-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ПОСТАНОВА
Іменем України
14 березня 2018 року
Київ
справа № 296/1155/13-а
провадження № К/9901/3208/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,
розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради про дотримання прав людини на доступ до публічної інформації, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 17 липня 2017 року, постановлену у складі головуючого судді Драча Ю. І., та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Шидловського В. Б., суддів Мацького Є. М., Шевчук С. М.,
у с т а н о в и в :
Корольовський районний суд м. Житомира постановою від 6 листопада 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду України від 14 січня 2014 року, позов ОСОБА_1 до Житомирської міської ради про дотримання права людини на доступ до публічної інформації задовольнив частково та зобов'язав Житомирську міську раду надати ОСОБА_1: належним чином завірене викопіювання з генерального плану м. Житомира земельної ділянки за адресою м. АДРЕСА_2 (викопіювання уточненого генерального плану м. Житомира), з обов'язковим зазначенням дати уточнення; належним чином завірену копію проекту рішення Житомирської міської ради, погодженого на засіданні постійної депутатської комісії з питань будівництва, архітектури та земельних ресурсів Житомирської міської ради 7 квітня 2011 року; належним чином оформлене викопіювання з плану «червоних» ліній вулиць та доріг з уточненням окремих положень генерального плану, затвердженого 9 грудня 2005 року № 583, а саме земельної ділянки - пров. АДРЕСА_1 в м. Житомирі; стягнув з Житомирської міської ради на користь ОСОБА_1 1000 гривень моральної шкоди.
Вказане судове рішення набрало законної сили та перебувало на примусовому виконані.
Під час розгляду справи судами інтереси ОСОБА_1 представляла її донька ОСОБА_2 на підставі довіреності від 16 грудня 2013 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла.
Також судами встановлено, що виконавчі провадження, відкриті з виконання наведеної постанови суду від 6 листопада 2013 року, закінчені згідно з постановами державного виконавця від 17 квітня 2014 року.
У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з клопотанням про визнання її процесуальним правонаступником ОСОБА_1 у цій справі. Клопотання обґрунтовувала тим, що була представником своєї матері ОСОБА_1 за довіреністю. Стверджувала, що має право на процесуальне правонаступництво.
Корольовський районний суд м. Житомира ухвалою від 17 липня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2017 року, в задоволені зазначеного клопотання відмовив.
У своїй касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати їх рішення та направити справу на новий судовий розгляд.
Заперечень (відзивів) на касаційну скаргу не надійшло.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, яка була чинна на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 55 зазначеного Кодексу встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
У свою чергу, питання заміни сторони її правонаступником на стадії виконання судового рішення, як завершальної стадії судового процесу, врегульовано статтею 264 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка була чинна на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, якою, серед іншого, встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Зазначені норми визначають процесуальні наслідки переходу прав і обов'язків від однієї особи до іншої у спірних матеріальних правовідносинах і їх положення спрямовані на продовження адміністративного процесу навіть у разі вибуття особи із спірних правовідносин із заміною її іншою особою.
Водночас аналіз викладених норм процесуального закону дає підстави для висновку про те, що заміна сторони в адміністративній справі допускається до закінчення її розгляду судами відповідних інстанцій та набрання остаточним судовим рішенням у справі законної сили.
У свою чергу, на стадії примусового виконання судового рішення, як завершальної стадії судового провадження, передумовою для заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником є відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому законом, та звернення до суду, що розглянув справу, державного виконавця або заінтересованої особи в порядку, встановленому процесуальним законодавством.
Натомість як чинне на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, так і чинне на час касаційного розгляду процесуальне законодавство не дає суду можливості допускати заміну сторони в адміністративній справі в порядку процесуального правонаступництва після набрання остаточним судовим рішенням законної сили.
Зважаючи на викладене, суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеного клопотання ОСОБА_2
Доводи касаційної скарги такого висновку судів не спростовують.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Частиною першою статті 350 цього ж Кодексу закріплено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Таким чином, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а згадані судові рішення - без змін.
З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 17 липня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2017 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді О. В. Білоус
Т. Г. Стрелець
скопійовано
-
скопійовано
-
