Провадження №2/760/2701/18

В справі № 760/8533/17-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Гак Г.М.

представника позивачів- ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, суд

В С Т А Н О В И В :

В травні 2017 року позивачі звернулись до суду з позовом і просять стягнути з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь:

- ОСОБА_1 153 600, 00 гр. в відшкодування моральної шкоди та 2 304,00 гр. судових витрат;

-ОСОБА_2 57 000, 00 гр. в відшкодування матеріальної шкоди, 553 600,00 гр. моральної шкоди та 8 874,00 гр. судових витрат;

- ОСОБА_3 153 600,00 гр.в відшкодування моральної шкоди та 2 304, 00 гр. судових витрат;

- ОСОБА_4 27 000, 00 гр. в відшкодування матеріальної шкоди, 153 600, 00 гр. моральної шкоди та 2 574,00 гр.судових витрат.

Посилаються в позові на те, що 02 червня 2008 року він, позивач ОСОБА_1, був зареєстрований як фізична особа-підприємець і здійснював господарську діяльність.

18 травня 2007 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець і здійснював господарську діяльність він, позивач ОСОБА_3

01 березня 2010 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець і здійснював господарську діяльність він, позивач ОСОБА_2

В жовтні 2011 року посадовими особами Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби України, в якій вони були зареєстровані як платники податків, було проведено документальну позапланову перевірку відносно нього, позивача ОСОБА_3, як фізичної особи - підприємця.

В листопаді 2011 року за результатами податкової перевірки він отримав Акт від 01.11.2011 р. № 10/1701/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової перевірки достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за червень, липень 2011року - фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01 червня 2011року по 31 липня 2011року».

Даний Акт містив незаконні висновки про порушення норм податкового законодавства, а також безпідставні звинувачення в фіктивному характері його діяльності, нікчемності укладених ним угод та заниженні податкових зобов'язань на загальну суму 4 491 196,07 грн., внаслідок чого йому було незаконно нараховано до сплати та направлено податкове повідомлення - рішення № 0000321701 від 16 листопада 2011 року на загальну суму 5 088 894,29 грн.

Дане повідомлення-рішення було оскаржено ним у судовому порядку і за наслідком його Окружним адміністративним судом м. Києва було скасовано.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року зазначене рішення було залишено без змін.

За фактом протиправних дій податківців він, позивач ОСОБА_3, звернувся до державної податкової служби України зі скаргою на протиправні дії посадових осіб Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби України.

Листом від 25 січня 2014 року № 483/м/99-99-08-02-01-14 Міністерства доходів і зборів України йому було повідомлено про проведення службового розслідування та притягнення винних осіб до відповідальності.

З огляду на неправомірні дії посадових осіб органів податкової служби він звернувся до суду з позовом про стягнення збитків.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2013 року позов був задоволений та стягнуто за рахунок коштів державного бюджету України на його користь 8 000,00 грн. завданих збитків та 2 580,75 грн. судового збору.

Дані факти і судові рішення свідчать про незаконність кримінального провадження №32012100000000001 від 21 листопада 2012 року з самого його початку і моменту ініціювання і проведення в його межах всіх слідчих дій, які спричинили їм істотної матеріальної і моральної шкоди.

18 червня 2012 року слідчим відділом податкової міліції Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби України було винесено постанову про порушення кримінальної справи № 02-8707 та прийняття її до свого провадження за фактом ухилення від сплати податків.

Підставою для порушення кримінальної справи стали висновки згаданого вище Акта перевірки від 01 листопада 2011 року № 10/1701/НОМЕР_1 щодо ухилення його, позивача ОСОБА_3, від сплати податків в сумі, визначеній податковим повідомленням-рішенням №0000321701 від 16 листопада 2011 року.

При цьому на момент порушення кримінальної справи зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене в судовому порядку та лишалось неузгодженим у встановленому законодавством порядку, тобто таким, що знаходиться в стадії оскарження та не несе для платника податків жодних юридичних наслідків.

21 листопада 2012 року в зв»язку з набранням чинності новим КПК України за цим самим фактом слідчим управлінням Державної податкової служби у Київській області було внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження №32012100000000001.

На момент його порушення вже існувала постанова Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року, якою було визнано протиправним та скасовано в повному обсязі податкове повідомлення-рішення № 0000321701 від 16 листопада 2011 року.

Відповідно, зазначена обставина свідчила про відсутність підстав для порушення кримінального провадження № 32012100000000001 станом на дату внесення відповідних даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 листопада 2012 року з огляду на вказане судове рішення, що засвідчувало відсутність факту несплати податків зокрема та протиправність висновків податківців в цілому.

Вважає, що навіть якщо таку кримінальну справу (провадження) вже було порушено не дочекавшись вирішення судового спору, така кримінальна справа (провадження) підлягала негайному закриттю за наслідком винесення постанови Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року через відсутність в його, позивача ОСОБА_3, ознак складу злочину зокрема та відсутність події кримінального правопорушення в цілому.

Не дивлячись на це, кримінальне провадження було закрито лише 21 червня 2016 року.

19 вересня 2013 року він, позивач ОСОБА_1, отримав від Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області Акт від 11 вересня 2013 року № 789/17-2/2749415537/131 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість фізичної особи-підприємця за період діяльності з 01 січня 2010 року по 22 липня 2013 року».

Даний Акт ним був оскаржений і постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року було визнано протиправними дії Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області щодо внесення до інформаційних баз, які використовуються податковою службою, висновків Акта перевірки від 11 вересня 2013 року №789/17-2/2749415537/131 і зобов'язано Білоцерківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Київській області вилучити з інформаційних баз, які використовуються податковою службою, інформацію про висновки Акта перевірки від 11 вересня 2013 року №789/17-2/2749415537/131.

Упродовж вересня-листопада 2012 року в межах проведення слідчих дій посадовими особами податкових органів було здійснено низку обшуків та виїмок в усіх офісах, на складах, промисловому полігоні та оселях кожного з них, їх родичів, знайомих, співробітників та клієнтів, під час яких було вилучено та з 2012 року лишалося неповернутим особисте майно та документи, комп'ютери і ноутбуки, дитячий ігровий комп'ютер, робоча документація щодо здійснення господарської діяльності, офісна техніка, що знаходилась в робочих офісах, включно із принтерами, сканерами, моніторами, клавіатурами та комп'ютерними мишами, чим було повністю заблоковано господарську діяльність їх, позивачів, а також накладено арешти на їх банківські рахунки.

Зазначають, що вони неодноразово зверталися до органів податкової служби та прокуратури з клопотаннями про повернення вилученого під час обшуків майна, такого як особисті речі, комп'ютери, винесені із офісів продукти харчування, необхідні для нормальної роботи офісної техніки тощо, однак всі клопотання були залишені без розгляду.

З огляду на це він, позивач ОСОБА_2, звернувся до суду зі скаргою в порядку ст. 303 КПК України на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягала в неповерненні вилученого майна.

Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 01 серпня 2014 року скарга була задоволена та зобов'язано органи досудового слідства повернути вилучене у них майно.

Не дивлячись на ухвалене судом рішення на сьогоднішній день майже все вилучене майно утримується працівниками органів досудового слідства та не повертається їм, незважаючи на те, що кримінальне провадження закрито.

Вважають, що з моменту незаконного внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження № 32012100000000001 від 21 листопада 2012 року органами досудового слідства відносно них, їх працівників та партнерів у веденні господарської діяльності, а також його, позивача ОСОБА_4 , були здійснені слідчі дії, які спричинили їм суттєвої матеріальної і моральної шкоди, яка полягала зокрема: у постійних необґрунтованих допитах, затриманнях, які супроводжувались погрозами.

Вважають наведені дії посадових осіб слідчого управління фінансових розслідувань фінансових розслідувань Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, неправомірними та такими, що суперечать як нормам КПК України, зокрема, так і нормам національного законодавства та міжнародного права в цілому, що спричинили їм суттєвої матеріальної і моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

Виходячи з цього, просять задовольнити позов.

В судовому засіданні представник позивачів позов підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував.

Посилався на те, що вини Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області в завданні позивачам матеріальної та моральної шкоди немає, оскільки її працівники не складали Акти перевірки, якими позивачі обгрунтовують свої вимоги.

Кримінальна справа №02-8707 була порушена 18 червня 2012 року відповідно до постанови слідчого відділу Білоцерківської ОДПІ лише відносно ОСОБА_3

Кримінальна справа №52-3251 була порушена постановою прокуратури м. Біла Церква відносно ОСОБА_2

Зазначені справи були порушені на підставі актів документальних перевірок ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з питань дотримання податкових законодавства від 01 листопада 2011 року №10/1701/НОМЕР_1 та від 04 травня 2012 року №4/1701/НОМЕР_3, складених Рокитнянською МДПІ Київської області ДПС.

Зазначила, що у 2011 - 2012 роках Білоцерківська об'єднана державної податкова інспекція не мала жодного відношення до Рокитнянської МДПІ, а працівники Білоцерківської ОДПІ не залучались до проведення вищезазначених податкових перевірок.

У зв'язку з вступом в силу КПК України в новій редакції та відповідно до зібраних на той час доказів слідчим управлінням ДПС у Київській області 21 листопада 2012 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстровано кримінальне провадження №32012100000000001, яке базувалось, серед іншого, на матеріалах кримінальних справ №02-8707 та 52-3251.

Єдине кримінальне провадження№32012100000000001 від моменту реєстрації в ЄРДР перебувало в провадженні слідчого управління ДПС у Київській області, де було створено відповідну слідчо - оперативну групу.

Зазначене кримінальне провадження з усіма наявними на той час матеріалами справи та зібраними доказами згідно з витягом з ЄРДР було передано за підслідністю до СВ ФР Білоцерківської ОДПІ 18 червня 2015 року, яке в свою чергу 21 червня 2016 року закрило провадження.

В період з 30 листопада 2015 року по 21 червня 2016 року за даними СВ ФР Білоцерківської ОДЖПІ відносно позивачів жодних слідчих дій не проводилось.

Крім того, з точки зору закону підставою для відшкодування шкоди є протиправні діяння, а в кримінальному провадженні щодо позивачів вина органів досудового розслідування встановлена не була, а тому у позивачі відсутні підстави для відшкодування шкоди внаслідок незаконності дій органу досудового слідства.

Звернула увагу на те, що будь-якого майна працівниками Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції у позивачів не вилучалося, таке майно не знаходилося на зберіганні та не поверталися їй разом з іншими речовими доказами після отримання від СУ ФР ГУ ДФС у Київській обл. матеріалів кримінального провадження.

Крім того зазначила, що вартість майна позивачі визначили на свій розсуд, докази вартості майна в приведених позивачами розмірах ними не надані.

Виходячи з цього, вважає, що вина Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції в завданні шкоди позивача відсутня, а тому просила в позові відмовити.

В подальшому представник відповідача в судове засідання не з»явилася, про час розгляду справи повідомлялася належним чином, про причину неявки суд до відома не ставила.

Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглядати справу в його відсутності.

Представник відповідача - Державної казначейської служби України в судове засідання також неодноразово не з»являвся, про час розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причину неявки суд до відома не ставив, а тому суд вважає за можливе розглядати справу в його відсутності.

Заслухавши пояснення представника сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивачів, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 6 та ч. 7 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно- розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були зареєстровані як фізичні особи-підприємці, а саме: 02 червня 2008 року - позивач ОСОБА_1, 18 травня 2007 року - позивач ОСОБА_3, а 01 березня 2010 року - позивач ОСОБА_2

В жовтні 2011 року посадовими особами Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області, в якій були зареєстровані позивачі як платники податків, було проведено документальну позапланову перевірку достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за червень, липень 2011 року фізичної особи - підприємця ОСОБА_3.

За результатами перевірки був складений Акт від 01 листопада 2011 року № 10/1701/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової перевірки достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за червень, липень 2011року - фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01 червня 2011року по 31 липня 2011року».

На підставі даного Акта було прийнято податкове повідомлення - рішення від 16 листопада 2011 року №0000321701, згідно з яким ОСОБА_3 визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 5 088 894, 29 гр., з яких 4 491 196, 07 гр. - за основним платежем і 5 976 698, 22 гр. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

16 червня 2012 року на підставі Акту від 01 листопада 2011 року та податкового повідомлення - рішення від 16 листопада 2011 року постановою слідчого СВ Білоцерківської ОДПІ була порушена кримінальна справа №02-8707.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року за позовом ОСОБА_3 визнано протиправними дії податкового органу та скасовано податкове повідомлення - рішення Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області ДПС від 16 листопада 2011 року №0000321701.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року постанова Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року залишена без змін.

Зазначений факт представником відповідача не спростовувався ні в судовому засіданні, ні в письмових запереченнях до суду.

/ а.с. 36 - 55 /

Крім того, в квітні - травні 2012 року Рокитнянською міжрайонною ДПІ Київської області ДФС було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку з питань достовірності визначення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 показників податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року.

На підставі зазначеної перевірки складено Акт від 04 травня 2012 року №4/1701/НОМЕР_3, на підставі якого податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 21 травня 2012 року №0000051701 та визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 1 250 000, 10 гр., з яких 833 333, 40 гр. - за основним платежем, 416 666, 70 гр. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане рішення позивачем ОСОБА_2 було оскаржено.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2013 року податкове повідомлення - рішення Рокитнянської міжрайонної ДПІ Київської області ДПС від 21 травня 2012 року було визнано протиправним та скасовано.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2013 року постанова суду залишена без змін.

На підставі оскаржуваного Акту від 04 травня 2012 року та податкового повідомлення - рішення від 21 травня 2012 року постановою прокуратури м. Біла Церква 27 вересня 2012 року була порушена кримінальна справа №52-3251.

Зазначений факт сторонами не спростовувався.

Листом Міністерства доходів і зборів України від 25 січня 2014 року №483/м/99-99-08-02-01-14 позивач ОСОБА_2 був повідомлений, що за результатами перевірки його скарги було встановлено, що посадові особи Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, будучи правонаступником Рокитнянської МДПІ, не виконали постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2013 року, яка набрала законної сили та зобов'язувала посадових осіб Рокитнянської МДПІ вчинити дії, направлені на скасування податкового повідомлення - рішення від 21 травня 2012 року №0000051701.

За фактом невиконання працівниками Білоцерківської ОДПІ та ГУ Міндоходів у Київській області постанови суду матеріали перевірки було направлено до прокуратури Київської області для прийняття рішення згідно з чинним законодавством.

/ а.с. 65 - 73; 77 - 81 /

21 листопада 2012 року слідчим управлінням ДПС у Київській області в Єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстровано кримінальне провадження №32012100000000001, яке базувалось, серед іншого, на матеріалах кримінальних справ №02-8707 та 52-3251.

В рамках зазначеного кримінального провадження у серпні - вересні 2013 року Білоцерківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 податку на додану вартість за період з 01 січня 2010 року по 22 липня 2013 року.

За результатами перевірки був складений Акт від 11 вересня 2013 року №789/17-2/2749415537/131 про порушенняя ОСОБА_1 податкового законодавства, а саме: формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за правочинами з продажу та купівлі товарів (робіт, послуг), які не створили жодних юридичних наслідків, ними обумовлених.

Дане рішення позивачем ОСОБА_1 було оскаржене в судовому порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року було визнано протиправними дії Головного управління Міндоходів у Київській області щодо внесення до інформаційних баз, які використовуються податковою службою, висновків акту перевірки від 11 вересня 2013 року № 789/17-2/2749415537/131 та зобов'язано вилучити з інформаційних баз зазначений акт.

/ а.с. 82 - 85 /

21 червня 2016 року кримінальне провадження №32012100000000001 від 21 листопада 2012 року було закрито за відсутністю події кримінального правопорушення.

Судом встановлено та не спростовувалося представником відповідача, під час здійснення досудового розслідування відносно позивачів упродовж вересня - листопада 2012 року посадовими особами контролюючих та правоохоронних органів України було здійснено низку слідчих дій, в ході яких у офісах, на складі, промисловому полігоні та оселях ОСОБА_2, його родичів, знайомих, співробітників та клієнтів було вилучено всю документацію, що пов'язана з його господарською діяльністю, особисті речі, не пов'язані зі слідчими діями, а також здійснено ряд допитів та накладено арешти на банківські рахунки.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 01 серпня 2014 року було зобов'язано органи досудового слідства повернути вилучене під час слідства майно.

Представник позивачів у судовому засіданні пояснив і даної обставини не спростовував представник відповідача, що ухвала суду до цього часу не виконана, вилучене у позивачам майно не повернуто.

Це також підтверджується листом ГУ ДФС у Київській області ДФС України від 15 вересня 2016 року №1004/7/10-02-23-01.

/ а. с. 99 - 105 /

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Зазначеним законом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відповідно до ч. 1 ст. 1 якого підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами

законодавства .

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів

для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Статтею 3 Закону передбачено, що у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються):

1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив

внаслідок незаконних дій;

2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативнорозшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;

4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги;

5) моральна шкода.

Згідно зі ст. 11 Закону у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор або суд зобов'язані роз'яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.

Судом встановлено та підтверджується наданими представником позивачів доказами, протягом вересня - листопада 2012 року працівниками податкової міліції були проведені обшуки, в процесі яких вилучалося майно позивачів.

Представник позивачів у судовому засіданні пояснив, що частина майна була повернута за наслідком закриття кримінального провадження, зокрема чотири системні блоки, принтер, а також комп»ютерний монітор, мишка та клавіатура.

Зазначив, що решта вилученого майна, належного позивачу ОСОБА_2 та вилученого під час обшуку, повернуто не було, а саме:

-дитячий персональний комп»ютер-ноутбук сірого кольору «hp" без номеру;

-флеш-накопичувач чорного кольору « WD C H : 1EBEKCH6», вилучені під час обшуку 11 вересня 2012 року.

-роутер /свіч/ для офісної комп»ютерної мережі;

-система передачі сигналу WI - FI;

-накопичувальний пристрій / флеш-пам»ять / з банківськими ключами, вилучені під час обшуку 08 жовтня 2012 року.

-персональний комп»ютер-ноутбук;

-пристрій для безпровідного мобільного інтернету «Київстар»;

-пристрій для безпровідного мобільного інтернету «Інтертелеком», вилучені під час обшуку 13 листопада 2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що дане майно втратило свою цінність, непридатне ні для роботи, ні для реалізації, а тому позивач ОСОБА_2 змушений був понести витрати на придбання нового обладнання.

Оцінив матеріальну шкоду, завдану вилученням даного майна та його неповерненням, у 57 000, 00 гр.

Крім того, судом встановлено та не спростовувалося представником відповідача, під час обшуку у позивача ОСОБА_4 15 листопада 2012 року був вилучений належний йому ноутбук.

Відповідно до ч.1 ст.186 КПК України 1960 року при обшуку або виїмці можуть бути вилучені лише предмети і документи, які мають значення для справи, а також цінності і майно обвинуваченого або підозрюваного з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив і даних обставин не спростовував представник відповідача, що позивач ОСОБА_4 не був фігурантом жодної з кримінальних справ, а тому вилучення ноутбука є незаконним.

Позивач оцінив завдану йому матеріальну шкоду неповерненням вилученого майна в розмірі 27 000, 00 гр.

За таких обставин, неповернення вилученого під час обшуків у позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 майна, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивачів у цій частині.

Відповідно до ч.3 ст.13 вище приведеного Закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен день перебування під слідством чи судом.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив і цього не спростовував представник відповідача, позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували під слідством з 18 червня 2012 року до 21 червня 2016 року, тобто 48 місяців.

За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення вимог позивачів та стягнення на їх користь по 153 600. 00гр. моральної шкоди / 48 міс. х 3 200, 00 = 153 600, 00 /.

Як зазначено вище, кримінальне провадження щодо позивача ОСОБА_6 було закрите 21 червня 2016 року.

З довідки МСЕК № 0527421 вбачається, що 26 вересня 2016 року йому була встановлена 3 група інвалідності.

Представник позивача суду пояснив, що 3 група інвалідності позивачу ОСОБА_6 була встановлена в зв»язку з виявленим захворюванням діабету, що є наслідком постійного приймання медичних препаратів та не менше, ніж два рази на рік проходження стаціонарного лікування.

З точки зору медицини цукромвий діабемт - група ендокринних захворювань, що розвиваються внаслідок абсолютної чи відносної недостатності гормону інсуліну, появи інсулінорезистентності, внаслідок чого виникає гіперглікемія - стійке підвищення рівня глюкози у крові.

Захворювання характеризується хронічним перебігом і порушенням усіх видів обміну речовин: вуглеводного, жирового, білкового, мінерального і водно-сольового.

Цукровий діабет досить важке захворювання, так як небезпечне тими ускладненями, які розвиваються в подальшому.

Виходячи з цих обставин, суд приходить до висновку і про обґрунтованість вимог позивача ОСОБА_2 в частині стягнення 400 000, 00гр.в відшкодування моральної шкоди.

Судом встановлено та не спростовано представником відповідача, позивач ОСОБА_4 не був об»єктом кримінального переслідування, кримінальні справи щодо нього не порушувалися.

Не спростовував, що під час слідства відносно інших позивачів у нього проводився обшук та вилучалося майно, яке повернуто не було.

Які існували підстави, визначені кримінальним процесуальним законодавством, для обшуку, не зазначив.

Законність проведення даного обшуку в судовому засіданні представник відповідача не доказував.

З точки зору ч.1 ст.1 вище приведеного Закону незаконне проведення в ході кримінального провадження обшуку є самостійною підставою для відшкодування шкоди.

За таких обставин суд приходить до висновку і про обґрунтованість вимог позивача ОСОБА_4

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача в судовому засіданні, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2,3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Представник позивачів у судовому засіданні пояснив, що майно, яке було вилучено під час обшуку і яке залишилося не повернутим, тривалий час знаходиться у відповідача.

За спливом тривалого часу згадати їх точні характеристики та вартість та той час неможливо, а такої інформації отримати у відповідача неможливо, а тому вартість даного майна визначена за приблизними середніми цінами і оцінити дане майно по іншому неможливо.

Згідно з ч.ч.1, 2,3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд враховує, що справа тривалий час знаходилася в провадженні суду, сторони мали всі умови та достатньо часу для реалізації прав та обов»язків, гарантованих законом, у тому числі в частині подання ними доказів та заперечень.

На виконання вимог закону та свого обов»язку представник позивачів надав суду докази в обґрунтування своїх вимог.

В свою чергу представник відповідача, заперечуючи проти позову, розпорядившись своїми правами, будь-яких інших доказів, які б спростовували приведену позивачами вартість неповернутого з вини органів досудового слідства майна, не надав, обмежившись лише своїми запереченнями з цього приводу, а тому висновки суду ґрунтуються на тих доказах, що містяться в справі.

Крім того, представник відповідача не спростовував, що кримінальне провадження протягом року знаходилося в провадженні Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, однак будь-яких слідчих дій даним органом не вчинялося, як і не вживалися заходи для прийняття рішення в справі.

Таке рішення було прийнято лише через рік перебування справи в провадженні.

Враховуючи викладене вище, і інші заперечення представника відповідача судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на законі та встановлених у судовому засіданні обставинах.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з цього та задоволення вимог позивачів, сплачений позивачами судовий збір при зверненні до суду також підлягає стягненню на їх користь.

Керуючись ст. ст. 15,16, 23, 1166, 1167ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 153 600, 00 гр. в відшкодування моральної шкоди та 2 304, 00 гр. судового збору.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 57 000, 00 гр. матеріальної шкоди, 553 600, 00 гр. в відшкодування моральної шкоди та 8 874, 00 гр. судового збору.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 153 600, 00 гр. в відшкодування моральної шкоди та 2 304, 00 гр. судового збору.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 27 000, 00 гр. матеріальної шкоди, 153 600, 00 гр. в відшкодування моральної шкоди та 2 574, 00 гр. судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16 березня 2018 року.

Суддя Л. А. Шереметьєва