КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2018 року м. Кропивницький Справа № П/811/2138/17

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

за участю секретаря судового засідання Бондар Я.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами

спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1)

відповідач: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 28 А, код ЄДРПОУ 38004195)

представник: Маленко О.В.

про визнання незаконними та скасування рішення та запису, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішень.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що він є власником будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, де проживає зі своєю сім'єю. З часу придбання і по даний час будинок перебуває від арештом та забороною відчуження, як предмет застави (іпотеки) за кредитним договором, укладеним між позивачем та АКБ "ТАС-Комерцбанк". У травні-червні 2017 року позивачу стало відомо, що 29.10.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №11815837, в якому змінено власника будинку на ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №25694878 від 29.10.2015 року, прийнятим на підставі договору іпотеки від 08.05.2007 року. Позивач не погоджується з таким рішенням та стверджує, що воно прийнято всупереч вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868, Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" та призвело до позбавлення його права власності на будинок. З цих підстав просить суд визнати незаконним та скасувати спірне рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про державну реєстрацію права та їх обтяжень та скасувати здійснений нею у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про право власності на будинок за ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс".

Ухвалою суду від 21.12.2017 року залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - товариство з обмеженою відповідністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (надалі - ТОВ "ФК "Вектор Плюс").

Відповідач відзив на позовну заяву не подала. Натомість звернулася до суду з клопотанням про розгляд справи за її відсутності, у якому вказала, що з позовом не погоджується та просить відмовити у його задоволенні.

Третя особа пояснень щодо позову не подала. У ході судового розгляду справи представник третьої особи заявив клопотання про закриття провадження у справі, у задоволенні якого судом відмовлено. Водночас у цьому клопотанні представник третьої особи стверджував про правомірність державної реєстрації за ТОВ "ФК "Вектор Плюс" права власності на будинок на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, та спростовував доводи позову про порушення відповідачем порядку проведення такої реєстрації.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, заслухавши пояснення позивача, представника третьої особи, суд встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.

За договором купівлі-продажу від 29.12.2005 року ОСОБА_1 придбав у власність житловий будинок з господарсько-побутовим спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, про що 29.12.2005 року внесений запис до Реєстру прав власності на нерухоме майно. (а.с. 11 - 13, 15)

Між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_1 08.05.2007 року укладено кредитний договір №030/05.07/88-286КЛ, відповідно до якого банк зобов'язувався надати ОСОБА_1 грошові кошти у вигляді кредитної лінії у розмірі 28000 доларів США на строк з 09.05.2007 року по 07.05.2017 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14 % річних за весь строк фактичного користування кредитом. (а.с. 86- 90)

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за вказаним договором між АКБ "ТАС-Комерцбанк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) 08.05.2007 року укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Цимбаревич Л.Ю. та зареєстрований в реєстрі за №1192, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності майно: будинок АДРЕСА_1. (а.с. 83 - 85)

У пункті 12.3 вказаного договору викладене застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно з якими задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється шляхом передачі йому права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, установленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", або продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі - продажу у порядку, установленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку".

Обтяження на підставі цього договору зареєстровано у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 08.05.2007 року.

У зв'язку з невиконанням позивачем умов кредитного договору ПАТ "Сведбанк", як правонаступник АКБ "ТАС-Комерцбанк" звернулося до Ленінського районного суду м. Кіровограда з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за цим договором. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04.12.2009 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 10.02.2010 року та ухвалою Верховного Суду України від 25.05.2010 року, позов ПАТ "Сведбанк" задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором від 08.05.2007 року, а саме будинок АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 з метою задоволення вимог ПАТ "Сведбанк" згідно з умовами кредитного договору № 030/05.07./88-286КЛ від 08.05.2007 року на загальну суму 27618,55 доларів США, пені 9983,31 грн. та судових витрат 1820 грн.

Між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "ФК "Вектор Плюс" 28.11.2012 року укладено договір факторингу №15 та договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, предметом яких стало відступлення права вимоги за договорами іпотеки, зазначеними у реєстрі, в тому числі за іпотечним договором від 08.05.2007 року, укладеним в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №030/05.07/88-286КЛ від 08.05.2017 року. (а.с. 91 - 95)

ТОВ "ФК "Вектор Плюс" направлено ОСОБА_1 повідомлення від 15.08.2013 року №511629/ЛЗ-юр про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, в якому зазначено загальну суму боргових зобов'язань, граничний строк їх погашення та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги. (а.с. 81) Вказане повідомлення отримано позивачем 03.09.2013 року. (а.с. 82)

Згодом ТОВ "ФК "Вектор плюс" через уповноважену особу Кандаєву Д.Р. звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 із заявою від 29.10.2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо виникнення права власності) на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 76, 78)

Розглянувши цю заяву, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №25694878 від 29.10.2015 року, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на зазначений житловий будинок за ТОВ "ФК "Вектор плюс", про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №11815837 від 29.10.2015 року. (а.с. 77, 80)

У січні 2017 року ТОВ "ФК "Вектор плюс" звернулося до Ленінського районного суду м. Кіровограда з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу та про визнання особи такою, що втратила право користування. (а.с. 37 - 38)

У ході розгляду судом цієї цивільної справи №405/3/17 позивач довідався про наявність спірного рішення нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №25694878 від 29.10.2015 року, отримавши 15.06.2017 року на свій запит інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. (а.с. 14 - 15)

Дізнавшись про це рішення, позивач у червні 2017 року звернувся до Ленінського районного суду з цивільним позовом про визнання права власності на будинок (а.с. 116 - 120, 126 - 130), а також 01.12.2017 року у межах строку, установленого статтею 99 КАС України, звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що його предметом є рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію за третьою особою права власності на нерухоме майно на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про нотаріат" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначає Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав (тут і надалі - Закон №1952-IV, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною 5 статті 3 Закону №1952-IV державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

Державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.

Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Державна реєстрація речових прав, похідних від права власності, на земельні ділянки сільськогосподарського призначення може здійснюватися нотаріусом незалежно від нотаріального посвідчення договору, на підставі якого виникає таке право.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1952-IV державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством юстиції України.

У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №1952-IV державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; 5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону №1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. (частина 4 статті 15 Закону№1952-IV).

Згідно з частиною 9 статті 15 Закону №1952-IV державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

В абзацах 3 та 4 частини 1 статті 16 Закону №1952-IV передбачено, що заява про державну реєстрацію прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подається нотаріусу, який вчиняє таку дію.

Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подається нотаріусу, яким вчинено таку дію.

Водночас, подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва не до нотаріуса, який вчинив таку дію, є підставою для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень (п. 5-5 ч.1 ст.24 Закону №1952-IV)

Статтею 46-1 Закону України "Про нотаріат" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачені повноваження нотаріусів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до вказаної норми нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та який має печатку такого реєстратора, здійснює повноваження відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва та під час здійснення функцій державного реєстратора прав на нерухоме майно має доступ та користується Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, здійснює пошук у ньому відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, обтяження таких прав та за його результатами формує витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який залишається у справі державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса.

Користування Державним реєстром речових прав на нерухоме майно здійснюється безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію та/або здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру прав проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).

Нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Аналіз наведених законодавчих норм, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, свідчить, що нотаріус, будучи наділеним функціями державного реєстратора прав на нерухоме майно, міг їх здійснювати лише при вчиненні нотаріальної дії, зокрема при посвідчені ним правочину, внаслідок якого в особи виникає речове право на об'єкт нерухомості. У такому випадку нотаріус у разі вчинення ним нотаріальної дії проводив державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до статті 15 Закону.

Згідно з частиною 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Судом установлено, що ТОВ "ФК "Вектор Плюс" 29.10.2015 року звернулося до відповідача із заявою про державну реєстрацію за ним речового права на нерухоме майно (права власності на житловий будинок) на підставі договору іпотеки, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Розглянувши цю заяву, приватний нотаріус ОСОБА_2 прийняла рішення про державну реєстрацію права власності на будинок за ТОВ "ФК "Вектор Плюс", попри те, що жодних нотаріальних дій, внаслідок яких виникали б речові права на це нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації, у порядку, встановленому абзацами 2-3 частини 5 статті 3 Закону №1952-IV, вона не вчиняла.

Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2013 року №607/5 "Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 року за №534/23066, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, у разі подання до територіальних органів Мін'юсту, посадовим особам органів місцевого самоврядування, адміністраторам центрів надання адміністративних послуг, нотаріусам заяв щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права на нерухоме майно), що виникають на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу.

Згідно з пунктами 2, 3, 4 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, який є додатком до згаданого наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2013 року №607/5, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у пункті 1 наказу, проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Мін'юсту відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868.

Протягом одного робочого дня з дати прийняття заяви орган державної реєстрації прав, посадова особа органу місцевого самоврядування, адміністратор центру надання адміністративних послуг, нотаріус, який прийняв заяву, забезпечує виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування оригіналів документів, що подаються для проведення державної реєстрації прав, та копій документів, що пред'являються для державної реєстрації прав, засвідчені в установленому порядку та розміщення у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Орган державної реєстрації прав, посадова особа органу місцевого самоврядування, адміністратор центру надання адміністративних послуг, нотаріус у день прийняття відповідної заяви у випадках, передбачених пунктом 1 наказу, та виконання дій, передбачених пунктом 3 цього Порядку, за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передає таку заяву на розгляд до Мін'юсту.

Відтак, суд прийшов до висновку, що при прийнятті оскарженого рішення №25694878 від 29.10.2015 року про державну реєстрацію права власності за ТОВ "ФК "Вектор Плюс" відповідач вийшла за межі наданих законом повноважень, оскільки не мала права проводити державну реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна без вчинення нотаріальної дії, пов'язаної із переходом таких прав на об'єкт нерухомості.

На той час прийняття рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, які виникли на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, належали до повноважень державних реєстраторів прав на нерухоме майно Мін'юсту. Відтак, відповідач повинна була передати заяву представника третьої особи про державну реєстрацію права власності на розгляд до Мін'юсту відповідно до вказаного порядку.

Крім того, судом установлено, що на момент подання третьою особою заяви про реєстрацію за ним права власності на будинок 29.10.2015 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна були наявні записи про державну реєстрацію обтяжень, встановлених щодо цього будинку.

Відповідно до частини 7, 10 статті 16 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Під час подання заяви про державну реєстрацію прав особи, визначені у частині сьомій цієї статті, повинні повідомити орган державної реєстрації прав, державного реєстратора про наявність встановленої законом заборони на відчуження нерухомого майна.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 24 Закону №1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною 9 статті 15 цього Закону.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень (частина 2 статті 24 Закону №1952-IV).

Як визначено у частині 1 статті 2 Закону №1952-IV, обтяження - це заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Відповідно до частини 8 статті 16 Закону №1952-IV державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі заяви органу або посадової особи, якими встановлено обтяження, особи, в інтересах якої встановлено обтяження, уповноваженої ними особи.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - будинку, розташованого у АДРЕСА_1, 22.07.2008 року та 17.06.2013 року зареєстровані обтяження у вигляді арешту, зокрема за постановою УМВС України в Кіровоградській області від 21.07.2008 року та за постановою Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ від 06.06.2013 року. (а.с. 14 -15)

Вказані обтяження у встановленому порядку не зняті.

Між тим, наявність в Реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 року у справі № 21-357а14.

Оцінюючи доводи позивача про порушення відповідачем при прийнятті спірного рішення вимог Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", суд дійшов до таких висновків.

07.06.2014 року набув чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", згідно з пунктом 1 якого протягом дії цього Закону: 1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку; 3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

Відповідно до пунктів 3, 4 цього Закону він набирає чинності з дня його опублікування та втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

Протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Суд зазначає, що введений Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово, до вдосконалення механізму, передбаченого пунктом 3 цього Закону, забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) предмет іпотеки, зокрема забороняє задовольняти вимоги кредитора за рахунок житлового майна, за винятком добровільної згоди на це з боку боржника.

Судом установлено, що будинок, наданий в забезпечення кредиту в іноземній валюті, використовується позивачем як місце його постійного проживання, іншого житла у власності позивач не має, що підтверджується зокрема рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18.07.2017 року у цивільній справі №405/3/17, яке набрало законної сили. (а.с. 29 - 32). Загальна площа будинку становить 65 кв. м. і не перевищує передбачений Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" розмір.

Відтак, позивач як позичальник за кредитним договором підпадає під дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", а належний йому будинок, як предмет іпотеки, не може бути примусово стягнутий та віджучений без його згоди протягом дії цього Закону.

Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно зі статтею 36 Закону України "Про іпотеку" одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки є передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Як передбачено частиною 4 статті 334 Цивільного кодексу України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Внаслідок державної реєстрації права власності на предмет іпотеки в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель набуває прав на нерухоме майно, а іпотекодавець втрачає такі права з дня такої реєстрації.

Отже дія мораторію поширюється також на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, у тому числі за відповідним застереженням, викладеним в іпотечному договорі, яке є правовою підставою для державної реєстрації за іпотекодержателем права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Відтак, суд прийшов до висновку, що за наявності заборони, встановленої Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", відповідач не мала права здійснювати реєстрацію права власності на належний позивачу будинок за ТОВ "ФК "Вектор плюс", без згоди позивача.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у чинній на даний час редакції) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Частиною 2 статті 37 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Перевіривши оскаржене рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №25694878 від 29.10.2015 року на відповідність критеріям управлінської діяльності, передбаченим у частині 2 статті 2 КАС України, суд дійшов до висновку, що це рішення суб'єкта владних повноважень є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).

Скасування судом рішення №25694878 від 29.10.2015 року про державну реєстрацію прав зумовлює також скасування відповідного реєстраційного запису №11815837 від 29.10.2015 року, внесеного відповідачем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У ході розгляду справи відповідачем правомірність спірних рішення та запису не доведена. Неподання відповідачем відзиву на позов кваліфіковано судом як визнання позову. Відтак, заявлений позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 2 Бюджетного кодексу України, бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження; розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов'язань за енергосервісом та здійснення витрат бюджету; бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету.

Відповідач у справі - приватний нотаріус ОСОБА_2 у спірних правовідносинах є спеціальним суб'єктом владних повноважень, проте не є розпорядником бюджетних коштів, оскільки не є бюджетною установою та не утримується за рахунок бюджету.

Згідно з частиною 2 статті 28 Закону України "Про нотаріат" держава не несе відповідальності за шкоду, заподіяну неправомірними діями приватного нотаріуса при здійсненні ним нотаріальної діяльності функцій державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Відтак, судові витрати позивача на оплату судового збору у сумі 1280 грн. слід стягнути на його користь з відповідача як із самозайнятої особи, що здійснює незалежну професійну діяльність.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №25694878 від 29.10.2015 року.

Скасувати запис про державну реєстрацію права власності №11815837 від 29.10.2015 року, внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати на сплату судового збору в сумі 1280 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш

Повний текст рішення складено 16.03.2018 року.