ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2018 року

Київ

справа № 812/787/16

провадження № К/9901/6645/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Данилевич Н.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (далі також - ГУ МВС України в Луганській області, Відповідач) про визнання незаконним та зобов'язання прийняти рішення, стягнення одноразової грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, стягнення моральної шкоди, зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1, на постанову Луганського окружного адміністративного суду прийняту 15 вересня 2016 року у складі судді Чиркіна С.М., та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду постановлену 01 листопада 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сухарька М.Г.,

в с т а н о в и в :

У травні 2016 року ОСОБА_1 (далі також - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

- визнати незаконним та безпідставним рішення, доведене листом ГУМВС України в Луганській області від 22 березня 2015 року № 6/4-1152, в якому йдеться про те, що на даний час згідно наявних у ГУ МВС України в Луганській області наказів Першого заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ Позивач не є таким, що перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в АТО на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових завдань, на підставі наданих документів, які засвідчують факт безпосередньої участі позивача в АТО на території Луганської області з 25 червня 2014 року по 19 серпня 2014 року під час перебування на службі в БПС МОП «Луганськ-1»;

- керуючись доказами, поданими для підтвердження факту безпосередньої участі в АТО на території Луганської області з 25 червня 2014 року по 19 серпня 2014 року під час перебування на службі в БПС МОП «Луганськ-1», зобов'язати Відповідача на протязі 10 календарних днів з моменту набрання ухвалою суду законної сили здійснити точний розрахунок сум грошових коштів, що належать сплаті за участь в АТО за період з 25 червня 2014 року по 19 серпня 2014 року відповідно до Постанови КМУ від 04.06.2014 № 158;

- зобов'язати Відповідача виплатити суми грошових коштів, що належать виплаті та розраховані на виконання пункту 2 позовних вимог адміністративного позову в термін до 25 серпня 2016 року;

- стягнути з Відповідача кошти на відшкодування моральної шкоди за прийняття особливо цинічного, глузливого та принизливого з точки зору героїчного вчинку та патріотизму Позивача рішення, доведеного листом ГУМВС України в Луганській області від 22 березня 2015 року № 6/4-1152, яким порушено соціально-економічні права Позивача щодо належної виплати одноразової грошової винагороди за безпосередню участь в АТО з 25 червня 2014 року по 19 серпня 2014 року відповідно до Постанови КМУ від 04 червня 2014 року № 158, кошти на відшкодування моральної шкоди стягнути у розмірі 30 000,00 гривень та в термін до 25 серпня 2016 року;

- стягнути з Відповідача кошти на відшкодування витрат на проїзд представника позивача із місця проживання - м. Київ, до найближчого міста по відношенню до міста розташування суду - м. Лисичанськ, а також у зворотній бік взявши за основу вартість проїзду за поданими до суду двома посадочними документами, вартість яких подвоїти з причин (відсутності) не придбання та як наслідок неможливістю подання до суду проїзних документів у зворотній бік.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на його звернення від 06 травня 2015 року б/н про подання звернення щодо надсилання до компетентних підрозділів Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області та на поштову адресу довідки про перебування на військовій службі в ОБППССП «Луганськ-1» запитувача, останнім надіслано лист-відповідь від 22 березня 2015 року № 6/4-1152.

Відповідно до абзацу 5 листа-відповіді Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 22 березня 2015 року № 6/4-1152 на даний час, згідно наявних у ГУ МВС України в Луганській області наказів Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі Безпеки України, громадянин України ОСОБА_1 не є таким, що перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових завдань.

На думку Позивача, рішення, прийняте Головним Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області та доведене листами від 22 березня 2015 року № 6/4-1152 та від 08 серпня 2015 року № 6/4-3845 не відповідає дійсності та задокументованим відповідно до законодавства України фактам.

Зазначає, що з моменту призначення на посаду міліціонера взводу № 3 роти патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУ МВС України в Луганській області та до моменту звільнення з органів внутрішніх справ України ніс службу на блокпостах Сватівського району Луганської області та безпосередньо перебував у складі сил та засобів, які залучались та брали безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових завдань, на території Луганської області.

На підтвердження участі в АТО в період 25 червня 2014 року по 19 серпня 2014 року посилається на письмові свідчення осіб, з якими ніс службу в БПСМОП «Луганськ-1» в спірний період, відеозвернення до співвітчизників від 16 травня 2016 року «Історія луганчанина, долю якого круто змінила війна», роздруковані оригінали світлин за червень-серпень 2014 року, на окремих примірниках яких наглядно продемонстровано факт особистих відвідин роти патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУ МВС України в Луганській області, дислокованої на території Луганської області в період часу з червня по серпень 2014 року, теперішнім Генеральним прокурором України ОСОБА_3.

Луганський окружний адміністративний суд постановою від 15 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2016 року, у задоволенні позову відмовив повністю.

У касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій були винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки судів не відповідають обставинам справи, просив скасувати їх рішення, та постановити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Аргументуючи вимоги касаційної скарги представник позивача зазначав, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки та не досліджено докази надані позивачем в підтвердження позовних вимог. Рішення судів є необґрунтованими, оскільки при їх прийнятті не були повно і всебічно досліджені обставини справи, а ключові і основоположні докази повністю проігноровані. Позивач зазначив, що з моменту призначення та до моменту звільнення з органів внутрішніх справ України він безпосередньо ніс службу на блокпостах Сватівського району Луганської області та перебував у складі сил та засобів, які залучались та брали безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових завдань, на території Луганської області. Факт участі в АТО підтверджується посвідченням ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 22 червня 2015 року серії МВ №018257, рішенням комісії Міністерства внутрішніх справ України з розгляду питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій працівників органів внутрішніх справ України від 14 серпня 2015 року №15/І/ІV/167, письмовими свідченнями громадян України - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, відеозверненням до співвітчизників від 16 травня 2016 року «Історія луганчанина, долю якого круто змінила війна», роздруковані оригінали світлин за червень-серпень 2014 року.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - КАС України) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суди встановили, що наказом ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 16 травня 2014 року № 129 о/с ОСОБА_1 був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ України та призначений на посаду міліціонера взводу № 4 роти № 4 батальйону патрульної служби міліц2ії особового призначення «Дніпро-1» ГУ МВС України в Дніпропетровській області.

Наказом ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 20 травня 2014 року № 134 о/с позивач був призначений на посаду міліціонера взводу № 2 роти № 1 батальйону патрульної служби міліції особового призначення «Луганськ-1» зі звільненням з посади у БПСМОП «Дніпро-1» ГУ МВС України в Дніпропетровській області.

Відповідно до наказу ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 29 травня 2014 року № 150 о/с дск позивач був відряджений до ГУ МВС України у Луганській області у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції.

У зв'язку із здійсненням організаційних заходів наказом МВС від 16 червня 2014 року № 576 батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «луганськ-1» ГУ МВС України в Дніпропетровській області реорганізований у роту патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» НУ МВС України у Луганській області у зв'язку з чим позивач був звільнений з посади в ГУ МВС України в Дніпропетровській області (наказ від 20 червня 2014 року № 134 о/с) та призначений на посаду в ГУ МВС України у Луганській області (наказ від 25 червня 2014 року № 171 о/с).

За період служби в Головному управлінні МВС України в Дніпропетровській області позивачем отримано винагороду за безпосередню участь в АТО (за період з 29 травня 2014 року до 20 червня 2014 року) на підставі наказу керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України та наказу НУ МВС України в Дніпропетровській області.

Наказом від 19 серпня 2014 року № 240 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ України у запас ЗС України за пунктом 63 «і» (у зв'язку з не проходженням випробування в період іспитового строку).

Рішенням комісії внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій працівників органів внутрішніх справ України від 14 серпня 2015 року №15/І/ІV/167 позивачеві надано статус учасника бойових дій. Наведене рішення прийнято на підставі довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 08 червня 2015 року № 8824/Рп; наказу АТЦ при СБУ від 19 грудня 2014 року № 104; наказу ГУМВС України в Дніпропетровській області від 29 травня 2014 року № 150 о/с дск.

Позивач 06 травня 2015 року звернувся до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області «Про подання звернення щодо надсилання до компетентних підрозділів ГУ МВС України в Луганській області та на поштову адресу довідки про перебування на військовій службі в ОБППССП «Луганськ - 1» запитувача».

На наведене звернення відповідач листом від 22 березня 2015 року № 6/4-1152 повідомив позивача про те, що винагорода за безпосередню участь в Антитерористичній операції виплачується на підставі наказів Антитерористичного центру при Службі безпеки України. На даний час, згідно наявних у ГУМВС України у Луганській області наказів Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України позивач не є таким, що перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових завдань.

Департамент фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства внутрішніх справ України листом від 17 червня 2015 року № 15/2-Ш-287 на звернення позивача щодо нарахування та виплати у 2014 році винагороди за безпосередню участь в АТО повідомив про те, що нарахування винагороди повинно здійснюватись на підставі наказу начальника ГУ МВС України в Луганській області, який видається на підставі витягу з наказу керівництва штабу АТО. За інформацією в УФСБО ГУ МВС України в Луганській області відсутні матеріали щодо безпосередньої участі в проведенні антитерористичної операції у 2014 році, тому відсутні підстави для нарахування винагороди.

На запит від 01 липня 2015 року Департамент організації діяльності підрозділів міліції особливого призначення Міністерства внутрішніх справ України листом від 20 липня 2015 року №43/2- 347 повідомив позивача, що для нарахування винагороди за безпосередню участь в Антитерористичній операції осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ громадянину України позивачу необхідно звернутися до керівництва ГУ МВС України в Луганській області із заявою про надання документів, які необхідно надати до Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ МВС України в Луганській області.

На запит від 28 липня 2015 року Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області листом від 08 серпня 2015 року № 6/4-3845 повідомило позивача, що згідно наявних у ГУ МВС України у Луганській області наказів Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України позивач не значиться таким, що перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпечення її проведення, з метою виконання службових завдань.

Позивач 25 вересня 2015 року звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із заявою, в якій просив з'ясувати причини ненадання ГУ МВС України в Луганській області необхідних документів, запитуваних у запиті на публічну інформацію, які б могли стати підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди як військовослужбовцю ОБППССП «Луганськ-1» в період з кінця червня по серпень 2014 року; притягнути до відповідальності за бездіяльність винних посадових осіб Міністерства внутрішніх справ України та його компетентних територіальних органів (зокрема ГУ МВС України в Луганській області), в частині недотримання положень Законів України «Про доступ до публічної інформації» та «Про звернення громадян» щодо сприяння в нарахуванні та виплаті додаткової грошової винагороди.

Листом від 05 серпня 2015 року № 83/7-Ш249620.15-1/12-13 представником уповноваженого Верховної Ради України з прав людини повідомлено позивача про відкриття провадження щодо захисту соціально-економічного права та права на належний розгляд звернення.

Листом від 20 листопада 2015 року № 8.3/7-Ш249620.15-4/12-175 представником уповноваженого Верховної Ради України з прав людини повідомлено позивача, про те, що на підставі додаткового запиту заступник Міністра внутрішніх справ України поінформував, що за період з дня призначення на посаду міліціонера взводу № 3 роти патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» та до дня звільнення з органів внутрішніх справ інформації щодо несення позивачем служби на блокпостах та безпосередньої участі в проведенні і забезпеченні антитерористичної операції не має. За таких обставин позивач не набув право на отримання винагороди за безпосередню участь в АТО.

Відповідно до інформації, зазначеної представником уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в листі від 22 грудня 2015 року № 8.3/7-Ш253820.15-2/12-175, з аналізу копій документів, наданих Головним управлінням Національної поліції України в Луганській області , відповідь на запит надано в термін, передбачений Законом України «Про доступ до публічної інформації», тому не вбачається підстав для застосування заходів реагування Уповноваженого з прав людини за зверненням позивача.

Такі обставини не спростовуються та визнаються сторонами.

З наведеного вбачається, що предметом спору в цій справі є факт залучення позивача до участі в проведенні і забезпеченні антитерористичної операції в період з 25 червня 2014 року по 19 серпня 2014 року під час несення служби на посаді міліціонера взводу № 3 роти патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1».

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за відсутності належних доказів про безпосередню участь позивача в антитерористичній операції на території Луганської області в період з 25 червня 2014 року по 19 серпня 2014 року під час перебування на службі в БПС МОП «Луганськ-1», відсутні правові підстави для задоволення позову.

Верховний Суд висновки судів попередніх інстанцій вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Статтею13 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що при проведенні антитерористичної операції використовуються сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) суб'єктів боротьби з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які залучаються до участі в антитерористичній операції, в порядку, визначеному згідно з Положенням, зазначеним у частині другій статті 12 цього Закону.

За рішенням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із керівництвом відповідних суб'єктів боротьби з тероризмом, до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій у районі їх проведення залучаються та використовуються сили та засоби (особовий склад та спеціалісти окремих підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, Збройних Сил України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, та органів охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Управління державної охорони України.

Працівники правоохоронних органів, військовослужбовці та інші особи, які залучаються до антитерористичної операції, на час її проведення підпорядковуються керівнику оперативного штабу.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2014 року № 158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» встановлено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

На виконання наведеної постанови Міністерством внутрішніх справ України видано наказ № 719 від 23 липня 2014 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 8 серпня 2014 року за № 939/25716 «Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України» яким передбачено виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, починаючи з 01 травня 2014 року, винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень у розрахунку на місяць.

Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди), за останньою займаною штатною посадою на час участі в зазначених операціях і заходах.

У п.2 цього наказу визначено, що винагороду виплачувати за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)), начальників органів внутрішніх справ.

Як вбачається з матеріалів справи, і ці обставини встановлені судами попередніх інстанцій, працівники роти патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУ МВС України у Луганській області у спірний період з 25 червня 2014 року по 19 серпня 2014 року були задіяні до несення служби на блокпостах, охорони громадського порядку та безпосередньої участі в проведенні і забезпеченні антитерористичної операції, про що свідчать відповідні накази керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України та ГУ МВС України у Луганській області, однак у спірний період (25 червня 2014 року - 19 серпня 2014 року) позивач не був включений до жодного наказу керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, щодо безпосередньої участі в проведенні і забезпеченні антитерористичної операції, та відповідно не набув права на отримання відповідної винагороди, яка могла бути встановлена та виплачена на підставі наказу ГУ МВС України у Луганській області.

Аналізуючи встановлені судами обставини справи, враховуючи ті обставини, що відповідний наказ про залучення позивача у спірний період до участі в антитерористичній операції не видавався, а отже відсутні належні докази про безпосередню участь позивача в антитерористичній операції на території Луганської області в період з 25 червня 2014 року по 19 серпня 2014 року під час перебування на службі в БПС МОП «Луганськ-1», Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо відсутності правових підстав для задоволення позову. З огляду на відсутність протиправності дій відповідача у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди задоволенню також не підлягають.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Н. А. Данилевич