ф

УХВАЛА

15 березня 2018 року

Київ

справа №686/3723/17

адміністративне провадження №К/9901/34303/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому

на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року

за позовом ОСОБА_2

до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому

третя особа - ДП «Новатор»

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Касаційна скарга, що подана 02 березня 2018 року, не відповідає вимогам статті 330 КАС України з наступних підстав:

- не зазначено дату отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується;

- не додано документ про сплату судового збору.

Скаржником у касаційній скарзі заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору. Разом з тим, в клопотанні не зазначено обгрунтованої підстави, а також не додано жодних доказів вжиття посадовими особами скаржника дій, спрямованих на отримання фінансування для реалізації повноважень стосовно представництва інтересів суб`єкта владних повноважень у судах.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя («KREUZ v. POLAND» № 28249/95).

Крім того, частиною 2 статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Умови, за яких суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору та перелік суб'єктів до яких таке звільнення застосовується обумовлено статтею 8 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI.

Посилання, якими обгрунтовано клопотання скаржника, не передбачені Законом № 3674-VI, як підстави для звільнення від сплати судового збору, що унеможливлює задоволення клопотання.

За змістом пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, яка була чинна на момент звернення позивача до суду) ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сума судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" станом на 01 січня 2017 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1600,00 гривень.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, у цій справі позов містить одну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 1280,00 гривень (1600*0,4*200%).

Виходячи з наведеного, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення згаданих вище недоліків, шляхом зазначення дати отримання рішення суду апеляційної інстанції та подання документу про сплату судового збору в сумі 1280,00 грн., який підлягає зарахуванню на розрахунковий рахунок 31213207700007, отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, код банку отримувача: 820019, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету: 22030102, Судовий збір за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), номер справи (чи номер касаційного провадження), Верховний Суд.

Крім, того, з матеріалів касаційної скарги вбачається, що ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду постановлена 29 вересня 2017 року, а з касаційною скаргою скаржник звернувся 02 березня 2018 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, який діяв на час ухвалення оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

Згідно з підпунктом 14 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - КАС України) судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.

Частиною другою статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, яка діяла на час ухвалення оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, визначено, що касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Відповідно до частини п'ятої статті 245 цього ж Кодексу постанова або ухвала суду апеляційної набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

За правилами частини четвертої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, яка діяла на час ухвалення оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 212 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

Аналогічні положення закріплені в частині третій статті 332 КАС України.

Скаржником в касаційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, але не надано пояснень та належних доказів причин пропущення строку.

Відповідно до частини 2 статті 44 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з наданням заявнику строку для усунення зазначених недоліків касаційної скарги шляхом направлення на адресу суду заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із наданням інших обставин, які б підтверджували поважність пропуску строку.

Керуючись статтями 3, 169, 330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Визнати неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, викладені у касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому.

2. Залишити касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 липня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року без руху та надати строк для усунення недоліків 10 днів з моменту вручення даної ухвали.

3. Надіслати Управлінню Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

5. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Я.О. Берназюк

М.І. Гриців

Н.В. Коваленко