враховуючи, що право власності на спірний будинок не зареєстроване у встановленому законом порядку, право власності на нього не виникло, а тому відсутні підстави вважати порушеним право власності позивача, яке не виникло."

Тому, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 і у задоволенні зустрічного позову відмовляє повністю.

Керуючись ст. ст. 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права забудовника та стягнення коштів - відмовити повністю.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про виселення з незавершеного будівництва та передання майна - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, який обчислюється з дня складання повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення складено 16 березня 2018 року.

Суддя Т.І.Котормус